17/02/2011
0Може, й справді?.. Вона знову з’явилася. Дивне створіння, не схоже на жодну відому досі науці тварину, вкотре вийшло на полювання. Тремтять кролики, а господарі їхні безпомічно розводять руками, мовляв, пастки хитрюга обходить, залізні клітки ламає, важкезні кришки піднімає… Це ж яким силачем має бути? Чого диви і на людську кров поласиться…
Цього разу чупакабра (чи чупачупса й чупакапса, як інколи перехрещують її люди) забрела в гості до Оленівки Гусятинського району. Повечеряти вирішила вуханями Оксани Бородай. Заввиграшки підняла досить важку бляху, що накривала клітку, та взялася смакувати кролячою кров’ю. І все б із лап зійшло лиходійці, якби бляха, припустила згодом пані Оксана, не впала назад. Чупакабра опинилася в пастці і… запанікувала. Десь о пів на п’яту ранку від голосного гавкоту пса та метушні біля кролятника прокинулася газдиня. Зі шваброю в руках вийшла подивитися, чи не злодій бува навідався. Нікого не помітивши, обережно підійшла до хліва, ввімкнула надворі світло і… стерпла від страху. В клітці, де ночувала кролиця, принишк невідомий звір. «Я стояла буквально метр від нього і добре розгледіла, — каже. — Був він більший від пса, рудий, мав довгі гострі вуха, довгі задні ноги, надзвичайно худий, облізлий якийсь, гавкав і гарчав…»
Нині пані Оксана жалкує, що не наважилася чимось притиснути бляху на клітці й відрізати непроханій гості шлях до відступу. Не до того було. Налякана жінка хутчій кинулася до хати будити чоловіка. За якусь мить вони вдвох стояли перед порожньою кліткою і розпластаною, знекровленою тушкою кролиці.
Вдруге на обійстя Бородаїв чупакабра нагодилася в ніч на 24 січня. Залазити до клітки не наважилася. Відігнула зубами залізні скоби, витягнула молодого білого вуханя, напилася його крові і… тільки й бачили її. Яким дивом звірюка оминула три пастки, розставлені спеціально на неї, господарі й досі не розуміють.
Тієї ж ночі хижачка влаштувала банкет і на обійсті односельчанина Бородаїв Романа Сліпця. Залізла до клітки, прогризши собі дорогу крізь дерев’яні дошки та зірвавши металеві решітки з дверцят (це ж які зуби й кігті у тварюки!) Шкурки кроликам не псувала. Акуратно вкусила за вушком та в шийку, аби посмакувати свіжою кров’ю.
Мертві тушки чупакабриних жертв син господаря Дмитро знайшов вранці, коли прийшов дати їсти вуханям. Роззирнувшись, побачив згодом і великі сліди, що вели в бік місцевого сміттєзвалища.
Чи мешкає звірюка на сміттєзвалищі? Хто його знає. Але що в пошуках здобичі блукає полями й городами Оленівки — факт. «Недавно хлопці із села вгледіли її біля дороги, — зауважує Оксана Бородай. — За описом точно така, як я бачила». Жінка, звірившись з інтернетом, навіть висновку дійшла: то зовсім юна чупакабра до неї заходила, бо в дорослої є страшнючі ікла!
Селищна голова Гримайлова Ольга Примак тільки руками розводить. Є хто чи нема, а оленівчани бояться. «Телефонують, питають, як захиститися, а я не знаю, що радити, — зазначає. — Це ж які втрати для людей, бо ж усю зиму годували кролів, тримали найбільших на розмноження». Страшно й затемна на вулицю виходити. Хто відає, чи звір на людей не почне нападати. Он в інтернеті пише, що торік 12 березня чупакабра накинулася на 40-річну Раїсу Середюк із П’ятигір на Рівненщині. Мисливці й міліціонери так і не впіймали звірюку. А коли б і впіймали, то де гарантія, що в п’ятигірівської чупакабри нема чупакабренят? Он найкмітливіші вже заповзято торгують дитинчатами міфічної хижачки. Торік у липні на «пташиному» ринку Києва якась жінка із Закарпаття продавала чупакабренят по… двісті доларів. З вигляду вони нагадували цуценят без шерсті, із видовженим тулубом, маленькими голочками вздовж хребта і тонкими іклами.
Гусятинщина — не перший район на Тернопільщині, який облюбувала хижачка. Торік невідому звірюку бачили на Збаражчині, Підгаєччині, Бережанщині, а в Драганівці Тернопільського району її, здавалося, навіть вполювали. Та козир чупакабри в тому, що ніхто її зблизька не розгледів. Усі очевидці зустрічей з тварюкою описують її по-різному. Розбери тепер, якого вона роду-племені. Дехто переконаний, що хижачка — потойбічне створіння, яке нагодилося, щоб застерегти грішників про наближення кінця світу. Інші заявляють: чупакабра — звір з іншої планети. За його допомогою інопланетяни вивчають землян. Деякі сільські політикани, затягнувшись цигаркою, оповідають, що без перших осіб держави тут не обійшлося. Подейкують, ніби чупакабра в Україні з’явилася тоді ж, коли в 2009-му з межигірської резиденція Віктора Януковича втекли три кенгуру. А ще — що полюють вони винятково вночі, собаки їх, як вогню, бояться, а що кролячу кров п’ють, — та коли взимку ні травинки, то й цвяхи їстимеш. Окремі ж російські журналісти переконані: чупакабра — то хом’ячок Віктора Ющенка, що втік від нього і мутував… Та як би не було, а те, що хижак з’являться перед виборами, у час зростання цін і громадського невдоволення, таки видається підозрілим. Може, режисери французького фільму «Звір» мали рацію: хочеш відволікти увагу людей від проблем у країні, налякай їх чимось невідомим і страшним…
Науковці ж із людських страхів сміються та вибудовують теорію, опираючись на те, що мають. А мають не так уже й багато: тушки мертвих вуханів, знайдені скелети дивних тварин, вряди-годи підстрелену і ні на жодну відому тварину не подібну істоту… Так, доцент кафедри зоології та екології Дніпропетровського національного університету Олександр Пономаренко, оглянувши чупакабру, яку зловив один з мешканців Дніпропетровщини, запевнив: це єнотовидний собака без шерсті. Науковець пояснює: тварина набула такого страшного вигляду в зв’язку з екологічними особливостями області і супутніми хворобами.
Говорять дослідники і про можливі гібриди рисі та лісового кота, вовка й собаки. На Чернігівщині ж чупакаброю виявилася… лисиця. Рудохвостих, на думку експертів, тепер особливо багато через неправильне ведення менеджменту лісових угідь. Тому й з’явилося багато слабких особин, котрі з часом могли навіть мутувати. «Для того, щоб тварина мутувала й утворився новий її вид, потрібний доволі таки тривалий час», — переконаний начальник наукового відділу природного заповідника «Медобори» Ярослав Капелюх. Він схиляється до теорії про… куницевих. «У нашій місцевості тільки в них такий спосіб живлення», — пояснює. Тож оленівською чупакаброю цілком може виявитися куниця кам’яна, тхір чи ласиця. Додайте ті ж таки екологічні умови — і матимете невідомого звіра. «Нічого в наш час чудуватися, — зауважують окремі гримайлівчани. — І так дивно, що після Чорнобиля корови з крилами не народжуються. А в світі давно сіамські близнюки не рідкість і телята на телят не схожі. Нещодавно ж вчені вивели винятково українських котів — левкоїв. Схрещували породи, схрещували і досхрещувалися… Хто його знає, кого ще там і з якою метою схрещували?»
«Вільне життя плюс», №12 (15228) від 16.02.2011 р.
