13/01/2011
0Заповідник «Розточчя» при нових господарях може втратити статус заповідної території
Цього тижня має відбутися засідання Окружного адміністративного суду міста Києва, на якому буде вирішуватися доля природного заповідника «Розточчя» (єдиного заповідника на Львівщині). У чому суть конфлікту і чому він раптом виник після 26 років існування заповідника? Це намагалися з’ясувати у розмові із Галиною Стрямець, заступником директора заповідника.
«Розточанські ліси мають довгу історію заповідання. Ще у 1938 році Галицька митрополія з ініціативи Андрея Шептицького викупила 4000 га лісів у приватних осіб для проведення наукових досліджень. Відомий український лісівник Андрій П’ясецький, доцент кафедри ботаніки Політехнічного університету, організував у Янові (тепер смт Івано-Франкове Яворівського району) лісову науково-дослідну станцію та заклав на Розточчі відомий профіль типів лісів, який є унікальним для всієї України: тут на смузі шириною 50 м і довжиною 1050 м змінюється вологість і багатство ґрунту і відповідно утворилися лісостани, різноманітні за складом та будовою, і представлені всі типи лісів Розточчя, – розповідає Галина Стрямець. – У роки Другої світової війни нацисти хотіли вирубати ці ліси, але тільки завдяки особистим зв’язкам Андрія П’ясецького цього не сталося. Він поїхав до Кракова, де в головному управлінні лісів працював професор Мантель, визначний учений, аргументовано довів йому, що знищення лісів на теренах Головного Європейського вододілу загрожує екологічною катастрофою. Мантель добився того, щоб Янівські ліси були визнані важливим науковим об’єктом – це і стало підставою для їх збереження. Але німецькі фашисти не забули протесту П’ясецького, він був заарештований гестапо і страчений».
Наприкінці 1970-х років виникла ідея створити природний заповідник на Розточчі, що і відбулося у 1984 році. Заповідник був організований при Львівському лісотехнічному інституті ( зараз НЛТУ – Національний лісотехнічний університет України). Кошти виділяли з Міністерства освіти УРСР на підготовку кадрів. Із незалежністю України було прийнято нові закони, і у 1992 році з’являється Закон про природно-заповідний фонд України, згідно з яким природні заповідники як об’єкти загальнодержавного значення набули статусу юридичної особи. Відповідно до цього закону природний заповідник “Розточчя” також став юридичною особою. У статуті Лісотехнічного університету було записано, що в рамках навчального закладу є заповідник зі статусом юридичної особи.
“У 2003 році приймається Господарський кодекс України, який заборонив існування юридичної особи в рамках юридичної особи. У 2009 році при перевірці Міністерства освіти та науки Головним контрольно-ревізійним управлінням (КРУ) було зроблено застереження щодо нецільового використання коштів для фінансування заповідника за кодом “підготовка кадрів”. І тут виникла проблема, яка на початку здавалася несуттєвою. КРУ наполягало на тому, що ми маємо фінансуватися за іншим кодом, оскільки природні заповідники не мають ліцензії на підготовку спеціалістів. Як вихід Міністерство екоресурсів рекомендувало Міністерству освіти та науки (МОН) відкрити окрему бюджетну програму для фінансування об’єктів ПЗФ, які є в його підпорядкуванні (заповідники, ботанічні сади). Для того потрібно було подати клопотання до Кабінету Міністрів та Міністерства фінансів. Такі бюджетні програми мають Академія наук, Міністерство аграрної політики, Державний комітет лісового господарства, в рамках яких відбувається фінансування заповідників, що знаходяться в їхньому підпорядкуванні. Але 1 листопада 2010 року виходить наказ МОН “Про реорганізацію природного заповідника “Розточчя” при Національному лісотехнічному університеті України”, який підписав міністр Дмитро Табачник. Згідно з цим наказом, заповідник втрачає статус юридичної особи, ліцензія, яку має університет на здійснення підготовки спеціалістів, автоматично поширюється на заповідник і з бухгалтерської точки зору конфлікт вичерпано. Але, як кажуть у народі, в даному випадку з купелі разом із водою викинули і дитя. Національний лісотехнічний університет стає правонаступником усіх майнових прав та обов’язків заповідника, тобто має здійснювати природоохоронну діяльність, що не передбачено ні статутом університету, ні чинним законодавством”, – пояснює Галина Стрямець.
На підставі наказу міністра реорганізація заповідника вже розпочалася. З’явилося оголошення у газеті про ліквідацію заповідника як юридичної особи. Процес реорганізації має тривати два місяці, і тільки суд має право припинити його.
Питання – ну і чому такий переполох? І що з того, що заповідник втратив статус юридичної особи? Найнебезпечніше – створено прецедент – порушено закон України про природно-заповідний фонд, згідно з яким природні заповідники є юридичними особами і мають спеціальну адміністрацію. Якщо цей статус у них забирається, то це перший крок до ліквідації заповідника як природно-заповідної території. Окрім того, лісотехнічний університет не має обов’язків здійснювати природоохоронну діяльність, а це означає, що фінансування для виконання заповідником своєї головної функції не буде. Чи є інші правопорушення – з’ясує суд. До речі, Міністерству освіти та науки підпорядковуються ще Канівський природний заповідник та декілька ботанічних садів. Отже, наступний крок – Канівський заповідник?
Цинічність ситуації полягає в тому, що банальні фінансові непорозуміння, які чиновники можуть вирішити, доклавши зусилля, є реальною загрозою для існування унікальної природно-заповідної території загальнодержавного значення! Природний заповідник “Розточчя” став унікальним прикладом поєднання природоохоронної, науково-дослідної, виховної та еколого-просвітницької діяльності. І не тільки в західному регіоні України.
Були нападки на заповідники в Україні і в інші часи. За часів Сталіна, скажімо, коли заповідники ліквідували як осередок націоналістів.
У чому ж реальна причина конфлікту? Непрофесіоналізм чиновників, які перевищили свої повноваження? Чи зазіхання на землі заповідника? До речі, в центрі заповідника розташований відпочинковий комплекс, дача колишньої обкомівської партійної влади, що приватизована разом із земельною ділянкою площею 7 га, на якій планується будівництво готельного комплексу…
І ще один важливий момент. Цей конфлікт – небезпечний для іміджу України на міжнародному рівні. У 2004 році було підписано Меморандум про співпрацю між Львівською обласною адміністрацією та воєводою Люблінським і воєводою Підкарпатським у створенні Міжнародного резервату біосфери “Розточчя”, ключовою одиницею якого є заповідник “Розточчя”. Якщо конфлікт не вирішиться на користь заповідника, можливість створити біосферний резерват буде втрачено надовго. А це – шанс для розвитку міжнародного екологічного і культурного туризму в регіоні, залучення міжнародних коштів на розвиток співпраці між прикордонними регіонами Європейського Союзу та України.
І що тепер? Київський еколого-культурний центр та громадська еколого-правова організація “ЕкоПраво-Київ” звернулися з позивом до Окружного адміністративного суду Києва про визнання протиправним наказу Міністерства освіти та науки. Львівська обласна рада подала звернення до президента, прем’єр-міністра та в Генеральну прокуратуру, що міністр освіти та науки Дмитро Табачник перевищив свої повноваження. Такі заяви надходять від громадських екологічних організацій: Національного екологічного центру України, Товариства охорони птахів, Громадської екологічної асоціації “Природа “Розточчя”.
Хочеться бути оптимістом і вірити – унікальна природа заповідника, яку не вдалося зруйнувати нацистам у роки Другої світової війни, і захист якої забезпечив радянський уряд, буде надійно захищена і збережена нащадкам урядом незалежної України. Землі природних заповідників є власністю народу України.
Коротка довідка
Природний заповідник «Розточчя» був створений у 1984 році за часів радянської влади. Площа – 2084 га. Це – перший і єдиний природний заповідник на Львівщині і один із 19 заповідників України. Одна із особливостей заповідника – розташування на Головному Європейському вододілі, на якому беруть початок багато річок Балтійського і Чорного морів.
Фото автора
На фото: Юридична казуїстика може позбавити природний заповідник його статусу.
