Вінницькі зубри самі просяться під кулі

Поки екологи та науковці ламають списи у суперечках, як врятувати поголів’я червонокнижного звіра, вінницькі лісівники кажуть – стріляти тих зубрів треба. Адже 80% вінницьких лісових велетнів – дорослі тварини, які гинуть просто від старості.

Фахівці кажуть, що після п’ятнадцяти років зубр уже не бере участі у відтворенні поголів'я. А якщо тварина ще й хворіє, то від неї більше шкоди, ніж користі. Тим часом дозвіл на відлов і відстріл таких тварин не вдається отримати. Чому? Бо вони занесені у Червону книгу, кажуть в обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Але ж раніше такі ліцензії видавали! Було це на початку 90-х. Тоді ці тварини також значилися серед “червонокнижних”…

У Києві перестраховуються

Найбільше гальмують вирішення питання надання таких дозволів у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища. Чиновники побоюються: якщо надати ліцензію, то відстрілюватимуть не тільки хворих і старих тварин, а й репродуктивного віку.

– Це хибна думка принаймні з двох причин, – каже завідувач сектору мисливського господарства обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мельник. – По-перше, навіть при наявності ліцензії, полювання на зубрів можна здійснювати тільки під контролем представників управління охорони навколишнього природного середовища. Так само повинні бути присутні і екологи громадських організацій, фахівці нашого управління. Якого саме зубра вполюють, вони побачать особисто.

Ще одна причина, за словами співрозмовника, полягає в тому, що м'ясо зубра несмачне. Полюють переважно заради трофеїв. Що тварина старшого віку, то розкішніші трофеї. Особливо вони цінуються серед зарубіжних мисливців. Коли у 1989 році на деякий час було відкрите полювання, точніше кажучи, селекційні відстріли, то більшість зубрів дісталося саме іноземцям. Кількість добутих тварин була незначна: загалом за ліцензіями відстріляли двадцять голів.

– Протягом року ліцензії на селекційний відстріл надавали не більше як на три тварини, – каже Василь Мельник.

Браконьєри теж не дрімали. Вони знищили дев'ять зубрів. Найбільш гучна браконьєрська справа передана до суду. Трьох тварин застрелили… міліціонери. Їх затримали. Покарали. Ще десять тварин загинули через хвороби й травми.

– Хіба не можна було надати дозвіл на їх відстріл? – говорить Василь Мельник. – Усі мали б з того вигоду – і держава, і лісництво. З іноземців брали немалі кошти. Не пригадую, скільки саме, але сума значна.

На утримання тварин (годівлю, догляд) Хмільницьке лісове господарство витрачає не менше тридцяти тисяч гривень. Коштів треба значно більше, мисливствознавці кажуть, приблизно 140 тисяч гривень.

Збитки лісівники мають не тільки від того, що не отримали можливу вигоду.

Бабцю лякав… лісовий бик

– Маємо очевидний факт, – каже Василь Мельник. – Зубра, як зникаючий вид тварин, вдалося врятувати. Він збережений і знаходиться в нашій екосистемі. Протягом тридцяти років фахівці нашого управління разом з лісівниками на місцях докладали немало зусиль, щоб виконати поставлене завдання – відновити і врятувати зникаюче на той час поголів'я. Ми свою справу зробили. А що далі? Врятовані тварини, як кажуть, сіли нам на шию. Нині ареал їх перебування становить площу приблизно двадцять тисяч гектарів. З них 10,8 тисячі гектарів – це лісові угіддя, решта – польові угіддя, що межують з лісовими масивами. Тому втрат і збитків зазнаємо не тільки ми. Тварини завдають шкоди плодовим садам, угіддям сільськогосподарських підприємств. Особливо полюбляють поля озимини. Знищують посіви. Навіть заходять у села.

Співрозмовник розповів історію, яка трапилася в одному з населених пунктів. Стара жінка, щоб утеплити хату, обклала всі стіни снопами кукурудзиння. Так роблять багато людей. Це й стало приманкою для зубра. Після того, як непроханий гість гарно підкріпився бабусиним кукурудзинням, вирішив трохи спочити. Розлігся під дверима і старенька довго не могла вийти з хати.

Здебільшого зубри тримаються гурту. При цьому не покидають території, де знаходяться. У нас нараховується приблизно третина від усіх зубрів, які є в державі. Вони перебувають на території трьох районів – Хмільницького, Літинського та Калинівського.

За словами старшого єгеря Хмільницького лісового господарства Олександра Сіваченка, протягом останніх п'яти років спостерігається міграція невеликих груп тварин. Групи у складі приблизно двадцяти особин відлучаються на відстань більш віддалену від постійних місць проживання. Пан Сіваченко каже, що зубрів бачили у Летичівському та Старокостянтинівському районах сусідньої Хмельницької області. Яка їх подальша доля, ніхто не знає. Так само, як доля старих тварин.

– Коли зубр старіє, він відходить від стада і пускається в мандри, – розповідає старший єгер Сіваченко. – Може йти світ за очі. Був випадок, коли нам повідомили аж з Чечельницького району про те, що там з'явився зубр. А це від нас більше двохсот кілометрів.

Круторогих знов порахують

У січні-лютому в області проведуть черговий перепис зубрів. Як їх рахують?

– Підходимо до стада приблизно на сто метрів, озброюємося потужними біноклями, і рахуємо, – каже Василь Мельник. – Наблизитися на меншу відстань не вдається. Не тому, що страшно. Тварини тікають.

Так само візуально мисливствознавці визначають вік тварин. “Набагато точніше можна встановити по зубах, але хто ж зубру в рота загляне?”

Зубрихи в пастку не потрапляють

Мисливствознавці визнають, що зубри вимагають більш уважного ставлення. Однак держава мало займається вирішенням проблем “червонокнижних” круторогих. Одна з таких проблем – переселення тварин. Це потрібно і для розширення ареалу, і для того, щоб запобігти можливим хворобам. За весь час з Вінниччини переселили в інші регіони 17 тварин – 12 у Львівську область, п'ять – у Волинську. Хоча щільність поголів'я потребує його зменшення. Для відлову тварин побудовано вісім пасток. Вони випробувані.

– Це ціла наука, спочатку виявити потрібну тварину, а потім заманити її в пастку, – каже старший єгер Олександр Сіваченко. – Так само непросто завантажити в кузов автомобіля. Як це не дивно, але зубрихи ніколи ще не потрапляли в пастку.