29/03/2011
0Три свежих новости сайта от пресс службы лесоводов Волыни. М.П.
Весняний день століття годує
У лісовому урочищі Горішина людно. Гудуть тракторці, пофиркують коні, жителі сіл Грушів і Шарпанці під керівництвом лісничого садять ліс. Два «білоруси» плужками розорюють свіжонатрушену березневу снігову понову, прокладаючи борозенки під майбутні деревостани. Трактористи Віктор Хабак і Олександр Чміль виявляють неабияку майстерність, щоб поміж пеньковищ прокласти стежечку, якою підуть у світ дубочки і сосонки. Дивимось на однорічні сіянці в руках садівничих – вони такі ніжні і тендітні, скоріше схожі на рослинки, аніж на деревця. Але лісничий Павлівського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Микола Єдинат каже, що це все-таки вже дерева.
– Ось погляньте, – на підтвердження слів лісівника житель села Грушів Волинської області Степан Вакула показує на сосни і дуби, що ростуть поруч, – це ж бо ми їх садили. Такі ж маленькі немічні пагінчики з моїх долоньок починали крокувати у світ й було це за мого дитинства.
– У якому році?
– Сорок років минуло, як школу закінчив, – пригадує чоловік. – Порахуйте. Тільки тепер зеленочубців садимо на порубовищах найпершого стиглого лісу, а тоді приживлювали на полях, де раніше колосилася пшениця, росла городина. Люди тут орали, сіяли, косили. Діброви, бори й гаї споконвіку садили наші прадіди, діди, батьки, до речі, й моя дружина Люба, і всі наші діти та односельці. Але зате який красень виріс! Ходжу до нього вже із дітьми по гриби – маю синів Миколу, Анатолія і дочку Галину.
– Для дітей ліс виростили, а ці деревця для кого?
– Для онуків, – усміхається Степан Олександрович. – Їх у мене семеро – Юрчик, Оленька, Юлечка, Наталя, Назарко, Олежик і Анжела. Колись прийдуть сюди по гриби чи за помічним зіллям, може, й діда Степана добрим словом згадають.
У парі із Степаном Олександровичем працює десятикласник Лучицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, уродженець села Шарпанці Львівської області Юрій Радкевич. Адже це лісове урочище – зелений кордон двох областей. Жителі сіл Грушів і Шарпанці тут і дрова заготовляють, і гриби до столу збирають, проводять спільні маївки і, звісно, толоки. Як і оцю, лісокультурницьку. Юрій вправно орудує мечем Колосова, роблячи у землі лунки для сіянців. Хлопець задоволений своєю роботою.
– Ліс садити, – каже, – завжди було за честь для кожної людини. Я і минулого року допомагав лісівникам. Ким буду в майбутньому, ще не вирішив. Можливо, доля захоче, щоб став лісівником.
– Мої ліси вже також великі, – з гордістю каже Микола Лукашук, – не кожну сосну, що садив, руками обхопиш. Земля ж тут родюча, ліс росте мов на дріжджах. Садили ми його на колгоспних полях в урочищі Заміни. Усі гори дубочками та сосонками засадили.
– А скільки років тим лісам?
– Закінчив я школу у 1970 році, – пригадує Микола Якович, – а був другокласником, коли нас, малечу, разом із вчителями, взяли на підмогу лісівникам. Вперше то було у 1963 році.
– На деяких полях я у 1985 році для корівчини ще траву косив, – долучається до розмови його односелець Сергій Кузьмич. – Тепер лісовисько до неба.
Поруч із старшими господарюють на наділі старшокласники Трубківської школи Юрій Денисюк, Андрій Новачук, Юрій Кузьмич, Тарас Кузьмич, Сергій Зубко. А ось до Олександра Шабади приїхав родич із м. Червонограда і замість гостювання подався на суботник. Серед садівничих – Микола Кузьмич, Віктор Тимчук, Сергій Зінчук, Петро Мороз, Ігор Яйчук, Петро Демчунь, інші природолюби.
– Люди із задоволенням беруть участь у створені лісів, – розповідає майстер лісу Павлівського лісництва Степан Криворучко. – Тут маємо посадити три гектари новолісся. Садимо за схемою – чотири рядки сосни і один дубків. Двадцять тисяч сосонок і вісім тисяч дубочків знайдуть своє місце під сонцем на цій площі. А загалом цього року у моєму обході буде посаджено дев’ять гектарів лісу. Саджанцями нас забезпечив Павлівський лісорозсадник Володимир-Волинського держлісгоспу.
Погода того суботнього дня видалася норовиста. Святі вигортали з неба остатки березневого снігу, тож сипався так густо, що заліплював очі, білою стіною затуляв виднокіл. Але ніхто з людей не нарікав не негоду. Усі хлібороби добре знають, що весняний день рік годує, а в лісівників один день сто років може прогодувати. Адже щоб ліс достиг, потрібне століття. Головний спеціаліст Волинського управління лісового та мисливського господарства Петро Романуха каже, що ліс важливо не тільки вчасно, у добрий час посадити, але й упродовж довгого його життя уберегти від хвороб і вогню. Він бесідував про «Правила пожежної безпеки в лісах України» з лісівниками і громадськістю сіл.
Підтримати садівничих приїхали лісничий Павлівського лісництва Микола Єдинат, голови Переславичівської та Милятинської сільських рад Микола Смаль та Валентин Ілов, настоятель святого храму Різдва Богородиці Петро Яйчук, депутат сільської ради Світлана Дмитрук. Цій події передували збори жителів села Грушів, на яких постановили допомогти у створенні лісів. Волинські лісівники завжди плідно співпрацюють із місцевими сільськими громадами, допомагають останнім і дровами, і будівельним матеріалом. І цього разу на зборах, де були присутні головний лісничий Володимир-Волинського лісомисливського господарства Володимир Туревич та лісничий Павлівського лісництва Микола Єдинат, лісівники пообіцяли допомогу людям. Ліси – не просто спільна турбота лісівників і громади, але й найбільша їх гордість. Разом їх садять, доглядають, бережуть від пожеж. Адже зелені насадження – це не стільки дрова і будівельний матеріал, як озоння, краса, цілюще зілля, грибовища. Ліс – жива легенда, створена у цім краї людьми для своїх же дітей, онуків, правнучат.
І справді, один весняний день садівничих лісу у майбутньому може багато людських поколінь потішити, дати пристановище і житло пташці, звіру і мурашці на довгі-предовгі часи.
Прес-служба Волинського ОУЛМГ.
На фото: творці лісу в урочищі Горішина.
http://voulg.org.ua/news/29.03.11(2).php
Природнича конференція
У гості до волинських лісівників завітали учні та педагоги Луцької ЗОШ І-ІІІ ступенів №7. Ця загальноосвітня школа – природничого напрямку. То ж дітей надзвичайно вабить ліс, захоплює його благотворний вплив на людину, цікавлять цілющі властивості дерев, чагарників, лишайників, трав. Хлопці й дівчата розповіли, як вболівають за рідну природу, що роблять для того, аби наше довкілля було чисте й красиве. Говорили й про роботу лісівників, захист «зелених легень» планети від вогню та забруднення. Цікавились, де можна здобути лісівничий фах, як працюється творцям волинських лісів. А ще дізналися про червонокнижних звірів і птахів, національні природні парки та заповідники, оглянули музейні експозиції, познайомились із картинами та світлинами волинських митців, переглянули 
фотоальбоми про ліси світу. Жодне запитання не залишилось без відповіді. Вийшла справжня природнича конференція. А провели її головний спеціаліст відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Наталія Проценко та працівник прес-служби Сергій Цюриць.
Прес-служба Волинського ОУЛМГ.
Фото Наталі Нагурної
http://voulg.org.ua/news/29.03.11(3).php
І берези «працювали»
Стихійні сміттєзвалище – одна з найбільших проблем сьогодення. Особливо потерпають від побутових і виробничих відходів приміські ліси. Не виняток і лісові урочища поблизу Ківерець. Адже це містечко з усіх боків оточене зеленим життєдайним поясом.
– Ліс дає нам кисень, обдаровує щедрими дарами, – розмірковує директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Олександр Рибчинський. – Люди завдячують зеленим насадженням добрим здоров’ям і настроєм, тож оберігають «зелені легені» планети від пожеж і саморубщиків. Але є й такі, що тягнуть до лісу всілякий непотріб, встеляючи грибниці й квітковиння склом, пластиком, поліетиленом, різними виробничими й побутовими відходами. До прибирання цих сміттєзвалищ ми залучили близько тридцяти природолюбів, чотири одиниці лісової техніки. Думаю, вийти на суботник і прибрати ліс – це справа совісті кожного свідомого громадянина.
Ці «ракові пухлини лісу» лісівники пробирають не вперше. Уже звертались за допомогою до правоохоронних органів, екологічних організацій, санепідемстанції, громадськості. Але знайти і покарати сміттярів досі не вдавалося. А ліс любить порядок і чистоту. Тож того дня працівники Ківерцівського лісгоспу вивезли не один причеп сміття, ліквідували аж шість сміттєзвалищ.
Інша бригада природолюбів працювала на розчистці придорожньої лісосмуги. Тут вздовж траси «Ківерці–Рожище» ліс «здичавів», заріс верболозами й осикою, лісосмуга перетворилася на справжні хащі. Тож довелося братися за бензопили. Лісівники проріджували зарості, гілля спалювали. Тепер любо оку глянути.
– Акція Державного агентства лісових ресурсів України «Майбутнє лісу у твоїх руках» передбачає не тільки посадку нових лісів, а й упорядкування вже створених, – каже головний спеціаліст відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Неводнічик, що побував разом із ківерцівськими лісівниками на суботнику. – Наші працівники й надалі будуть приділяти велику увагу упорядкуванню територій власних лісництв та лісгоспів, а також прибиранню лісових масивів від сміття, розчищенню придорожніх смуг. До цього залучаємо громадські організації, жителів населених пунктів та місцеві органи виконавчої влади. Така робота буде продовжена і в наступні суботи лісокультурницької акції.
Загалом цього дня добре попрацювали лісівники усіх лісництв Ківерцівського держлісгоспу. У Боголюбському перекопали лісові путівці і виставили шлагбауми, у Воротнівському подбали про оновлення вказівних знаків, у Торчинському прибрали територію лісництва, у Рожищенському та Ківерцівському впорядкували рекреаційні пункти. Готувались і площі під посадку нових лісів, навіть зробили підсочку у березовому гайку Сокиричівського лісництва і «суботниківський» березовий сік помандрував на Ківерцівський ярмарок. Продавали сік по 70 копійок за літр. Виходить працювали під час суботника не лише люди, а й берези, які й «виробили» для ківерчан кілька тонн цілющого напою.
Прес-служба Волинського ОУЛМГ.
Фото Наталі Нагурної.
http://voulg.org.ua/news/29.03.11(4).php
