Земля в в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації

Я не хотел навязывать Вам этот огромный текст, но просмотрев предыдущую статью Ольги Поповой передумал. Будет время, прочтите эту стенограмму Парламентских слушаний по вопросу вокруг которого скоро развернутся настоящие сражения. Помимо прочего, узнаете точку зрения Николая Дмитриевича Безуглого, который совсем не давно стал членом коллегии Госагенства лесных ресурсов и подменял в Верховной Раде Министра АПиП. М.П.

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

"Земля в в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації"

Сесійна зала Верховної Ради України

23 березня 2011 року, 14.00 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.ЛИТВИН

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні ми проводимо слухання на тему: "Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації".

Скажу, шановні учасники парламентських слухань, що коли була запропонована саме така тема парламентських слухань, саме у такому розрізі розглядати це питання, був і сьогодні залишається певний скепсис: давайте одразу поговоримо про законодавче забезпечення ринкових реформ на селі і на цьому закінчимо тему.

Я думаю, більше того, я переконаний у тому, що ви погодитесь зі мною, що земля – це не економічна категорія, і, очевидно, до землі ми повинні підходити відповідально, враховуючи, що це не лише національне багатство і стратегічний ресурс України. Земля має державоутворюючу функцію, земля – це наша культура і наша ментальність, і наш світогляд, це фактично і збереження особливого укладу життя мільйонів людей, а загалом і всієї України.

Сьогодні ми маємо з вами, шановні колеги, зробити вибір на основі рекомендацій, зробити відповідальний вибір, а для цього маємо знайти золоте рішення з врахуванням і тих обговорень, які відбувались. Сьогодні всі, хто хотів, з цього приводу вже висловили свою точку зору. Умовно можна поділити ці дискусії, учасників дискусії на дві категорії: за мораторій, за великим рахунком проти прийняття рішень щодо ринку землі, друга частина, що негайно треба приймати це рішення. Оскільки ми будемо вести дискусії з цього приводу, очевидно, там треба виходити з реального стану речей, виходити з того, що землю розпаювали, акти на право приватної власності дали людям, не всім, але дали, виходити з того, що говорить Конституція, виходити з того, що записано у Земельному кодексі, і жити реаліями, а не ілюзіями.

Я повинен сказати, що я намагався застосовувати красиве гасло: "Земля і душу не продають". Натомість отримую масу листів від людей такого змісту: "А яке ти маєш право чи ви, як завгодно, розпоряджатися моєю власністю?". Отже, коли ми зробили перший крок, то, очевидно, ми повинні говорити, як зробити правильний інший крок. Ми можемо скільки завгодно продовжувати мораторій перед виборами, а землю у тіньовий спосіб будуть скуповувати і продавати. Нам потрібно прийняти чіткі, очевидно, і зрозумілі закони, в яких би позитив був вивищений, а ризики були змінімізовані. Я нагадаю відомі вам слова Грушевського: "Добрий земельний закон займе місце в нашій національній бібліотеці поруч Шевченкового Кобзаря". А тепер давайте подивимося, ті закони, які ми поприймали, я маю на увазі, Верховна Рада приймала різних скликань, чи займуть ці закони місце поруч із Кобзарем Шевченка. А це 37 законів і 86 змін до законів, у тому числі до Земельного кодексу – 48, до Закону про оренду землі – 22, 64 постанови Верховної Ради України, 178 указів Президента України, 84 постанови Кабінету Міністрів України і 758 відомчих актів. Це такі реалії на сьогоднішній день.

Коли говорити про, власне, неминучість ведення ринку землі, очевидно варто було б сказати нам які ж ймовірні позитивні наслідки прийняття такого рішення. Очевидно, що це дозволить землевласнику вибирати один із трьох напрямків: це виробництво на власній землі сільськогосподарської продукції з її наступною ринковою реалізацією, передача землі в орендне користування іншому сільськогосподарському товаровиробнику за орендну плату і продаж або застава землі як джерело грошових надходжень. І коли ми говоримо про позитив, то очевидно він полягає в тому, що зняття мораторію на оборот сільськогосподарських земель буде мати важливе інституціональне значення. А сьогодні, нагадаю, в приватній власності селян 84 відсотки ріллі та садів і трохи більше третини природних кормових угідь.

Друге. очевидно треба враховувати статистику, яка свідчить, що річний обсяг операцій щодо купівлі-продажу фермерських земель складає майже один відсоток всього земельного фонду. А ця статистика очевидно дозволяє подивитися яка ж реальна ціна на землю на тому чи іншому етапі. Тобто ми повинні говорити, що має зрости капіталізація землі. чому на цьому варто акцентувати увагу? Бо ми всі знаємо, що сьогодні у межах 12 тисяч гривень це кадастрова грошова оцінка сільськогосподарських угідь. Я маю на увазі, одного гектара. Якщо все це порахувати, то ми в один момент, якщо вирішимо продати землю, отримаєм 500 мільярдів.

Якщо виходити, що у нас Державний бюджет 40 мільярдів, на перший погляд, сума астрономічна. Але якщо порахувати і подумати на перспективу, то це, очевидно, ніщо. І, очевидно, це треба, цю обставину також враховувати.

Нам, окрім усього іншого, треба визначитись, який же підхід до оцінки землі. Бо, скажімо, пропонувалось на одній зустрічі, щоб порахувати, скільки в середньому збирається з гектара пшениці, я умовно кажу. Ринкова вартість цієї пшениці, перемножити на 100 – і це буде приблизно правильна оцінка гектара землі.

До позитиву, очевидно, можна віднести і збільшення інвестиційних можливостей: через розвиток іпотечного кредитування і таке інше.

Очевидно, до позитиву слід віднести і те, що це позитивно вплине на ціни на ринку земельної оренди, яка сьогодні в 3 – 4 рази менша за відповідні нормативи; збільшення надходжень до Державного бюджету. Ну і, звісно, якщо розвиток земельного ринку поступово підвищить рівень концентрації землеволодіння, то можливості земельні Аграрного фонду як об'єкта оподаткування зростуть. Але це позитив. Не всі, очевидно, позитиви.

Давайте будемо говорити і про можливі загрози і виклики, я буду м'яко говорити так, про які попереджають спеціалісти і вчені. Це, очевидно, треба враховувати ту обставину, що зростає дефіцит землі. Відповідно останнім часом знову ж таки вчені і фахівці, експерти говорять про те, що на рубежі XX – XXI століття з'явилися нові форми колонізації країн шляхом начебто навіть цивілізованого глобального перерозподілу землі.

Як це здійснюється? Нагадаю, це через програми урядової підтримки, купівлі, або довгострокової оренди сільськогосподарських земель інших країн своїми компаніями. От нещодавно, очевидно, звернути увагу, в одній із публікацій в газеті "Сільські вісті": "Продавати, не продавати?", там міститься, містилася така статистика: щороку багаті країни витрачають від 20 до 30 мільярдів доларів на купівлю землі в країнах, що розвиваються. І до таких країн відносять і Україну, Молдову, Росію, окрім інших, які вже традиційно належать до цього списку. Очевидно, ми цю обставину маємо враховувати, враховуючи ті негативи, які несе, так звана, колонізація, а саме, використання робочої сили і спеціалістів, які не проживають на тій місцевості, де працюють. Такі факти мають місце в Україні? Мають.

Дальше, експортна орієнтація виробництва, має це місце в Україні? Має. Техногенне перевантаження, є проблема? Кричуща. Експлуатація природною родючості – питання ключове для України. І зрозуміло, що коли ми говоримо, власне, про закони, то ми повинні звернути увагу на те, про що останнім часом, практично, всі говорять. Суб'єкт господарювання, очевидно, це перше і ключове питання. Друге, землекористування, площі, які мають виділятися і за законом, чи закон буде відсилати до рішення Кабінету Міністрів України? Очевидно, законом. Наявність підтримки для придбання землі, тут посилаються на досвід Європейського Союзу, що на двадцять років при два відсотки річних і навіть на столипінську агарну реформу.

Далі, основні принципи ціноутворення та формування орендної плати, наявність державних спеціалізованих інститутів. Оскільки проблеми ці не були враховані в тих законах, які пропонувалися… Ви знаєте, що вони відхилені Верховною Радою України. І, очевидно, це було правильно рішення, оскільки потрібен новий закон, який би враховував все те, про що ми вже давно говорили і про що ми будемо говорити.

І проблема людей, які живуть і безпосередньо працюють на землі. Ви знаєте, що зараз з трьох мільйонів 100 тисяч осіб, зайнятих в сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві, рибальстві і рибництві лише 0,9 мільйона найманих працівників підприємств, установ, організацій, а 2,2 мільйони осіб працюють в секторі самостійної зайнятості, що у 2,5 рази перевищує чисельність найманих працівників. Передбачити неможливість, нам потрібно загострення проблеми зайнятості, що відповідно буде посилювати тиск на державу.

І головне – це проблема розселянення аграрного виробництва. Я приведу вам таку статистику, яка, очевидно, відома, що у нас відбувається процес такий динамічний, я б сказав, в негативному плані – руйнування сільської поселенської мережі. В Україні в 2001-2010 роках в середньому щорічно знімалося з обліку 20 сільських поселень. А ще більше цих поселень нагромаджувалося у групі так званих малолюдних – до 50 осіб. Це приблизно сьогодні 14 відсотків сіл в Україні. Це, фактично, бригада. Як там забезпечити соціальну сферу, інфраструктуру і таке інше, з огляду на те, що, скажімо, останній час загострюється проблема, особливо, шкіл, зрозуміло, пов’язане із закриттям шкіл. І, очевидно, ці виклики, які далеко не всі я у вступному слові перелічив, вони мають бути в центрі нашої уваги. І, очевидно, ми маємо виходити з того, що ми не можемо зупинити загальну тенденцію в країні, а що ми можемо, мусимо і зобов’язані зробити для того, щоб це були людські правила у земельних питаннях. Я не кажу вже про проблему інвентаризації земель, проблему реєстру власників земель, відновлення законності там, де вона порушена. І на цій основі прийняття відповідних рішень.

Шановні учасники парламентських слухань, пропонується таким чином організувати нашу роботу. Доповідь виконуючого обов’язки міністра аграрної політики та продовольства України Безуглого Миколи Дмитровича до 15 хвилин, співдоповідь голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Калетніка Григорія Миколайовича також до 15 хвилин. Я просив би питання передавати в письмовому вигляді, при підведенні підсумків, щоб була можливість відповісти на ті питання, на які будуть готові відповідати доповідачі і співдоповідачі. Виступи. У нас записалося на цей момент офіційно, так би мовити, 35 учасників парламентських слухань на виступи. Комітет пропонує, щоб виступали до 3 хвилин, я пропоную дотримуватися Регламенту, який чітко вимагає до 5 хвилин, хто вкладається в 3 хвилини, будемо дякувати. 45 мені вже підказують, не 35. Головне, щоб у нас відбулася спокійна, зважена розмова, політики, ви прекрасно розумієте, в нас вже надмір, нам потрібна розмова, рекомендації, за якими будуть рішення, щоб ці рішення були для людей, для України і для її майбутнього.

Якщо немає заперечень щодо організації нашої дальшої роботи, тоді давайте перейдемо до доповіді. Я запрошую до доповіді виконуючого обов'язки міністра аграрної політики та продовольства України Миколу Дмитровича Безуглого. Наскільки я знаю, що Микола Дмитрович одночасно є і президентом Національної академії аграрних наук України, так йому "всі карти в руки", так? Будь ласка.

БЕЗУГЛИЙ М.Д. Дякую. Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати, присутні! Проблема, яка винесена у порядок денний сьогоднішніх парламентських слухань широко обговорюється в усьому українському суспільстві. Вона стосується не лише позиції влади, але і долі мешканців кожного окремо взятого українського села. Тому принципово важливим, на наш погляд, є системний підхід до бачення всієї проблеми земельних відносин на основі аналізу окремих взаємопов'язаних і взаємообумовлених проблем розвитку як сільськогосподарського виробництва і сільських територій, так і аграрного сектора у цілому.

У завершенні формування ринку земель сільськогосподарського призначення держава зацікавлена через необхідність забезпечення продовольчої безпеки та відповідного регуляторного впливу на ведення підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки. Хто із громадян бачить у державній реформі лише зняття мораторію на купівлю земель сільськогосподарського призначення та можливості прибуткового бізнесу у торгівлі нею. Хтось турбується про своє село як про малу батьківщину. Когось цікавлять інвестиції у сільські території та її довкілля. А ще хтось зацікавлений у зміні місця проживання, міграцією з села у місто, або із міста у село. Цілий клубок цих та інших надзвичайно важливих проблем впливає на земельні відносини, а точніше на економічну складову відносин власності.

Внаслідок цього, вважаємо за необхідне розглядати перспективи розвитку земельних відносин в Україні у контексті трьох базових аспектів його змісту, а саме: політичного, економічного і соціального. Мою доповідь будуть супроводжувати слайди, я не буду на них посилатись, вони будуть показуватись в той час доповіді, до якої вони мають відношення.

І так, перший – політичний. Полягає у тому, що згідно статті 13 Конституції України земля зафіксована як об'єкт права власності українського народу, тобто належить народу на всій її території. Разом з цим приватна власність на землю поряд з державною і колективною була введена Законом України "Про форми власності на землю" ще 30 січня 1992 року. У Земельному кодексі України, що прийнятий 25 жовтня 2001 року Верховною Радою у перелік суб'єктів земельних відносин включені громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування і органи державної влади. Таким чином, у попередні роки у законодавцем створені певні передумови для функціонування ринку сільськогосподарських земель, які можуть бути реалізовані при політичній консолідації поглядів виконавчої і законодавчої гілок влади, і будуть направлені на забезпечення ефективного її використання.

Економічний аспект полягає у забезпеченні розвитку земельних відносин, власне, у завершенні їх реформування з метою створення найкращих організаційно-економічних умов стимулювання довгострокової реалізації земельної продуктивності, результатом якої буде збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Створення умов для обігу земель та відповідальність виробників за дотримання цілого блоку технологічних вимог у виробничому процесі, має консолідувати і збільшити площу ріллі в обробітку та значно підвищити урожайність, змінити відношення суб'єктів підприємницької діяльності до стану родючості ґрунтів.

Соціальний аспект земельної реформи необхідно розглядати в контексті аксіоми. Селяни мають жити на землі, її обробляти та отримати від цієї діяльності дохід, здатний забезпечити гідні умови для духовного і культурного розвитку члена сільської громади.

Держава безкоштовно передала селянину земельний пай у власність. Селянин в свою чергу, хочу це наголосити, має право реалізувати кілька найбільш важливих із 14 прав на землекористувача. Самому обробляти землю, здавати її в оренду, продавати або передавати у спадок родичам. В нинішньому стані дії мораторію селянин поступово і надзвичайно дешево перетворюється на безземельного мешканця сільських населених пунктів. Зрозуміло, що наші логічні передбачення щодо можливих наслідків введення ринку земель сільськогосподарського призначення можуть бути перевірені досвідом інших країн. Тим більше, що цей досвід є поруч: в Європейському Союзі, в Російській Федерації. І він, так би мовити, як і давній, так і новий.

Приватна власність на землю сільськогосподарського призначення існує в світі давно. На сьогодні в усіх 27 країнах Європейського Союзу є налагоджений ринок землі, який і є основою ринкового сільського господарства. У більшості старих країн ЄС, членів ЄС, прямих юридичних обмежень на володіння сільськогосподарськими землями немає, проте уже нові країни-члени ввели обмеження на володіння сільгоспземлями для іноземців, у тому числі і для громадян ЄС. Так, у Чехії, Литві та Словаччині іноземні фізичні та юридичні особи не мають права купувати сільськогосподарську землю. В Угорщині громадяни можуть придбати не більше 300 гектарів земель в одні руки. Угорські юридичні особи, іноземні фізичні та юридичні особи до 2011 року не могли купувати ці землі, проте, якщо іноземець проживає на території країни не менше 3 років та займається сільськогосподарською діяльністю, то він, як і угорський громадянин, може придбати у власність таку землю. У Румунії площа купівлі обмежена 200 гектарами, у Данії – 30, і при цьому потрібна ще фахова підготовка та фермерський досвід.

Для узагальнення слід зауважити, що в цілому в країнах ЄС практика трансакцій з купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення не є достатньо поширеною і лише від 1 до 5 відсотків земель знаходяться щорічно в обігу.

Ціни на землі, що використовуються у сільськогосподарському виробництві, також значно коливаються в окремих країнах і регіонах Європи від 800 до 35, в окремих випадках 50 тисяч євро за 1 гектар.

Шановні присутні, в силу даних Богом, природою і історією можливостей наша держава має могутній природно-ресурсний потенціал. Наш земельний фонд становить 5,7 відсотків території всієї Європи. У складі земель майже 71 відсоток, а це 42,8 мільйонів гектарів займають сільськогосподарські землі, 17,6 відсотків або більше 10 з половиною мільйонів гектарів – лісові угіддя.

За формами власності станом на 1 січня 2011 року 50,8 відсотків земель знаходяться у приватній власності, 49 відсотків у державній і лише 0,2 у колективній. У зв'язку зі своєю продовольчої місією, закладеною ще у попереднє століття, розораність земель у нас є найвищою у світі. В той же час у світі площа ріллі на душу населення скоротилася з 0, 38 гектарів у 1970 році до 0,23 у 2000 і має тенденцію зменшення до 0,15 гектарів протягом наступних кількох десятиліть. Таким чином ми можемо констатувати, що Україна за кількістю ріллі на душу населення, а це близько 1 гектару, є однією з найкраще забезпечених країн світу. За період проведення земельної реформи, а нагадаю, що вона була розпочаткована ще в 1992 році, подолана монополія держави на земельну власність, проведена реорганізація сільськогосподарських підприємств. Громадяни, власники земельних часток, паїв, отримали 6,5 мільйонів державних актів на право власності на земельну ділянку загальною площею майже 28 мільйонів гектарів. Більше 7 мільйонів громадян отримали земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а це ще 2,6 мільйона гектарів. Створено майже 42 тисячі фермерських господарств, яким передано також 4,3 мільйона гектарів земель.

За ці роки були зроблені перші, як логічні, так в чомусь інтуїтивні, а тому не передбачувані, кроки до ринку земель сільськогосподарського призначення. В основному, створено земельне законодавство перехідного періоду, відповідно до якого і відбувалося реформування земельних відносин. Як сказав Володимир Михайлович, розроблена значна частина законопроектів і інших нормативно-правових актів, які регулюють земельні відносини та використання земель, і в цілому є базовими для формування ринку земель як не сільськогосподарського, так і сільськогосподарського призначення.

Поряд з тим ми маємо зазначити, що відповідно до результатів перевірок Рахунковою палатою, що викладені у Звіті про результати аудиту управління землями державної власності за 2007-2009 роки, державне управління в сфері охорони і раціонального використання земель здійснюється незадовільно. Ефективну комплексну систему планування, організації та контролю за використанням, охороною земель на сьогодні не створено. І для цього висновку є певні підстави.

По-перше, на сьогодні 1 мільйон 460 тисяч гектарів земель використовується без достатніх правових підстав. Це землі, що не успадковані відповідно до чинного законодавства, не витребовані земельні частки, паї, тощо. Якщо врахувати, що нормативна грошова оцінка цих земель складає більше ніж 16,5 мільярдів гривень, то власники та держава недоотримують тільки півмільярда гривень орендної плати та земельного податку на ці землі.

Другий приклад. Щороку близько 2 мільйонів орних земель не використовуються, внаслідок володіння ними найменш економічно активної частини сільського населення, пенсіонерів та осіб передпенсійного віку, а також отримання земельних ділянок сільгосппризначення у спадщину особами, що проживають у містах та навіть інших країнах. Нормативно-грошова оцінка цих земель складає майже 23 мільярда гривень.

По-третє, близько двох третин договорів оренди на земельні ділянки використовуються виробниками на підставі договорів оренди, що укладені на строк до 5 років, що однозначно не сприяє дбайливому господарюванню на землі, здійсненню видатків на землеохоронні заходи. А це призводить до зростання площ земель, що зазнали впливу ерозії. Нагадаю, що загальна площа таких земель на сьогодні складає 13,3 мільйона гектарів, а з них три чверті – це більше, ніж 10,5 гектарів – це орні землі.

Є і багато інших підстав стверджувати, що у земельній сфері все не так, як ми б цього хотіли, як це мало було зроблено політиками у попередні роки.

Саме тому відповідно до напрямів реалізації Програми Президента України "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка і ефективна держава" Міністерству аграрної політики та продовольства доручено розробити блок економічних перетворень АПК, який включає і земельну реформу. Подальше формування ринку земель сільгосппризначення є одним з найбільш дискусійних питань економічного і соціального блоків аграрної політики у нашій державі.

На наш погляд, пріоритетними напрямами розв'язання земельної проблематики державу на найближчу перспективу мають бути заходи, що направлені: на вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами, продовження формування необхідної законодавчої та нормативної бази, створення до кінця року передумов для повноцінного функціонування обігу земель, побудова системи гарантування державою прав власності на землю шляхом створення єдиної автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру, здійснення розмежування земель державної і комунальної власності, проведення інвентаризації земель, завершення проведення нормативної грошової оцінки земель, створення системи економічного стимулювання раціонального використання і охорони земель, а також здійснення заходів з охорони земель.

З метою реалізації цих заходів і для створення чіткого механізму обігу земель, у тому числі земель сільгосппризначення, вже у цьому році Верховна Рада могла б прийняти низку законодавчих актів, що розроблені під керівництвом Міністерства аграрної політики – це, зокрема, законопроект про ринок земель, метою якого є визначення правових та економічних засад ринкового обігу земельних ділянок, встановлення порядку продажу земельних ділянок, визначення економічних, екологічних і правових обмежень обігу земель сільськогосподарського призначення, оптимізація сільськогосподарського землекористування і визначення ефективного власника землі. Хочу сказати, що на нашу думку, саме сьогоднішній стан суспільства на першому етапі після відміни мораторію може передбачати купівлю-продаж земель тільки фізичними особами, громадянами України.

"Про державний земельний кадастр" наступний законопроект, який дозволить створити правову базу, проведення земельно-кадастрової діяльності, введення державного земельного кадастру як ефективного механізму гарантування прав власності на землю і державного управління земельними ресурсами.

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення контролю за використанням земель", прийняття якого дасть змогу відновити роботи по охороні ґрунтів, відтворенню, підвищенню і збереженню їх родючості.

"Про консолідацію земель сільгосппризначення", який спрямований на мінімізацію негативних наслідків подрібнення земельних фондів сільгосппідприємств під час купівлі-продажу земельних паїв і збереження цілісних земельних масивів.

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо застави прав на земельну ділянку сільгосппризначення", прийняття якого підвищить інвестиційну та кредитну привабливість аграрного сектору шляхом запровадження в обіг права цільового використання земельної ділянки, що орендується.

Планується також важлива робота над формуванням організаційно-економічної інфраструктури ринку земель, а саме: через створення державного земельного іпотечного інвестиційного банку, головною метою якого буде задоволення потреб сільгосптоваровиробників у дешевих, на наш погляд, не більше ніж 10 відсотків річних, банківських продуктах та послугах довгострокового фінансового кредитування аграрного виробництва під заставу земельних ділянок або прав їх оренди. Не викликає сумнівів потреба і у створенні державного фонду земель сільськогосподарського призначення як державної установи, інституції трансакцій на ринку земель з визначеними для цього повноваженнями. До речі, створення такого фонду передбачається одним з розділів Закону про ринок земель. Нами передбачається також здійснити інші землевпорядні заходи, серед яких проведення повної інвентаризації земель, доведення до логічного завершення процесу розмежування державних та комунальних земель, проведення повної переоцінки земель з урахуванням реалій сьогодення. Що дасть впровадження обігу земель сільськогосподарського призначення українському суспільству?

На нашу думку, по-перше, і це головне, громадяни отримають можливість повністю реалізувати своє конституційне право на землю в частині вільного розпорядження земельною власністю. На законодавчому рівні врегулюється порядок проведення земельних торгів.

По-друге, у фінансово-економічному аспекті підтримки виробників продукції сільського господарства кардинально розшириться база кредитування під заставу землі або права її оренди. Міністерством розроблено принципово нова схема кредитування сільгосптоваровиробників, яка дозволить залучити у виробничу сферу більше 200 мільярдів гривень кредитних ресурсів на рік з річними ставками до 10 відсотків, що достатньо для фінансування як технічного переоснащення сільського господарства, так і запровадження нових високопродуктивних технологій…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка. Будь ласка.

БЕЗУГЛИЙ М.Д. Дякую. І по-третє, реалізація земельної реформи дозволить оптимізувати сільськогосподарське землеволодіння та землекористування сільських громад у напряму поширення середньо товарних господарств ринкового типу шляхом визначення науковообгрунтованих граничних площ для ведення товарного виробництва. Сьогодні ця площа відповідно до пункту "Перехідних положень" Земельного кодексу обмежена 100 гектарами і є економічно нераціональною для ведення господарства. Уже у наступному 2012 році за умов прийняття необхідної низки законів до обороту земельного ринку може бути залучено до 10 відсотків розпайованих земель, а це 2 мільйони 750 тисяч гектарів. Кількість трансакцій на цьому становитиме близько 670 тисяч дій, вартість сплаченого мита при продажу цих земель – 312 мільйонів гривень.

Шановні учасники парламентських слухань! Міністерство аграрної політики і продовольства у новій своїй структурі лише короткий час опікується надзвичайно важливим і складним блоком земельних питань. З метою узагальнення суспільної думки, формування власного переконання у об`єктивності наступних кроків нами суттєво інтенсифіковано робота Державного агентства земельних ресурсів. За участю громадських організацій нами були створені наукові робочі групи з розробки окремих законопроектів, прийнято участь у кількох комітетських слуханнях. Що надзвичайно важливо? Проведені соціологічні опитання власників паїв та їх потенційних покупців.

Аналізуючи результати цього соціологічного опитування, вже зараз можна відзначити незначну кількість людей, що бажають продавати свій пай. Так, з 8 тисяч 41 опитуваного лише 8,7 відсотка хочуть це зробити, 35 з половиною відсотків хочуть здати землю в оренду, 21 з половиною – передати у спадок, 11 відсотків – обробляти самостійно. Інші не визначилися або планують змінювати напрям використання земельної ділянки.

Із загальної виборки чисельністю більше ніж 15 з половиною тисяч опитуваних осіб тільки 26 з половиною потенційних покупців і 31 відсоток власників паїв вважають, що необхідно заборонити їх продаж. Всі інші за умови певних обмежень погоджуються з цією пропозицією, тобто зняттям мораторію на продаж земель сільгосппризначення.

Такий суспільний фон дає нам підстави сьогодні на парламентських слуханнях за участю депутатів Верховної Ради, представників сільських громад, виробників, органів державного управління та інших зацікавлених осіб ще раз порадитись, звірити наші погляди, визначити найближчі кроки у земельній реформі та темп їх реалізації.

Я хочу наголосити, що всі пропозиції, які будуть висловлені на цих парламентських слуханнях чи під час обговорення цього питання в регіонах, нам обов'язково будуть проаналізовані і враховані при нашій подальшій роботі. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам також. Сідайте, будь ласка.

Шановні колеги, у нас у кращих традиціях демократії занесли і повісили плакат. Я думаю, що… (Оплески)

Я думаю, що ті шановні колеги – народні депутати, які повісили його, вони вже і виступили таким чином, оскільки в нас в Регламенті записано. Я розумію вас, все. Записано, що забороняється вносити те, що не відноситься до організації роботи. Давайте будемо виконувати це.

Я ще раз хочу сказати, я хочу ще сказати: будемо вважати, що ви вже виступили. Шановні колеги, спокійно, спокійно, спокійно!

Слово для співдоповіді має голова комітету Калетнік Григорій Миколайович. Будь ласка.

14:37:00

КАЛЕТНІК Г.М.

Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати, шановні громадяни України, за ініціативою Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, підтримки керівництва Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, народних депутатів ми сьогодні з вами отримали можливість обговорювати одне з найважливіших для подальшого розвитку нашої держави питань, оскільки Україна є традиційно хліборобською країною. Земля, відношення до неї завжди були ознакою духовної зрілості кожного українця протягом багатьох років. Розпочаті та незавершені реформи агарного комплексу та землі на нинішній час призвели до наступної ситуації, яку ви можете подивитися на слайдах.

При цьому держава віддала монопольне право на земельні ділянки сільськогосподарського призначення: (Слайд №2). Якщо на початок 1992 року весь земельний фонд України сто відсотків був державним, то сьогодні в держави залишилося всього 26,2 відсотка земель. Формуються принципово нові земельні відносини, в основі яких лежить приватна власність на землю, що дає право її оренди, спадкування та заповітів.

Проведене реформування відносин власності в аграрній сфері було спрямовано, звичайно ж, під лозунгами: на формування ефективного сільськогосподарського власника та землекористувача. І оскільки земля споконвічно була, є і залишиться годувальницею, та я хотів би спочатку звернути і на це нашу з вами увагу.

Давайте спробуємо проаналізувати чи вдалося підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва в результаті дії реформ впродовж двадцяти років. На цьому слайді, який зараз є, аналіз динаміки виробництва валової продукції говорить про те, що з 1990 року ми до 1999 зменшили виробництва сільськогосподарської продукції в порівняльних цінах вдвічі. І підйом розпочався з відомого указу 1999 року, тому що до 1999 року існувало спільно і розпаювання земель, і колективні сільськогосподарські підприємства, які не знали своєї перспективи, і фермерські господарства, і селянські господарства, в яких тоді всі засоби інформації та інші політики годували тим, що саме вони мають на власному кусочку зробити такі фантастичні врожаї, які нагодують і Україну, і весь світ.

І тоді, коли розпочалася знову консолідація земель, і це видно на слайді наступному, саме із-за консолідації ми підвищили виробництво і рослинницької, і тваринницької продукції, з 99 року вона поступово підвищилася з 35-ти до 42-х і з 35-ти до 58-ми у тваринницькій галузі. Але при цьому все-таки можемо сказати, що це тільки у порівняльних цінах, і вся сільськогосподарська продукція. Але до сьогоднішнього дня продовжується падіння, і ніяк його ми не можемо зупинити. Подивіться, поголів'я великої рогатої худоби з 90-го року з 25 мільйонів прийшло вже до 4,8 мільйони, а корів з 8,5 мільйонів до 2,7 мільйони корів сьогодні в Україні, і воно постійно це поголів'я падає.

Поголів'я свиней, наступний слайд, теж дуже чітко проглядається постійне падіння. Вівці та кози взагалі сьогодні є дефіцитне м'ясо, і м'ясо сьогодні овець стало дорожчим в декілька разів, ніж м'ясо свинини та інше м'ясо.

І таким чином, зменшилося, зрозуміло, і виробництво молока в порівнянні з 90-м роком у 2,2 рази, в галузі рослинництва виробництво цукрових буряків зменшилося в 3 рази і становить у 2010 році лише 13,8 мільйони тонн. Всі ці галузі мають вкрай важливе значення для українського села, оскільки вони є містоутворюючими і створюють значну кількість робочих місць в сільській місцевості.

За роки цих реформ з карти України зникло 560 сіл, і цей процес триває. Тобто говорячи про загальне підвищення виробництва сільськогосподарської продукції, починаючи з 99 року, я хочу звернути увагу, що цей показник у 2010 році ще знаходиться на рівні 70 відсотків до 1990 року. Я дуже хотів би правильного розуміння, щоб мене правильно зрозуміли, я ні в якому разі не агітую до тих виробничих відносин, до колгоспів, як дехто висловлюється.

Але я хочу, щоб ми з вами з розумінням віднеслися до іншого. У 1990 році не потрібно всім нагадувати, якою технікою були досягнуті валові збори, що то були за комбайни, що то були за трактори, сіялки і таке інше. Які вони давали втрати, яка була техніка малопотужна на тваринницьких комплексах. Всі технічні засоби сільського господарства були малопродуктивні, енергозатратні, і якість сільськогосподарських технологічних операцій проводилася, звичайно, на значно нижчому рівні, ніж це проводиться сьогодні при тій техніці, на якій уже працюють у сільському господарстві нині.

Саме тому потрібно дуже добре думати перед тим, як робити стратегічно важливі кроки. Бо все, що ми робили з 1990 року, ми його говорили під лозунгами, що ми проводимо реформи, які дадуть значно кращі результати. Але з огляду на наведені приклади, значить десь наші слова розходилися з практичними справами. Бо за цих 20 років виросло вже нове покоління: 20-літні юні, молоді громадяни України. А ми за цих 20 років тільки вийшли на 70 відсотків виробництва продукції 90-х років.

Мабуть, можна зробити і такий висновок, що ми хваталися за ідеї тих чи інших реформ, але не зважали та й не готували виважених розрахунків, не прорахували довгострокових наслідків, чи вони будуть позитивні, чи вони будуть негативні. І тому спочатку відрізали, а мудрість ж народна каже, що спочатку потрібно сім разів відміряти. А не відмірявши, ми і отримали саме такі результати. Саме ця народна мудрість має нас сьогодні закликати до глибокого аналізу оцінок та розрахунків, під якими мають бути і конкретні автори підписані, щоб ми, вводячи ринок землі, які необхідно вводити, отримали, насправді, отримали виправдання і надії, сподівань наших людей, які дуже чітко сформувалися сьогодні у суспільстві. Це саме такі, що земля має назавжди залишитися при умовах переходу і введення Закону про ринок земель завжди має залишитися для держави і для громадян України. Ефективність сільськогосподарського виробництва має покращуватися, сільське господарство має виконати місію, поставлену Президентом України Віктором Федоровичем Януковичем щодо отримання 80 мільйонів тон зерна в найближчій перспективі та виробництво значно збільшеного м'яса і іншої тваринницької продукції. Ми маємо внаслідок реформ і відміни мораторію зупинити вимирання сіл, навпаки, село в результаті земельної реформи ринку землі має ставати привабливішим для молоді, для жителів села, на належному рівні повинні функціонувати школи, ФАПи, дороги, освітлення і таке інше. Але чи потрібно відмінити мораторій, якщо да, то чому і який потрібно ввести ринок землі?

На підставі тих виступів, які ми проаналізували в комітеті, а відбулося два комітетських слухання розширених і були круглі столи, випливають наступні висновки. Наявність мораторію сьогодні сприяє все більшому розвитку тіньового обігу землі, наявність мораторію ввійшла в протиріччя з діючими нормами законів і породила серйозні проблеми в середині держави. У нас є діючі статті законів, проти яких не виступає все суспільство, а навпаки за, наприклад, значна кількість наших громадян живуть і працюють в Молдові, Прибалтиці, Росії, Білорусії, в країнах Євросоюзу і набули вже там навіть громадянство. У відповідності до закону, їм по заповіту або в спадщину перейшла значна кількість земельних ділянок. У відповідності до закону, набута таким чином у власність земля, сьогодні наш закон про це говорить, іноземний громадянин повинен в межах одного року відчужити і повернути землю Україні, українському громадянину. А як він може це зробити, якщо немає ринку землі, а є мораторій на продаж. Є один спосіб, це теж написати заповіт і самому вмерти, тоді земля перейде до іншого громадянина, який є громадянином України. Тому, що є державні потреби, які не вирішуються з огляду на дію мораторію, врешті й тому, що є бажаючий продати свої земельні ділянки і ці бажаючі, це наші люди, це наші громадяни. Держава, наділивши їх землею, зробила дуже правильний крок і дуже важливий, тому що, дійсно, вона наділила селян, які в більшості своїй живуть у селі і не ходять по асфальтованих дорогах і тротуарах. Це не комфортні квартири, театри, кінотеатри, парки, стадіони, це врешті-решт, круглорічна важка праця і влітку, і взимку, в дощ, і в сніг.

Але з 6,9 мільйонів пайовиків є понад 17, проживаючих за межами територіальних громад. Понад 30 відсотків, це пенсіонери і не ті пенсіонери, які виходять у нас по деяких спеціальностях у 35-40 років і ще можуть тягнути плуга. Ці вже не можуть, тому їм потрібно дати, держава повинна дати можливість розпорядитись своєю землею, своєю власністю і отримати якийсь від цього зиск. Інакше як же ж держава його нагородила цією землею, як його тоді розцінювати.

Але забезпечити такий дохід і вигоду держава має не дикими ринками, а діями таких законів, які потрібно сформувати, щоб було вигідно одним продати свою ділянку і не принести шкоди державі, майбутнім поколінням і не нашкодити виробництву сільськогосподарської продукції. Бо саме виробництво сільськогосподарської продукції є сьогодні для України найкращою, найбільшою перспективою. Не земля, а продукція, яку ми вирощуємо і виробляємо на нашій землі, може дати світові продовольство, біоенергетику, а громадянам України заможне життя.

Саме продукція сільського господарства формує продовольчу безпеку держави і може витягнути Україну з фінансової кабали, але ні в якому разі з цієї кабали не витягне розпродаж землі. Тому при прийнятті рішення щодо подальшого реформування земельних відносин, ми маємо обов’язково врахувати як власний досвід, так і досвід зарубіжних країн та, в першу чергу, наших сусідів.

Наприклад досвід Болгарії і Румунії свідчить, що запровадження ринку земель, без будь-яких обмежень, призвело до втрати землі національними виробниками сільськогосподарської продукції, громадянами цих держав, а значить і державою в цілому. Зменшення виробництва власної сільськогосподарської продукції та неспроможність гарантувати і впливати на рівень продовольчої безпеки в своїй країні. Саме через це багато країн запровадили на початкових етапах заборону на купівлю земель іноземними громадянами та юридичними особами. Для того, щоб оцінити загрози, які сьогодні ми можемо тримати в результаті запровадження вільного ринку земель сільськогосподарського призначення варто спробувати дати відповіді тільки на окремі питання, але їх дуже багато.

Перше. Хто сьогодні хоче продати в Україні землю, ми частково вирішили. Є інші бажаючі – ті, хто нахватали ОСГ по два гектари з тим, щоб поміняти цільове призначення і продати, і просто бути учасником ринку і заробляти гроші саме на купівлі-продажі. Думаю, що їм за що є і плакати писати і приносити у Верховну Раду. Для того, щоб оцінити загрози, ми повинні відповісти: а хто хоче купити землю і в якій кількості? Мабуть, це в якійсь частині відноситься тільки до великих холдингів. Купівля землі фермерами, малими сільськогосподарськими підприємствами сьогодні є малоймовірною, оскільки це зумовить вилучення обігових коштів з виробництва та призведе до його згортання. Навіть досить великі сільськогосподарські товаровиробники сьогодні заявляють про свою фінансову неспроможність купівлі земель сільськогосподарського призначення в розмірах, що забезпечують рентабельне виробництво.

Подивіться на слайд 14, 15. Скільки коштує трактор в 1990 році 43 тонни пшениці, у 2010 у вісім разів – 345 тонн треба продати тепер пшениці по нинішніх цінах, щоб купити цей самий трактор. Щоб взяти бензин і дизпаливо потрібно було пів тонни пшениці на тонну дизпалива в 1990 році, зараз в десять разів більше, потрібно продати 5 тонн пшениці продовольчої на одну тонну дизпалива. Теж саме з амофосом, з аміачною селітрою. В 5-7 разів збільшилося співвідношення.

Тому ті за таких умов нормальний орендар землі, який дбає про щорічне збільшення виробництва сільськогосподарської продукції … Прошу, добавте мені одну хвилинку, Володимире Михайловичу, я завершую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

КАЛЕТНІК Г.М. …а купляти потрібно не менше 1200-1500 гектарів, бо є через один слайд переступіть, будь ласка, карту покажіть із паями. Чому йде мова про те, що не можна говорити про 10, про 50 гектарів покупки землі. Так виглядають практично сьогодні всі розпайовані землі навколо сіл, всі господарства. І якщо оцих 2 з половиною, чи 3, чи 4 гектари продасть, тільки тут 650 паїв, у цьому населеному пункті, якщо продасть тільки 10 відсотків, а в нас їх значно більше, бо ми оговорили, що 17 проживають за межами і вони не пов'язані з цією територіальною громадою, хочуть збути свою землю, і є пенсіонери, частина є 30 їх відсотків, але є та частина, що взагалі-то вже хоче продати, вони його з собою в могилу не заберуть. Таким чином, продавши цю землю, ми перериваємо можливість використання енергетичної широкозахватної техніки нинішнім орендарям цієї землі і не даємо можливості покупцеві створити свій двістігектарний чи стогектарний масив, тому що всі землі і земельні паї прив'язані сьогодні координатно. І потрібно добре подумати, яким чином можна робити консолідацію, які нас чекають при цьому великі труднощі, оскільки треба, щоб кожна людина якимось чином уступила свій пай тут і можна було сформувати окремі земельні масиви для поступового проведення цієї, цього ринку.

Значить потрібно, якщо йти на купівлю чи на продаж, треба купляти всю сівозміну, а це означає, що навіть 1200 гектарів землі треба витратити, по нинішній самим мінімальним цінам нашої землі це 150-140 мільйонів на 1200-1500 гектарів землі. Чи є сьогодні такий орендар у нас із крупних товаровиробників, які можуть вкинути такі кошти і ще й забезпечити покупку техніки, добрив і працювати дальше ефективно на цій землі?

Більше того, хочу сказати, що ціна 150-120 мільйонів гривень – це ціна нинішня оціночна, але є приклади наших сусідів, і ми не маємо права ними нехтувати, бо Польща стартувала, ринок землі стартував із півтори тисячі доларів за один гектар, через 5-7 років цей самий гектар у Польщі почав коштувати 17-20 тисяч доларів. Чи можемо ми сказати, що українська земля дешевша? Тому говорити про реальну ціну землі і про суму, яку потрібно вкласти тому, хто має її використовувати за цільовим призначенням, сьогодні потрібно дуже серйозно над цим працювати, і не тільки над земельним банком, а й над іншими дуже серйозними законами, аби це стало реальністю.

Якщо говорити про 405 холдингів, які контролюють сьогодні, орендують 10,5 мільйонів гектарів землі, то потрібно бачити все-таки в тому, що юридичні такі особи, якщо ми відкриємо для них ринок, там проглядаються абсолютно відкрито. І іноземний капітал, і втрата землі, та, яку ми називаємо, вона повинна залишитись, і ми повинні гарантувати громадянам України, що вона буде українською. Тому ті, хто мають кошти, вони мають чуть-чуть інше тепер і тлумачення.

Є багато розмов взагалі довільного ринку землю. Мовляв, нехай купує будь-хто – іноземний громадянин, іноземна юридична особа, земля, вона ж в Україні, і начебто це нерухомість, куди вона дінеться. Я хотів би нагадати, шановні колеги, недалекий приклад з історії.

Нафтопереробна галузь України була досить потужною. В 1990 році вся нафтопереробна галузь, будучи українською, переробляла 58 мільйонів тон нафти, ми виробляли більше 30 мільйонів тон світлих нафтопродуктів (бензину, солярки), і з них навіть експортували більше 5 мільйонів тонн за кордон. Сьогодні вся нафтопереробна галузь, ви знаєте, що вона не є, на превеликий жаль українською. Десь до двох нафтопереробних має відношення в певній кількості пакету власності держава. Але це чи один, чи два нафтопереробних заводи. Сьогодні нафтопереробна галузь України переробляє не 58, а тільки 10 мільйонів тонн нафти і нафтопродуктів виробляємо власних 6 мільйонів, і понад 50 відсотків потреби нафтопродуктів (солярки і бензину) ми імпортуємо, витрачаючи при цьому валюту, а не заробляючи її на власній продукції. При цьому скоротилась в 6 разів кількість робочих місць, скоротились в 7 разів доходи до державного бюджету. І саме що головне, це те, хай не ображається на мене міністерство, але Мінпаливенерго сьогодні фактично не впливає на стан ринку нафтопродуктів в Україні. А тому у процесі земельної реформи необхідно забезпечити широке інформування громадськості щодо політики у сфері земельних відносин і проектів законів, які ми будемо приймати.

Сподіваюсь, що сьогодні під час проведення парламентських слухань буде напрацьовано пропозиції щодо вирішення проблемних питань у сфері земельних відносин, у тому числі тих, що повинні бути вирішені для запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення на користь громадянам України і державі України. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань! Доповідь і співдоповідь виголошено. Зараз переходимо до виступів. Відповідно до опрацьованої комітетом пропозиції я буду запрошувати до виступів. Тут ряд учасників парламентських слухань звертаються із проханням дати можливість їм виступити. Я просив би виступаючих дотримуватись регламенту, щоб більше людей могли виступити.

Розпочинаємо наші дебати, дискусію і запрошую до виступу Рибалка Сергія Вікторовича, голову фермерського господарства "Аделаїда" Херсонської області. Наступний буде виступати Григорій Рудюк.

РИБАЛКО С.В. Шановний Володимире Михайловичу! Шановні присутні! Говорячи про купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, всі псевдоекономісти намагаються впевнити наше суспільство у великій користі від цього. Існує три основні міфічні позитиви від продажу землі.

Міф перший. Сільгоспвиробники зможуть отримати іпотечні кредити під заставу землі. Я говорю, що ні, тому що її спочатку необхідно буде викупити у власників, а коштів для цього у сільгоспвиробників немає.

Міф другий. Продаж землі дозволить подолати бідність в Україні, до речі, за рекомендаціями ООН. Неправда, тому що власність землі на первинному ринку на перших етапах, а саме у цей час продасть свою землю найбідніша частина населення, буде складати від 3 до 15 тисяч гривень за пай. Такі одноразові суми ніяким чином не можуть впливати на подолання бідності у сім'ях.

Міф третій. Приватна власність за землю є визначальним чинником забезпечення ефективності сільськогосподарського виробництва. Знову ні, тому що, незважаючи на існуючий мораторій у 2008 році прибутково функціонувало 82 відсотка сільгосппідприємств. Порівняно з 2007-м кількість збиткових підприємств скоротилась на третину, при цьому рівень рентабельності рослинності зріс до 32 відсотків. Тобто на ефективність впливають зовсім інші чинники, а не володіння землею. Мені дуже хотілося б сьогодні почути, дійсно, аргументи реальні, які позитиви дасть нам купівля-продаж землі.

В ХІХ-ХХ сторіччі приватна власність на землю була важливою складовою економіки країн з ринковими відносинами. Але сьогодні найбільше досягнення в сільгоспвиробництві в тих країнах, де немає приватної власності на землю. Лідерами є Китай та Ізраїль, і це зрозуміло, адже довгострокова оренда і державне регулювання податку на землю дозволяє робити інвестиції в самі передові технології.

Уявимо економічні наслідки купівлі-продажу землі. Основне, розвиток виробництва різко зупиниться, адже селяни будуть вимушені всі кошти вкладати в купівлю землі, тому що без землі немає ніякого сенсу розвивати інфраструктуру. Цей процес затримає модернізацію та розвиток на найближчі 8-10 років. Україна знову, як і 18 років тому, втратить свою конкурентоздатність на світових ринках продовольства. Хто в цьому зацікавлений? Мабуть, відповідь треба шукати в тому, що на проведення розпаювання Україні було виділено 200 мільйонів доларів за міжнародною програмою, фінансованою США. Землю скуплять олігархічні фінансові групи, в основному зарубіжні, через свої спільні підприємства. Іноземні компанії з нетерпінням чекають продажу землі в Україні, тому що вартість 1 гектару землі в Північній Вестфалії коштує 40 тисяч євро. Продавши там ділянку 80 гектар, можна скупити середній сільськогосподарський район в Україні. Закони Німеччини стимулюють такі операції. Від продажу землі там необхідно платити 50 відсотків податку, а у випадку купівлі землі, в тому числі і іноземної, такий податок не справляється. Зацікавлені у відкритті ринку сільгоспземлі і спекулянти, які розуміють, що тільки цей ринок сьогодні є реальним, для того щоб збагатитися швидко.

Розглянемо соціальну складову цього процесу. Лише 12 відсотків жителів України отримали право власності на землю, і тільки 38 відсотків з усього сільського населення. Аналіз структури пайовиків в моєму господарстві показує, що 41 відсоток – це пенсіонери, 28 працюють на своїх присадибних ділянках, в бюджетній сфері або безробітні, лише 6 відсотків працюють в нашому господарстві, а 25 відсотків – це правонаступники, які взагалі не проживають на території села.

В той же час з 30 трактористів 26 не мають своєї землі. взагалі вся молодь до 30 років не має землі і більше ніколи не буде мати, якщо ми почнемо її продавать. Тобто розпаювання провело до великої соціальної несправедливості. Приватизація землі призвела до того, що сьогодні сільські громади майже не мають власних податкових та орендних надходжень і є глибоко дотаційними. Раніше вся соціальна інфраструктура трималася за рахунок базових господарств. Це так. Але ж тоді ніхто не сплачував орендної плати за землю. Якщо орендна плата буде надходити до сільських бюджетів, то ситуація зміниться кардинально.

Візьмем за приклад Чулаківську сільську раду Херсонської області. Річний бюджет – 850 тисяч гривень. З власними надходженнями всього в 450 тисяч гривень. Якби надходження з орендної плати з 5 тисяч гектар, а це 1 мільйон 750 тисяч гривень, поступали до сільського бюджету, то через 5 років там будуть працювати дитячі садки, школи, будинку культури, будуть відремонтовані дороги на європейському рівні. Основним бюджетоутворюючим джерелом в сільській місцевості можуть бути лише надходження від довгострокової оренди, поверненої територіальним громадам землі і це той шлях, який ми сьогодні повинні обрати.

Пропозиції.

Перше. Продовжити мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення на три роки.

Друге. Провести інвентаризацію земель з чітким визначенням мед та вартості землі.

Третє. Прийняти Закон "Про земельний кадастр" та внести всю базу даних до єдиного електронного реєстру.

Четверте. Вирішити питання переоформлення…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, будь ласка, завершуйте.

РИБАЛКО С.В. …вирішити питання переоформлення земель бувших КСП під господарчими дворами, меліоративними об`єктами, дорогами та лісосмугами, закріпивши право власності на земельні ділянки за власниками нерухомого майна.

П`яте. Активізувати діяльність органів місцевого самоврядування щодо повернення не успадкованої землі у власність територіальних громад. Законодавчо по досвіду інших країн визначити механізм стимуляції такого повернення, ввівши довічне володіння без права продажу та податок на наслідування.

Шосте. Під час проведення чергових виборів провести референдум з питання купівлі-продажу землі сільгосппризначення і лише потім приймати політичне рішення.

Я дякую за увагу. (Оплески)

Володимире Михайловичу, у мене взагалі склалося таке враження, що нам колись зав`язали очі, поставили, штовхнули і сказали: "Йдіть, отам реформована земля". Ми пройшли трохи, розв'язали очі – бачимо: не туди йдемо, трішки повільніше. Але сьогодні дійшли до прірви, а нас сьогодні знову підштовхують: "Йдіть туди". Замість того, щоб оглянутися, розвернутися і зробить якісь правильні кроки, нас знову штовхають: "Йдіть, йдіть, і там ми вас чекаємо". Я думаю, що нам не можна це зробить, і тоді аграрії будуть всім нам вдячні. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я дякую за такий правильний, емоційний виступ. Але, шановні колеги, я тут продивився список учасників парламентських слухань – це люди з величезним стажем. Ви так же дружно аплодували, коли пропонували розпаювання земель, дружно мовчали, підтримували своє начальство, коли приїде… Ви слухайте, що я говорю! Коли приїде міністр, ви розказуєте, що це той міністр, який… от тільки він поведе село. І ви закричали те, що ми зайшли зразу в глухий кут – і зараз знову аплодуєте. Давайте будемо розбиратися і приймати рішення! Давайте! Так ми для цього і зібралися: щоб не констатувати, а просто говорити, яке ми маємо прийняти рішення, де є ризики, що зробити, щоб цих ризиків уникнути, де є позитив, де потрібно розвинути позитив. А якщо ми будемо займатися виключною констатацією…

Ми вже висмоктані цими оцінками, словами і бідами. Але давайте подивимося, яка середня плата за пай. Давайте скажемо, шановні колеги: 283 гривні, і 28 відсотків тільки грошима, все інше – натуроплатою. То якщо ми будемо так бідкатися про людей, так давайте будемо спочатку їм платити на паї те, що вони повинні отримувати. Розмова в нас має бути тут спокійною, зваженою. Ми зібралися не на мітинг. Мітингів у нас вистачає. Давайте будемо говорити серйозно про серйозні речі. Я думаю, що ви дотримуєтеся такої позиції.

Рудюк Григорій Лаврентійович, Новоборівський селищний голова Володар-Волинського району Житомирської області. Наступним буде виступати Голобородько.

РУДЮК Г.Л. Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати, шановні присутні! Сьогодні на парламентських слуханнях розглядається надзвичайно важливе для нашої держави питання: земля в українській долі.

Земля є основним національним багатством нашої держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України, стаття 14. А в статті 41 нашої Конституції говориться: "Кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним". Конституція України є Основним Законом нашої держави і приймалася вона в цій залі. В цій же залі був накладений мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, що, практично є порушенням цієї Конституції, яку приймали народні депутати. І давайте накінець визначимося, або забезпечимо конституційне право людей на володіння землею, або внесемо зміни до Конституції і відмінимо цю статтю. В нас получається так, що ми, з однієї сторони, гарантуємо право, з другої – б'ємо по рукам і не даємо цього робити.

Які ризики, вірніше, які негативні наслідки можуть бути продовженням мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення? Їх можна виділити в такі групи: неможливість поліпшення технологічних умов використання сільськогосподарських земель внаслідок нераціональних розмірів землеволодінь через смужжя, вкраплення дрібних ділянок інших власників у масиви земель господарств. Пригадайте, що розпаювання, воно має ще внутрі дороги, які з'єднують ці земельні паї, сьогодні вони використовуються не за цільовим призначенням, також треба наводити тут порядок.

Друге. Концентрація більшої частини земель сільськогосподарського призначення у власності найменш економічно активної частини сільського населення – це пенсіонери і люди передпенсійного віку, що не мають фінансових, фізичних можливостей займатися землеробською роботою. А вартість одного паю, який вони получали ви тільки що чули.

Третє. Отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у спадщину особам, які проживають у містах і не мають наміру займатися сільськогосподарським виробництвом, що призводить до невикористання земель сільськогосподарського призначення.

Четверте. Бокування процесів створення крупнотоварного господарства ринкового типу, що в умовах завершення процесів інтеграції України до СОТ кардинально знижує конкурентоспроможність вітчизняного сільськогосподарського господарства на світових ринках.

П'яте. Знищення інвестиційної привабливості аграрного сектору української економіки пов'язано з підвищенням ризику вкладання внаслідок неможливості іпотечного кредитування сільського господарства під заставу земельних ділянок.

А чи існує сьогодні продаж землі сільськогосподарського призначення? Так, існує, і всі ми добре це знаємо. Через різні тіньові схеми – це договори застави, міни, дарування. І як правило, власник земельної ділянки залишається ошуканим. Необхідно терміново встановити законні, відкриті, прозорі правила в земельних відносинах.

Але що б не робили ми, держава повинна залишатися основним гравцем на ринку землі. 30-40, а то і 50 відсотків земель сільськогосподарського призначення повинні лишатися у власності держави. Необхідно утворити державну установу, яка буде управляти такими землями, здавати їх в оренду, сплачувати територіальним громадам земельний податок, виставляти земельні ділянки на торги або в разі потреби викупляти їх у власників.

Необхідно обмежити граничні площі земельних ділянок, що перебувають у власності однієї особи або фінансових груп. За рахунок коштів Державного бюджету провести розмежування земель державної і комунальної власності, обов'язково враховуючи перспективу розвитку сільських населених пунктів. Дійсно, коли проводилося розпаювання, не були враховані перспективи розвитку населених пунктів. І прискорити роботу по проведенню нормативної грошової оцінки земель за межами населених пунктів, що дасть можливість збільшити надходження до місцевих бюджетів.

Позиція Всеукраїнської асоціації сільських, селищних голів в даному випадку співзвучна з позицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо запровадження ринку земель при одній умові: щоб не обезземелити українського селянина, щоб не втратити українське село, і щоб…

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України А.І.МАРТИНЮК

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте. Дякую.

Слово має Ольга Пантелеймонівна Голобородько, директор виробничого колективу "Синюха" Новоархангельського району Кіровоградської області. За нею буде виступати Геєць.

ГОЛОБОРОДЬКО О.П. Доброго дня, всім присутнім цьому залі! Я бажаю усім міцного здоров’я, патріотизму і виваженості у вирішенні даного питання. Я вітаю всіх аграріїв з настанням нового сільськогосподарського року. Бажаю всім нам стабільності, високих врожаїв, світових цін на нашу продукцію і можливості працювати на наших українських землях на благо наших людей, а не іноземних інвесторів.

Побажання до уряду. Показуйте більше репортажів про хід робіт у сільському господарстві, щоб жителі України бачили, як нам дається той хліб, який всі бажають зробити дешевим, коли він лежить на столі.

Питання землі за його важливістю можна поставити в один ряд із суверенітетом нашої держави. Хотілося б сьогодні бачити на нашому засіданні і Президента, і Прем'єр-міністра України. В Основному законі України чітко визначено, що земля – це національне багатство. Тому ми, українці, маємо берегти та захищати нашу землю, щоб було нам що передати майбутньому поколінню в спадщину. Українці вже перестали довіряти владі у будь-яких починаннях, можливо, і корисних. Тому що всі питання, які стосуються землі, повинні бути прозорими.

Їдучи на засідання Ради, я спитала думку більше сотні людей щодо продажу землі. Дев’яносто процентів із них вважає, що землю взагалі не потрібно продавати. Меншість – за продаж землі, але по світових цінах. Пенсіонери, яких сьогодні згадують, вони самі перші патріоти того, що земля не повинна продаватися через те, що вони пережили і війну, і голод. А що робити із землею? На це у них є спадкоємці.

Люди занепокоєні тим, щоб не забрали землю за безцінь. І не потрібно говорити, що, дбаючи про добробут селян, вирішили продавати землю. У ці казки вже давно ніхто не вірить. Я думаю, що і самі ви. (Оплески)

Вони ще довго не забудуть, люди ще довго не забудуть вклади в Ощадбанк, які ще й досі не повернуті. Все частіше у виступах чиновники переживають, щоб не було неефективного використання землі, погіршення якості ґрунтів, зміни цільового призначення земельних ділянок, спекуляцій на ринку землі і в усьому звинувачується орендар. Та хіба ж ми такі варвари, щоб не думали про завтрашній день і як його прожити? І чи в нас є такий капітал, щоб у разі чого ми могли виїхати за кордон? І чи покращиться наша земля після того, як вона скупиться, і ми віддаємо останні кошти, яких і так не вистачає у нас, на покупку землі?

Говорите, що 7 мільйонів українців хочуть продати землю, а мені цікаво, де опитування проводилося? Зокрема в нашому конкретно Новоархангельському районі, у нас в селі все на виду, за таке я не чула. І чи питалися тоді, по якій ціні вони б хотіли продати цю землю? Моя особиста думка: землю не продавати взагалі. Або мораторій продовжити хоча б на років п’ять, щоб за цей період можна було доробити всі документи, всі закони, які в нас ще не прийняті.

Стратегія держави повинна бути направлена на ефективну оренду, адже на наших ґрунтах можна виростити небувалий врожай, продати надлишок врожаю за кордон по світових цінах, тому що в світі багато голодуючих, і цим самим підняти економіку всієї держави, тому що вона в нас аграрна і без виплати державних дотацій, тут можна тоді в поставити питання, як ефективно використовувати землю, і за оренду можна платити більшу ціну, не таку, як ми платимо. Хоча в мене особисто в господарстві ми платимо 5 процентів за оренду і платимо в грошовому виразі, і не заставляємо людей, бери тільки натурою, хочеш – бери грішми, хочеш – бери натурою. І за 20 років ми виплачуємо вартість землі і людина залишається із землею. Хотіла б нагадати, на яких коштах ми вижили і пережили кризу фінансову 2008-2009 роки? Та на сільському господарстві.

У вас є можливість вивчити питання ринку землі в світі. Ми вас закликаємо, виберіть все найцінніше, на ваш погляд, і з думкою про майбутнє покоління запровадьте їх у нас. А ми терпеливі, ми почекаємо. Я з впевненістю заявляю, що закони про ринок землі читали дуже мало людей. Я пропоную залучити спеціалістів управління сільського господарства, земельних ресурсів, нехай вони самі вивчать ці закони, проведуть навчання, щоб були ці закони опубліковані в місцевих газетах, а не в урядових. Люди їх перечитають і тоді проводяться сходки на селі, щоб могли задати питання і далі знати як поступати із цим питанням.

Ну, хотілося б ще б теж і обмеження щоб були по цьому, по купівлі землі. Якщо немає у людей спадкоємців і земля …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

ГОЛОБОРОДЬКО О.П. Ще одну хвилинку і я закінчую.

І хотілося б, я ще що скажу і мені здається, ви мене підтримаєте, у нас, у сільських підприємствах працює багато людей, які не мають цієї землі. Значить може так зробити, щоб хто працює на селі, може їм дати цю землю.

І ще одне в мене є і прохання, і пропозиція, яка не стосується ринку землі, але мене просили наші сільські жителі попросити у Верховній Ради, нехай передивляться питання переведення годинника на літній час. Нам, селянам, його переводити не потрібно, ми робимо роботу, коли нам треба, а не тоді, коли вже сказав годинник. Ми й так, живемо вже на одну годину вперед, бо всі знають, що Декретом було переведено годинник наперед, не пам’ятаю, чи в 1922, чи в 1928 році. В географів навіть така є і …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. (Оплески)

Шановні учасники, якщо ви хочете слухати, нехай говорять і займають весь час, але не забувайте, що є 35 чи 45 осіб, які хочуть виступити. І кожен, хто забирає більше 5 хвилин, не дає можливості виступити тим, хто записані за ним. Тому давайте це врахуємо.

Слово має Геєць Валерій Михайлович, директор Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України. За ним буде виступати Микола Васильченко.

ГЕЄЦЬ В.М. Шановна президія, шановні високоповажні представники аграрного сектору. Ми можемо, звичайно, дискутувати продовжити мораторій, чи не продовжити, а ринок землі був, є і далі буде. Може бути тіньовим, а може бути легальним. Тобто ми від цього не відмовимося і не відійдемо, і не відхрестимося. Тоді постає питання: а як же бути? Що відбулося в глобальному плані в аграрній сфері за ці роки, поки ми прийняли ті закони, які запустили аграрну реформу? З одного боку відбулася страшенна агрохолдінізація, яка сьогодні дозволяє контролювати від 30 до 50 відсотків землі і не було ніякого ринку. Але паралельно відбувався інший процес, який є малопомітним, коли 26 відсотків малих форм сільськогосподарських стали товарними і навіть за критеріями американськими є фермерськими господарствами, і 36 відсотків є напівтоварними, тобто сумарно вони сьогодні складають 60 відсотків. Це є потужна сила. І сьогодні у нашій сільськогосподарській сфері є дві форми, які поки що не рівноважно борються одна з одною.

Якщо все так продовжиться як воно є, то агрохолдинги переможуть фермерські господарства з тими всіма негараздами, які ми маємо на сьогодні. Тому постає надзвичайної важливості завдання як в процесі подальшого висвітлення всіх проблем пов'язаних із аграрною реформою, вирішити одне ключове питання: яким чином забезпечити, щоби земля мала не тільки економічну функцію, а й несла в собі зреалізовувала соціальну функцію? Ось де ключове питання. Оскільки в багатьох країнах, де є сьогодні цивілізований ринок землі. земля виконує одночасно і ту, і іншу функцію.

Якщо ми в ході цієї реформи земельної подальшої це питання не вирішимо, відбудеться те, що відбулося в часи приватизації і після приватизації, яка відбувалася, перш за все в інших сферах. Тоді ми були напівсліпі, багато чого не бачили, хоча експертне середовище, яке працювало в українській економіці попереджало про негативні наслідки.

Ми і сьогодні попереджаємо. І є заключення макроекономічних наслідків поспішного введення ринку землі для економіки України, яке загрожує саме таким чином.

Я дозволю собі дуже коротко, які ж наслідки ось такої агрохолдінізації. Низька орендна плата, в 8-10 разів нижча, чим у європейських корпорацій, а це веде до …концентрації. Надбавка ціни на міжнародних ринках, зрозуміло, ким вона, як контролюється. Низький рівень витрат за рахунок дешевих виробничих ресурсів, оплата праці в українських корпораціях в 10 разів нижча. Вертикаль організації виробництва і нульова рентабельність проміжних виробництв. Кращий доступ до експорту сприяє надприбуткам. Монополізація транспортних коридорів, власний ……., портові термінали, все це сприяє цим процесам. Пільгове оподаткування і все, що з цим пов'язано.

Шановні колеги, я закликаю вас, паралельно працюючи в сфері формування економічних стосунків, пов'язаних з ринком землі, найдіть мужність, і ми готові внести і внесли свої пропозиції, я зараз їх передам у президію, яким чином зреалізувати соціальну функцію землі в процесі введення, как говорят, неизбежного. Він буде введений або буде нелегальний, що ще гірше. Введення ринку землі.

Власне кажучи, економлячи час, я передам в президію те, що ми готові внести і допомогти доопрацювати, з тим, щоб зекономити ваш час. Дякую за увагу.

Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.ЛИТВИН

ГОЛОВУЮЧИЙ. Васильченко Микола Семенович – генеральний директор ТОВ "Маяк" Золотоніського району Черкаської області, Герой України. Наступним буде виступати Микола Миркевич.

ВАСИЛЬЧЕНКО М.С. Не генеральний, а директор сьогоднішньої форми товариства, бувший голова колгоспу. До генерального ще не дожився, але в одному місці, тільки таблиці ці, вивіски міняю на конторі, але суть залишається.

Шановні президія, шановні учасники слухань! З урахуванням регламенту говоритиму конкретно, так як працюю. Земля є надбанням усієї нації, причому минулих, сучасних та майбутніх її поколінь. Українська земля є загальнонаціональним, загальнодержавним багатством. Для всіх має бути аксіомою – треба торгувати не землею, треба торгувати якісною продукцією, виробленою на цій землі. В усі часи торгувати землею брались ті, хто не може і не вміє організувати на ній виробництво. Зрештою, як розпоряджатися землею, має вирішувати лише український народ. Як на мене, це слід робити через всеукраїнський референдум. Бачите, вступати в НАТО Україна може лише за підсумками референдуму, а чи продавати землю, а значить і Україну, вирішує група людей.

Складається враження, що й сьогоднішні слухання вже нічого не вирішують. Хтось уже вирішив, хтось уже дав усякі команди. А хоча б нас, господарників, хтось зібрав на рівні Президента чи Прем'єра, та порадилися з нами? Ніхто. Ми перед наступною прірвою. Зупинімося! Подумаймо, що ми робимо! Може вже хватить жити по чужій вказівці?!

Друге. Даруйте за різкість у висловлюваннях, але вважаю, що маю на це право, понад 31 рік очолюю велике багатогалузеве господарство і пережив усього. Та найголовніше, не зрадив українській землі. Господарство, яке я очолюю, має в обробітку 6 тисяч 700 гектарів землі, з яких третина з запасів сільської ради, решта паї селян. В господарстві утримується тисяча корів, всього 3 тисячі скота, з восьмитисячним, майже восьмитисячним, літровим удоєм. Працює американський доїльний зал, вирощуємо сьогодні 13 тисяч, через два роки буде 20 тисяч, на поголів'ї, завезеному з Англії. І постійно вирішуємо проблему, де її діти через той дешевий непотріб, що завозиться по імпорту. Річна виручка від с/г продукції складає 75 мільйонів гривень. Усі 20 років незалежності України господарство працює на фінансовому самозабезпеченні: без кредитів, без подачок, без прошеній, без ходіння по міністерствах, добувати ті фонди. Колись при Союзі, а сьогодні в принципі я не бачу, чого туди можна ходить. Лише за останні 10 років у його розвиток вкладено 235 мільйонів власних, а не позичених чи в когось випрошених, коштів.

Пропоную слідуюче подібне слухання, якщо воно буде, провести на базі нашого господарства, я покажу, що можна досягти, якщо не красти. (Оплески) Я ставлю запитання: "Кому це захотілося розорити на угоду українських та заморських латифундистів такі господарства?"

І третє. Який же вихід. Думаю, що тут нічого не треба придумувати. Просто треба включити у роботу мізки і подивитися, що робиться у світі. Ми часто всі свої дії рівняємо до Америки. Нині американські економісти вважають, що приватна власність на землю є головним гальмом подальшого розвитку сільського господарства США. Чуєте, гальмом, а не стимулом.

Таким чином на даному етапі не слід спішити з введенням в дію Закону про продаж землі, а продовжити, як вже говорилось, мінімум два-три роки ще мораторій, і провести, як ми обсуждали сьогодні в аграрному союзі, відпрацювати це питання , буквально, хоча б у чотирьох регіонах: Схід, Захід і так далі. Хоча б набити шишок, наламати дров, а потім їх не переносити на всю Україну. За ці роки напрацювати, прийняти програми, закони, відповідно до яких держава має стати власником землі, тобто земля має поступово переходити у власність держави. (Оплески)

В Росії, наприклад, вже прийнято закон, який регулює обіг земель сільгосппризначення. Нещодавно за запрошенням я був учасником другого Всеросійського молочного конгресу, на якому про це сповістив віце-прем'єр Росії. А хто ж зупинить наші дії? Невже ми хочемо повторити і опинитись там, де сьогодні Венгрія опинилась?

Набувши право власності на землю, держава має право активно за прикладом Ізраїлю, Китаю, Німеччини впроваджувати її …… Такий єдино правильний підхід збереже села, дозволить державі регулювати орендну плату і мати такі фінансові надходження до місцевих бюджетів, які забезпечать якість…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

ВАСИЛЬЧЕНКО М.С. …призначення. Прикладом є наше господарство. Плата у місцевий бюджет у січні за оренду 2,3 тисячі га, а це мільйон 750 тисяч, дозволяє повноцінно функціонувати середній школі. Будинку культури з двома народними колективами, дитячому садку, медамбулаторії, спорткомплексу.

На сьогодні на Черкащині такий підхід щодо надходження до місцевих бюджетів вважається найбільш реальним. Звичайно, тут своє вагоме слово мають сказати вчені-економісти, вчені-аграрії, частина з яких поки що діє в інтересах великих землевласників.

Тож наприкінці звертаюсь до всіх, у головах котрих ще бродить думка впровадження негайного продажу землі. Побійтесь Бога і не беріть на себе чорного гріха! Бог дав землю всьому роду людському, і ніхто не має права нею торгувати. Це все одно, що торгувати Україною. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Миркевич Микола Степанович, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України, голова фермерського господарства "Земля" Надвірнянського району Івано-Франківської області. Наступним буде виступати Олександр Мороз.

МИРКЕВИЧ М.С. Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати і учасники слухань! Маючи таку велику честь виступати на цій славній трибуні, хочу висловити свою позицію і позицію селян. На неодноразових зібраннях фермери визнавали стан земельних відносин в Україні вкрай тривожними і вимагають проведення всеукраїнського референдуму щодо ринку земель. Аналіз і тенденції свідчать, що більша частина населення проти продажу сільськогосподарських земель і проти дикого земельного ринку України.

У владних і політичних колах все настирливіше нав'язується думка про припинення мораторію на продаж українських земель сільськогосподарського призначення, як і раніше, використовуються аргументи про те, що землі потрібен ефективний господар, що вона сьогодні все одно фактично продається, що інвестиції в сільське господарство підуть лише тоді, коли земля стане товаром. Все це слова і обман. Чи хто не бачить, як земля розтягується, особливо в приміських зонах, що спекулятивні корупційні оборудки з землею застосовуються не лише в населених пунктах, курортних та лісових зонах, а й на продуктивних землях. Не варто повторювати азбучні істини про конституційне право власності народу на землю, про його єдине право на земельну ренту, яка при продажі землі втрачається, про те, що обман народу …… приватизацією народного господарства уже збагатив окремих людей. Продаж землі ще більше прискорить зубожіння людей і втрату не тільки будь-яких перспектив, а й надії на них, на виселення людей із їхньої землі, а Президент України залишиться без держави. Тож у випадку зняття мораторію станеться наступне.

Основні чорноземи скуплять ділки, а потім Україна перетвориться в китайську резервацію. Жоден селянин землі не придбає, і він і так ледве зводить кінці з кінцями. Не утримається жодне господарство, що займається рослинництвом, тваринництвом, бо його розвалять за пару місяців. Земля за короткий час знецінеться, бо власники актів на неї створять пропозицію, що в багато разів переважатиме попит.

Загострення світової продовольчої кризи – ще одна причина прискіпливої уваги до української землі, адже у нас більше п`ятої частини світових запасів чорнозему. Останній економічний форум в Давосі, склад його учасників і предмет переговорів – теж свідчення такої уваги. Україна може стати вирішальним чинником світової політики на користь свого народу. Безглуздо, недалекоглядно таку перспективу віддавати в чужі руки, на поталу чиїмсь приватним і корпоративним інтересам. Потрібно негайно відроджувати виробництво і разом з тим забезпечити так реалізацію продукції, щоб не… відбулося просте і надійне рефінансування в сільське господарство.

Оскільки в Україні офіційно діє мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, тому будь-яка розмова про ущемлення начебто набутих прав власності на землю різними ділками, так званими інвесторами, за тіньовими чи напівлегальними схемами є аморальною і недоречною, антинародною. За таких умов не може… немає жодного права, навіть навпаки Верховної Ради України зобов`язана створити прозоре і дієве законодавство з позиції українських національних інтересів.

Одночасно треба посилити вимоги до визнання недійсних угод і запровадити кримінальну відповідальність за порушення чинного законодавства, зокрема за вчинені дії з відчуження землі під час мораторію; визначати конфіскованими, повернути до державної власності нелегально відчужені або необґрунтовано змінені чи не використовувані за цільовим призначенням земельні ділянки, паї, незалежно від того, хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається.

Різні помилки в суспільних відносинах можна виправити. Помилки щодо землі не виправляються.

Прошу вас, не лишайтеся байдужими, не дозвольте продати свою батьківщину.

Користуючись нагодою, хочу звернути вашу увагу, позавчора Кабінет Міністрів прийняв проект Закону про те, що оподаткувати експорт зернової групи пшениця – 9 відсотків, ячмінь – 14 відсотків і кукурудза – 12 відсотків. Це ганьба! Сьогодні, знявши ПДВ, ще обкласти нас квотою!

Асоціація фермерів та приватних землевласників України, яка об'єднує понад 40 тисяч вітчизняних сільгоспвиробників, підтримує перші законодавчі ініціативи держави в напрямку, а саме законопроект 8163: про внесення змін до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (щодо експорту зерна за зовнішніми договорами). Цей проект закону захищає інтереси українських селян та фермерів, а не посередників і іноземних трейдерів. Він стимулює інвестиції в сільське господарство і форвардні закупівлі на культивацію земель, дає можливість нам, сільгоспвиробникам, за допомогою держави виходити на кінцевого покупця зерна та отримати справедливі прибутки, не залишаючи їх в кишенях зернотрейдерів.

Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Олександр Олександрович Мороз, Голова Верховної Ради України другого та п'ятого скликань. Наступним буде виступати Володимир Сличук.

МОРОЗ О.О. Шановні учасники слухань, коротко про головне.

Перше. Поза всяким сумнівом, мораторій треба продовжувати. Він захист від Земельного кодексу. Але я чув дискусію тут: 13, 14 статті Конституції тощо. Вирішується це елементарно: депутати пишуть до Конституційного Суду звернення, подання – і визнається, що земельний кодекс не чинний, тому що він не приймався у Верховній Раді. Немає Земельного кодексу – це афера, яка була зроблена тодішньою владою. Я в деталі не вдаюся.

Дальше. Уявімо, що земля стала товаром офіційно. Що буде? Казали вже виступаючі: жоден селянин не придбає, жодне господарство, в тому числі і Васильченка, не отримає це, бо знайдеться достойник, який за 2 місяці його розвалить. Як це робити, ми бачили на слайдах.

Доведені до зубожіння селяни готові продавати землю – це правда. Багато хто. Але їм закиди робити не можна. Це докір владі, це докір державі.

Що трапиться дальше? Сотня магнатів за безцінь – вже підготовка зроблена, бо самі фонди не діють, воно обезцінено все. За безцінь скуплять землю для чого? Для продажу. І тоді на вторинному ринку вони зароблять, виручать десь 400 мільярдів доларів, 150-200 з цієї суми піде до кишень чиновників і посередників фінансових, це буде корупційна ціна цього питання. Земля при цьому назавжди перейде у власність зарубіжних господарів. І нехай не тішить себе думкою ніхто про те, що ми напишемо в законі – не буде вона нашою. Тут згадували в доповіді про прибалтійські республіки, держави, сьогодні там вся земля належить швецьким банкам уже при наявності такого законодавства. Як це робити, я розказувати не буду, подивіться, що робиться в промисловості.

Тоді треба чесно сказати людям: ми будемо 51 першим штатом США, або провінцією чи автономією Російської Федерації, чи Ізраїлю, чи якоїсь іншої країни, інакше не буває. І крім того, ми будемо тоді в середині вибирати позиції свої, коли будуть сперечатися власники поміж собою. І це приведе до розколу України, це політична ціна питання. А розмови про те, що все одно ринок іде тіньовий, тіньовий ринок в Україні регулюється Кримінальним кодексом, от треба щоб він працював і нема проблем. (Оплески)

Роль міжнародних фінансових кіл, Міжнародний валютний фонд, до речі, він і виразник інтересів. Україна настільки залежить від світового ринку, який регулюється, який організований на основі емісійного долара, що як тільки земля стане товаром у нас, вона зникне відразу для невеличкого врівноваження цього долара. Але продаж землі назавжди залишить у нас, за нашою державою, за людьми принизливу роль обслуговування світового ринку сировиною, дешевою робочою силою і так дальше, не можна цього допускати.

Мій попередник виступаючи сказав абсолютно правильну тезу, що не можна в чужі руки віддавати те, що сьогодні нам належить і можна робити процвітаючою Україну, це вирішення світової проблеми голоду з допомогою нашої землі, якщо вона буде власністю України.
Що треба робити? Прийняти Закон щодо використання права оренди як предмета застави. Коли вносилася пропозиція, бачу, від уряду: земля або предм…або оренда.

Не буває так: або земля, або оренда може бути предметом застави. Земля повинна залишитися загальнонародною власністю з вільним користуванням нею на умовах оренди. Цим, до речі, розв'язується існуюча потреба капіталізації основних фондів.

Наступне, ринок землі приведе до перенесення нової вартості землі на ціну хліба і всіх продуктів харчування, ми ж бачили сьогодні схеми, як це має робитися. Це означає, що на першому етапі ціна на продукти харчування вдвічі зросте. І це не може бути байдужим ні для селянина, ні для міського жителя. Невже це не зрозуміло? Я хотів би, щоб економісти роз'яснили в кінці кінців, що ми пропонуємо. Це соціальне питання. Вартість соціальна того, що пропонується сьогодні у темі "Оборот землі".

Нарешті, я передаю позицію тут не тільки соціалістів, я свої глибокі переконання передаю: ми не проти продажу землі державі. Повторю: покупцем землі може бути тільки українська держава. Вона викуповує землю, і через державний Земельний банк здає її в оренду на конкурсних умовах з гарантіями для інвестора, контролюючи збереження родючості ґрунтів, створивши для цього єдину державну службу. Цим шляхом іде весь світ. І до речі, цифри, які тут приводилися, там у Сполучених Штатах, в Англії, це – соціальна функція держави. І хай …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, мікрофон.

МОРОЗ О.О. … як можна забезпечити норму 14-ту Конституції про те, що земля – загальнонародна власність? Тільки таким шляхом, іншого шляху просто не існує.

Я хочу тільки сказати: Франція, Німеччина, Англія концентрують землю в руках держави, а ми йдемо у другий бік. І я думаю, що це ми просто щось не додумали. Спасибі. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимир Андрійович Сличук, голова Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Будь ласка, ваш виступ. Наступним буде виступати Володимир Снітинський.

СЛИЧУК В.А. Шановний Володимир Михайлович, шановна президія, шановні учасники слухань! Сьогодні ми слухаємо надзвичайно важливе питання для жителів всієї України, тому що всі прекрасно знають, що земля – це саме дорожче, що є в нашій державі. І не даром люди говорять, що земля – мати. А що дорожче для всіх людей, як мати? Звичайно, ми всі це прекрасно знаємо.

Земля є одним із найважливіших ресурсів людського розвитку в сільській місцевості. За землю проводилися війни, за землю гинули люди, і земля сьогодні є, як я і говорив, самим більшим національним багатством.

Земельно-ресурсний потенціал України зосереджений переважно на землях сільськогосподарського призначення у структурі земельного фонду, що становить 6 мільйонів 354 тисячі гектарів сільськогосподарських угідь, які займають 69 відсотків.

За час проведення земельної реформи відбувся значних переділ власності. У власність юридичних і фізичних осіб передано 31 мільйон гектарів землі або 51 відсоток землі. Сьогодні основним видом із користування землею являється оренда землі – біля 22,5 мільйонів гектарів. Сьогодні більшість землі орендується. І багато сьогодні виступали тут: це фермери, це сільгоспвиробники. Але сьогодні, як говорилося, і я сьогодні спілкувався з людьми, люди підтримують, що самий ефективний метод – це оренда землі. Тільки після доробки певних нормативних документів.

Сьогодні орендна плата існує у Західних областях – 50 гривень є за гектар землі. А середня, як сказав Володимир Михайлович, – 200 з лишнім гривень за один гектар. Це ненормально.

І дуже багато орендарів, які беруть сьогодні землю в оренду, не мають інвестиційних угод із органами місцевого самоврядування. Тобто абсолютно не піклуються про соціальну сферу на селі. І ми чим дальше, тим більше добиваємо село. І один із прикладів – це реформи по галузі медицини. Так само ніхто нікого не спитав, насильно її впроваджують і роблять. Тобто щоб ще село скоріше вимерло.

І за те, щоб земля була товаром, щоб вона продавалися, як говорили, у першу чергу, її повинна викупляти держава і органи місцевого самоврядування, тобто сільські, селищні і міські ради. Це моя така пропозиція. Держава повинна регулювати земельні відносини щодо використання земель сільськогосподарського призначення в проектах землеустрою, що забезпечує обґрунтованість його змін, впорядкування угідь. Доведено, що площа земельних ділянок повинна становити не 4,2 гектара, яка середня сьогодні є норма паю, а приблизно більше 100 гектарів, тоді більш ефективне використання землі, тоді використання землі дає прибуток, є спеціалісти, котрі працюють над цим.

Договори оренди в основному заключаються на 3-5 років, орендарі не турбуються про подальший стан сільськогосподарських угідь, а вижимається з орендованих земель все можливе, а потім наступає час визначення землі. Тобто треба збільшити контроль держави за сівозмінами і мати реальний вплив на цих орендарів, щоб вони позбавлялися або вони штрафувалися на користь орендодавців за неякісне використання землі, щоб воно мало ефект і мало контроль держави. Всі спостереження при теперішньому використанні земель сільськогосподарського призначення доводить до висновку, що землі сьогодні потрібен господар. Господар, на думку людей, що повинен бути наш український господар і повинна бути форма користування землею – оренда. Які є проблеми сьогодні, то їх потрібно винести на всенародний референдум, щоб кожна людина сказала своє слово по цьому питанню, це дуже важливе питання. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні учасники парламентських слухань, до мене двічі вже тут із записками і з листом звернулася Асоціація фермерів та приватних землевласників України, президент асоціації, з вимогою, щоб я озвучив, зачитав пропозиції, вимоги, тут чотири пункти, я з вашого дозволу зачитаю, в процесі дискусії можливо там буде і підтримка чи доповнення цих пропозицій.

Перше. Виходячи із змісту положень Конституції України та враховуючи загрозу Національній безпеці України та Верховній Раді України, призначити проведення всеукраїнського референдуму щодо ринку земель сільськогосподарського призначення тобто це, щоб Президент і Верховна Рада призначили.

Друге. Прийняти в першочерговому порядку і запровадити в життя наступні закони України: про державний земельний кадастр, про державний іпотечний банк, про сільські товариства з регулювання земель сільсппризначення для здійснення об'єктивного нагляду місцевими громадами за ринком земель та про особливо цінні землі.

Третє. Забезпечити виконання чинних законів України: про землеустрій, про фермерське господарство, про особисте селянське господарство тощо.

Четверте. До запровадження даної законодавчої бази та проведення всеукраїнського референдуму продовжити дію мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.

І надати право виступити наступним фермерам: Миколі Миркевичу, Івану Томичу, Леоніду Кириченку, Ярославу Кардашу, Миколі Халупенко і власнику паю Миколі Шкарбану.

Ну, давайте так, я зачитав, шановні колеги, а може, якщо ви не будете заперечувати, ви домовитесь, хтось один від вас виступить, не буде заперечень, і тоді я надамо слово. Так? Домовились.

І відносно референдуму, можливі різні варіанти, очевидно тут і за ініціативою, коли треба ініціативні групи створити, зібрати 3 мільйони підписів і з них дві третини областей, не менше, ніж по 100 тисяч. А потім Президент України повинен оголосити референдум. Але я скажу свою думку, теж для роздумів: проблема не в референдумі, а проблема в тому як розпорядитися результатами референдуму.

Чому я про це кажу? Можливо ви тут не погодитесь, от уславлених я бачу людей, які віддали своє життя селу, знають, живуть цими проблемами села. Але давайте подивимося, шановні колеги, під час виборчих кампаній як вас підтримують? Це говорить про те, що у нас громадська думка багато в чому не співпадає із різного роду позиціями. Я нікого не хочу образити, але я думаю, що ви зі мною абсолютно погодитесь. Бо є люди, які надзвичайно заслужені, а під час виборчої кампанії… Це говорить про те, що ми інколи по-різному говоримо з людьми. І говорить про те, що ми, очевидно, настрої ці треба формувати, не насаджуючи там якусь свою точку зору.

Є тут проблеми, тому що давайте, коли говоримо про референдум, не поспішати, щоб потім не був неочікуваний результат.

Володимир Васильович Снітинський, ректор Львівського національного аграрного університету, будь ласка, ваш виступ. І наступний буде виступати Георгій Смітюх.

СНІТИНСЬКИЙ В.В. Вельмишановний Володимир Михайлович, висока президія, народні депутати, члени уряду, колеги! Я попробую змінити трохи модель нашої роботи, постарюся вкластися в 3 хвилини. Бо я розумію, що в залі дуже багато людей хочуть виступити, багато хочуть говорити, а напевно, дуже мало є тих, які хочуть слухати.

Тому сьогодні винесено питання про землю. Якщо так сказати відносно ціни цього питання, то вартість української землі – території, на якій колись було ……море, в результаті системи певної екологічної створилися чорноземи, розломи яких доходять до 17 метрів, а вартість цієї землі набагато перевищує вартість всіх надр і основних засобів, які розташовані на території нашої держави. Тому зрозуміло, чому такий великий інтерес до цього питання.

На сьогоднішній день держава, яка має величезний потенціал в ресурсній сфері сільськогосподарського виробництва перетворилася в територію, в яку попадає foot-rubish (сміттєва їжа) і не забезпечена фізіологічна норма харчування наших людей, що є результатом нашої з вами роботи в новітній історії. І надзвичайно прикро, що на сьогоднішній день ми не маємо до кінця визначеної концепції, що ми хочемо.

Є пропозиція, з одного боку продовжувати мораторій, з іншого боку є агресивні заяви, що цього робити дальше не можна, тому що ми дальше не витримаємо. Я думаю, що в тій частині треба було все-таки послухати вчених. Послухати людей, які знають тенденції розвитку земельних відносин в розвинутих країнах і спробувати їх перенести на українських грунт. На жаль, так виходить, що український шлях новітньої історії є самий складний, протиречивий і самий тернистий, тому що ми стараємося придумати щось особливе українське. Я думаю, не можна всього перенести того, що сьогодні прийняте в Європі, адже там є національні традиції, які сформовувалися тисячоліттями. Але є по сьогоднішній день розуміння, що таким ресурсом, яким є земля треба розпорядитися правильно, розумно і на перспективу для майбутніх поколінь. Я не хочу розповідати, які на сьогоднішній день існують системи, але я думаю, що для того, щоб розпочати роботу, ми мусимо зрозуміти, де ми є, де ми знаходимося і чим ми володіємо. Коли останній раз проводилася оцінка стану наших земель? В якому стані вони знаходяться? Яка їхня родючість? Який на сьогоднішній день, яку площу на сьогоднішній день можна віднести до сільськогосподарських земель, які можна інтенсивно використовувати виробництву?

Оце, власне, повинна бути відправна точка, з чого нам треба починати. Тому я не буду, звичайно, оригінальним, є така банальна фраза "давайте робити дорожню карту в тій ситуації, давайте формувати концептуальні пропозиції з боку політиків, що ми хочемо мати, і дайте можливість спеціалістам зробити основи для прийняття законів".

В нашій Конституції написано, що Україна є правова держава, Україна є соціальна держава. Давайте виконувати положення Конституції. Давайте жити за законами і не старатися внести в ті проекти законів, які пропонувалися по ринку землі можливість впливу державних органів, окремих з врахуванням того, хто сьогодні при владі. Бо всі ви добре знаєте, переможцям – все, переможеному – закон. Давайте підходити з тим, що ця робота повинна бути проведена в найближчі роки, повинні бути чітко визначені завдання, які стоять перед державними структурами, перед громадськими структурами, перед тими організаціями, які мають відношення до цієї справи і які з розумінням підійдуть до її вирішення.

Я надіюся, що все-таки в цій ситуації особливу роль повинна зіграти Верховна Рада. Бо, якщо питання стоїть формування інфраструктури ринку, якщо питання стоїть фінансового забезпечення, якщо питання стоїть інтелектуального забезпечення, воно вирішується легше, а-от закони, які будуть прийняті, вони будуть дуже багато визначати в цій ситуації.

І я, Володимир Михайлович, оскільки тут сьогодні приносили Шевченка, і ви в Шевченківських днях, то я хочу сказати: "Таки дождемся Вашингтона з новим і праведним законом". Дякую вам. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам також.

Слово має Григорій Євдокимович Смітюх, народний депутат України.

Шановні колеги, тут Асоціація фермерів порадилась і вони просять надати слово Томичу. Ви не будете заперечувати, якщо я…? Ні? Добре, тоді наступний буде виступати Іван Томич.

Так, будь ласка, Григорій Євдокимович.

15:53:51

СМІТЮХ Г.Є.

Шановний Володимир Михайлович! Шановні, хто присутній тут і хто слухає нас! Сьогодні, на мій погляд, вирішується в країні найважливіше питання після того, як ми стали незалежною країною. З 1991 року більш важливішого, більш такого актуального питання у нашій країні не було і напевно не буде.

Я дозволю собі декілька прикладів привести, як в нас відбулася в країні приватизація. Скажіть, будь ласка… В нас есть, так называемый, у держави есть одна функція контролювати або забезпечити державну незалежність. Промислова приватизація, чи дало державну, так сказать, незалежність Україні? Ви погодитесь зі мною, що ні. Ми не збільшили товарів, не поширили їх кількість, не поліпшили їх по номенклатурі і так дальше. Чи маємо ми сьогодні військову незалежність? Я думаю, що ви погодитесь, що майже ні, тому що сучасний світ показує зовсім інше. Чи має Україна сьогодні фінансову незалежність? Більшість банків не належить Україні. Чи має бути завтрашній день в Україні, якщо ми дамо вільний продаж землі? Ми втратим незалежність України через землю, і такі свідчення є. (Оплески) Сучасний світ говорить про те, що в світі напруження збільшується, а не зменшується. І коли ми, пам'ятаєте, приймала Верховна Рада і Президент України, щоб позбулися ядерної зброї. Чи поліпшилися наша небезпека? Я думаю, що ви погодитесь, що ні.

Тоді що потрібно робити? Ми зробили певний крок – приватизували або дали в приватну власність населенню нашому, частині населення, нашому… Я рахую, що не справедливо, тому що по Конституції, по нашому праву, кожний громадянин має рівні права. Чого в нас так сталося, що тільки частина людей отримали ці паї, а частина людей не отримала? А що станеться з тими людьми, які народжуються і будуть народжуватись в нашій державі, чи вони скористаються конституційним правом по землі? Ніколи, ніколи цього не відбудеться. Приклад промислового … .

І я дивуюсь сьогодні, що розглядаються найважливіші питання, у нас є Рада національної безпеки і оборони. Скажіть, будь ласка, одинадцять заступників, хоча б один тут слухає нас? Немає. Скажіть, будь ласка, у нас є Генеральна прокуратура і її заступники з великим бюджетом, чи він дотримується сьогодні законодавства у сфері земельних відносин, чи є тут, чи немає? Немає. У нас з Кабінету Міністрів сьогодні за виключенням одного заступника міністра аграрної політики нікого немає.

Про що це свідчить? Тут виступаючі говорили, нас штовхають, Олександре Олександровичу, хто? Я вам скажу хто – Світовий банк. Тому що Світовий банк диктує сьогодні умови, що Україна повинна негайно вступити і прийняти ті чи інші рішення. Я відчуваю кожного дня, коли стоять ці гострі питання у Верховній Раді. Я відчуваю, але нічого не можу зробити. Нас штовхають у прірву, тому що Україна з її економічним потенціалом нікому не потрібна.

Я попрошу там слайд показати. Я хотів, щоб показали слайд мій, я покажу вам одну дошку. Оце шахматна дошка – це наша земля. Хто грає у шахмати? Фігури, вони стоять, а грають ті, хто ці шахмати переміщує з місця на місце. І так по землі. Спочатку зруйнували колективні господарства шляхом неправильної реформи, потім надали паї, розподілили, а тепер по окремій частинці хочуть забрати цю землю.

Тому я вважаю, що потрібно робити Україні? Як це так сталося, треба справедливість шукати, у тому числі забезпечити людям, які не отримали цю землю, забезпечити їм це право. Це право, яке повинно бути з дня народження наших сьогоднішніх людей і завтрашніх, післязавтрашніх, онуків і так дальше.

Що потрібно робити? У нас єсть золотовалютний резерв. Я вам приведу приклад. У 2007 році я шукав коріння, а де ж золотовалютний запас знаходиться? На 14 мільярдів доларів тоді були куплені цінні папери американських і інших казначейських зобов'язань, на 14 мільярдів. Тоді я кажу, сьогодні говорять, що у нас є. Не знаю скільки, чесно, депутат не може добитися скільки є золотовалютних запасів. Якщо золотовалютних запасів є 30 чи 40 мільярдів, створіть Національний державний банк земельний, забезпечте викуп землі, хто хоче продати назад у державну власність, надайте ті гроші по ринковим відносинам, по оцінці, по експертизі, надайте ті гроші, хай люди скористаються. Хтось не може обробляти, хтось не має здоров'я, хтось не має часу, хтось не бажає. Такі є люди, дуже багато ви відчуваєте на місцях. Надайте їм гроші, хай вони їх використають на лікування, на харчування, на житло, на що завгодно. Підуть ці кошти в державу. Підуть вони в оборот, збільшиться… І держава тоді зможе забезпечити …… І я застерігаю і в своїх документах, і в постановах, і в рішеннях сьогоднішніх, я кажу.

Слідуюче. Потрібно …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте. 30 секунд.

15:59:27

СМІТЮХ Г.Є.

Закінчую. Державний банк і Державний національний земельний фонд, і через цей механізм тоді контролювати, збільшивши можливість орендної плати, передавши права орендою плати місцевим органам влади. І тоді в селі вирішиться ці нагальні питання, які в нас сьогодні є, це школи, лікарні, дороги і так дальше. Тоді ви будете повновласні хазяєва, тоді громада буде відчувати, що ця земля іде на користь і виконує функції.

За малом часу і за емоційного такого відношення мене я не міг довести усю цю біль, яка в мене є. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я дякую Григорію Євдокимовичу за емоційний і образний виступ.

Шановні учасники парламентських слухань! Десь заявили щодо участі у парламентських слуханнях спочатку більше ніж 700 людей, але враховуючи що і депутатських корпус, зупинилися на списку, який складав комітет, 557 учасників парламентських слухань, і виходили з того, що це мають бути люди, які будуть говорити про проблеми і щоб не тиснули на виступаючих, щоб менше було представників державних інституцій, для того щоб ми виробили необхідні рекомендації. Іван Томич має слово. Будь ласка. Наступним буде виступати Михайло Колісник.

ТОМИЧ І.Ф. Щиро дякую. Шановний Володимире Михайловичу, шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні обговорюється питання століть України, питання долі майбутньої України. Тому, безумовно, представництво корпусу депутатського і уряду на чолі із Прем'єром було б дуже актуальне, адже сьогодні давати виклик на загальну ситуацію, яка склалась в Україні, однозначно необхідно всім спільними зусиллями. І так розуміючи сьогодні важливість і стратегію однієї із найвирішальніших на земній кулі з точки зору виробництва продовольства в українській землі йде протягом багатьох століть боротьба, і актуальність її на сьогодні полягає в тому, що нові тенденції зміни, які ми бачимо на африканському континенті відбуваються вони напряму мають відношення до того потенціалу, який має Україна аграрна. Вона має хліб, вона має повний потенціал продовольства виробляти для півмільярда громадян України… громадян світу, і вона має на землі надра і газу, і нафти. Через те, що сьогодні те, що відбувається на світових ринках з нафтою сама краща енергетика – це те… той продукт, який може давати українські чорноземи.

Виходячи з цієї стратегії, нам всім спільно необхідно будувати стратегію щодо розвитку того потенціалу і подолання бідності.

Давайте на хвилинку осмислим. Ринок землі ті, хто сьогодні агітує, що вже сьогодні… що ж можна прогнозувати і це сьогодні йде розмова, у цьому ключі, і мені дуже приємно, перше – це остаточне руйнування продовольчої стабільності у країні. Те що ми маємо елементи з гречкою, буде суцільна система, як і з продуктами м`яса, молока, так і овочі, фрукти і зерно. Це залежність продовольча. В результаті тих трансформаційних процесів, де, в першу чергу, загине середній виробник сільської місцевості і фермерські господарства.

Друге і найважливіше. Остаточні аргументи і факти щодо знищення сільської поселенської мережі і українського села. Адже, прогнозуючи сьогодні ті тенденції, які є, де в нас – сьогодні голова комітету називав цифру, і я її підтверджую, – 10 з половиною мільйонів гектарів знаходиться у кучки осіб. При такій тенденції швидкими темпами буде більшість землі знаходитись у цієї групи, і будуть контролювати виробництво, яким не потрібно 28 тисяч населених пунктів і 15 мільйонів наших співвітчизників, які проживають в сільській місцевості. Їм не потрібна ні дорога, їм не потрібні ні садочки, їм не потрібні ФАП, через те, що вони живуть на заокеанських прекрасних віллах. Цього однозначно руйнівного процесу не можна допустити.

Третій фактор. Із руйнуванням сільської місцевості можна очікувати руйнування основи – людського капіталу. І сьогодні хто працює на селі, кожен дуже добре розуміє: професійні кадри і ті, хто завтра прийдуть працювати, на 90-80 відсотків відсутні. За цієї умови ринку землі в сьогоднішніх умовах будь-яка перспектива для тих, хто молодий, і тих, хто народжується, бути хліборобом і відроджувати хліборобську славу безперспективно.

Це основні фактори, які… Можна четвертий фактор добавити. У тих питаннях, які стосуються завтрашнього дня, ми опинимося під прекрасними українськими символами: Прапора, Герба і Гімну, – але із контролем іноземного капіталу над українськими чорноземами.

Тому однозначно сьогодні треба давати відповіді у плані: перше – прийняти… Володимир Михайлович, практично земельний кадастр був готовий, його необхідно прийняти терміново. Перше. Друге: прийняти закон про державний іпотечний банк і не говорити про кредити, а накінець почати реально… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сюди покажіть. Подаруйте.

Дякую. Іван Федорович, дякую, дорогий, вам.

Шановні колеги, після закінчення подаруйте нам…

Михайло Григорович Колісник – голова фермерського господарства "Златопіль" Глобінського району Полтавської області. Наступний буде виступати Василь Кравчук.

КОЛІСНИК М.Г. Шановна президія, шановні депутати, шановні присутні, після слухань в комітеті Верховної Ради з агропромислового розвитку я не можу не погодитись з академіком Сабуком Петром Трохимовичем про те, що землю продавати не можна. Тому що я підтримую його думку, тому що він – глиба української науки. Я не можу не вірити тричі герою Моторному Дмитру Костянтиновичу про те, що близько 11 мільйонів гектарів української землі находиться в руках іноземних вір, тому що він для мене авторитет. Я погоджуюсь із своїм колегою з Херсонщини Сергієм Рибалкою про те, що нам говорять, до ринку землі десять кроків. "Ми пройшли п'ять, далі прірва, ми повинні зупинитися. Або звернути в бік", – це його слова. Я погоджуюся з заступником голови Кіровоградської обласної адміністрації Богданом Андрущенко про те, що наші внуки нам не простять продажу землі, политої кров'ю батьків та дідів. В нашій пам'яті ще свіжі спогади, коли була порушена цілісність нашої держави і значна територія Чорного моря біля острова Зміїного відійшла до Румунії. У нас є яскравий приклад продажі землі на південному березі Криму, де місцеві жителі можуть спостерігати за цією красотою хіба що з гори Ай-Петрі. Продовольча безпека країни – це основа основ, цьому підтвердження – події в Тунісі, Єгипті, Лівії, в країнах з великими родовищами нафти і газу, але з обмаллю продовольства. І Японії також, сьогодні на карті Японії стоїть не кількість збудованих електростанцій, а кількість рису в руки постраждалим. Хто володіє продовольством, той володітиме всім.

Ідучи до Верховної Ради, я зупинився біля будинку, де колись жив Олександр Петрович Довженко. Я перехрестився на меморіальну дошку і просив його щоб переміг здоровий глузд. Адже аграрне виробництво – це не тільки отримання прибутків, а життя 16 мільйонів населення України. Як на мене, то на сьогоднішній день визрів законопроект "Про консолідацію землі". Він повинен навести порядок у великому земельному домі, адже ситуаційна карта земельних часток паїв за 11 років господарювання представляє собою складний ребус, або як кажуть, "чорт ногу зламає", і тому підтвердження – виступ голови комітету Григорія Миколайовича Калетніка і карту, яку ми бачили.

Розв'язання проблеми переходу від ситуаційного використання земельних часток паїв потрібно провести через надання більших прав органам місцевого самоврядування. Необхідно розширити права місцевого самоврядування щодо вирішення земельних питань шляхом надання виконкомам місцевих рад права реального, дійсно, вирішення земельних проблем. Саме ці органи місцевого самоврядування, які створили комісії у 99-му році 11 років назад провели розпаювання землі, і вони мають в цьому досвід.

Україна вагітна ринком землі. Але для того, щоб вона народила, необхідно підготувати такі умови у земельному законодавстві, які б сприяли народженню повноцінної здорової дитини не раніше 2015 року.

І, користуючись нагодою, я думав весь час, відкіля "ростуть ноги" про півтора-два мішка зерна, які дають пайщики… орендарі дають пайщикам? От депутати Верховної Ради з екранів телебачення кажуть, півтора-два мішка. На сьогоднішній день у Глобинському районі півтори-дві тонни зерна, безкоштовно оброблені присадибні ділянки восени та весною, відбудовані будинки культури, куплені автомобілі швидкої допомоги, збудовані спортивно-оздоровчі комплекси. Приїздіть до нас, органи … засоби масової інформації і подивіться, і розвійте цей міф про півтора-два мішка. Дякую вам за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Василь Кравчук, народний депутат України. Наступним буде виступати Геннадій Новіков.

16:10:46

КРАВЧУК В.П.

Ми не дали землю у спадок від наших предків, ми лише запозичили її у борг у наших дітей і онуків. Це слова відомого вченого, аграрника, академіка Дмитра Прянічникова, сказані у першій половині ХХ століття. Земля – мати багатства. Це надбання держави, всіх людей, бо вони живуть на ній. Селяни і особливо пенсіонери вдячні, що свого часу отримали у приватну власність земельні паї, за що отримують у кінцевому результаті, як уже було сказано, відповідну орендну плату від орендарів.

Сьогодні більше 80 відсотків власників земельних паїв передали свою землю в оренду великим і малим сільськогосподарським товаровиробникам. Проте, останнім часом поспішність всіх реформ, які теперішня влада недолуго намагається провести, привела українців у стан розгубленості, розчарування і обурення. Останньою краплею терпіння людей може стати прийняття Закону України "Про ринок земель". Воно і недивно. У народу вже відібрали більшість корисних копалин, що приносять мільярдні статки їхнім власникам, які встигли прихватизувати заводи, шахти, а тепер ще хочуть відібрати землю – останнє багатство, яке має забезпечувати добробут народу, а не купки людей.

А як виглядатиме роль і місце селянина з прийняттям Закону України "Про ринок землі"? Наведу приклад з історії. У ХІХ столітті Галичина була хлібною коморою для Австрії і Німеччини. Вона експортувала велику кількість збіжжя з панських маєтків, що приносило чималий зиск. Разом з тим сільське населення періодично голодувало.

Український селянин стане кріпаком на землі, яка буде належати невеликій групі закордонних та наближених до влади українських олігархів, які вже давно в Україні не живуть. Що буде з українським селом, його соціальною інфраструктурою? Вже сьогодні в засобах масової інформації так звані ефективні інвестори висловлюють думку, що українське село майбутнього не має і існувати не повинно. Вони хочуть побудувати селянам за бюджетні кошти так звані соціальні містечка зібрати туди населення із 5-6 навколишніх сіл. Можете прочитати це в коментарях в журналі "Зерно" №11 за 2010 рік.

Можливо, причина ще розгляду одного із найважливіших питань держави – це те, що за останній рік у нас з восьми мільярдерів в Україні стало 21 мільярдер.

На жаль, влада не розуміє, що треба торгувати не землею, а те, що вирощено на ній. Адже справжня війна за продукти харчування у світі ще попереду. За даними ООН потреба у зернових до 2030 року зросте на 50 відсотків, до 2050 року – на цілих 100 відсотків. Тому що населення планети зросте до середини ХХ-ХХІ сторіччя до 9,5 мільярдів чоловік.

Україна має всі можливості збільшити виробництво сільськогосподарської продукції на 50 і більше відсотків за умови нормальної і державної підтримки. А це дотації на гектар посіву основних культур, на тону виробленої тваринницької продукції, повинні бути пільгові умови довготермінового і короткотермінового користування, паритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Тоді будемо торгувати не землею, а продуктами харчування і буде наповнюватися державний бюджет, Пенсійний фонд і буде можливість збільшити орендну плату власникам земельних паїв. Вважаю, що у разі прийняття закону про продаж землі, необхідно передбачити, що землю має право купувати лише виключно держава і тільки через державний Земельний банк і здавати її в оренду лише громадянам України, які бажають на ній працювати. Це єдиний і правильний шлях зберегти Україну як незалежну державу, це виключить будь-які спекулятивні дії із землею і земля залишиться державною власністю України.

Шановний Володимире Михайловичу, я прочитав проект рекомендацій парламентських слухань сьогоднішніх і проаналізував, до мене виступало 12 виступаючих, лише один підтримав те, що земля повинна у 2012 році бути товаром, 11 виступили категорично проти. Тому пропоную включити до рекомендацій, які були затверджені постановою Верховної Ради в подальшому, включити те, що все-таки продовжити мораторій мінімум на три роки на продаж землі. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань, тут надходять записки такого змісту, після виступу Новікова підвести риску і прийняти рекомендації. Я вам повинен сказати, шановні колеги, що в нас ще тут порядок є, тому парламентські слухання будуть продовжуватися до 17 години і підведемо тоді підсумки. Інакше ми не можемо. Згідно з регламенту не менше ніж дві години відводиться на обговорення. Тому я просив би більше таких записок не подавати.

Новіков Геннадій Володимирович, голова Аграрного союзу України, генеральний директор приватного підприємства "Аскон" Якимівського району, Запорізької області. Наступним буде виступати Терещук.

НОВІКОВ Г.В. Доброго дня, шановні колеги! Дійсно, сьогодні на засіданні розширеної ради аграрного союзу ми розглядали питання, які сьогодні обговорюються в залі. І було, ну з 40 учасників, було десь 30 думок і вони були, всі ці думки, з приводу ринку землі, введення, чи не введення, чи порядку введення, були різні. І причина цього якраз у тому, що все законодавство, яке зараз так поспішно формується з точки зору ринку земель і інших законів, воно вводиться дещо не прозоро, ведеться дещо не прозоро. І мало, взагалі то, іноді відсутня інформація про зміст законів, чи проектів законів, які розглядаються, пропонуються для розгляду суспільства. Я вже не кажу це, але це передові господарства і керівники, які виступали, в тому числі, герої України виступали перед нами сьогодні.

Тому я вважаю, що розробникам законів треба все-таки більш ґрунтовно підходити до інформації суспільства про те, що робиться і тоді у нас не буде таких от дуже кардинально різних думок з приводу введення, чи не введення цих законів. Але такі закони як: Закон про інвентаризацію земель, Закон про державний Земельний фонд і інші закони, перед тим як вводити ринок земель, на мій погляд, треба все-таки не тільки прийняти ці закони про інвентаризацію земель, про земельний кадастр і таке інше. А ще й почати їх виконувати, а ще краще, виконати вже ці закони, щоб ми знали, що ж ми, чим же ми розполагаємо в державі і знали що, і розуміли, що з цим робити. Але ми також розуміємо в Аграрному союзі, що люди, які отримали земельні акти, вони мають право на реалізацію свого права приватної власності на землю. І тому в цьому питанні, до речі, були одноголосні всі члени Ради Аграрного союзу: що першим і єдиним покупцем на первинному ринку землі повинна стати держава в особі державної агенції чи іншої законодавчо встановленої установи. І треба вилучити з законодавчих актів та нормативно-правових актів України чи розроблювальних проектів норми, за якими можна було б офіційно або через будь-які тіньові чи інші напівлегальні схеми набути права власності на сільськогосподарські угіддя юридичним особам чи іноземним громадянам.

Велике занепокоєння у керівників господарств – ті, які сьогодні створюють те, чим торгує Україна на теренах світу, і створює її потенціал продовольчий. Ці люди висловлюють таке занепокоєння з приводу того, що тільки-тільки зараз встановилися, ну, господарюючі суб'єкти, землі почали оброблятися стабільно, почала приходити технологія. І зараз новий переділ земельних відносин призведе до руйнування цих суб'єктів господарювання.

Тому пропонується при тому, коли держава буде першим покупцем, все-таки виписати більш чітко в законодавчих актах гарантії збереження ефективно господарюючих суб'єктів і гарантії першочергового їх права оренди і довгострокової оренди, бо це зумовлює, і у нас кажуть, чому не розвивається тваринництво? Да тому, що нема гарантії оренди землі. Як же можна купувати корову, якщо немає гарантії оренди більш ніж на 10 років земельної ділянки, як же її обслуговувати? А це величезні кошти.

Тому, крім того, закон повинен становити чіткий порядок фінансування спеціалізованої державної установи. Закон повинен легалізувати довгострокове, гарантію довгострокової оренди землі, і, в цілому підтримуючи запровадження вмотивованих ринкових земельних відносин, товаровиробники вимагають від Верховної Ради України лише комплексних і системних подальших реформувань на селі, виправляючи допущені помилки, законодавчо збалансувати всі наведені інтереси, в тому числі через пропоновані механізми з одночасним …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

НОВІКОВ Г.В. …і що ми хочемо в кінцевому варіанті в молодій українській державі. Для обкатки цих законів за пропозицією тричі Героя України Моторного була прийнята пропозиція його, що ці закони обкатати в різних регіонах по областях або районах, ну, скоріше, областях, обкатати ці проекти і потім приймати ці …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую.

Сергій Миколайович Терещук – народний депутат України. Наступним буде виступати Галина Тесленко.

16:21:53

ТЕРЕЩУК С.М.

Шановний Володимир Михайлович, шановні колеги! Мабуть, сьогодні немає байдужих в Україні, які б байдуже поставилися до тої проблеми, до того питання, яке ми сьогодні обговорюємо. Це хвилює кожну людину, бо записано, що земля національне багатство. І що завтра буде з продуктами харчування, що буде з землею, з її надрами, хвилює і сільських, і міських жителів.

Хвилює це питання і тих, хто мають земельні паї. І давайте не будемо лукавити, давайте будемо чесними, значна частина людей хочуть продати земельні паї. Є закони економіки. Отримувати за нектар навіть 2 центнери зерна, 3, і продати пай за 15 тисяч і покласти гроші на депозит під 10-15 відсотків, ви можете самі порахувати. (Шум у залі) Дозвольте, дозвольте я завершу. Хвилює це питання, хвилює це питання і тих, хто сьогодні користується землею. Тому що значна частина людей купила сьогодні високопродуктивну техніку, внесли інвестиції в ферми і не знають, що завтра буде, якщо землю порвуть на шматки. І ці люди сьогодні хвилюються, що буде завтра. Хвилюються і сільські голови, тому що не знають, як будуть розвиватися сільські громади.

Проблем безліч, дуже багато проблем. І за 20 років ми далі і далі заходимо в глухий кут, але вихід потрібно шукати і з цієї ситуації. Ринок землі складний сам по собі, але ми повинні усвідомлювати ті ризики, які можуть бути.

Перший ризик. Якщо навіть буде ринок землі, прийдуть сюди гроші, буде величезна інфляція. Одне село навколо Києва, де 3 роки тому назад продали земельні паї незаконно, все село було на джипах, з магнітофонами. Сьогодні ні джипів, джипи з'їздилися, штани, джинси порвалися, і сьогодні люди без нічого залишилися. Це величезна проблема. Що, якщо на ринок прийде 50-100 мільйонів не зв'язаних грошей? Це інфляція.

Величезна проблема сьогодні, шановні друзі, і для тих, хто користується землею. Ви знаєте, найкраще було б, щоб не було ринку землі. Це найкраще було б. Але вже ми підійшли до того. Є Конституція, яка гарантує право власності. І я дуже боюся, щоб не проснулися ви, керівники, ті, хто працює на землі, через декілька років, через рік, через місяць, а тут ринок землі, а ми не готові до цього. Ми у Верховній Раді внесли законопроект, який передбачав мораторій до 2015 року. І що вийшло? Нічого. Верховна Рада не підтримала. Мораторій може закінчитись.

Тому, розуміючи, що це величезна проблема, що краще, щоб була земля державна, давайте будемо говорити про те, що ми сьогодні повинні зробити. Що ми можемо зробити, щоб в Україні врешті-решт не утворились латифундії. Давайте ми поставимо питання, що ми ставимо за ідеологічну основу проведення реформи. Чи щоб багаті стали ще багатшими, чи, щоб утворились латифундії? Чи можливо, щоб ви, ті, хто працює на землі і далі господарювали? Щоб залишилось українське село. Постсоціалістичні країни пройшли цей етап і всі зробили помилки, і зараз дуже важко повернутися в такий первісний стан.

Ми, принаймні мої колеги із Народної Партії, ми свідомі того, що потрібно зробити все, щоб в якійсь мірі відкласти поки ринок землі. Але відкладання просто ринку землі нічого не вирішить, уже відкладають 10 років. Давайте ми поставимо за мету справді зробити ті кроки, які дадуть можливість зберегти українське село і зберегти виробника.

Перше, повинні сьогодні зробити плани землеустрою в кожному населеному пункті. Сталось так, що кладовище немає де розмістити, в поспіху розпаювали землю. Давайте ми подивимося, яку землю вивести потрібно з обороту, залуження зробити, заліснення. Для цього є всі підстави і є законодавча база. Давайте ми подумаємо про те, чи зможе держава купити одночасно цю землю? Ні, бо не знайдуться такі гроші, не можуть повернути сьогодні 100 мільярдів людям за вклади.

Тому давайте ми скажемо, в цій ситуації потрібно зробити, держава повинна створити спеціалізовану державну установу, яка на перших порах забере землі резерву, запасу, відмерлі паї, для того, щоб можна було сконцентрувати ці землі у державних руках. Хай на перших порах ця установа купує землі, але для цього треба фінанси. Банк, земельний банк – це не установа фінансова, це інструмент реалізації програми. Гроші державна повинна видати у вигляді погашення відсотків за кредити якомусь уповноваженому банку. Є інші у нас державні банки. З тим розрахунком, щоб ви, хто працює на землі, могли отримати у майбутньому якійсь ресурс і купити землю.

Ми вносимо пропозицію. Давайте ми сьогодні введемо таке поняття, як неподільні суспільні масиви, щоб не розірвали оті клітки по 100 гектарів. Сьогодні можна зруйнувати любе господарство. Ці клітки повинні по 100 гектарів залишитися, щоб ними могли користуватися.

Давайте ми сьогодні введемо обмеження на користування землею однією структурою. Вона повинна окреслюватися рамками сільської ради, а не сьогодні орендувати сотні тисяч гектарів землі. У кожному селі повинні бути одна-дві структури, які орендують землю, утримують інфраструктуру, сплачують податки, створюють робочі місця.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

ТЕРЕЩУК С.М. …ми повинні говорити тут, щоб не допустити ті помилки, які допустили інші, які ми не повинні допустити, а не ту показати, що ні. Давайте шукати вихід. Пропонуйте нам, бо нам в кінці кінців сидіти у залі і голосувати за ці законопроекти. Ми хочемо почути вас, конструктивні пропозиції. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Галина Іванівна Тесленко, голова Полтавського осередку Всеукраїнського громадського об'єднання Української аграрної конфедерації. Наступний буде виступати Роман Ткач.

ТЕСЛЕНКО Г.І. Шановній учасники слухань! Сьогодні надзвичайно болюче питання. Я в цьому залі відчуваю якусь таку, знаєте, аж тяжбу. Земля є наше національне багатство. І сьогодні ми всі дискутуємо продавати чи не продавати землю. Дехто говорить, якщо сьогодні відкрити ринок, продати землю, то ми поборемося з бідністю наших селян. За оті нещасні 15 тисяч гривень, що продасть пай селянин, значить це, як я не помиляюся, зарплата народного депутата місячна. Ми так поборемо бідність. Це ж позорище!

Земля – головний економічний ресурс нашої держави. Українські землі – це ресурс світового масштабу, особливо зараз в умовах світової продовольчої кризи. Ми бачимо, що робиться в світі з продовольством. Ми, конечно, не можемо заховатися зараз від цих всіх проблем і нам потрібно краще господарювати на землі. І сьогодні, на мій погляд, однозначно ми можемо заявити, що мораторій ми не повинні знімати. І сьогодні недопустимо торгувати землею, нам нада торгувати продовольством і розвивати нашу економіку.

Ми ж уже на сьогодні, що в нас робиться, ми бачимо. Да, не секрет, що в окремих регіонах є прихований продаж землі, йдеться про довгострокову оренду земельних паїв на 20 років і більше великими агрохолдингами. Землю просто виснажують вони, заробляють на ній великі гроші. Але це отут керівники, які виступають, вони працюють, дійсно, на людей і на громаду дуже багато. Тому чітко сьогодні виписати норми щодо структури, мабуть, посівів, квоти на посіви, а то що ж сьогодні на Україні робиться. Цукор, молоко, м'ясо, гречку завозимо, ну, позор, в Україну. Ми вже, Україна не може себе забезпечити продовольством. Куди ж ми йдемо? Ми дійшли до прірви. Давайте продавати землю і вирішувати наші проблеми. Так ми проблеми не вирішимо.

І я сьогодні рахую, що ми не можемо допустити сьогодні вільного продажу земель. Якщо і допустити через якийсь період, але вивчити всі ці питання, то це, дійсно, через державу, через державний банк. Тому потрібно на сьогодні подбати про створення державного земельного банку, обмежити рух земель сільськогосподарського призначення і прийняти закон про сільськогосподарську діяльність. Якщо дозволите купувати землю фізичним особам, то тим, хто займається сільським господарством, або в кого є до цього прагнення, де знаходиться земельна ділянка, і обов’язково, щоб проживав на цій території. А не так, як в деяких зараз робиться, приїхали, посіяли, забрали і їх не бачать селяни, що там робиться.

Села занедбані, пропадають. Безробіття. Знищено тваринництво. Особливо зараз сільська бідність. А ми думаємо, як ми пустим ринок землі, ми її закриємо.

Розбиті дороги. Закриваються школи, ФАПи. Зараз ми констатуємо: найбільше хворіють уже люди на селі. А від чого?

Ми бачимо як рано-ранесенько в півшостого-п`ять ранку селянин здає молоко по отій смішній ціні, а тоді перекупщики-спекулянти його продають по якій ціні. Запитати в обід: "Продай склянку молока". Каже: "Нема, я вже все здав". Бо треба прожити, заплатити за газ, там і другі енергоносії.

Ми продали скважину, нафту, газ – все. У нас Полтавська область така багатюща, і що ми маємо з цього? Нічого. Кому належать скважини? Не знаємо. Тому потрібно сьогодні хотя би подбати про реальну ціну на землю. Щоб не повторилася історія з майном.

Ми зараз, думаю, не готові ніяк знімати мораторій на продаж землі. Визначити з максимальним розміром ділянку, яку можна придбати. Не допустити шахрайським методом, адже на сьогодні ще не закінчена видача навіть державних актів на землю кругом. Актуальним є проведення інвентаризації, звірення Державного реєстру з фактичним станом, що робиться.

Я буду закінчувати.

Уточнити всі обтяження: де земля та, що уже пішли у вічність пайщики, ми ж не знаємо. Але якщо ми сьогодні дійсно таке можем допустити – ринок землі – це ж буде хаос. Тому, шановні, давайте не спішити, а дійсно подумати і готовитися, весна на порозі, подумати як підтримати вітчизняного товаровиробника, щоб вітчизняний товаровиробник нагодував український народ і продав іншим народам.

Я хочу тут…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

ТЕСЛЕНКО Г.І. …за підтримку фермерів тоже. Вони на сьогодні найбільшу дають допомогу при обробітку приусадібних ділянок. І за рахунок цього ще наші селяни не голодні на сьогоднішній день. Тому завдання сьогодні – виробити механізм збереження українського села – колиски культури і національності. Земля України належить народу України. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Роман Володимирович Ткач, народний депутат України. Наступний – Леперда.

16:33:18

ТКАЧ Р.В.

Шановні присутні, шановний пане Голово! Я думаю, що зі мною тут погодяться багато тут присутніх, в цій залі, що причиною тих проблем, які є в українському селі, про які сьогодні тут говорять, і не тільки сьогодні, є те, що протягом 20 років, з часу введення земельної реформи в більшості своїх питань вона була заговорена, вона була недовершена, вона була непрофесійна і вона була недосконала.

І, як ви бачите, якщо ще десь перших 10 років принаймні робилися якісь кроки, якісь потуги, то практично останніх 10 років йдуть балачки. І всі балачки зводяться до того, і так приблизно десь у нашій залі тут: ви за зняття мораторію чи ви за продовження мораторію?

Як на мене, сьогодні, що би ми не говорили, але значна частина суспільства уже розуміє: альтернативи обігу земель сільськогосподарського призначення немає, якщо не вважати альтернативою експропріацію земель, якщо не рахувати того, що сьогодні 16 мільйонів або більше мають документи на посвідчення права власності. Маємо це розуміти.

Інше питання. Сьогодні держава, сьогодні держава в особі Президента, Прем'єра навіть називають якісь терміни, говорять про те, що треба ринок землі вводити. Я би підтримував цю тезу, цю ідею, але тільки в одному випадку: а що вони бачать в кінцевій меті? Якщо сьогодні говорити тільки про економічний розвиток, якщо сьогодні говорити те, про що тут багато говорять: тільки про розвиток крупнотоварного виробництва, – як на мене, ми не про те говоримо. Ми маємо говорити про те, що говорить і як живе ціла Європа: про так званий сталий розвиток даної території. А сталий розвиток включає традиції, екологічні складові і аж потім економічна складова. Гляньте сьогодні на Європу, гляньте сьогодні на Австрію і на багато країн: десь стоїть там далеко хатка в горах – до неї є дорога, умовно, газ, електростанція, водопровід, каналізація. Ось, про що ми говоримо.

Так, треба нам рахувати ось там ті надої, тонни, мільярди і так дальше, літри молока. Але якщо в селі не буде зручно і вигідно жити, то гріш – ціна цим реформам. Я не погоджуюся з тим, хто розказували, як було добре до 90-го року. Значна частина з вас на талони купляли варену ковбасу і пачку масла. Припинимо ці розмови.

Ідемо дальше, що ж робити? Я працюю в агарному комітеті, секретар аграрного комітету, я буквально декілька хвилин. На наступному тижні ми в цю залу вносимо Закон про земельний державний кадастр. Я – один із співавторів. Ми його плануємо ввести уже з 1 січня 2012 року. Це є база інформації про всі земельні ділянки в Україні. Як на мене, мені приємно, що сьогодні багато хто вказує на його недоліки, але мало хто його критикує. По п'ятірочній системі він одержує "трійку", я думаю, що до другого читання ми його доведемо і приймаємо.

Наступне питання, про що говорили сьогодні, консолідація земель. В нас недавно був на засіданні комітету голова Національного земельного фонду Угорщини. Він дуже багато мудрих і добрих речей нам розказав. Сьогодні ми думаємо, що та формула, яка діє в багатьох європейських країнах, так званих нових – Угорщині, у Польщі. Тобто право першої руки, право першої купівлі-продажу є держава і держава потім визначає, кому віддати в оренду, кому перепродати, на яких умовах і так дальше. Ми думаємо іти по цьому розвитку. Але в цьому питанні значне питання відіграє консолідація земель.

Наступне, Закон про ринок земель, я би хотів звернутися до вас всіх, щоб ви зрозуміли одну річ. Знаєте які… прихильником якої я формули є? Негайно в 2011 році треба прийняти Закон про ринок земель. Слухаємо дальше, з відтер…. відтермінуванням дати його введення, можна говорити про тринадцятий рік, про чотирнадцятий рік. Зрозуміємо, дванадцятий рік – ми будемо пів року вибиратися і пів року грати у футбол, нема року. Тому нам треба, щоб закон був прийнятий, щоб суспільство побачило, який це закон, як працюють його статті, а вже потім спокійно його вводити. Наступне питання, я би хотів згадати про ще одне, я за ринок землі, але я хочу, щоб цей ринок землі працював в повну юридичну силу. Чому ми ринок землі зводимо тільки до продажі? Ринок землі – міна, застава, суперфіції, емфітевзис, ринок землі – це оренда. Ось про що говорімо. Чому ми тільки зводимо до продажу землі?

І тому питання у тому, якщо треба сьогодні селянській сім'ї провчити дитину, віддайте землю в заставу, віддайте договір в заставу банку, візьміть нормальний кредит. Якщо сьогодні тому дідусю чи бабці треба грошей, чому вони не можуть у державний земельний банк здати землю і жити на ренту, що робить цілий світ.

Тому я звертаюся до всіх тих, хто має землю: не спішіть продавати. Виступаймо за ринок землі, але ринок у повному розумінні, бо ринок – то не…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Леперда Володимир Юрійович, директор агрофірми "Перше Травня" Дніпропетровської області. Наступним буде виступати Лазаренко Михайло.

ЛЕПЕРДА В.Ю. Добрий день, шановний Володимир Михайлович, шановні присутні! Сьогодні ми обговорюємо дуже важливе питання для України: ми обговорюємо питання землі. Земля – це найбільше надбання українського народу, це саме основне, що в нас є, це самий основний стратегічний ресурс. Розмовляти про ринок землі, напевно, можна тільки в одному ключі – це про ринок землі несільськогосподарського призначення. Земля сільськогосподарського призначення може ходити лише в одному випадку – якщо її буде викупати держава в особі місцевих органів влади, (сільських, селищних чи районних рад) як основного стратегічного ресурсу країни. Тому що ринок землі – це набагато більше, ніж всі ті підприємства, металургійні комбінати, більше, ніж всі разом нафтопереробні заводи і навіть наша газотранспортна система разом не коштує стільки, скільки коштує наш ринок землі, який буде працювати вічно.

Держава у такому разі отримує величезні ричаги впливу на орендаторів, які будуть обробляти таку землю. Це і науково обґрунтовані сівозміни, і вирощування тих необхідних культур, які в даний момент необхідні для держави. Це і постійне надійне джерело надходження до бюджету вирішення всіх соціальних питань. Орендар, якщо буде брати таку землю в держави в оренду, він буде брати на себе зобов'язання допомагати дитячим садкам, школам, лікарням, ФАПам, чистити дороги, і багато-багато чого іншого. І це є тим основним, про що я хотів би сьогодні сказати.

Якщо треба проводити референдум… Може, і треба, може, не треба – не знаю, але відміна мораторію може бути на продаж земель сільськогосподарського призначення лише в одному випадку: якщо виключне право купівлі землі буде мати держава. Це можна внести доповнення до Конституції чи виписати окремим законом.

Якщо запрацює ринок землі сільськогосподарського призначення, так, як він зараз є виписаний, а я одкривав, на сайті Держкомзему є такий закон невеличкий написаний, з 30 сторінок, тут всього 2 відведено для земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться у власності приватних осіб та юридичних осіб, 2 сторінки. Невже таке можна приймати?

Якщо буде прийнятий ринок земель в повному обсязі і вільна продаж його, купівлі-продажу, то ніхто не буде вкладати кошти у нові технології, добрива, науку, насінництва, будувати нові довгострокові якісь програми, бо всі ці оборотні кошти треба закумулювати для викупу землі. А що говорити вже про галузь тваринництва, яка і так ледве-ледве зводить кінці з кінцями із-за такої політики держави. То ввозимо м’ясо, якщо те, що ввозимо, можна назвати м’ясом, то збиваємо ціни на продовольство лише за рахунок одних аграріїв, а так не може бути. То є дотації, то немає, то ………. механізм їх розподілення цих дотацій. Це тільки поле діяльності для контролюючих органів і більше нічого.

Таким чином тваринництво перше ляже під ніж заради отримання коштів для викупу земель. Було б, я вважаю, цілесообразно ввести може і на законодавчому рівні або хоча у вигляді рекомендацій оренда землі довгострокова на 10-25 років. Щоб не заключали на 3-5 років. Тоді можна вкладати в програму, тоді можна купувати нову техніку, будувати нові підприємства. Тоді буде це ефективно. Якщо ми говоримо про ефективне сільське господарство, достатньо оренди. Для цього не треба робити викуп землі, від якого ми тільки загубимо кошти.

Що ще хотілося б сказати? Всі ми тут, хто зібралися, скільки я послухав, уже виступило більше 20 чоловік, і всі ми розуміємо однаково цю проблему, її вирішення. І так розуміють і народні депутати, Верховна Рада, прекрасно, і ми, керівники, і наші селяни так цю проблему розуміють, її вирішення практично всі українці. Тоді кому потрібна така продажа землі? Про що ми говоримо? Декільком міністрам декільком державним службовцям? Так будьте ви державними мужами і думайте про державу, а не тільки одноми… про вигоду. І декільком нашим фінансовим магнатам, так невже ці 100-200 чоловік зможуть нас всіх разом перемогти, я в це не вірю. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Наївний ви чоловік.

Лазаренко Михайло Дмитрович, голова фермерського господарства "Прогрес" Одеської області. Наступний буде виступати Петро Симоненко.

ЛАЗАРЕНКО М.Д. Шановний Володимире Михайловичу, шановний український народе! Чому я звертаюсь саме так, тому що сьогодні багато говоримо ми про землю, але зовсім мало ми говоримо про українське населення, про український народ і про українського селянина, який сьогодні є. Саме основне питання сьогодні потреба розглядати в тій площині, що на селі живуть люди і на селі повинні працювати селяни. Сьогодні на українській землі ще дуже багато людей, котрі люблять землю, котрі родилися, ростуть і будуть рости наші там діти, тому землю потрібно зберегти для них.

Сьогодні зовсім мало говориться про те, що якщо знімемо мораторій, а де ж буде створено перше робоче місце для селянина, куди прийдуть наші діти після вищих учбових закладів, після технікумів, коледжів та аграрних академій. Великим крупним компаніям абсолютно непотрібні наші діти, тому що вони приходять, беруть і загарбують великі об’єми землі, і на них вирощують в основному ріпак, соняшник, трошки ячменю і трошки пшениці, щоб дати пай. А що далі буде з нашою прекрасною землею, з нашим родючим чорноземом і таке інше?

Інше питання стоїть в другій площині. Ми повинні сьогодні схилити голову перед нашими батьками, перед нашими матерями і перед тими людьми, які живуть в селі. Чому так? Тому що всі ми сідаємо три рази за стіл і три рази їмо те, що вирощується на селі. Але може статися так, що ми будемо їсти і далі китайську гречку, польське м'ясо, білоруське молоко та м'ясо і таке інше. Вибачте, ми абсолютно все можемо виростити і ми це вміємо.

І саме основне. Деякі виступаючі казали, що потрібно допомогти селянам. А я хочу сказати з цієї великої трибуни, Володимире Михайловичу, нам не потрібно допомагати, нам треба не заважати працювати, ми нагодуємо український народ, ми знаємо, що робити з нашою українською землею. Я думаю, що у нас є всі можливості для того, що прийде новий закон і правильний закон про сівозміну, щоб на наших полях ріс і горох, і соя, і ячмінь, і пшениця. Ми є житницею України, ми зможемо нагодувати не тільки свій український народ, не тільки свою націю, а й і в цілому світ. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам також.

Петро Симоненко, народний депутат України, будь ласка.

16:45:59

СИМОНЕНКО П.М.

Шановні учасники парламентських слухань, зразу ж хочу сказати про те, що фракція компартії не буде голосувати за початок процедури продажу землі. І ми послідовно відстоюємо ту позицію, яку заявили тоді, коли реформатори "з розуму сходили" тут у залі, пропонуючи зруйнувати українське село.

Я хочу нагадати як відбувалося прийняття Земельного кодексу, коли фракція попереджала: не робіть біди для українського народу! Намагалися тоді все зробити і запропонували. В результаті, що у нас відбулося: Державну власність скасували на землю, землю розпаювали, колгоспи, радгоспи знищили, виробничий потенціал села "до ручки" довели, соціальну сферу зруйнували.

Я хочу нагадати вам, спеціалістам, до 1990 року в кожному господарстві їх було понад 12,5 тисяч, було, нагадую, щоб ми сьогодні розуміли, що ми втратили. Було: понад 40 автомобілів, понад 20 комбайнів (у кожному господарстві було, в середньому) і 27 тракторів. У кожному господарстві, в середньому, було 1700 голів великої рогатої худоби, 4 мільйони 800 тисяч робочих місць було на селі, сьогодні залишилося 600 тисяч. І сьогодні поголів'я великої рогатої худоби складає 5 мільйонів, це менше, ніж на 1 січня 1934 року, коли в Україні не було 5 західних областей. Україна сьогодні втратила практично, перспективу продовольчої безпеки. Із експортної держави щодо вивозу продукції, перетворилася в імпортно залежну державу, ви про це говорили.

Що отримали наші господарі паю? Я ще раз нагадаю, в минулому році в середньому з гектару за пай отримували 280 гривень. А що це? На сірники. Це хіба розвиток села? Ні. Це знищення нашого села. Що отримали наші громадяни? А наші громадяни в результаті ось цієї практично ганебної, на мій погляд, неперспективної системи реформування села отримали те, що удвічі у нас скоротилося виробництво, порівняно з минулим, з 1990 роком. Цукровий буряк ви бачите, в якому стані – в 4 рази. Менше стали вживати м'ясної і рибної продукції, практично в два рази. Молочних продуктів – в 1,9 разів. Це мова йде про здоров'я нації, коли нас годують тим, що завозять з-за кордону, різним непотребом годують. А власного українського виробника продукції немає на ринку, і про це треба відверто говорити.

Далі. Я вважаю, що ми сьогодні серйозно повинні подумати про те, що село перестало бути джерелом сировини для переробної галузі української економіки. Що ми сьогодні? Льонарство втратили. Ну, був на Волині, так там картоплю з Туреччини вже….на Волині вживають. Ми знаємо, що з Єгипту і Туреччини завозять. Ми втрачаємо все це.

Тому, шановні, проводити далі таку ж саму політику, яка призвела до такого занепаду українське село я вважаю, дуже і дуже великою загрозою для нашого народу України.

Я хотів би вас, шановні фермери, звернути вашу увагу і закликати до наступного. На мій погляд, це моя точка зору, але подумайте і ви. Початок продажу землі – це знищення фермерського господарства у нас в Україні. Це буде знищено. І ніхто, ті, хто вас закликав, коли говорили про приватизацію промислової галузі заводів і фабрик, де ті ефективні у нас господарі? Злодіїв і шахраїв – повно. Ті, хто розікрали економіку – повно. Людей без роботи залишили – це факт. Теж саме буде із селом. Бо ми сьогодні розуміємо, сотівська програма дасть можливість розвиватися селу? Ні. Сотівською програмою, яку прийняла, на жаль, Україна записано: "Державі заборонено підтримувати власного селянина". Записано і рішення прийняв, Ющенко ж тоді прийняв рішення: на кордоні дозволити, відкрити всі двері, не контролювати якість завезеної продукції і хай українських народ годують чим попало.

Тому, шановні, я звертаюся до вас, до нашої шанованої громади. Давайте ми все ж таки подумаємо, а чому державні органи не примусити сьогодні? Давайте селянину, фермеру дамо кредит під 3-5 процентів. Хто з вас відмовиться від цього? Під 3-5 процентів не відмовитися. Давайте за доступною ціною, добувши нашу нафту, переробимо, дамо вам пальне, щоб ви стабільну мали економіку і умови вашої праці. Давайте ми сьогодні дамо вам тверді ціни на зерно і не зернотрейдер буде цим займатися, його треба відсторонити і створити державний фонд, який буде допомагати селянину, в тому числі зерно продавати і за кордон. Сьогодні по 300 доларів зерно за кордоном, 2 з половиною тисячі гривень, він за тисячу, 1200 у вас купив, з повітря собі півтори тисячі в кишеню кладе з кожної тонни. А на село не …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

СИМОНЕНКО П.М. Я ще раз хочу закликати до розуміння того, що сьогодні треба захистити наш внутрішній ринок для власного сільськогосподарського виробника. І на кордоні поставити такі умови для завезення продукції, щоб нашому було вигідно продавати …

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

СИМОНЕНКО П.М. За що? (Шум у залі) Чекайте, чекайте! Шановні, давайте або зараз за гречку починаємо говорити, а коли, так скажемо, 15 років знищують село – мовчимо. Не треба. Ви тут були у нас у складі, то я знаю, за що ви голосували і як ви голосували. Ви були народним депутатом.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так. Завершуйте, Петро Миколайович.

СИМОНЕНКО П.М. Я якраз і хочу …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую. Дякую.

Шановні… Одну хвилинку. Зачекайте. Я прошу вас, зачекайте.

Шановні учасники парламентських слухань, ми маємо завершити о 17 годині. Хто наполягає ще на виступі? Давайте таким чином. Я прошу вас. Давайте таким чином. Я прошу, давайте, тут говорили про те, що треба дати виступ Петру Саблуку, так? Давайте зараз Ляшко 2 хвилини, потім Саблук, і будемо завершувати. Ну, 2 хвилини, вас влаштує за 2 хвилини? Я просто … Давайте. Бо ми … Будь ласка, я дві хвили прошу вас.

16:52:45

ЛЯШКО О.В.

Дякую, Володимир Михайлович. Я і думаю, за півтори хвилини скажу те, що я хочу сказати, а, можливо, і за хвилину.

Перше. Дуже важливо, що ми зібралися і вся країна нас почула. Я хочу сказать свою позицію. Я прихильник ринкової економіки, я прихильник приватної власності, але я категорично проти продажу землі. Продаж землі – це афера тисячоліття, яку нинішня влада зараз хоче провернуть в нашій країні. Згадайте, як в 90-ті роки нам роздали всім ваучери і розказували, що всі ми з вами володіємо часткою державної власності. Сьогодні ми знаємо десяток сімей, які мільярди заробляють, коли мільйони українців зубожіють, і вся власність у них. Тепер нам підсовують аферу з землею, бо в Україні вже нічого не залишилось красти, уже все вкрали, залишилась одна земля. І тому хочуть сьогодні її продати, розказуючи нам, що коли почнуть продавати землю, рай опуститься сюди і все буде зроблено. Я думаю, що влада, яка сьогодні відсутня, її немає тут. Ні Прем'єр-міністра, який збори проводить депутатів усіх рівнів, очевидно вже ділять земельні ділянки між собою, які будуть продавати, ні Президента, тут немає нікого. Ви, Володимир Михайлович, боялися, що вони тиснуть будуть? Да нехай би прийшли і висловили свою позицію. Нехай би аграрній громадськості і сказали, чому вони збираються продавати землю. Щоб у нас в країні утворилось десяток латифундистів, а мільйони українських селян ходили кріпаками? Так? Комусь хочеться сотні мільярдів в кишені покласти? Уже немає на чому заробити?

Тому той, хто проголосує у цьому залі за продаж землі, він вчинить злочин перед українським народом, перед наступними поколіннями українців. Бог нам дав цю землю. І ні Янукович, ні Азаров, ні Литвин, ні Ляшко, ні будь-хто інший не має права позбавлять українську націю її найголовнішого багатства. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Зараз Володимир, одну хвилиночку, Володимир Стретович, дві хвилини, а потім – Петро Трохимович, будь ласка. Мені ж завтра приходить в сесійну залу з депутатами спілкуватися, ви ж поїдете.

16:54:50

СТРЕТОВИЧ В.М.

Дорога українська сіль землі! Не буду повторюватись те, що сказано, хочу сказати чисто юридичний аспект нинішньої проблеми. Як правник зі стажем, що прийшов до Верховної Ради з академічної сім'ї, хочу сказати, що право на оренду дозволяє сьогодні ефективно господарювати в Україні, тому що право власності складається із трьох складових – це володіти, користуватися і розпоряджатися. Право оренди позбавляє останнього – розпорядитися засобом виробництва, яким для більшості з вам і мільйонів українців є земля, тому що виконання договору про оренду землі і Закону "Про оренду землі" є досить ефективним і успішним.

П'ять років тому, у 2005 році, будучи в Америці, я почув від американських фінансистів, що вони, в так званому в рамках Бостонського проекту акумулювали значну суму ярдів для купівлі української землі. Ми чекаємо, каже, коли ви відкриєте шлюз. Це було п'ять років назад.

Три дні тому я почув, що наш вже східний сусіда тут завентував банк, назву можу назвати, кому цікаво, де накопичились гроші для того, щоб забрати українську землю. І тоді історична фраза: "Чия земля?", – пам'ятаєте відповідь: "Калитчина, їдеш і серце мліє", – буде відповідати: "А чия врешті-решт Україна?"

Тому хочу з впевненістю заявити, шановний пане Голово, тут тенденція така, що більшість людей від плуга, від сохи говорить категорично "ні". Я запитую вас, себе і всіх 450, то кого ми представляємо? Ми представляємо скоробагатьків, які хочуть землю собі взяти в довесток, чи ми народ України представляємо? (Оплески) Тому наша думка повинна бути – категоричне "ні" тим, хто хоче приватизувати землю.

І завершуючи, бо регламент у мене обрізаний, як у багатьох представників тут, що находяться під стінами цього куполу. Я вам хочу сказати наступне: "Моя душа холоне від тривоги, помре село – протягне місто ноги, а щоб обом їм ніг не протягти, селу держава мусить помогти". Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, нам треба менше переживать. Звідкіля вони візьмуть ті гроші, щоб купити нашу землю?

Петро Трохимович Саблук, директора Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки". І на цьому будемо підводити підсумки. Я прошу тоді, щоб доповідач і співдоповідач відповіли на запитання після того.

САБЛУК П.Т. Шановні учасники слухань! Я, оскільки час обмежений, не буду багато говорити тезисно, і начну з рекомендацій.

Тут є записано, що головним завданням земельної реформи в Україні, яка проводиться вже 20 років, є забезпечення продовольчої безпеки держави підвищенням продуктивності виробництва с/г продукції. Я хочу і вношу пропозицію вирішення проблем економіки селянина, села і галузі в цілому. Це повинно бути записано як азбука і повинно бути програмою дій всіх і вся. Як це зробити? Я просив би прислухатися тих, хто виступає. Я просив би прислухатись, коли на комітетських, на парламентських слуханнях все ми говоримо-говоримо ніби правильно, але давайте врахуємо, що ми живемо в ринковій системі господарювання, і в цій системі рахується з тим, хто має капітал. Ми забрали від селянства 500 мільярдів капіталу, забрали і на цей капітал не даємо, забираємо від них щорічно 50 мільярдів гривень. Це я до тих, хто плачуть за селянство. І давайте, якщо ми продовжимо мораторій дальше і кожен рік будемо забирати від селянства 50 мільярдів, то виходити з цього, шановні друзі.

Тому давайте дивитись на ринок землі, я, наприклад, і наука, яку я очолюю, дивляться з двох позицій. Перше, дайте формулу, алгоритм ціни на продукцію, яка вирощується в сільському господарстві, таку ж, як даємо на метал …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Мікрофон, будь ласка.

САБЛУК П.Т Якщо ми це зробимо, то тоді появиться інтерес. А якщо ми в цю формулу не впишемо ресурс землі як капітал, то ніколи цього паритету не буде, і ми завжди будемо на узбіччі. (Оплески)

Тому я закінчую і вважаю, ми тут будемо тоже вносити пропозицію, але я запрошую всіх, хто виступав, прислухатись до того, що я сказав. 50 мільярдів щорічно ми забираємо з своєї…. нерозворотності від селян. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Так ви виступ передаєте мені чи наполягаєте на виступі?

ЛОСЮК Л. В. Я наполягає на виступі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Що? Ну одну хвилину вам достатньо? Будь ласка. Тут цілий виступ мені передала Лосюк Лариса Володимирівна, заступник голови громадського об`єднання "Всеукраїнська Асоціація «За чисте землеробство та безпечне довкілля".

Ну хвилину можемо послухати, шановні колеги? Ну прошу вас.

ЛОСЮК Л. В. Можна дві?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну давайте дві.

ЛОСЮК Л. В. Шановні співвітчизники! Я представляю "Асоціацію "За чисте землеробство та безпечне довкілля", асоціацію, яку очолює народний депутат Юрій Кармазін. Асоціація, яка з моменту створення й до цього часу не може достукатись до найвищих посадових осіб держави, які не усвідомлюють наскільки стратегічно важливим і актуальним для України є проблема землі, відродження села та безпека навколишнього середовища.

Сьогодні багато говорилось про ситуацію в земельній сфері, про те, які треба приймати закони. В межах свого відведеного часу я торкнуся тільки трьох проблем цієї найактуальнішої теми в житті кожного українця.

На перше питання "чи є і чи може бути земля товаром, і як треба до неї відноситися" відповім, що ні. земля сільськогосподарського призначення не може бути товаром, бо її ніхто не виробляв.

Як же треба відноситися до землі, адже саме вона дала життя і дає жити? Отже нам і треба відноситися до неї як до матері. Хіба ми не чуємо, що земля кричить і волає на сполох. Перше, ніж говорити про можливість продажу землі, треба облікувати кожен сантиметр української землі, оприлюднити кому, скільки, на яких підставах вона стала належати тому чи іншому суб`єкту, адже понад 50 відсотків її вже ніяк не контролюється державою.

Однією з основних причин деградаційних процесів вважаємо тотальну розораність землі. якщо Україна займає в Європі 5,7 відсотків території, то площа території сільськогосподарських угідь становить 18,9 відсотків, а ріллі – 26. Слугування житницею для колишнього СРСР надто дорого коштувало для України, для нас, для її громадян та для наших нащадків, адже ступінь освоєння земельного фонду становить близько 60 відсотків порівняно з 10 відсотками в колишньому Союзі і 12 у Сполучених Штатах Америки. При загальній площі сільськогосподарських угідь в 39,4 мільйона гектара під ріллею перебуває 32,2, що становить…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте.

ЛОСЮК Л.В. Продовжується негативна тенденція різкого зниження рівня гумусу в ґрунтах України. Щорічні втрати гумусу через мінералізацію та ерозію ґрунтів складають 32-33 мільйони тонн…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Лариса Володимирівна, дякую вам. Ви передали свій виступ, основне ви сказали. Я перепрошую, але в нас просто вже фізично немає часу. Дякую.

Микола Дмитрович, будь ласка. У вас там записки були. Можна і з місця, можна і з трибуни. І в голови комітету заключне слово є? Немає? Ну, зараз вийшов голова комітету. Є, є голова комітету.

Будь ласка, три хвилини у вас.

БЕЗУГЛИЙ М.Д. Надійшло декілька запитань. "Нещодавно відвідав Францію. Був дуже здивований, ну, безумовно, рівнем розвитку сільського господарства. А у нас надзвичайно високі ціни на матеріально-технічні ресурси. Розрахунки міністерства показують, що на сьогоднішній день при нині діючих цінах закупівельних на селітру, на паливо собівартість зерна пшениці в цьому році при урожайності 4 тонни з гектара буде 1 тисячу 100 гривень. Закупівельна вартість по форварду, яку робить Аграрний фонд, 1 тисяча 600 гривень – це 50 відсотків рентабельності навіть на цьому рівні матеріально-технічних ресурсів".

Ну, відвідувати Францію і дивуватись… Зрозуміло, 800 євро дотація на гектар в цій країні.

Питання: "Як зрозуміти неузгодженість інформації, яка була озвучена в залі? В Рекомендаціях парламентських слухань написано про державний аграрний банк, а я доповідав про державний земельний іпотечний банк".

Ситуація в тому, що мова йде про ту ж саму іпотечну установу: державний земельний іпотечний інвестиційний банк. Просто згідно "Перехідних положень" Земельного кодексу саме такий банк заплановано створити в державі після введення ринку землі.

"Чи вважаєте ви, що земля повинна бути власністю прилеглих до неї територіальних громад, і територіальні громади повинні вирішувати: здавати її в оренду, чи ні. Ну, те, що стосується земель запасу і резерву – однозначно так. Що стосується приватної землі наших землевласників, то напевно так зараз бути не може.

"В районах протягом трьох місяців відділами земельних ресурсів не проводиться реєстрації договорів оренди земельних паїв". Пояснюю, що певна затримка, в різних районах вона була різана, пояснюється введенням в дію Закону про реєстрацію прав. І цим законом передбачена передача функцій в реєстрації договорів від обласних і районних управлінь Земельного кадастру до відповідних управлінь земельних ресурсів в регіонах. Ця робота вже закінчена і зараз реєстрація буде проводитися у відповідний спосіб.

"Землю зробив бог і природа, чи можна оцінювати те, що ти не зробив? Чому не оренда?" Мається на увазі, напевно, продаж. Ну, безумовно, духовну складову запитання нам зрозуміло, але повинно, ми повинні враховувати і економічну складову, про неї дуже добре сказав академік Саблук.

"Не кажется ли вам…", на мові оригіналу, "що причиной коррупции в среде является ее продажа. Отмените продажу земли и коррупция, как следствие исчезнет". Ну, на превеликий жаль, це не так, за підрахунками фахівців, експертів, протягом дії мораторію десять відсотків земельних паїв були учасникам тіньового ринку, це приблизно три мільйони гектарів. Від цього ні самі селяни – власники паїв не отримали доходу, ну, держава, безумовно, і місцевий і Державний бюджет нічого також з цього не отримали. Так що це не є панацеєю.

Я на всі запитання відповів. Дозвольте дві хвилини?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, дуже коротко, в межах хвилини.

БЕЗУГЛИЙ М.Д. …подякувати за запитання і обговорення, внесені пропозиції, найбільше ми вдячні за конструктивну критику всіх виступаючих. Я з великим, з великою увагою слухав виступи всіх виступаючих. Єдине чому мені не зрозуміло, Володимир Михайлович, чому у нас не було жодного середньостатистичного власника земельного паю, яких у нас майже сім мільйонів? І вони не виступили і не сказали, а яка позиція тих юдей, що мають землю. Я нагадаю, що студентами аграрних університетів було проведено соціологічне опитування майже 16-ти тисяч власників земельних паїв. Проти продажу виступив 31 відсоток, 69 відсотків власників за те, щоб продаж землі був. Це результати соціологічного опитування.

Що стосується позиції опонентів відміни мораторію. Шановні колеги, я вбачаю значну помилку: ринок землі – це не тільки, навіть не стільки купівля-продаж, купівля-продаж – це тільки один з елементів ринку землі.

Що стосується питань, які виносилися опонентами ринку і ті питання, які були поставлені як завдання виконавчій владі, в мене до всіх просто одне прохання: будь ласка, прочитайте законопроекти "Про ринок земель", до речі, де є складовою розділ "Про Державний земельний фонд", прочитайте, будь ласка, законопроект "Про Державний земельний кадастр", приймайте, будь ласка, участь у розробці законопроектів, які засідання робочих груп проходять абсолютно у відкритому режимі.

Мені зрозуміло, пан Новіков, Аграрний союз, Українська аграрна конфедерація, Козаченко, приймали участь. Пана Міркевича ми запрошували не один раз, прийдіть на робочу групу, шановний, я це вам говорив особисто на апаратній нараді міністерства два місяці тому, прийміть участь в обговоренні. Давайте не політизувати надзвичайно важливе питання, яке має дуже серйозну економічну складову.

Питання, які стосуються Державного земельного іпотечного банку, Державного земельного фонду, терміну оренди. Нагадаю шановним керівникам господарств, я розумію ваше занепокоєння: під час зміни власника договори оренди будуть залишатися в дії ті, які діють зараз, незалежно від того, хто буде новим власником земель.

Так оці і багато інших питань мають відповіді в законопроектах, які зараз розроблені за участю народних депутатів. Зараз вони знаходяться або в комітетах, або в найближчий час будуть передані у Верховну Раду.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я думаю, що у вас буде можливість… зараз закінчиться це засідання офіційне, дискусію провести.

Голова комітету Григорій Миколайович Калетнік. Будь ласка, заключне слово.

17:09:55

КАЛЕТНІК Г.М.

Шановний Володимир Михайлович, шановні учасники парламентських слухань! Насамперед хочу подякувати всім, хто сьогодні приїхав для участі в обговоренні такого важливого питання. Я хочу сказати всім, що комітет зараз систематизує всі виступи, які прозвучали на розширених засіданнях комітету, а це більше 50 представників з різних регіонів, з різних груп, з різних професійно працюючих. Ми їх опрацьовуємо сьогодні. Круглі столи, особливо круглий стіл за участі та керівництвом Голови Верховної Ради, який відбувся досить активно. Всі ці матеріали дуже важливі для того, щоб ми не помилися у законодавстві, і під загальною назвою закону, щоб ми не пропустили тих норм, які пішли б на шкоду, як уже і було, і звучало тут у виступах і більшості думок.

Я хочу подякувати особливо тим, хто виступив сьогодні. І просив би тих, кому не вдалося виступити, здати свої виступи в секретаріат, і тут ось сидять представники комітету. Ми надрукуємо і випустимо спеціальні матеріали, які надішлемо і вам в області, і кожному з виступаючих як автору виступу.

Я хочу сказати, що було дуже багато правильних думок. І кожна думка підкріплена певними і розрахунками, і певна думка – це, звичайно, позиція якоїсь географічної частини, якоїсь частини нашого населення, якоїсь частини працюючих. Хтось висловлює думку, і нам вона дуже цінна, нехай вона не співпадає з нашою, але це теж думка і тих громадян, які не отримали земельний пай, які не бачать себе сьогодні у можливому ринку землі. Тому все це сьогодні потрібно для врахування. І будемо підходити до цього дуже зважено і прагматично.

Хочу також відповісти на зауваження про те, що ми не почули сьогодні думки середньостатистичного власника паю. Я звертаюся сьогодні до виконуючого обов’язки міністра Миколи Дмитровича Безуглова. Я прошу вас як керівника центрального органу виконавчої влади запитати губернаторів, яким комітет направив лист, в якому ми просили обов’язково включити до делегації 10-12 чоловік власників земельних паїв, керівників сільськогосподарських підприємств і фермерів. І тому, якщо ми не маємо сьогодні тут на парламентських слуханнях цього середньостатистичного власника земельного паю, я просив би, щоб ви отримали цю відповідь, бо вона цікавить і мене як голову.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

КАЛЕТНІК Г.М. …як відповідь на листи, які ми направили.

Дякую за увагу. Всім нам бажаю доброго, гарного законодавства, успіхів і процвітання нашій Україні. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань, я не помилюсь, якщо скажу, що тут більшість людей є власниками земельного паю. Є, да? Ну, не більшість, частина скажемо. Отже, вони знають, що це таке і відсувають. Це по-перше.

По-друге, я висловлюю вдячність всім, хто прибув на ці парламентські слухання. Дуже не хотілося, щоб результатом парламентських слухань було таке: приїхали, прийшли зі своєю думкою і з цією своєю думкою повернулися, одні – "за", інші – "проти". Очевидно, одними парламентськими слуханнями не можна досягти порозуміння і консенсусу, а тим паче, що у нас переважають констатації. Я повинен вам сказати, що ми вже сильні в плані констатації і таврування один одного. І ми вже виснажені всі словами, і виснажили країну. І ви знаєте, складається таке враження, що чим більше емоцій, тим менше змісту.

І ще одна обставина. Давайте ми будемо на неї зважати, шановні колеги. От всі виступаючі, я маю на увазі керівники з досвідом величезним, вже розуміють, що вони живуть і країна живе за ринкових умов, такого собі українського розливу, за ринкових умов, а водночас психологічно ми ще хочемо залишити себе і країну на засадах загальнодержавної і загальнонародної власності. Ну не може так далі тривати і не буде воно тривати Або ми будемо враховувати цю ситуацію, яка склалася і разом змінювати психологію, і шукати правильне рішення, щоб не втратили все, бо це "останній бастіон" земля в Україні. Або ми будемо говорити з вами і проводити не одні парламентські слухання, а тут дані наводились, що тіньовий обіг землі має місце бути. Не дивлячись на те, що в Земельному кодексі в "Прикінцевих положеннях" написано, що всі оборудки до моменту зняття мораторію незаконні і виконанню не підлягають.

Очевидно, нам треба глибше зрозуміти сьогодні не тільки наші власні позиції, а настрої людей глибинні, вони дещо інші. Можливо це пов'язано із тим складним життям, в якому перебувають сьогодні люди, той стан, в якому вони перебувають. І про це свідчить і зміна настрою в листах, а їх за минулий рік було отримано, надіслано до Верховної Ради сюди 72 тисячі і значна частина якраз і стосується земельних питань. Правда в останні дні, в останні місяці порядку у Верховної Ради України, це також правда.

Ми повинні виходити з того, що для нас земля, або стане об'єднуючим чинником, або вона буде слугувати для нас розбратом. Лінії поділу на цій основі нам допустити абсолютно не можна. Тому, мабуть, все те, що ви говорили, всі проблеми, які сьогодні порушувались, вони свідчать про те, що проблема земельна набуває все більшої гостроти. І ми повинні з вами, або очолити процес і скерувати його в правильному напрямку, і підказати, і допомогти в цьому плані Верховній Раді України. Або ми будемо йти за подіями і реагувати на те, що вже склалося просто в нашому житті.

Ми знаємо, що було багато реформ і ми знаємо, до чого вони призводили. Але ми знаємо і те, що за будь-яких оцих всіх новацій і перетрубацій, земля вистояла і вистояли люди на землі. Але мабуть вистояли і земля, і люди востаннє.

Тепер нам треба допомогти і всім разом приймати розумне рішення. І перефразовуючи відомий вислі, я скажу: що земельні питання слід вирішувати чистими руками, люблячим серцем, мудрою головою, твердою волею і душею патріота. Присутні тут, всі ці якості мають.

Тому, підводячи підсумки, прошу вас, ще раз подивитися проект рекомендацій парламентських слухань. Дати свої пропозиції. Я просив би всі асоціації, громадські об'єднання аграріїв подивитися на ті проекти законів, які опрацьовуються. У Верховній Раді України немає, наголошую, проекту Закону про ринок землі, немає. Він зараз в процесі роботи. І я просив би Міністерство аграрної політики і продовольства, комітет і голову комітету залучити якомога ширше людей, в тому числі представників академічного співтовариства, наших двох академій, як мінімум, і зробити все, щоб ми позитиви закріпили і підсилили, негативи – абсолютно вилучили. Максимально, що ми можемо зробити на цьому етапі. Бо ми можемо говорити і далі, що найкращі у світі ми маємо чорноземи, а на цих найкращих чорноземах періодично виникає нестача продуктів і навіть голод. І повинні ми ще враховувати ще одну таку обставину, що земля – наш безпрограшний, наш головний козир у геополітичному плануванні, у міжнародній політиці України. З урахуванням всіх цих чинників нам потрібно буде вийти на виважені рішення, і зрозуміло, що будь-які рішення мають прийматися абсолютно публічно, доказово і переконливо, і працювати на все українське суспільство.

Я дякую всім вам за участь в парламентських слуханнях. Я дякую комітетові за підготовку парламентських слухань, і до кращих часів. Дякую вам. Парламентські слухання оголошую закритими.