17/11/2010
0
Ліси Уманщини славляться своєю протяжністю. Одне тільки Собківське лісництво розпростерлося на 120 км. Та попри такі відстані, лісівники часто об’їжджають «свої володіння», особливо у пожежонебезпечний період. Адже тут, у лісостеповій зоні, треба особливо уважно і ретельно доглядати насадження. І хоч хвойних лісів у Собківському лісництві практично немає, лише подекуди трапляються мішані насадження, патрулювання цього року вели майже постійно: дві бригади на двох автомобілях об’їжджали територію, щоб не допустити загоряння, а якщо таке трапиться – вчасно помітити і ліквідувати його або покликати допомогу. За словами лісничого Петра Шевчука, найбільшою загрозою для лісу у спеку є спалювання стерні, пожнивних залишків на полях. Цього року Уманська районна адміністрація посприяла збереженню лісів, зібравши на нараду всіх сільгоспвиробників і попередивши їх про можливі наслідки неконтрольованого вогню і їхню відповідальність. Тим часом лісівники руки не склали – позакривали майже всі в’їзди до лісу – де встановили додаткові аншлаги, де частково перекопали і поставили таблички, що в’їзд до лісу заборонений у зв’язку з пожежонебезпечним періодом. «Завдяки таким заходам вдалося уникнути загорянь попри високу температуру і суху погоду», – розповідає Петро Шевчук.
Свого нинішнього обширного вигляду Собківське лісництво набуло десять років тому, після того, як до нього було приєднано ліси колишніх колгоспів та ті, що не мали господаря. В результаті площа лісництва збільшилася майже вдвічі. Та охороняти її стало важче не лише через це: «Ліси довгий час були нічийні, і населення звикло рубати там самовільно. До того ж, скрута була в державі – ні роботи, ні грошей. Тому після об’єднання лісівники проводили роз’яснювальну роботу і докладали дуже багато зусиль, щоб захистити ліс від самовільних рубок. Зараз ситуація контрольована», – розповідає лісничий Петро Шевчук.
Передані насадження були далеко не в найкращому стані. Там доводилося вести подекуди суцільні санітарні рубки – затрат багато, а якість деревини низька, переважно, дрова. Чимало коштів і зусиль треба було вкладати у відновлення цих лісів, а рубок головного користування, які дають прибуток, не було на той час. Тому, за словами Петра Васильовича, вирішили закласти лісорозсадник, щоб мати додаткове джерело прибутку. Нині Собківське лісництво вирощує близько 60 видів рослин, які можна використовувати для озеленення – кущі, вічнозелені насадження тощо. Щороку лісництво реалізує продукції з розсадника на суму близько 100 тис.грн. Також непоганий прибуток підприємтво отримує завдяки продажу дров населенню – адже в багатьох селах Уманського району газу немає, тому попит стабільно високий.
Собківське лісництво вже близько 4 років успішно залучає наймані бригади для роботи на рубках головного користування. Петро Шевчук задоволений співпрацею: «У нас велика територія, треба везти своїх працівників за тридев’ять земель, щоб вони працювали. Це невигідно. Тому наймані працівники нам полегшують життя». Нині ці бригади ведуть 100% головного користування і всі роботи по догляду за лісовими культурами. І Петро Шевчук при нагоді готовий розширювати співпрацю.
Однак без злагодженої роботи всього колективу неможливе ефективне господарювання. Завдяки винаходам тракториста Віктора Гнатовича Барабаша вдалося пришвидшити й оптимізувати виробничий процес. Винайдена ним сівалка спростила насадження жолудів на відкритих площах, а оприскувач для механізованого внесення гербіцидів дозволив відмовитися від першої прополки. Докладають усіх зусиль для успіху своєї справи помічник лісничого Олександр Вікторович Дошка, майстер лісозаготівель Андрій Миколайович Гунько. Завжди готовий підказати і поділитися досвідом один із найстарших майстрів лісу Іван Пилипович Дмитрик, який уже близько 30 років працює в лісі.
Разом вони оберігають ліс для всіх уманчан – щоб тішили око крислаті дерева.
