ЧИЇМИ Ж БУДУТЬ «НІЧИЙНІ» ЛІСИ?

Поки керівники з приводу цього дискутують, лісовий фонд активно нищать крадії деревини. Останнім часом почастішали заяви обласних керівників з приводу реорганізації лісового господарства. В цілому це викликає певний інтерес громадськості, бо, як добре відомо, сьогоднішній стан наших лісів, попри бравурні оди лісового відомства, незадовільний

На думку керівництва області, всі волинські ліси повинні перебувати саме в одних руках. Як на мене, то це надто «радянська» точка зору і таких крайнощів у сучасному цивілізованому світі не проглядається. Наприклад, в Європі визнано, що найбільш продуктивні ліси – у Швейцарській Конфедерації. Близько 80 відсотків лісів тут перебуває у приватній власності, а середня площа лісокористування становить лише 1,3 гектара. Понад половину площі лісового фонду Фінляндії теж у приватній власності. Таких прикладів багато. І взагалі, за останнє століття монополія на певний вид діяльності чи власності в країнах Східної Європи не зарекомендувала себе з кращої сторони.
А тим часом цікаві наміри облдержадміністрації знаходять подекуди і певний супротив у вигляді вуличних демонстрацій чи позовів до суду. Таким чином, спроби передати ліси в одні руки (простіше кажучи, сім'ї Колісників) не мають під собою ані твердого юридичного підґрунтя, ані загального схвалення громадськістю.
Більше того, Міністерство аграрної політики і продовольства України продовжує фінансування лісових підприємств, які безпосередньо віднесені до сфери управління цього відомства. Мабуть, нашій владі взагалі, і любителям селекторних нарад зокрема, поки що доведеться рахуватися й з цим нюансом.
Пристрасті навколо лісу вирують, і не дарма, бо тут «живі» гроші. На одній із прес-конференцій журналісти попросили голову Держлісагентства України Віктора Сівця прокоментувати підготовку законопроекту щодо підпорядкування лісів обласним державним адміністраціям. Зрозуміло, що реакція «головного агента» була негативною. Але, як бачимо, між центральною і місцевими владами наразі точиться «глуха» боротьба за ліс. Та це й не дивно, бо чим керувати на місцях? Промисловість у районах – в руїнах, колись врожайні поля позаростали бур'янами, залучити щедрі кошти інвесторів мало кому з районних керівників вдається.
Інша сторона проблеми – боротьба за передачу лісів Мінагрополітики в руки якоїсь лісової агенції. Підприємства даного відомства на сьогодні здебільшого добре організовані, там чітко налагоджене ведення лісового господарства, охорона лісів та переробка деревини. І в той же час на Волині є чимало так званих «нічийних» лісових масивів на землях окремих сільських рад. Ці ліси виросли за останню чверть століття переважно на осушених та малопродуктивних землях, які ніким не оброблялися. Подекуди це добрі насадження, які, на превеликий жаль, нещадно вирубуються та спалюються. Лише в Ковельському районі, на думку землевпорядників, таких площ – дві тисячі гектарів.
У вихідні я із знайомими лісівниками побував на території Скулинської сільської ради. Тут дуже велика площа осушених земель, які поступово вигоряють та заростають лісом. В урочищі Рокита помітили гарний березовий гай і зайшли туди. В середині ліс виявився спустошеним! Кращі дерева вирубані, все навколо захаращено, залишилося ще кілька штабелів невивезеної крадіями деревини.
Попросив лісівників провести підрахунки. І ось на невеликій площі нарахували 213 пнів свіжозрізаних вільх та беріз, загальною масою понад 50 кубометрів деревини. Якщо порахувати суму заподіяної шкоди, керуючись відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, то це буде становити майже двісті тисяч гривень. Між іншим, для порушення кримінальної справи правоохоронцям вистачило би й набагато меншої суми збитків.
Як з'ясувалось, скулинський сільський голова Петро Рудень (вже далеко не перша його владна каденція) знайшов якихось «підрядників» із села Стобихівка Камінь-Каширського району розчищати меліоративні канали. Хлопці взялися за роботу, та незабаром побачили, що на каналах «пожива» мізерна, а роздивившись, «переключилися» на вирубку «нічийних» лісів. Ці «підрядники» – в окрузі особи досить відомі, бо неодноразово притягувалися до різних видів відповідальності за розкрадання лісів. Своїми лісокрадами Стобихівка не раз «гриміла» на всю Волинь. Звичайно, попри всю очевидність, на Ковельщині до відповідальності ніхто нікого й не збирається притягувати.
Тому й напрошується резонне питання: а для чого владі, яка начебто хоче навести порядок в лісах, так активно йти в «наступ» на лісогосподарські підприємства Мінагрополітики, зовсім не реагуючи на варварське винищення «нічийних» лісів? Парадокс!