Господар – держава

"Політика одна: всі ліси мають бути об’єднані під єдиним господарем." Абсолютно уверен, в том, что этот тезис, защищаемый уважаемой Оксаной, будет оспорен. Да и где Вы видели одного хозяина в лесах Госагенства? Там этих хозяев за 300… и все якобы хозяйственно независимы… Да и вообще, кто хозяин государственных лесов? Лесхоз, имеющий акт на право постоянного пользования лесными землями и право собственености на заготовленную древесину? Лесной орган исполнительной власти, распоряжающийся имуществом предприятий, но лишенный права распоряжаться землями и лесами? Областные администрации, имеющие право   распоряжения землями и лесами, но не имеющие лесных специалистов? Не стоит упрощать: всё намного сложнее, чем видится Оксане. Решение поднятого вопроса лежит в правовом поле, а оно только выглядит ухоженным… Национальной лесной политики, которую призвано реализовывать Госагенство в стране пока  нет… Лесной Кодекс – отсылочный документ, построенной на советском правовом фундаменте и переполненный  коллизиями и бланкетными (пустыми) нормами , число которых по мере наработки нормативной базы не уменьшается.  Природа не терпит пустоты, поэтому естественно то, что пробелы государственной  политики и законодательства  все активнее занимают региональные инициативы разного толка… Во что это выльется для лесов и лесного хозяйства страны, – большой вопрос…  М.П. 

Волинь тримає першість у важливих питаннях сьогодення, вирішенні актуальних проблем, прийнятті вольових рішень, які відтворюють державницьку політику. Облдержадміністрація першою в Україні скористалася своїм правом і відповідно до закону про місцеві державні адміністрації, до Земельного та Лісового кодексів вирішила поставити крапку в протиріччі користування землями державної власності. Це далося нелегко. Проте завдяки професіоналізму, рішучості голови адміністрації Бориса Клімчука та його колег поставлено крапку над «і» в питанні, котре затягували вже багато років: ліси, якими користувалися комунальні підприємства, передали до управління Держагентства лісових ресурсів України.

…Право користування лісами завжди залишалося спірним. Склалося так, що ще до введення в дію Лісового кодексу окремі території, вкриті лісом, перебували у користуванні колгоспів. Але попри це, для створення лісів використовували державні кошти і висаджували дерева на державних землях. До того ж, на той час це був дійсно заробіток для людей, чи не єдиний шлях отримати гроші (за посадку лісу платили).
Ще за часів президентства Леоніда Кучми, було видано указ про переформування аграрного сектору економіки, відповідно до якого землю розпайовували. Але позаяк в документі зазначалося, що ліси розпаюванню не підлягають, заліснені території залишилися безгосподарними. Свого часу обласна рада прийняла, як на той момент, компромісне рішення: більшість (близько 40 тис. га) було передано, частину – закріпили за міжгосподарськими лісгоспами, деяким колективним господарствам надано право взяти певні заліснені території в оренду на 3 роки. Проте жоден колгосп цим правом так і не скористався.

У 2004 р. вийшов закон про розмежування земель державної і комунальної власності, де зазначалося: у комунальну власність можуть надаватися ліси, які перебувають у межах населених пунктів, але за умови розмежування землі.

І хоча фактично, як таких, комунальних лісів ніколи не було, в 2006-му вийшов (у новій редакції) Лісовий кодекс, де фігурували такі поняття, як державні, приватні та комунальні ліси. Саме це й спричинило колізію, на вирішення котрої пішли роки.
…У 2006-му прийняли постанову Кабміну, що мала назву «Про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005 році», де 25-м пунктом зазначалося: підпорядкувати всі ліси Державному комітету лісового господарства.

Роком пізніше прийняли концепцію реформування та розвитку лісового господарства. Окремим пунктом ішлося про передачу лісів, що перебувають у державній власності, до сфери управління Держкомлісгоспу України.

У 2008-му уряд Юлії Тимошенко приймає ще одне розпорядження про вдосконалення управління лісовим господарством. Знову йшла мова про те, щоб усі ліси, котрі перебувають у державній власності, підпорядкувати сфері управління Держкомлісгоспу України. Останнім стало рішення РНБО в серпні 2010-го, коли знову говорили про об’єднання всіх лісів під Держкомлісгоспом України.

Як бачимо, указів та розпоряджень – чимало, проте далі жодного кроку не зроблено. Хоча держадміністраціям дана чітка (і до речі, ще у 2006-му, а далі систематично повторювалася) вказівка: забезпечити передачу лісів! Але чи то руки не доходили, чи то чиновники не хотіли торкатися питання, вирішення якого створило б конфлікт інтересів, але факт залишався фактом: попри усе, комунальні ліси існували. Були створені певні структури, роботу яких досить часто протиставляли роботі державників: мовляв, мають ради свій ресурс – народний.

Напевно, ніхто не думав, що комунальний віз зрушать із мертвої точки. Проте команда Бориса Клімчука не звикла до демагогій. І виконала свій обов’язок: у січні цього року підписано розпорядження голови облдержадміністрації про передачу трьох дочірніх підприємств «Маневичіліс», «Ківерціліс» та «Любомльліс» до сфери підпорядкування обласного управління лісового та мисливського господарства. Ті, кому такі перетворення не вигідні, сприйняли документ критично. Але розпорядження почали виконувати. Побачивши конкретні й рішучі кроки виконавчої влади, ображені комунальники вирішили діяти перевіреними методами. Страйки не допомогли. Не та ситуація. Борис Петрович пояснив чітко і зрозуміло: вольному – воля, жодних поступок не буде. Пояснили й працівникам, що жоден лісник не залишиться без роботи.

Правда, щодо керівників комунальних підприємств у губернатора своя думка: «Нема такої професії – начальник. Тим більше, якщо той начальник нечесний». А саме це виявили численні перевірки, які проводилися під час підготовки акта прийому-передачі лісових угідь.
У процесі до сфери Агентства лісових ресурсів відійшло 56,5 тис. га державних лісів, які згідно із земельним обліком перебували на землях запасу і якими користувалися комунальні лісогосподарські підприємства.

– Ми – за конкуренцію, – говорить головний лісничий облуправління лісового та мисливського господарства Сергій Шеремета. – Але не у веденні лісового господарства. Конкуренція має стосуватися використання лісових ресурсів. Ефективного використання! Ведення ж лісового господарства треба проводити з єдиного центру – Агентства лісових ресурсів України. І ще – стосовно монополії: законом передбачена можливість приватних лісів. Тобто, якщо у людини є земля, на ній можна посадити ліс – і це буде приватна власність. Щоправда, у розпайованих площах – зазвичай сільськогосподарське призначення, отож, перш ніж іти на такий крок, варто оформити всі документи, змінивши цільове призначення території. Спочатку ліс дозволяється висаджувати на непродуктивних землях.

Досить багато роботи провело управління Держкомзему у Волинській області насамперед із впорядкування земель, які самозаліснилися. Адже отримавши свого часу паї, люди не мали ні сили, ні засобів для їхнього обробітку. Відтак природа зробила своє. Ті площі, які розташовані близько лісових масивів, почали заростати лісом. За дорученням облдержадміністрації було прийнято рішення провести разом із лісівниками перевірку цих територій для того, аби зробити інвентаризацію.

– Хочемо подякувати і сільським радам, і районним адміністраціям, які з розуміння поставилися до питання. Адже було зібрано й узагальнено інформацію щодо самозаліснених земель у розрізі сільських рад та всіх адміністративних одиниць Волині, – каже Сергій Шеремета. – Управління земельних ресурсів надало допомогу у використанні ортофотознімків, на котрих зафіксовано земельні масиви, про які йде мова.

Самозаліснених територій на Волині – 11 тис. 400 га, з них – 1200 га на розпайованих землях, що перебувають у приватній власності. Все інше – землі державної власності, які згідно з рішенням виконавчої влади області передані для ведення лісового господарства у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам (залежно від географічного розташування).

– Ці ліси не впорядковані, – розповідає головний лісничий області. – Площі треба привести в належний стан. Вони потребують лісівничих реконструкцій. Перш за все, необхідно виготовити правоустановчі документи, також провести лісовпорядкування, здійснити проектування лісогосподарських протипожежних заходів, побудувати дороги, облаштувати квартальні просіки, встановити межові знаки, забезпечити рекреаційні функції територій. На все це потрібні кошти. Роботи з лісовпорядкування та відмежування проводитимуть за рахунок власних коштів держлісгоспів.

Ліси 13 сільськогосподарських підприємств (у Ківерцівському, Горохівському, Рожищенському, Володимир-Волинському і Турійському р-нах), згідно з пропозиціями і за підтримки районних адміністрації, також передані Агентству лісових ресурсів. Загальна площа цих угідь становить 7 тис. га.

Політика одна: всі ліси мають бути об’єднані під єдиним господарем.