16/12/2010
0На базі підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства відбулася виїзна колегія Держкомлісгоспу України. Серед інших питань на ній розглянулися й проблеми вдосконалення ведення мисливського господарства в Україні, приведення їх до рівня європейських стандартів. А розпочалася вона з полювання… без рушниць.
Там по стежках олені бродять
Ще до сходу сонця три автобуси з найвищим керівництвом лісової галузі, начальниками обласних управлінь лісового та мисливського господарства, журналістами вирушили від луцького готелю „Україна” в Звірівське мисливське господарство. Вже сама назва цієї місцевості, а село Звірів відоме ще з XVI століття, багато про що говорить. Місцеві угіддя й досі дивують насиченістю дичиною. Варто було нам лише на кілька сот метрів від’їхати від адмінбудинку господарства, як дорогу перебігло велике стадо оленів. Поодинокі тварини, ще не раз вибігали нам на зустріч, аби глянути, хто ж то порушив їх спокій. Як нам пояснили, звірі вже звикли до гулу моторів, оскільки їх шум пов`язаний з приємною процедурою розвезення кормів по годівницях. Побачивши круторогих оленів, козуль, мої колеги телевізійники аж застогнали від захоплення. Та зупинятися заборонено, адже попереду нас чекає цікаве полювання без рушниць.
Наша довідка: Державне мисливське господарство „Звірівське” займає площу майже 25 тисяч гектарів. На його угіддях є 26 зубрів, 154 олені благородні, 368 оленів плямистих, 313 косуль, 240 диких свиней та багато дрібних звірів.
Після інструктажу головного спеціаліста обласного управління Петра Романухи, займаємо місця на мисливських вежах. Юний сурмач ріжком подає сигнал загоничам. І вже чутно як десь у далечі врозпочали свою галасливу роботу загоничі. Їх завдання вигнати на нас сполоханого звіра. Кому ж то повезе? Фотокамера на готові. А ось до вух долинає потріскування гілок і шурхіт по опалому листі копит. Та ба, велике, в кілька десятків оленів стадо пробігає лісом метрів за сто від моєї вежі. Ще хвилин через 15-20 мисливський ріжок сигналізує про кінець полювання. Збираємося біля Чорного містка, звідкіля годину тому вирушали за удачею. Усі збуджені від побаченого, а найбільше знімальна група Волинського телебачення. Олені, які показали більшості з нас лише хвости, вийшла саме на їхню вежу. Можливо, це і справедливо. Адже телебачення має найбільші можливості передати картину полювання.
Тим часом на збірному пункті в урочищі Йоганів нас вже зачекалися. З чотирьох груп мисливців наша прибула туди останньою. Та на свято завершення полювання ми не спізнилися (а як же без преси). З хвилюванням спостерігаємо як на широкій галявині спалахують мов факели, два вогняні стовпи. Знову звучать ріжки, вітаючи учасників. Керівник називає королів і віце-королів полювання, тобто тих хто найбільше здобув – у нашій ситуації побачив – звіра. Серед переможців і голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук.
– Полюванням сьогодні задоволений. Побачив двох оленів-рогачів, дві козулі і зайця. Цього вистачило, аби стати в своїй групі віце-королем полювання (умовного). А загалом ця втіха дорога. Інша справа перната дичина, зайці, лисиці. Буде добре, якщо мисливці, об’єднавшись, в гуртки по 30-40, самі дбатимуть про наповнення угідь звіром. Мисливське господарство „Звірівське”, де ми сьогодні перебуваємо, одне з кращих в Україні. До такої насиченості угідь дикими тваринами повинні прагнути й інші їх користувачі. Не дарма кажуть: ліс без звіра – мертвий.
Нашу розмову з очільником області знову переривають звуки ріжків. Вони виконують мелодію „Шана лісу” – своєрідний гімн мисливців. Почувши його, всі стають „струнко”. Так велить традиція.
Людина з рушницею – це серйозно
Ось таким не традиційним видався початок виїзної колегії Деркомлісгоспу України, яка відбулася в листопаді на Волині. А втім скоро все повернулося на кола свої. Розпочалося все з кількох традиційних підходів керівників галузі до преси.
-Я противник того, коли полювання починається з гарно накритого столу, коли проголошуються тости за удачу, а після того добре підготовлені в плані хмільного люди йдуть на полювання, – зауважує голова Державного комітету лісового господарства України Микола Шершун. – І працюючи довгий час в лісовому господарстві, завжди говорив, що цього робити не можна. Ви сьогодні побачили взірець проведення європейського полювання. Це не просто захід, це ритуал, це свято для тих людей, які виходять на полювання, аби відпочити. Ще років десять тому, працюючи начальником Рівненського лісового управління і перший раз побувавши в Угорщині, я це запровадив у себе.
Наша довідка: Загальна територія мисливських угідь в Україні складає 46,5 мільйона гектарів. Веденням мисливського господарства загалом займається 999 юридичних осіб. Така кількість організацій надає послуги приблизно 540 тисячам мисливців. Проте лише 300 тисяч з них беруть активну участь у полюванні. В цілому по Україні щороку добувається близько 12,5 тисяч голів копитних тварин, 300 тисяч хутрових звірів і трохи менше двох мільйонів пернатої дичини.
Питання правильного ведення мисливського господарства дуже важливе. Тому почергово відпрацьовуючи інші проблеми, ми підійшли і до цієї. В Україні сьогодні є 999 мисливських користувачів і вже сьогодні у нас з’явилися між ними серйозні протиріччя. Адже з 540 тисяч мисливців, які у нас є сьогодні, лише тисяч 40 мають можливість вкладати кошти і отримувати віддачу у вигляді трофеїв. Однак більшість мисливців таких можливостей не мають. Ми повинні йти до того, щоб і вони мали такі ж умови, як і приватні господарства. Якщо ти справжній мисливець, то повинен подбати, щоб і годівниці побудувати, і корми розвести, і провести інші біотехнічні заходи. Щоб не було так, що тільки для мене, а я – нічого. Має діяти правило: я повинен спочатку зробити, створити, а тоді вже покористуватися. Сьогоднішній захід вважаю стане один з етапів реорганізації нашої мисливської справи по європейським стандартам.
На жаль, за останні десятиліття ми практично втратили традиції полювання і втратили сам підхід до правильного ведення мисливського господарства. В Україні треба відходити від м’ясного полювання, коли йдуть відпочити і добути шматок м’яса. Сьогодні ми говоримо про те, що потрібно вирушати на полювання як на свято. Це спілкування з природою, це здобуток трофейного звіря, коли ви надовго запам’ятаєте цей день і зможете через роки похвастатися перед другом трофеєм. І вести мисливське господарство треба на селекційній основі, коли для відстрілу будуть відбиратися тварини, які з певних причин не можуть дальше перебувати в популяції, щоб не погіршувати її стан, або старі неперспективні для ведення мисливського господарства. Це одне з головних завдань, яке б ми хотіли б виконати при розвитку мисливського господарства України.
Усім рівні умови і однакову відповідальність
– В цілому є декілька шляхів ефективного розвитку мисливського господарства, – зауважує заступник голови Держкомлісгоспу України Віктор Червоний. – Це, зокрема, боротьба з бракон’єрством. І ми сьогодні хочемо відродити в Україні державну мисливську службу, яка б забезпечила охорону мисливських угідь і координувала зусилля з відтворення тваринного світу. Це і підгодівля тварин, це і профілактика їх захворювань, це і ведення на селекційній основі мисливського господарства, це і боротьба з хижаками. Сьогодні багато опонентів у цьому питанні. Говорять, що вовка треба занести в Червону книгу. Сьогодні, не маючи такої щільності тварин як в Європі і говорити, що вовка треба віднести до Червоної книги, я б рахував, що це не лише злочин перед мисливським господарством, але й перед суспільством. У Швеції 300 голів вовків, у нас – біля трьох тисяч. Їх надзвичайно багато.
Необхідно перебудувати саму структуру мисливського господарства в Україні і перейти на клубну систему, закріпити мисливські угіддя за низовими колективами так, як це роблять в Європі. Треба відмовитися від величезних таких мисливських формувань, як раніше, які об’єднують територію усього району, коли концентруються кошти на одному-двох господарствах, а рядові мисливці не можуть достойно провести полювання і добути звіра. А в деяких регіонах вся область належить одному мисливському господарству. Сьогодні ж у нас середня площа мисливських угідь мисливського господарства 46 тисяч гектарів, коли в Європі шість тисяч. У Чехії навіть від 500 гектарів можуть бути мисливські господарства. Уявіть, яку щільність звіра потрібно мати, щоб полювати на півтисячі гектарів!
Наша довідка: За останні п’ять років кількість копитних тварин (лось, олень, козуля, лань, муфлон, кабан) в Україні збільшилася на 37,2 тисячі голів і становлять 232 тисячі, а чисельність хутрових звірів сягнула 2,246 мільйона голів.
Сьогодні ми маємо усвідомити для себе, що головною оцінкою ведення мисливського господарства має стати оптимальна щільність звіра на тисячу гектарів угідь, а не якісь інші показники. Головне, про що ми зараз повинні дбати, це закріплення мисливських угідь за низовими колективами, це виконання усього комплексу біотехнічних і профілактичних заходів, це охорона мисливських угідь від бракон’єрства. Тоді Україна досягне Європейського рівня ведення мисливського господарства.
Сьогоднішня колегія ставить завдання виробити концепцію розвитку мисливського господарства, обговорити і вислухати думки всіх зацікавлених сторін і до кінця року подати уряду, а може й Президенту концепцію розвитку мисливського господарства України. Необхідно визначити мету, цілі, завдання, а потім під ці цілі подати (проявити) законодавчу ініціативу, подати відповідні законопроекти, відпрацювати нормативні документи рівня Державного комітету лісового господарства та Міністерства охорони довколишнього природного середовища. Вони мають бути максимально наближеними до європейських вимог і таким чином ми повинні створити законодавчу правову базу розвитку мисливського господарства. І тільки вже маючи цю базу, провести закріплення мисливських угідь за колективами.
В принципі в усій Європі мисливські угіддя поділені раз, давно і назавжди. Міняється власник, але господарство в цих межах існує десятиріччями. Ми повинні цю роботу виконати, щоб можна було відслідковувати наскільки динамічно розвивається це господарство в конкретних межах, бажано не дуже великих, щоб це було 5-10 тисяч, максимум 15-20 тисяч гектарів. Але воно має бути наповнене всім змістом: підгодівля, охорона, розведення звіра. Ми за те, щоб завозити в Україну елітні види мисливських тварин для того, щоб ними можна було підсилити наші популяції і займатися дичорозведенням.
* * *
На колегії також обговорювалися питання механізації трудомістких процесів у лісозаготівельному виробництві, ведення електронного обліку деревини, виробництва альтернативних видів палива. Учасники колегії також мали змогу оглянути нову технікою, яка працює на лісосіках, ознайомитися з будівництвом лісової дороги через заболочене урочище, а також побувати на державному підприємстві „Лісовий селекційно-насіневий центр” в селі Гаразджа, де поруч з садженцями основних лісоутворюючих порід, вирощується садивний матеріал багатьох рідкісних дерев та кущів. Завершилася колегія в адмінприміщенні Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, де відбулася презентація програми автоматизованого обліку лісопродукції.
