Короткий огляд умов забезпечення легальності походження деревини в Україні (до розробки практичного керівництва з підтвердження легальності деревини)

Резюме дослідження підготовленого в рамках програми «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії» В.Ф.Сторожуком. 

Регуляція ЄС №995/2010 про обов’язки операторів, що розміщують деревину та деревну продукцію на ринку, встановлює нові принципові вимоги щодо забезпечення легальності походження деревини, вперше розміщеної на ринку Європейського Союзу. До березня 2013 року європейські оператори повинні розробити та впровадити системи due diligence, а компанії експортери деревини з України надати необхідні підтвердження легальності її походження. Недотримання умов due diligence як нової складової закупівельної політики компаній-операторів чи кінцевих споживачів ЄС може призвести до втрати українськими компаніями комерційних контрактів.

Сучасна система експортних поставок деревини з України регулюється нормативною вимогою отримання сертифікату походження лісо- та пиломатеріалів, за невідчутного впливу політик забезпечення легальності походження деревини українських та іноземних компаній експортерів та імпортерів. Проведене дослідження показало, що у правовому відношенні сертифікат засвідчує винятково «законність» оформлення документації про походження, але не доводить «легальності» походження деревини per se (по суті). Боротьба правоохоронних органів з нелегальним експортом деревини зосереджена на виявленні правопорушень, пов’язаних з отриманням сертифікатів походження деревини. Проведення процесуальних дій за цими справами вже не може вплинути на те, що експортні постачання значних обсягів деревини невідомого («нелегального») походження були здійснені на основі законних на момент постачання сертифікатів.

Вимоги Регуляції ЄС №995/2010 охоплюють майже повний перелік категорій товарної групи 44 «Деревина та вироби з неї» крім деревного вугілля, стружки та бондарної деревини. Стосовно решти видів деревних товарів, легальність повинна бути забезпечена незалежно від типів, категорій, порід, технічних характеристик, кінцевих користувачів і процесів виробництва. Оскільки перелік, визначений Регуляцією ЄС, ширший за перелік груп товарів для експорту яких з України вимагається отримання сертифікатів легальності походження деревини, держава має розглянути доцільність розширення сфери застосування сертифікатів підтвердження легальності з метою задоволення вимог Регуляції ЄС. Рішення про розширення груп товарів, на які видається сертифікат походження, зумовить розробку механізмів обліку та контролю походження деревини та виробів з неї вздовж усього ланцюга поставок, що в свою чергу приведе до розширення сучасної концепції державної системи обліку деревини.

Варіант української системи електронного обліку деревини в Україні, що впроваджується зараз, дозволяє відстежити походження сортименту з моменту маркування його на лісосіці до продажу лісогосподарським підприємством. Однак, критерії легальності деревини, а саме час, порода, якість та обсяг є необхідними але не достатніми, щоб розглядати їх як вхідні параметри для системи торгівлі та обігу деревини,  вони знеособлюються в момент переробки сортименту, якщо не стають елементами схем сертифікації ланцюгів поставок. Перелік критеріїв державної системи обліку деревини, згідно яких здійснюється контроль походження сортиментів, пропонується доповнити інформацією про номер лісорубного квитка. Зазначення у сертифікаті легальності походження деревини номера лісорубного квитка задовольняє як нормативні вимоги, що будуть встановлені системами due diligence, так і формальні умови загальної перевірки легальності.

Загалом, питання легальності походження деревини можна розглядати або в контексті удосконалення державної системи обліку деревини, або безвідносно до неї, як зобов’язання окремих компаній-експортерів. У першому випадку держава зберігатиме можливості здійснення контролю забезпечення легальності походження деревини та застосування належних регулятивних санкцій; в протилежному випадку компанії-експортери нестимуть значні витрати на підтвердження легальності на користь третіх сторін шляхом сертифікації ланцюжків поставок. Якщо сертифікація лісів визнана Регуляцією №995/2010 як механізм, що забезпечує низький ризик поставок нелегальної деревини на ринок ЄС, то українська система державного обліку деревини повинна буде пройти перевірку моніторинговими організаціями країн-імпортерів на предмет задоволення вимог згаданої Регуляції, щоб бути використаною як основа для системи due diligence.

Повний текст дослідження можна завантажити за посиланням: