ЧОМУ ЗАНЕПАДАЄ МИСЛИВСТВО?

Протягом останнього десятиліття в обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок панують безгосподарність та беззаконня. Ми, члени товариства, вважаємо, що не маємо права залишатися байдужими, коли на наших очах руйнується те, що будувалося зусиллями наших попередників та за рахунок їхніх же членських внесків. Ми не можемо пасивно спостерігати, як культура мисливства та рибальства зводиться нанівець через відсутність належної роботи у цьому напрямку.Головним винуватцем руйнації ми вважаємо керівника обласної організації товариства Віталія Шибенюка. Підтвердження цього висновку – ряд беззаперечних фактів, що свідчать про службове недбальство і навіть незаконність окремих дій керівника. Вважаємо, що громадськість також повинна знати про те, що насправді відбувається в організації, щоб долучитися до захисту наших спільних інтересів.
В обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок нараховується більше 6 тисяч членів, кожен із яких щорічно сплачує по 250 гривень внесків. Крім того, мисливці купують відстрілочні картки полювання на зайців і на качок. За кожну вони сплачують по 350 гривень. Уже за ці кошти можна підтримувати господарську базу товариства на належному рівні. Однак гроші, вочевидь, спрямовуються аж ніяк не на виконання статутних завдань.
Скажімо, у районах нарікають, що їм не постачають пального. При цьому кожен із районів має в користуванні приблизно по 5-9 тисяч гектарів лісу, який потрібно доглядати, і насамперед займатися підгодівлею тварин і охороняти їх. Однак корму для дичини не вистачає. А браконьєра на квадроциклі на своїх двох не доженеш! Хоча яку мову можна вести про боротьбу з браконьєрством, якщо є дані, підтверджені міліцією, про те, як у 2008 році було спіймано злісного браконьєра і вилучено в нього обріз мисливської рушниці. Обвинуваченому загрожувало 5 років ув'язнення, але у справу втрутився особисто Віталій Шибенюк. Він віддав у лісі зброю, що була речовим доказом, заявивши, що затриманий має на неї документи. Подальша перевірка з'ясувала, що жодної одиниці зброї за затриманим не числилося.
Крім того, одним із першочергових завдань нашої громадської організації є збереження та відтворення дичини. Втім, є всього два приклади такого відтворення в області, та й це приватна ініціатива і аж ніяк не заслуга керівництва. В інших же областях України масово відтворюють поголів'я кабанів, косуль, зайців, качок та фазанів.
Що вже казати про підготовку молодих мисливців… Вона наразі відсутня. І це вже не лише привід для занепокоєння, а сигнал «SOS». Адже один за одним отримують на руки зброю і виходять на полювання люди, з якими не велися відповідні бесіди, яких не навчали на тренувальних базах, які не здавали іспитів… Наприклад, до приходу на посаду Шибенюка на вулиці Чернишевського функціонував мисливський тир, який був навчальним плацдармом. Тепер тир зруйновано, а територія здана в оренду приватному підприємцю. Орендна плата, звісно ж, є мізерною. Більше того, на території зведено ще й приватний будинок. І от лише протягом минулого року на Волині зафіксовано аж п'ять смертей на полюванні від вогнепальної зброї. Постає запитання: «Що буде надалі, якщо до мисливства допускатимуться профани?»
Не можна оминути також і проблему безкультур'я, що, мов пошесть, поширюється на мисливській ниві. Чаркування до полювання, яке є не просто ганебним, а й незаконним, стало тепер «доброю» традицією. Крім того, не ведеться жодної роботи над впровадженням нових методів полювання, цивілізованість яких підтверджена європейським досвідом. Ми вважаємо, що облавне полювання, яке в нас є найпоширенішим, не можна назвати інакше як узаконеним браконьєрством. Тим паче, що під час такого полювання часто масово відстрілюють навіть вагітних косуль.
Отож, як не крути, а все знову зводиться до відсутності виховання культури ведення мисливства. Раніше у Будинку мисливця, розташо ваному в обласному центрі на вулиці Лесі Українки, проводилися зустрічі, бесіди, демонструвалися фільми на відповідну тематику. Нині на його місці горезвісна «забігайлівка» (інак ше цей заклад назвати не можна). Кожному мисливцю, який поважає себе (та, зрештою, й будь-якому волинянину), соромно, що центр міста «прикрашає» ось такий «Мисливець», де навіть туалет не працює, в якому збираються п'яниці, а тепер ще й переодягаються і випивають будівельники (їм здано частину приміщення в оренду).
До того ж при різного роду сумнівних орендах (за явно заниженими ставками), цей заклад нині «повісив» на нашу організацію борг на суму 15 тисяч гривень. Заради справедливості, вочевидь, важливо наголосити, що в ньому господарює кум Віталія Шибенюка. При цьому всі ми розуміємо, що мисливський бар чи ресторан міг би стати справжньою родзинкою міста і приваблювати не лише лучан, а й туристів. Для цього потрібно зробити відповідне оформлення, готувати там мисливські страви, відтворювати традиції… А уже продане підвальне приміщення можна було перетворити у виставкову залу, мисливську та рибальську майстерню, фотостудію чи таксодермічну студію, куди із задоволенням приходили б як діти, так і дорослі, щоб дізнатися щось цікаве про мисливську справу, поспілкуватися із однодумцями.
Окрема тема для розмови – магазин «Мисливець», відвідування якого для кожного мисливця є випробовуванням на міцність його нервів. Усе в жахливо занедбаному стані, вибір товару просто жалюгідний. Висновок один – немає доброго господаря, який би навів лад.
Ще одним приводом для обурення членів товариства став абсолютно нерівноцінний обмін гаражного комплексу в центрі Луцька, придбаного за кошти організації, на значно менші гаражі, розташовані на околиці міста.
Особливе занепокоєння у членів нашого товариства викликає також той факт, що за останній період були продані за «смішними» цінами практично всі мисливські бази. Крім того, товариство втратило абсолютно всі озера. Прикро, що на Волині, яку називають синьоокою, товариство мисливців і рибалок не має жодного зарибленого озера, де б велася постійна робота по відтворенню та розмноженню риби і спортивному рибальству. При тому, що в старі добрі часи у кожному районі ми мали по два-три таких озера.
Пахне корупцією і передача в користування трьом приватним особам бази відпочинку товариства мисливців і рибалок, що на озері Світязь. Тепер рядові члени товариства відпочити на цій базі не мають змоги. Підприємці ж на відпочиваючих заробляють, напевне, немалі кошти, зате оренди фактично не сплачують. У своє виправдання вони заявили, що на цій території побудували туалет за 6 тисяч гривень. Втім, зрештою, він був оплачений із рахунку обласної організації УТМР та й, зважаючи на загальну картину жахливої антисанітарії, яка там панує, це будівництво виглядає щонайменше смішним. Нам же цілком реальною справою бачиться побудова на цій території пристойного відпочинкового комплексу для членів товариства.
До речі, і на березі Хрінниківського водосховища також була волинська база УТМР. Тепер там залишилася лише рівненська база, а нашу, мабуть, «забрав» льодохід.
Насамкінець хочемо навести особливо кричущі факти, які підтверджують одноосібне безконтрольне керівництво Віталія Шибенюка. Викликає, зокрема, величезний подив запроваджена ним практика особистого продажу відстрілочних карток. Це виглядає таким чином: сам виписав, сам взяв у мисливця гроші й поклав їх до свого сейфу. Виникає логічне запитання: «А де ж облік кількості виданих карток і фінансова звітність?»
І ще кілька конкретних прикладів незаконних дій. Наприкінці минулого року за впольованих 4 кабани і 2 косулі особисто Віталію Шибенюку було заплачено 5,5 тисячі гривень, із них він «доніс» до каси всього 800 гривень. На початку ж цього року відбулося полювання на лиса та вовка, під час якого була закрита індивідуальна ліцензія на кабана, за яку тому ж Віталію Шибенюку було заплачено 1800 гривень. Як з'ясувалося, у касу з них надійшло лише 1200 гривень.
Ініціативна група обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок звернулася із заявою в прокуратуру. Нині триває перевірка, і, як стало відомо, підтверджуються наведені факти. І це не дивно, адже недбальство та порушення, як то кажуть, лежать на поверхні.
Ми віримо, що разом із небайдужою громадськістю зуміємо повернути минулу славу товариства мисливців та рибалок у нашому краї. Інакше просто не може бути, адже Волинь стоїть на першому місці за кількістю мисливських та рибальських угідь в Україні. Наші ресурси є предметом заздрості сусідів із Білорусі та Польщі. При цьому рівень ведення господарства чи не найнижчий і викликає насмішки, а то й співчуття. Це абсурдна ситуація, і ми закликаємо всіх небайдужих волинян підтримати нашу ініціативу. Перший крок, який ми мусимо зробити – висловити недовіру пану Шибенюку.
Тільки разом ми поборемо безгосподарність та беззаконня і наведемо порядок та реформуємо обласну організацію Українського товариства мисливців і рибалок.
Від редакції: Публікуючи цього листа від імені ініціативної групи членів Українського товариства мисливців і рибалок, водночас готові надати можливість висловитися голові товариства, іншим його членам.