Держлісгосп видає комерційні ліцензії на відстріл тварин начебто із селекційною метою

У понеділок уперше в Україні відбулося судове засідання на захист диких тварин, які водяться на території нашої держави.

Позивачами в справі виступили Громадська еколого-правова організація “ЕкоПраво-Київ” і Київський еколого-культурний центр. Відповідачами – Державний комітет лісового господарства та Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Господарський суд Києва відхилив позов природоохоронців, але ті обіцяють нові судові розгляди. Докладніше про це та про проблеми диких тварин в Україні “Газеті” розповів директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

– Пане Володимире, що стало поштовхом до позову?

– Причина проста: чисельність багатьох видів тварин в Україні – а це: олені, лосі, дикі кабани, дикі качки, дикі гуси – знизилася на 30-70%. Тож ми вирішили звернутися з позовом до суду та зобов’язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища вести державний каталог представників природного світу, що вони, за законом, повинні робити. По-друге, змусити запровадити державну екологічну експертизу, яка дослідила б реальну кількість диких тварин у лісах і визначила, скільки з них можна відстрілювати.

– Які тварини сьогодні перебувають на межі виживання?

– Під найбільшою загрозою – зубр. Цю тварину вже давно внесли до Червоної книги. Але наведу такий факт для порівняння: 1996 року в Україні налічували 600 зубрів, а нині їх лишень 300. Червона книга – це аж ніяк не указ для браконьєрів і мисливців. Понад те, Держлісгосп видає комерційні ліцензії на відстріл цих тварин начебто із селекційною метою. Але, на нашу думку, це звичайне прикриття. Якщо ж говорити про Карпати, то це єдиний регіон України, де залишилися бурі ведмеді. Правда, їх кількість мізерна – близько 100-150 екземплярів. Тож ведмедів також занесено в Червону книгу. Але як відомо, Держлісгосп – організація, яка мала б захищати права диких тварин, – чинив опір унесенню ведмедів до Червоної книги. Ну, а далі та ж ситуація, що й із зубрами. Видають комерційні ліцензії закордонним мисливцям, які масово приїжджають у Карпати відстрілювати бурих ведмедів, адже в Європі таких тварин уже практично не залишилося. Відомо ж, що шкура ведмедя, жир коштують чималих грошей.

– Чи зареєстровано останніми роками факти зникнення тих чи інших видів тварин із теренів України?

– Звичайно, хоча це сумно констатувати. Зник тюлень-монах, який мешкав на узбережжі Чорного моря. Зникли степовий орел і беркут. Практично зникли чорні грифи, які гніздилися в Криму. Свого часу на цього хижого птаха дозволили масове полювання. Тож нині їхня кількість знизилася до мінімуму. Чорний гриф занесений у Червону книгу, проте можна стверджувати, що цих птахів в Україні вже немає. Це дані за останні 20-25 років.

– Ви називаєте сумні факти, проте суд відхилив ваш позов…

– Ми вважаємо, що це судове засідання перетворилося на звичайнісінький фарс. Адже ми прагнемо перекрити золоту жилу нашим мисливцям. Та що там говорити, якщо один зі суддів грався у комп’ютерну забавку замість того, щоб слухати наші докази. Тож урешті-решт нам просто зачитали заздалегідь підготовлений вирок про те, що наш позов відхилено. Але готуємо апеляційне подання до Київського господарського апеляційного суду. Зупинятися не будемо.

– Невже цю проблему можна вирішити лише через суд?

– Потрібно ж якось змусити наших урядовців виконувати закони України. Як уже казав, вимагаємо ведення державного каталогу диких тварин. Також варто звернутися до світового досвіду. До речі, Росія вже розробляє цей проект – коли проводять екологічну експертизу, що встановлює норми відстрілу тварин під час полювання. Така експертиза дозволить побачити реальну ситуацію зі зменшенням чисельності дикої звірини, зможе контролювати цей процес. Окрім того, необхідно скоротити терміни полювання. Наприклад, в Україні дозволено полювати на диких качок і гусей протягом півроку. Результат – чисельність диких гусей знизилася на 60%. Ще потрібно зменшити норми відстрілу. Знову ж таки, якщо говорити про качок, гусей і зайців, то їх поменшало, а норми відстрілу залишилися такими ж, що й 15 років тому: чотири качки, чотири гуски, один заєць за добу на одного мисливця. Хіба це раціональне використання природних ресурсів?