За минуле десятиліття колишні соціалістичні країни набули значного досвіду у реформуванні лісового сектору. Причому досвіду як позитивного, так і негативного. Його аналіз допоможе українським лісівникам уникнути помилок у процесі інституціональної та законодавчої реформи. В основу запропонованої Вашій увазі роботи покладено документи, отримані в ході навчальної поїздки українських фахівців до Угорщини, Словаччини і Чехії, здійсненої в квітні 2002 року в рамках українсько-шведського проекту.

Лісовий сектор Угорщини, Словакії і Чехії: основні напрямки розвитку

Л.Полякова, М.Попков, Науково-інформаційний центр лісоуправління, М.Савущик, Київська лісова дослідна станція, С.Пивовар, Радомишльський держлісгосп
Лісовий і мисливський журнал №1 2003г.

За минуле десятиліття колишні соціалістичні країни набули значного досвіду у реформуванні лісового сектору. Причому досвіду як позитивного, так і негативного. Його аналіз допоможе українським лісівникам уникнути помилок у процесі інституціональної та законодавчої реформи. В основу запропонованої Вашій увазі роботи покладено документи, отримані в ході навчальної поїздки українських фахівців до Угорщини, Словаччини і Чехії, здійсненої в квітні 2002 року в рамках українсько-шведського проекту

На рис.1. наведена загальна характеристика лісів і лісового господарства Чехії, Словаччині та Угорщини.

Сучасні схеми розподілу лісів за цільовим призначенням в основних рисах сформувалися в соціалістичний період. При цьому динаміка співвідношення лісів різного цільового призначення в Чехії і Словаччині відрізняється. Якщо в Чехії порівняно з 1990 роком площа експлуатаційних лісів зросла з 58,4% до існуючих 76,9%, то в Словакії процент експлуатаційних лісів продовжує знижуватись за рахунок лісів, що пошкоджені промисловими емісіями.

На початок реформ вісі ліси практично повністю були державними. Виключення складала Угорщина в якій поряд з державною існувала кооперативна власність на ліси. Після політичних змін 1990 року стартував процес реституції, тобто повернення прав на ліси їх колишнім власникам. Уряди підійшли до вирішення цього питання по різному.

В Угорщині згідно закону 1992 р., процес реституції проходив шляхом видачі компенсаційних облігацій, вартість яких, незалежно від вартості колишніх володінь, була обмежена 5 млн. форинтів (близько 20 тис.$). Підтвердженням наявності власності в минулому, були записи в земельному реєстрі, що збереглися за 150 років. Власники облігацій могли купити будь-яку власність, призначену для приватизації, у тому числі і ліс. Таким чином, були приватизовані всі кооперативні і 140 тис. га державних лісів. Формою проведення приватизації були аукціони, організація яких, за свідченням угорських фахівців, була не досить продумана. Це дозволило багатьом власникам облігацій зайняти вичікувальну позицію, унаслідок чого ціни на лісові ділянки були не високими. В даний момент ще 15,9% лісів Угорщини є резервом для приватизації.

У Чехії процес реституції, що стартував у 1991 році, виявився тривалим і украй хворобливим як для держави, так і для знову прошарку лісовласників, що формувався. Спочатку власникам були повернуті володіння площею до 75 гектарів. Пізніше парламент вирішив повернути лісові масиви площею до 400 гектарів. Однак і це рішення не задовольнило всіх колишніх лісовласників, самому видатному з яких у довоєнній Чехії належало 30 тис.га лісів. У 1998 році 16 тис. га лісової площі були передані університетам для реалізацій навчальних програм. У значній мірі ліси повернуті комунам і кооперативам. Однак дотепер немає законодавчого рішення про повернення церковних лісів.

У Словаччині в ході процесу реституції, що стартував у 1992 році, колишнім власникам було повернуто 830,8 тис.га лісу (за станом на кінець 2000 року). Знов утворені приватні володіння відрізняються невеликою величиною. Близько 80% приватних власників мають лісові угіддя площею менш 5 га (середній розмір приватного лісового володіння – близько 2,8 га). Лише 0,05% власників володіє ділянками лісу, що перевищують 5 тис.га. Висока роздробленість лісової власності унеможливлює ефективне ведення лісового господарства в значній частині лісів країни, ускладнює процес державного регулювання і контролю. Не всі приватні власники самостійно керують лісами. Держава, володіючи тільки 42% лісів, фактично господарює на значно більшій території (62% від загальної площі лісів країни). Це зв’язано не тільки з не можливістю ефективного господарювання на дрібних приватних ділянках, але і з утратою досвіду і необхідних знань, а також відсутністю достатніх фінансових засобів у колишніх власників і їхніх спадкоємців.

Зважаючи на переважання у структурі власності державних лісів, особливий інтерес представляє розподіл державних функцій управління лісового сектору (рис.2)

В Угорщині нормативну (законодавчу) функцію виконує переважно департамент лісового господарства, що функціонує в складі Міністерства сільського господарства і розвитку сільських територій.

Державна лісова служба Угорщини, що виконує основні контрольні функції, є юридично незалежною організацією і підзвітна міністерству. Вона має 10 регіональних представництв і виконує 2 основні функції – планування і контролю за веденням лісового господарства. Фінансування лісової служби бюджетне, однак, приблизно 30% витрат покривається за рахунок доходу від наданих послуг. Інших органів, що здійснюють контроль за веденням власне лісового господарства, в Угорщині немає. Служба охорони навколишнього середовища і 9 директоратів національних парків здійснюють адміністративний контроль за станом лісів на охоронних територіях.

Власником державних лісів є міністерство фінансів. На правах підрядника в нього виступає Угорський приватизаційний державний холдинг, підлеглий міністерству приватизації. Холдинг володіє не тільки лісами країни, але й іншими активами. Єдиної компанії, що веде лісове господарство в країні немає. Холдинг уклав контракт на ведення лісового господарства з 22 лісовими акціонерними компаніями з 100% державного капіталу (3 з них підлеглі також міністерству оборони). Роль холдингу зводиться до розпорядних функцій, узгодженню щорічних загальних планів і затвердженню балансу. Лісові компанії мають право управління власністю, однак вони не можуть продати ліс, здати його в оренду чи використовувати як заставу. Захисними територіями керують 9 регіональних комісій з національних парків.

У середньому одна державна компанія господарює на площі 50-60 тис.га. Внутрішня структура типової компанії включає 10-12, так званих, центрів прибутку. У переважній більшості “центр прибутку” – це аналог українського лісництва, однак, окремими центрами є також деревообробні заводи й інші, відносно автономні, ділянки виробництва (наприклад, великий розплідник чи залізнична ділянка). Частка державних лісових компаній Угорщини зберегла деревообробні потужності. Деякі цілком відмовилися від обробки деревини, деякі стали співвласниками (акціонерами) незалежних в економічному плані лісопромислових виробництв. Розрахунки за продукцію, що поставляється, між внутрішніми підрозділами компаній і їхніми зовнішними партнерами ведуться по тих самих правилах, на базі одних і тих самих цін.

Усі державні лісові компанії є дохідними. Основна стаття доходу – продаж деревини і лісопродукції. (одна третина продається на експорт, дві третини – на внутрішньому ринку). До 10% від загального доходу складає дохід від полювання. Приблизно 18% прибутку становлять податки. Значні суми перелічуються у фонд лісовідновлення (відрахування вираховуються з кубометра заготовленої деревини при усіх видах рубок у виробничих лісах), однак одержувані суми в зворотному порядку з фонду не покривають усіх понесених на лісовідновлення витрат.

Функцію підтримки лісового сектора крім державної лісової служби здійснює лісовий дослідницький інститут, університет західної Угорщини, лісові школи і цілий ряд недержавних організацій, серед яких слід відзначити Угорську лісову асоціацію, Угорську федерацію лісового господарства і деревообробної промисловості (Фагош) і асоціацію приватних власників лісу і фермерів.

У Словаччині в інституціональній структурі державного лісового сектору в пострадянський період відбулося цілий ряд змін, але вона все ще не може вважатися задовільною. Існуюча система лісового адміністрування запроваджена в 1996 році. Центральний її орган з 1993 року перебуває в підпорядкуванні Міністерства землеробства, що займається усіма питаннями, що стосуються використання землі. Лісовий сектор міністерства займається як розробкою лісової політики, удосконалення лісового законодавства, регулюванням основних норм і правил ведення лісового господарства, так і має певні контрольні функції передбачені законом.

Основні контрольні функції виконують лісові відділи у складі регіональних і обласних органів виконавчої влади. Скасування спеціалізованого органа, що займався адмініструванням лісового господарства, сталося в 1996 році. Це ускладнило і заплутало систему організації і ведення лісового господарства. Недостатня забезпеченість регіональних підрозділів технікою і матеріалами унеможливлює повномасштабне проведення необхідних заходів, крім того, позначається недолік кадрів. В даний час лісова адміністрація досягла рекордної чисельності (281 чоловік), але професійний рівень співробітників знизився (тільки 64% керівників мають вищу лісову освіту, 20% – не мають лісової освіти взагалі). Прийнята урядом у 2000 році Концепція лісової політики передбачає організацію спеціалізованого органа державної лісової адміністрації в процесі реорганізації органів виконавчої влади та децентралізації управління, що враховано в проекті нового лісового кодексу.

Самим великим власником державних лісів виступає державна лісова компанія “Ліси Словацької республіки”, що утворилася в 1999 році шляхом злиття 6 підприємств, що вели лісове господарство в державних лісах. За станом на 2001 рік, під управлінням компанії знаходилося більш 1 млн га лісових площ, з яких тільки 703,9 тис. га належать державі. Близько 45 тис. га орендуються і 289,5 тис.га ще не передані власникам. Компанія має у своєму складі 26 лісових підрозділів і дві фірми, що спеціалізуються на забезпеченні потреб лісового господарства в насінному матеріалі (1) і технічній підтримці лісових підрозділів (2).

Серед організацій здійснюючих підтримку лісового сектора окремо необхідно виділити Інститут лісовпорядного планування і дослідницький інститут лісового господарства в Зволині, що має цілий ряд підрозділів по всій країні

У Чехії лісовий сектор міністерства сільського господарства має чотири департаменти, що займаються як питаннями лісової політики і законодавства, так і контролю за дотриманням лісового законодавства всіма суб’єктами лісових відносин. Контрольну функцію також здійснюють 14 регіональних і 78 районних представництв міністерства. Останнім часом у Чехії намітилася тенденція передачі більшої кількості повноважень з республіканського на регіональний рівень.

Держава володіє 63% лісів Чехії, з яких 54,3% знаходиться в управлінні державної лісової компанії “Ліси Чеської Республіки”. Її засновником стало в 1992 році міністерство сільського господарства. Крім більш ніж 1,4 млн. га лісових територій в управлінні лісової компанії знаходиться практично 20 тис.км водяних потоків. У головному офісі працює 115 співробітників, зайнятих в основному стратегічним плануванням, вирішенням кадрових питань, контролем фінансових потоків і взаємин з контрактниками. Керування компанією здійснює рада директорів і наглядова рада, до складу якого входять 4 представники міністерства сільського господарства, 2 представника інших відомств і 2 співробітника компанії. Функції держави (в особі міністерства сільського господарства) зводяться до призначення генерального директора, визначення пріоритетів діяльності, схвалення балансу засобів компанії і регулювання компетенції ради директорів.

На регіональному рівні представниками компанії є регіональні директорати. Кожен директорат відповідає в середньому за площу в 84 тис.га і має у своєму штаті 6 співробітників, основні функції яких зводяться до методичної і контрольної діяльності, а також інформаційної і правової підтримки лісових підрозділів.

Власне веденням лісового господарства зайняті 90 лісових підрозділів (5 лісових підприємств і 85 лісових округів).

Лісові підприємства виконують усі лісові операції самостійно, завдяки чому штаб-квартира компанії може репрезентативно оцінити вартість і доцільність їхнього проведення. Середня площа одного підприємства 20 тис.га. Його штат складається приблизно з 80 кваліфікованих службовців і 225 робітників. Керує підприємством директор, головний офіс включає 5 управлінь по різних напрямках діяльності. Кожне підприємство поділяється на кілька лісництв. Три з п’яти лісових підприємств ведуть як лісове, так мисливське господарство.

У лісових округах на відміну від лісових підприємств всі операції в лісі виконуються за контрактом приватними компаніями. У середньому один лісовий округ відповідає за лісову площу в 16,5 тис.га і має у своєму штаті 5-6 чоловік лісової адміністрації, до 20 лісників, до 2 помічників лісників. Основним напрямком діяльності є оперативне планування і перевірка якості проведених робіт у лісі.

У підпорядкуванні лісової компанії знаходяться також насінний завод, регіональні адміністрації по управлінню водними ресурсами й агентство по лісовідновленню.

Серед організацій здійснюючих підтримку лісового сектора велика кількість проектних, наукових і науково-дослідних організацій.