Чиїм буде «Розточчя»?

У вересні 2010 р. Міністерство освіти і науки (нині Міносвіти, науки, молоді та спорту) повідомило Національний лісотехнічний університет України (Львів), що у ході ревізійних перевірок ГоловКРУ та іншими контролюючими органами зроблено, так би мовити, застереження, що при фінансуванні природного заповідника «Розточчя» як установи природно-заповідного фонду, підпорядкованої через лісотехнічний університет цьому міністерству, має місце нецільове використання бюджетних коштів.

Однак, забігаючи наперед, зазначимо, що ці кошти передбачені окремою бюджетною програмою — на підготовку кадрів.

Згідно зі ст. 15 закону «Про природно-заповідний фонд України» серед основних завдань заповідників як науково-дослідних установ — сприяння підготовці кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

Крім того, є ще ряд інших, передусім збереження природних комплексів та об'єктів, проведення наукових досліджень, поширення екологічних знань. Тому, якщо бюджетна програма не відповідає повністю, — зробіть так, щоб відповідала.

Якщо змінити бюджетну програму фінансування заповідника надто складно, знаходять простіший вихід. Міносвіти 1 листопада 2010 р. наказом № 1032 «Про реорганізацію природного заповідника «Розточчя» при Національному лісотехнічному університеті України» вирішило припинити діяльність юридичної особи «Природний заповідник «Розточчя» шляхом його реорганізації у структурний підрозділ цього вузу.

Водночас відповідно до ст. 12 вищезазначеного закону (із змінами від 21.01.2010 № 1826-VI) управління природними заповідниками здійснюється їх адміністраціями (а не ректором університету). Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, тобто Міністерством екології та природних ресурсів.

Невже правники міністерства (керуючись, у даному випадку, Бюджетним, Цивільним і Господарським кодексами, законами «Про вищу освіту» і «Про управління об'єктами державної власності») могли проігнорувати закон «Про природно-заповідний фонд України»? Адже цей закон і зміни до нього подібної реорганізації не передбачають. А наказ міністерства — закону не вказівка.

Зрозуміло, є неузгодженість у вітчизняному законодавстві. Отже, його спочатку треба узгодити. Однак під загальнодержавну реорганізацію хочеться зекономити якісь кошти, що рано чи пізно граблями б'є по лобі.

Подібна ситуація (ще з літа 2010-го) склалася у Канівському заповіднику. Заповідник ніби залишається юридичною особою (у директора ще є печатка), проте наказом ректора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка реорганізований у структурний підрозділ створеного при університеті Інституту біології.

Хоча насправді (згідно зі ст. 5 базового закону) Канівський природний заповідник (і не тільки він — а й Кримський заповідник та Азово-Сиваський національний природний парк підпорядковані Державному управлінню справами; біосферні заповідники — Дунайський та «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна, підпорядковані відповідно Національній академії наук та Українській академії аграрних наук; установи природно-заповідного фонду, підпорядковані лісовому відомству — Держкомлісгоспу, а зараз Державному агентству лісових ресурсів) є загальнодержавною власністю, а не «приватним інтересом» одного відомства.

Тому варто нагадати, що згідно з законодавством природно-заповідний фонд (до якого належить заповідник «Розточчя» та інші природно- заповідні установи) є національним надбанням, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні.

Загальнодержавною програмою формування національної екомережі на 2000—2015 рр. та міжнародними угодами передбачено створення транскордонного міжнародного біосферного резервату «Розточчя», до складу якого насамперед увійде природний заповідник «Розточчя». (Матеріали щодо української частини на розгляді МАБ ЮНЕСКО.)

Заповідник «Розточчя» створений 25 жовтня 1984 р. на базі держзаказника «Страдчанський ліс». Він займає 2084,5 га поблизу смт Івано-Франкове (давня назва Янів) Яворівського району Львівської області. Містечко розташоване на відстані 20 км від Львова, і вже понад 100 років є місцем відпочинку львів'ян.

У заповіднику росте понад 1340 видів рослин. Фауна хребетних становить більше половини видового різноманіття західних областей України.
Довідка

Заповідник розташований на мальовничих природних ландшафтах височини Розточчя, яка знаходиться у межах ландшафтної області Розточчя та Опілля, що у свою чергу входить до Західноукраїнської провінції Лісостепу. Територія заповідника складається з роз'єднаних масивів з різними типами рослинності. Загалом у заповіднику 92 відсотки території — переважно дубово-соснові ліси.

Розточанська височина простягається на 180—200 км (ширина 20—30 км) від Гологор (південно-східніше Львова) на північний захід і заходить на територію сусідньої Польщі (до містечка Білгорая). Водночас по Розточчю проходить головний європейський вододіл, який ділить річковий стік басейнів Чорного (Дністер) і Балтійського (Західний Буг) морів.

На Розточчі переважають масивні плескаті пагорби (висота їх 380—390 м), крутосхилові останцеві горби, розділені широкими плоскими улоговинами та глибокими (подекуди до 80—100 м) ярами, які тут звуть дебрами.

У річкових долинах з післяльодовикового часу залишились мальовничі озера.

До рідкісних і зникаючих видів рослин, які охороняються у заповіднику, належать беладонна звичайна, підсніжник звичайний, анемона лісова тощо.