24/02/2011
0Можливо, те, що свого часу Іван Архипович три з половиною десятиліття працював лісником, посадив не один десяток гектарів зелених дібров, посприяло тому, що нині він зустрів свій дев’яностий день народження! Недаремно кажуть: як людина дбає про природу, так природа віддячує їй. Все було в житті.. Та завжди він залишається сам собою, доброю і мудрою людиною.
Все частіше самі собою приходять спогади, сниться батьківська хата. Хоча тата свого не пам’ятає, бо був йому всього рік, коли той загинув. Мама залишилася одна з трьома дітьми. А згодом і старший брат загинув на фронті. Лише матері та сестрі Бог дарував довгого віку – обидві дожили до глибокої старості.
Для Івана трудовий шлях розпочався з 14 років. Був у школі рідної Бондурівки Чечельницького району піонервожатим, бібліотекарем. Строкову армійську службу проходив на Далекому Сході. Коли почалася війна, його військову частину терміново передислокували під Ленінград. Увесь період блокади він обороняв це легендарне місто. А після того старший сержант Іван Кольченко пішов дорогами війни і зустрів Перемогу під Берліном. Учасник бойових дій від першого до останнього дня війни нагороджений орденами Слави, Великої Вітчизняної війни, «За мужність», має більше двадцяти медалей. Нині й звання у нього – підполковник у відставці.
Ще до червня 1946 р. служив в армії. Після повернення додому працював бригадиром у колгоспі, головою сільпо. А з лютого 1949 року до виходу на заслужений відпочинок у 1983 р. він трудився у лісовому господарстві – лісником, об’їждчиком, техніком-лісоводом, лісорубом. Робота в лісі теж до певної міри нагадує армійську: доводилося йти туди, де був найбільше потрібний. Тож Кольченка добре знають не тільки в рідній Бондурівці, а й у Куренівці, Ободівці, на станції Дохно, Великій Киріївці, Бершаді… Нині вже і їхні із Євгенією Онисимівною (дружини, на жаль, вже немає в живих) сини Віталій та Михайло теж стали сивими. Їх добре знають у районі. Віталій Іванович багато років працював у райвідділі внутрішніх справ, прокуратурі, нині займається адвокатською практикою.
А Михайло Іванович Кольченко – міський голова Бершаді. Після того, як його обрали вперше, обличчя міста змінюється на краще. Безперечно, у тому, що у міського голови неабиякий організаторський талант, найголовніша заслуга батьків, найперше – Івана Архиповича.
Сивочолі сини мають свої сім’ї, невісток, внуків і правнуків, завжди з належною пошаною ставляться до найстаршого в роду – Івана Архиповича, люблять слухати його розповіді про фронтові будні і про багаторічну роботу в лісовому господарстві.
Колектив ДП "Бершадське ЛГ" не забуває свого найстаршого ветерана. З пам’ятним подарунком, сердечними словами подяки приїхав вітати Івана Архиповича директор держлісгоспу Краснєєв М.В. Ветерана поважають і шанують земляки, сусіди. Зі славною датою привітали чарівника лісу, невтомного трудівника, люблячого батька, дідуся, прадідуся і просто чудову людину велика рідня, внуки Володимир, Наталка, Олександр з сім’ями, правнуки Віталій й Аліна, всі, хто його знає. Хай же ще чимало літ здоровиться нашому славному вінничанину! З роси Вам і води, шановний ювіляре!
