ДЕРЕВИНА ОЖИВАЄ В ЙОГО РУКАХ

Нині за плечима Івана Ройка (на фото) із села Городище Ківерцівського району більш як сорок років бондарювання. За стільки часу довелося попостругати клепок та попонатягувати обручі й на кількасотлітрові бочки, і на літрові кухлі, які, до слова, виготовляти найважче

Служать його вироби людям у багатьох селах та містах Волині й України. І є надія, що не перерветься невидима нитка традиції, доки спадає кучерями дубова стружка та скрипить уторник у руках майстра та його сина.
Поморочитися з будь-яким бондарним виробом доведеться чимало. Дубові клепки мають сохнути не менш як рік, адже в ідеалі навіть ненабрякла бочка не повинна пропускати води. Обробляє майстер усе вручну, а це нелегко. Інструменти – ще батьківські, або виготовлені власноруч, бо купити годі. Та й матеріалу треба чимало. Скажімо, щоб зробити бочку заввишки метр, знадобиться дві дубові колоди такої ж довжини. Клепки виготовляють тільки з колотого матеріалу, до того ж колотого неабияк, а радіально.
Та головна проблема нинішніх бондарів – брак сировини. Багато йде у відходи, а дуб недешевий. Кожна деревина колеться по-різному, а підходить тільки те, що колеться рівно. Та ще дерево від дерева відрізняється. Дуб, який росте серед густого лісу, тягнеться вгору, а тому його деревина м'якіша, легша для обробки. А дерево на просторі більше розростається вшир, і його нутро вузлувате, корячкувате й важче для обробки. Тому, за словами Івана Ройка, для менших виробів, як-от відро чи цебрик, матеріал доводиться вишуковувати з-поміж дров.