Доля лісівнички

Должен заметить, что пресс служба Волынского ОУЛМГ одна из лучших в Украине и сегодняшние пубикации тому подтверждение. Но совершенству нет предела. Поэтому замечу и то, что такую статью как эта, надо было бы сопроводить второй фотографией: глаза и улыбка говорят о женщине -лесоводе не меньше, чем хорошая фигура, отличная выправка и благодарность руководителя…М.П.

 Для жінки обрати фах лісівника – свого роду подвиг. Адже ліс треба доглядати незалежно від погоди. Для такої роботи необхідні відповідні вдача, характер і, без сумніву, сміливість. Бо ж ліс – непередбачуваний. Поряд із прегарною природою, свіжим повітрям, що є, безперечно, плюсом професії, можна зовсім несподівано зустрітися віч-на-віч із небезпекою. А жінка ж – істота тендітна…

Попрацювавши багато років у галузі, Любов Хомич жодного разу не пошкодувала про те, що обрала лісову стежку. Каже: їй легше, ніж будь-кому, адже завжди поруч – люблячий чоловік, який і підтримає, і розрадить, і допоможе (до речі, теж – лісівник). І так повинно бути, бо яких би якостей не вимагала професія, жінка завжди хоче почуватися захищеною, коханою, бажаною. Майстер лісу Черевахівського лісництва ДП «Маневицьке ЛГ» Любов Хомич має вольовий і сильний характер. Вона показала життю, що може вистояти за будь-яких умов, але поряд із цим не втратила чарівності й жіночності.

Любов Андріївна – родом із с. Зачернеччя Любомльського р-ну. Цього року відзначатиме 30 літ потому, як закінчила Шацький лісний технікум ім. В. В. Сулька і працює у Маневицькому лісгоспі. У переддень 8 Березня Любов Хомич удостоєна високої честі: отримала галузеву нагороду – іменний годинник Голови Держагентства лісових ресурсів.

– Спочатку отримала у підпорядкування обхід, потім трохи працювала старший майстром, а тепер знову обхід маю, – посміхаючись, розповідає жінка. – У Маневичі приїхала разом із чоловіком. Він спочатку працював у Софіянівці лісничим, потім – у Маневицькому лісництві майстром лісозаготівель. Тепер – лісничим у Черевасі. Щоправда, колись хотіла вступати до педінституту, але доля вивела на правильний шлях. У лісовому технікумі вчили не тільки тих предметів, які потрібно, але й як із людьми спілкуватися, ставитися до інших. Вчили, перш за все, жити, а тоді вже працювати.
Любов Андріївна зізнається: було важко, але завжди поруч – гарні люди, чоловік і прекрасний колектив.
– У нас працювали ще дві жінки: помічник лісничого Марфа Іванівна Радчук і старший майстер Валентина Іванівна Смічик, – пригадує Любов Хомич. – Усі підтримували. То сьогодні суспільство дещо змінилося. А тоді було легше. Кожен старався допомогти, навчити, показати.
В обов’язки лісівнички входить охорона та захист лісу. Тут і хвороби, які уражають дерева, треба знати, стежити, щоб шкідники не пошкодили саджанці, доглядати за лісовими культурами, здійснювати посадку молодого лісу і так далі. Роботи вистачає. А ще – пильнувати, аби браконьєри не занадилися, від самовільних рубок берегти.
Як тільки прийшла на роботу, Любов Хомич мала в господарстві 800 га, зараз – майже 1200 гектарів. І щодня у лісі: треба простежити, як відбувається рубка, відпускають деревину, за посадкою, очисткою лісу.
– У мене не розкиданий ліс – компактний, – розповідає фахівець. – Тож обходжуся велосипедом, а за поганої погоди, особливо ж глибокого снігу, – пішки. Хоча я жінка, але ніколи не відчувала своєї меншовартості, ніколи не почувалася нижчою чи слабшою. Головне – організація роботи. В основному доводиться працювати з людьми. Я ж сама нічого не зроблю. Посадити треба, пополоти, почистити, зрізати, відправити. Все треба. Ось не так давно відновили заготівлю шпилькової лапки, яку потім у Маневичах переробляють на хвойний екстракт. Важливо – вміти працювати з людьми.
На моє запитання, як ставилися до лісівників, коли тільки прийшла на роботу і як тепер, почула: «І колись, і зараз лісівників поважали. Наше слово в селі багато значить. До нас дослухаються. От Богдан Іванович і Зіновій Колісники ішли на вибори: один – в обласну, інший – у районну раду. Я була агітатором, і ніхто про них чи про галузь жодного поганого слова не сказав. Мені жодного разу не було соромно, що вибрала цей шлях. Авторитет у лісівників є.
…З нагоди свята іменний годинник отримала й робітниця ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр» Любов Бабчаник. Жінка любить доглядати за рослинами. Її поважають колеги, люблять діти та онуки. Минулого року на практику в селекційний центр приходили школярі, серед яких – онук Любові Володимирівни. Вона радо передавала дітям свою майстерність, а ті дивувалися вмінню робітників, котрі знають як виростити таку неймовірну красу.