Нічий ліс

Про те, що ліс – найцінніше національне багатство, знає кожен, навіть школяр. Прикарпатські і Карпатські ліси виконують важливу біологічну та рекреаційно-оздоровчу функцію, формують клімат сусідніх регіонів. Зелені «легені» області мають ще й важливе значення у розвитку туризму, відіграють ґрунтозахисні і кліматорегулювальні функції. Тому пріоритетним напрямком у господарюванні має бути дотримання законів про охорону лісів та довкілля. На жаль, недотримання чинного законодавства про охорону лісових ресурсів у наш час – явище непоодиноке. Громадськість Калущини стурбована тим, що протягом останніх років йде масове вирубування дерев. Екологи краю не раз зверталися до природоохоронних органів, міської влади, щоби припинити вирубування дерев у лісопарковій і зеленій зонах навколо ЗАТ «Лукор». Та питання чомусь не вирішується.

Але повернемось до історії.

У кінці 70-х років минулого століття для будівництва КХМК за рахунок земель колгоспу «Більшовик» (с. Мостище) було виділено близько 2 тис. га землі, в тому числі і 400 га лісу. В результаті будівництва частина ­зелених насаджень збереглася і в 1972 році проведена інвентаризація цих лісів, нанесено їх на картографічні матеріали, які й досі зберігаються в архіві.
У червні 2003 року генеральний директор ЗАТ «Лукор» Сергій Чмихалов звернувся з листом на ім’я тодішнього міського голови Калуша Романа Сушка, в якому висловив клопотання про вилучення з користування підприємства земельних ділянок загальною площею 224,416 га. 20 червня Роман Сушко видав розпорядження №184-Р щодо обстеження даних ділянок. На підставі цього документа комісія, яку очолював заступник міського голови Василь Петрів, обстежила на місці земельні ділянки та склала відповідний протокол, в якому вказала на можливість передачі частини лісовкритої ділянки земель Калуському держлісгоспу при умові винесення її межі в натуру.
30 жовтня цього ж року рішенням чотирнадцятої сесії Калуської міської ради №324 було вилучено із землекористування ЗАТ «Лукор» земельну ділянку загальною площею 110,5993 га та зараховано її в землі запасу міської ради. За логікою, мала б бути проведена інвентаризація, а ці землі передані на баланс Калуського держлісгоспу або ж створена відповідна міська структура для догляду за лісом.
Однак у попередні роки жодного рішення прийнято так і не було. Фактично землі лісового фонду використовує Калуський держлісгосп, щоправда без будь-яких правовстановлювальних документів.
5 серпня 2006 року дане питання підняв голова громадської екологічної організації «За виживання» Йосип Мельник, опублікувавши в газеті «Дзвони Підгір’я» відкритий лист міському голові Ігорю Насалику під назвою «А ліс… приховали», в якому намагався привернути увагу влади до безгосподарних лісів.
31 жовтня цього ж року заступник міського голови Василь Петрів надіслав листа на ім’я директора Калуського держлісгоспу Володимира Павлишина з вимогою терміново звернутись із клопотанням щодо проведення інвентаризації вилучених у ЗАТ «Лукор» земельних ділянок та ділянок під лісовими насадженнями, що використовуються Держлісгоспом. У свою чергу Володимир Павлишин наголосив на неможливості оформлення документів на землю у зв’язку з відсутністю коштів із держбюджету на проведення інвентаризації земель лісового фонду міста.

Поговорили, відписали і про проблему забули.

16 квітня 2010 року Йосип Мельник знову підняв це питання, опублікувавши ще один відкритий лист міському голові Ігорю Насалику.
«Збереження лісопаркової зони, що прилягає до хімічних заводів, – йдеться у листі, – є важливою складовою захисту довкілля від забруднень. Цей ліс сьогодні є нічиїм, він буквально «висить у повітрі», бо земля, на якій він розташований, належить місту. На обслуговування держлісгоспу його не передали, а організувати кваліфікований догляд за насадженнями місто за усі роки так і не спромоглося. Земельні ділянки площею 70 га покриті лісами, основною породою яких є дуб віком 80-90 років, висотою до 25 м, запас на 1 га орієнтовно становить 200-400 кубічних метрів ділової деревини. І ввесь цей ліс, який відіграє важливу роль для нашого міста, приховано, він ніде не числиться. Ліси залишено без охорони, вони страждають від самовільних вирубок, тут ніхто не проводить за ними догляд.
І всі сім років, допоки триває формальна переписка, тяганина, невизначеність і дискусія на тему, хто і що має зробити, щоб ліс нарешті мав нормального господаря, цінні для міста насадження помалу деградують і нищаться».
Йосип Мельник направив відповідне звернення і на ім’я голови ОДА Михайла Вишиванюка. 4 червня минулого року він отримав відповідь за підписом тодішнього першого заступника начальника ГУ промисловості та розвитку інфраструктури ОДА Павла Аврамченка. У ній, зокрема, йдеться про те, що Калуський держлісгосп, як постійний лісокористувач, зможе прийняти лісові насадження під охорону тільки після виготовлення технічної документації та прийняття Калуською міською радою відповідного рішення про надання йому цих земель у постійне користування для ведення лісового господарства.
ОДА також звернулася до міського голови Ігоря Насалика з листом щодо прийняття рішення стосовно передачі земельних ділянок 110,5993 га Калуському держлісгоспу або взяти лісові насадження на цих ділянках на облік із утворенням відповідних служб.
Місто необхідні роботи також відмовилося фінансувати і, судячи зі змісту листа, який міський голова Ігор Насалик направив голові правління ЗАТ «Лукор» Сергію Чмихалову 22 липня 2010 року, влада наполягає на тому, що необхідну документацію для передачі лісу на обслуговування Держлісгоспу має підготувати саме ЗАТ «Лукор». У протилежному випадку міська рада перегляне своє рішення семирічної давності щодо вилучення у товариства земельної ділянки.
За словами начальника відділу держкомзему у м. Калуші Анатолія Собчука, на сьогодні вже є офіційний лист від ЗАТ «Лукор» щодо готовності товариства оплатити усі роботи з інвентаризації лісу. Тому на даному етапі залишилося запустити процес. Держлісгосп як замовник має офіційно звернутися до міської ради з приводу оформлення матеріалів інвентаризації та виготовити на себе державний акт.
Якщо стосовно 110,5993 га лісових насаджень можливо питання і розв’яжеться, то проблема в цілому не вирішиться. На початку статті згадується про те, що свого часу «Лукор» просив забрати 224,416 га земельних ділянок, забрали ж лише 110,5993 га. А що з рештою?
Виявляється, що 113,8167 га – це теж ліс, який просто «випав із поля зору» обліку. А це дубові і змішані лісові насадження віком 50-70 років, підлісок яких формують калина, ліщина, горобина, інші породи. Збереглися тут і поодинокі лісонасіневі дуби віком 120-140 років. Цей лісовий масив знаходиться на території від полігону токсичних відходів, ТЕЦ у бік сіл Верхня, Гуменів та Мостище. Тут нині самовільно господарюють усі, кому заманеться. І зовсім не думають про те, що дубові насадження відіграють важливі рекреаційні функції для населення Калуша та очищають повітря від шкідливих викидів підприємств нафтохімічного комплексу. Тож цей ліс фактично виконує функцію екологічного щита. І вирубуючи його, ми нищимо своє здоров’я і здоров’я своїх дітей. А медики і так б’ють на сполох. За їхніми словами, значно зросла кількість важких легеневих захворювань серед жителів Калущини.
Дане питання піднімалося депутатом Василем Питликом під час розгляду «Різного» на восьмій сесії Калуської міської ради, яка відбулася 17 березня. Він просив надати слово Йосипу Мельнику, щоби той прояснив ситуацію і для депутатського корпусу, і для всіх присутніх. Та міський голова чомусь проігнорував дане прохання. Хоча в кулуарах під час перерви пообіцяв Йосипу Мельнику дати йому можливість виступити, але, зайшовши до сесійної зали, про свою обіцянку відразу ж забув. Мабуть, сповідує принцип: обіцянка – цяцянка…
Чим закінчиться ця проблема – покаже час. Та не хочеться, щоби все було, як у відомій байці Івана Крилова: «А віз і нині там». Деяким можновладцям вже пора зрозуміти, що ліс – скарбниця добробуту, сенс життя, він дорожчий за золото. І з цього випливає необхідність турботи про його збереження та раціональне використання. Дбати про нього – найсвятіший обов’язок тих, у чиїх руках його доля, хто тут володарює та ґаздує, але кого, на жаль, цікавить тільки зиск та задоволення багатьох своїх життєвих потреб.