11/01/2011
0Адміністративна реформа, кадрові перестановки, можливі скорочення. Попри новорічно-різдвяні клопоти та святкування, ці теми чи не найголовніші нині у розмовах українців. Адже масштабні зміни, які розпочав у країні Президент, торкнуться чи не кожної родини. Тому про те, що нині відбувається в державі, які перспективи та наслідки від реформ очікувати, ми вирішили поговорити з народним депутатом України фракції Народної Партії у Верховній Раді України, головою Рівненської обласної організації Народної Партії Миколою Шершуном.
– Ви керівник з великим досвідом. На ваша думку, наскільки ефективною буде адміністративна реформа, яку нині почали провадити в Україні?
– Переконаний, що іншого шляху для розвитку України, ніж проводити реформи, нині немає. Вони нам украй потрібні, однак робити їх варто дуже виважено, щоб не втратити досвідчених людей, фахівців своєї справи. Не потрібно спрощено дивитися на ці зміни. Бо коли йдеться лише про скорочення чиновницького апарату на 30 відсотків, то ні до чого хорошого це не призведе, і ніякої економії не дасть. Адже цим людям потрібно платити вихідну допомогу при звільненні і, при необхідності, допомогу з безробіття. Тому нині потрібно паралельно говорити про створення нових робочих місць. Перспектива для цього є, і на це має бути спрямована політика держави.
– Миколо Харитоновичу, в останні дні року, що минув, з’явився президентський указ про ваше звільнення. Чому пішли у відставку?
– У лісовій галузі я пропрацював довгі роки, знаю це господарство не зі слів, бо трудився на його ділянках від найнижчого рівня і до голови Держкомлісгоспу. Отож чітко уявляю, що потрібно зробити для подальшого розвитку лісового господарства, збереження і примноження лісів. Моя позиція, до речі, підтримана Президентом України при призначенні мене головою Держкомлісгоспу, полягає в тому, щоб передати всі ліси на території України у підпорядкування Держкомлісгоспу, аби проблеми лісового господарства вирішувати в комплексі. І раптом – ліси України переходять у підпорядкування міністра АПК, що практично заперечує моєму баченню розвитку лісової галузі. Звісно, працювати в форматі, у якому себе не бачиш, безперспективно. Тому написав заяву про звільнення за власним бажанням.
– Вам пропонували залишитися на посаді?
– Переконаний, що саме за умов згаданої реорганізації, моя робота у Верховній Раді буде корисною для лісової галузі. Адже саме зараз, коли відбувається реформування, потрібна досконала законодавча база. Яка б гарантувала забезпечення сталого розвитку лісового господарства, екологічний захист, гармонійний розвиток галузі, прозору реалізацію продукції. Слід питання поставити так, щоб резонансним вирубкам передували розмови з громадою, роз’яснення їх доцільності, необхідності. Я працюю у Верховній Раді першим заступником голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Як бачите, поле для роботи тут надзвичайно широке, і всі ці питання дуже важливі і болючі для наших людей. Саме ці аргументи сприйнялися керівництвом як переконливі щодо моєї подальшої роботи у Верховній Раді.
– Очолюючи Державний комітет лісового господарства, ви одночасно зберігали депутатський мандат. Ви відчували, що потрібно буде піти з державної служби чи просто перестраховувалися?
– Я не належу до тих людей, що надто перестраховуються. Зрештою, це питання навіть не до мене. Бо коли я прийшов у Державний комітет лісового господарства, відразу написав заяву, про те, що зарплатню отримую в комітеті і відмовляюся від депутатської. Інша моя заява була до регламентного комітету і фракції у Верховній Раді про складання депутатських повноважень. Ми всі бачили, яка тоді була ситуація у Верховній Раді. Заяву я написав вчасно і, як належить, чекав рішення регламентного комітету.
– Очолюючи лісову галузь України, вам вистачало часу на депутатські справи?
– Люди обрали мене депутатом Верховної Ради, тому навіть працюючи у комітеті я просто не міг не продовжувати свою депутатську діяльність. Адже весь час люди до мене звертаються, як і раніше, і я їм допомагаю як можу: це працевлаштування і допомога на лікування тощо. Так само я продовжував допомагати з газифікацією населених пунктів Рівненщини, бо добре розумію суспільну важливість цього питання. Я доклав чимало зусиль, до газифікації села Суськ, що у Костопільському районі, яке одне з останніх було газифіковане на Рівненщині. Можна ще багато розповідати про депутатську роботу, бо мої приймальні постійно працюють. Тому з упевненістю можу сказати, весь цей час депутатської діяльності я не переривав.
– Закон «Про бурштин», автором якого ви є, так і не вступив у дію. Хоча Верховна Рада його підтримала, однак у Президента були зауваження, тому зрештою парламент закон відкликав. Яка зараз доля цього законопроекту?
– Вето Президента на Закон «Про бурштин» для мене також стало несподіванкою. Адже він набрав чимало голосів на свою підтримку у Верховній Раді. Ми доопрацювали його в комітеті і врахували всі зауваження. Щоправда, мені здається, що це було не вето Президента, а його оточення. Бо глава держави зацікавлений навести лад у питанні видобутку бурштину, однак не всі у цьому зацікавлені. Адже ми пропонуємо вивести бурштин з переліку коштовного каміння і врегулювати його видобуток. Зараз багато говоримо про бурштиновий край, про те, що це багатство Полісся. А насправді його нелегально вивозять у Польщу. І якщо ми й надалі лише говоритимемо про проблему і не діятимемо, то скоро забудемо як той бурштин виглядає. І самі їздитимемо за кордон, щоб подивитися на наш бурштин. Тому сподіваюся, що найближчим часом цей законопроект буде прийнятий. Адже це – легалізація заробітку багатьох людей, додаткове наповнення бюджету, створення нових робочих місць.
