Як школярики диких звірів підгодували

Машою єгері ДП «МГ «Звірівське» назвали дику свиню. Вона дуже товариська, розумна і кмітлива. І хоч виросла у лісі, до людей ставиться прихильно, адже вони врятували їй життя. Нещодавно Маша привела на світ восьмеро поросят й одразу вирішила ними похвалитися. Маленькі смугасті колобки шнурочком в’ються за своєю мамулечкою, а вона йде, порохкує: «Дивіться, які красунчики!» Дізналися про них учні Чаруківської загальноосвітньої школи Луцького району і вирішили провідати смугастиків. А що діти родом із хліборобського села, то взяли у подарунок лісовій звірині по торбинці пшениці.

У мисливському господарстві школяриків зустріли єгері Олександр Іванович Перхалюк та Микола Юліанович Огура, запрягли чотирьох гривастих коней і на санях повезли дітвору в глиб лісу. Адже Маша і восьмеро поросят мешкають далеко від гомінких трас і людських осель.

–А ще які звірі тут живуть? – допитувались діти.

–Є червонокнижні зубри, олені благородні і олені плямисті, лосі, козулі, дикі свині, бобри, білки, лисички, зайчики і багато іншої дрібної звірини, – казали єгері.

Дорогою юні природолюби дізналися, що найважче звірам доводиться взимку, коли лютують морози і глибоким снігом вкриті всі пасовища. Працівники мисливського господарства допомагають їм кормами, охороняють від браконьєрів, створили двадцять три підгодівельних майданчики – це щось на зразок лісових ресторанчиків, кафе, їдалень для звірят. Щодня звірині підвозять сінце, кукурудзу, зернові. Так що найбільш довірливі звірі, зачувши гуркіт тракторця чи скрип саней, поспішають назустріч: «А що смачненького ви нам привезли?» Так трапилось і цього разу. Першою скрип саней зачула Маша і разом із поросятками та двома дорослими вепрами-охоронцями прибігла до найближчого лісового ресторанчика. Діти дістали торбинки і взялися пригощати звірину, а заодно і знайомитись із маленьким потомством. Спробували навіть кожному ім’я дати, та як їх розрізнити, коли всі схожі один на одного.

І раптом хтось крикнув: «Олені!» І справді, з хащ до «лісового ресторанчика» прямувало велике стадо плямистих оленів. Дорослі самці похитували величезними рогами, олениці тріпали вушками, а маленькі оленятка довірливо дивились на хлопців і дівчаток. Обійшли школяриків по колу, ніби давніх знайомих, і зникли у хащах, мов і не було.

–Цікаво, чи є у них школа для маленьких оленят? І що вони там вчать? Оце так поталанило! – втішалася другокласниця Аня Мельник. – І кабанів з маленькими поросятками погодували, і справжніх оленів сфотографували. Досі ми таке тільки в кіно бачили.

–Дуже гарний ліс, – погодилась її однокласниця Христина Скиба. – Чистий, затишний, сніжний. А які великі і гарні дуби, сосни, берези, вільхи тут ростуть. І єгері – дядя Саша і дядя Микола – дуже привітні, знають багато цікавих історій. Якби більше часу, вони б і про лісову школу для оленят нам розказали б.

Того дня побачили школярі солонці, живоловильниці, годівнички, мисливські вежі, дізналися багато цікавого про життя і повадки диких тварин, про історію Цуманської пущі, допомогли єгерям сіно рознести по годівничках, а потім всі пекли на вогнищі сало та ліпили сніжного оленя й восьмеро поросяток. Додому їхали з піснею, дякували єгерям ДП «МГ «Звірівське» та Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства за чудову екскурсію, обіцяли й наступної зими щось звірятам смачненьке передати.

На фото: учні Чаруківської ЗОШ годують звірів;
Маша з поросятами. Фото автора.