12/01/2011
0Хто більше всіх зрадів сніжку, що випав у Донецькій області, так це, мабуть, мисливці. Кому ж хочеться місити болото в полі. А тут біле покриття і на ньому чітко видно безліч слідів. Серед усієї їх різноманітності донецькі мисливці найчастіше вибирають сьогодні відбитки вовчих лап. У регіоні відкрито продаж карток на відстріл хутрових звірів, сірі хижаки серед них. Чому вони опинилися сьогодні у полі зору мисливців, наскільки небезпечні їх набіги, чи велика вовча зграя в степовому краю і як ведеться боротьба з цими "санітарами" лісів і полів – про це в бесіді з кореспондентом УКРІНФОРМу розповідає заступник начальника управління лісового і мисливського господарства Донецької області Володимир Тюфкий.
– Володимире Модестовичу, чи дійсно всі мисливці з таким нетерпінням чекають, коли випаде сніг і що він означає для них?
– Восени, в пору негоди книга природи начебто закрита для мисливців. По-перше, ні проїхати, ні пройти, по-друге, в дощ далеко не підеш, довго не пробудеш просто неба, і головне, сліди звірини розрізнити дуже складно. Сніг же неначе розкриває книгу природи. Тільки вмій її читати. А вже читати є що: помиляється той, хто думає, що степовий Донбас бідний на різну живність. Є у нас все – від оленів до зайців, від кабанів до безлічі птиці.
– Чи часто на білому сніжку читаються рядочки слідів, залишених вовками?
– На жаль, частіше, ніж хотілося б. Популяція вовків зростає, адже наш регіон до недавнього часу вважався відносно благополучним щодо наявності "санітарів" природи. Сьогодні їх приблизно 350. Це більше аніж у цілих деяких країнах. Позначилася ситуація у сусідів, пожежі в Росії. Ось і мігрували хижаки в наші спокійніші, а значить і багатші на дичину краї. А взагалі, вовки на місці не сидять. Вірно сказано, їх ноги годують. Для вовка сім верст не околиця, за добу, не напружуючись особливо, вони здатні здолати відстань у 50-70 кілометрів. "Санітари" природи як би відчули і неузгодженість у діях людей, серед яких одні їх дійсно вважають "санітарами", інші безжалісними хижаками, що вирізують дичину дочиста.
– А ви як вважаєте?
– Увесь мій багаторічний досвід підказує: вовк залишається вовком. І в лісі він ніякий не "санітар". Вовк тому і вовк, що жалості не знає – ні до здорових, ні до хворих тварин. Останнім часом він став ще розумнішим. Просто відбулося схрещування здичавілих собак і вовків. Залишивши при собі пожадливість, вовки стали діяти з урахуванням досвіду собак, підходити ближче до житла людей, нападати на домашніх тварин і прикладів тому вже немало. Це й їх напад на стадо овець у Новоазовському районі, напад на людей в Олександровському районі, ще раніше в Мар'їнському.
– Так, може, пора сірим хижакам сказати: "ну, постривай"!
– А ми і говоримо. Регулюємо кількість вовків. Реалізуємо відстрілочні картки, створюємо бригади, які виходять на облави. Щороку наші мисливці відстрілюють до 200 хижаків. Уявіть собі, скільки б шкоди нанесли ці "санітари". Сьогодні в області понад два мільйони гектарів мисливських угідь. Навіть при тому, що мисливців у регіоні зареєстровано до 50 тисяч, розвернутися їм є де. Кращі ж бригади мисливців на вовків створені у Великоновосілківському районі. Лише з початку року вони вже відстріляли 20 вовків. У інших мисливських колективів результати скромніші, але вони обов'язково є. Полювання на хутрових звірів триватиме до кінця лютого. Ну, вовче, постривай! Важливо знати, небезпечний він не тільки своєю підступною вдачею, а й тим, що як і лисиця, може розносити сказ. Останні зведення – тому приклад: в Артемівському районі нещодавно зареєстрований випадок, коли завжди спокійна корова покусала свою господиню. Фахівці схильні вважати, тут не обійшлося без попереднього контакту корівки з лисицею або вовком.
