02/04/2011
0Майстер лісу Звірівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ» Ігор Миколайчук та десятикласник заочної Романівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Олексій Пархомчук того дня прочищали ліс. Під вечір поверталися на фурі у село Звірів й побачили стіну вогню, що йшла на придорожні ялинки й тополі. Горіло поле, яке давно не оброблялося. Не роздумуючи стали на оборону зелених красунь. І якраз вчасно, бо вогняні язики вже смакували низинним гіллям деяких ялинок. Про це повідомили у прес-службі обласного управління лісового та мисливського господарства.
На місце події виїхав директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Олександр Рибчинський. Там, поряд із лісівниками вже було кілька старшокласників, які на власні очі побачили, якої шкоди може завдати вогняна стихія і взявши гілки, кинулися на поміч лісовій охороні.
Тим часом лісничий Звірівського лісництва Олександр Косянчук оголосив лісову тривогу і на підмогу стали підтягуватися інші лісівники – майстри лісу Василь Ратушняк, Василь Голяр, колишній лісівник Петро Оцюсь.
Вогняну стихію приборкували діти лісівників – школярі Котівської дев'ятирічки Юля Голяр, Юрій і Марійка Дяки. Діти розповідали, що гасити польовий вогонь їм було не важко, але прикро за дорослих. Адже цей підпал – справа не дитячих рук.
Школярі розповіли, що вони люблять природу, допомагають їй, чим можуть. За своє життя кожен посадив по маленькому лісочку – адже щороку беруть участь в Акції «Майбутнє лісу у твоїх руках». Садитимуть дерева і цьогоріч. Знають про шкоду вогняної стихії від батьків і своїх класних керівників Лесі Дмитрівник Козак, Людмили Володимирівни Снітко, Ігоря Вікторовича Шкарлатюка, директора школи Інни Василівни Зеніної.
«Це ж о цій порі виводяться зайчатка. Мати зайчиха кидає їх саменьких. Зайчата від таких підпалів гинуть», – бідкалась Юля Голяр.
На попелищі побачили козулю, на щастя, живу й неушкоджену. А ось равлики попеклися. Дивом вціліли квіти мати-й-мачухи. Про щось дзвеніли у високості жайворонки – отож птаству тут теж перепало. Подумалось, як не просто природі виживати поряд із людино.
Вже пізнього вечора їхали до Луцька. Вздовж обох боків траси видно вогняні смуги. І це попри те, що відповідальність за таку ситуацію лежить не тільки на селянах, а перш за все на керівників орачів самоврядування – сільських головах. Вони ж не тільки самоусуваються, а й, таке враження, що сприяють ситуації.
Коли готувався цей матеріал до друку, в обласному управлінні лісового та мисливського господарства не переставали лунати тривожні дзвінки з місць сільгосппалів – з-під Богушівки, Білостока, Антонівки. Туди мачались пожежні автомашини, доповідали: «Пожежу погасили». Але вже наступної миті йшли тривожні повідомлення про ще небезпечніші ділянки вогню. Люди, схаменіться! Не накликайте на свої села біди.
