20/01/2011
0Особливо представляти Бондаря Анатолія Омеляновича не потрібно. Як начальника обласного управління лісового та мисливського господарства його добре знають на Вінниччині, в Україні. Напередодні Нового року ми вирішили звернутися до нього не лише з питаннями про діяльність лісового господарства Вінниччини…
– Анатолію Омеляновичу, серед кількох пам’ятних, віхових подій 2010 р. у Вашому особистому житті є і обрання депутатом Вінницької обласної ради. Чому Ви вирішили балотуватися кандидатом у депутати облради саме по Іллінецькому району?
– В першу чергу щиро дякую жителям Іллінеччини, які звернулися до мене з пропозицією представляти їхні інтереси в обласній раді, і обрали мене до обласного парламенту. Скажу відверто: не з одного району Вінницької області з такою пропозицією до мене звернулися люди напередодні виборів. Управління, яке я маю честь очолювати, в кожному районі Вінниччини вирішує чимало різноманітних проблем місцевих жителів. А прийняв я пропозицію саме виборців Іллінецького району, тому що вважаю Іллінеччину своєю другою малою батьківщиною.
Так, святим місцем на землі для кожного з нас є те місце, де ти народився, Таким місцем для мене є село Губник Гайсинського району, де нині мешкають мої дорогі батьки.. А Іллінеччину я вважаю такою, тому що тут у 1985 – 1991 роках пройшов мій надзвичайно важливий період в житті, в трудовій біографії: становлення як керівника. У 28 років я очолив Іллінецький держлісгосп. Іллінецькі люди навчили мене багатьом речам.
– Анатолію Омеляновичу, Ви зустрілися з усіма виборцями тих населених пунктів, які входять до Вашого мажоритарного одномандатного виборчого округу. Які враження? Які думки з’явилися після таких зустрічей? Які плани вже сформувалися?
– По перше, я повернувся в ті роки, коли працював на Іллінеччині. Адже тут, як то мовиться, добре знаю кожен кущик, кожне деревце, багато людей. Спасибі їм за розуміння, підтримку, гарний прийом. По друге, люди потребують кваліфікованої підтримки в багатьох питаннях: оснащення меблями ї оргтехнікою шкіл, медичних закладів, організація калорійного харчування в школах, дитсадках, ремонт і будівництво доріг, водогонів, каналізації, лікування, створення нових робочих місць, працевлаштування молодих спеціалістів… Тому роботи вистачить для всієї моєї команди однодумців.
– Анатолію Омеляновичу, ми ж усі розуміємо: щоб виконати кожне прохання, потрібні кошти. Де їх брати?
– Пустих обіцянок не даю! Слів на вітер не кидаю! Найперше: разом з Іллінецькою районною радою, райдержадміністрацією, органами місцевого самоврядування, депутатським корпусом і обласної, і районної, і сільських рад маємо займатися економікою району, налагодженням виробництва, створенням робочих місць, наповненням бюджету. Налагодимо виробництво – будемо мати кошти!
– Анатолію Омеляновичу, Ви є керівником непростого виробничого лісогосподарського комплексу Вінниччини. Як лісівникам вдається ефективно господарювати в сьогоднішніх умовах?
– Скажу відверто, працювати нелегко. Адже лісівники змушені самі заробити кошти, щоб виконати державну програму заліснення Вінниччини, сплатити податки, дати працівникам достойну зарплату…
За підсумками 11 місяців 2010 р. всі лісогосподарські заходи виконано в запланованих обсягах: створено 905 га нових захисних насаджень (101%), в держлісфонді створено 942 га лісових культур (106%), вирощено майже 16 млн. шт. посадкового матеріалу, підготовлено грунт на площі 1644 га для створення лісових культур у 2011 р., на площі 2042 га (102%) проведено рубки формування молодняків, на площі 11,5 тис. га проведено рубки формування і оздоровлення лісів…
За 11 місяців 2010 р. середньомісячна зарплата працівника лісового господарства області складає 2052 грн., а в деяких держлісгоспах – 2500 – 2900 грн. Вирішенням економічних питань ведення лісового господарства займається потужна команда професіоналів високого ґатунку: і апарат обласного управління лісового та мисливського господарства, і директорський корпус.
Питання ефективної економіки ми постійно піднімаємо на рівні Києва: і перед Президентом України, і Прем’єр-Міністром, і Головою Держкомлісгоспу України. І у нас є чимало проблем, але ми їх вирішуємо. Це – командна робота! Сам один ти тут нічого не зробиш. Тому що вирішення життєвих проблем людей можливе тільки при активних зусиллях цілої команди. Так за 11 місяців 2010 р. ми реалізували лісопродукції на 138,2 млн. грн., тому могли спрямувати на ведення лісового господарства 61,6 млн. грн. власних коштів. Ще 9,1 млн. грн. (13%) на заліснення області виділила держава.
Але ж з іншої сторони, держпідприємства лісового господарства області перерахували до зведеного бюджету 28 млн. грн.(!) податків, зборів, обов’язкових платежів. До цільових фондів сплачено 21 млн. грн. податків. Так що цифри говорять самі про себе. Лісівники працюють на сьогодення й майбутнє України.
– Як трудове суперництво, організоване між держпідприємствами, допомагає вирішувати економічні проблеми?
– Наші служби аналізують роботу кожного держпідприємства по 13 позиціях (ведення лісового та мисливського господарства, стан лісових культур, охорона, захист лісу, лісозаготівля, деревопереробка, механізація, реалізація лісопродукції, продуктивність праці, стан оплати праці та розрахунків по обов’язкових платежах. охорони праці, ефективність виробництва…). Така інформація накопичується щомісячно, підсумки проводяться щоквартально. За третій квартал трійку лідерів очолили ДП "Вінницьке ЛГ" (директор Попельнюк Віктор Васильович,), "Дашівське ДЛМГ" (Кавуненко Валентин Васильович), "Крижопільське ЛГ" (Цимбалюк Володимир Васильович). А за другий квартал перше місце вибороло ДП "Тульчинське ЛМГ" (Поліщук Віктор Анатолійович). Постійно в першій трійці – ДП "Вінницьке ЛГ". Зрозуміло, раптових чудес не буває: вчора, наприклад, – останні місця, а сьогодні – в першій трійці. Ми скурпульозно відслідковуємо економіку кожного підприємства. Якщо є небезпека невиконання планових показників, спеціалісти ВОУЛМГ виїжджають на місця, працюємо з відповідними службами лісгоспу. Тому я так підкреслюю важливість командної роботи, що дає загальний позитивний результат.
– Анатолію Омеляновичу, дозвольте від сухої економіки знову повернутися до Вашого особистого життя. В Іллінцях, коли Ви працювали там директором держлісгоспу, щедрий лелека приніс Вам ще одну донечку Оленку, тут у школі навчалися дві старші доньки Оксана, Ольга. А з Оленою пов’язана ще одна знаменна подія цього року…
– Дякую, що Ви так ненав’язливо повертаєте мене в ті прекрасні роки. З висоти прожитих літ зовсім по – іншому оцінюєш пройдене тобою. Наші доньки, уже дорослі, самостійні, одружені люди, постійно підтримують зв'язок з Іллінецьким районом. На наших сімейних, родинних святах завжди є бажані гості з Іллінців. Це і сусіди, і колеги по роботі, добрі знайомі. А в цьому році я втретє став тестем – Оленка має вже свою сім’ю. Так все в житті переплітається, повертається "на круги своя". І ось зараз є чудова можливість знову потрудитися разом з працьовитими іллінчанами.
Мені приємно це роботи. Я готовий до такої роботи. Без високопарних слів скажу так: Бог, батьки, люди дали мені сили, здоров’я, можливості для вирішення проблем інших людей. І це потрібно робити, це – твій обов’язок, Бажаю всім здоров’я, довголіття, сімейного благополуччя, достатку. Нехай Всевишній захищає вас, ваших дітей, внуків.
– Дякую і Вам, Анатолію Омеляновичу, за розмову. Бажаю успіхів в усіх Ваших справах.
