12/11/2010
1В последнем номере журнала "Экономика Украины" вышла статья Андрея Николаевича Бобко. Ниже привожу выводы из этой работы. Полный вариант статьи в "доковском" формате прикреплен к этой заметке. М.П.
Висновки і пропозиції
З викладеного правомірно зробити такі висновки.
1. Система земельного і податкового законодавств України щодо оподаткування лісових земель як головного природного ресурсу, що використовується у процесі здійснення лісівництва, є хибною, що вимагає запровадження плати за землю.
2. За свідченнями вчених, земельна рента, що розраховується як плата за право постійного користування лісовими землями, становить від 1/4 або 1/3 вар-тості виробленого продукту. В галузі лісівництва така частина може бути навіть більшою, оскільки період ротації лісових порід є значно довшим порівняно із сільськогосподарськими культурами, і вона привласнюється лісокористувачами.
3. Система встановлення в Законах України "Про Державний бюджет України" доходів як збору за СВЛР і КЗДЛФ (код 13010000) є "непрозорою", а також малодоступною для контролю й розуміння органами ДПС, органами місцевої влади та громадськістю.
4. За наведеними нами розрахунками виходить, що у 2008 р. державний бюджет втратив, щонайменше, 500 млн. грн. надходжень за використання лісових земель суб’єктами господарювання у галузі лісівництва (тобто близько 50 грн./га лісових земель).
Отже, необхідно до основоположних нормативно-правових актів (Земельного кодексу України, Законів України "Про плату за землю" і "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісового кодексу України та ін.) внести зміни і визначити лісівництво як галузь аграрної економіки, в якій суб’єкти господарської діяльності (власники, постійні користувачі або орендарі) є землекористувачами і ведуть її на умовах платності за земельні угіддя. Тільки таким шляхом лісівництво в Україні може звільнитися від затратних механізмів фінансування, набути промислового та екологічного характеру на зразок євро-пейських держав, наблизитися до їх рівня за показниками лісокористування і станом лісових екосистем.
Так, у сусідній Польщі Законом про ліси від 28 вересня 1991 р. визначено: "Ліс у розумінні Закону — це земля" (ст. 3). Фінансування господарювання вдержавних лісах покривається "з власних доходів, і лісове господарство здійснюється за прин¬ципом фінансової самостійності” (ст. 50). "Видатки на утримання Генеральної дирекції Державних лісів і регіональних дирекцій Державних лісів фінансуються із внесків, які відраховуються з доходів лісництв" (ст. 52). Базою для оподаткування лісових земель є кількість умовних гектарів на основі площі деревостанів за головними породами "згідно з планом лісовпорядкування" (ст. 64).
Настав час чітко усвідомити, що природно-кліматичні умови України в більшості її областей не поступаються перед сусідніми зарубіжними країнами і є досить сприятливими для здійснення землекористування з метою розвитку прибуткового лісівництва з ідентифікованими вимірами обсягів приросту де-ревини і лісокористування (у тому числі в областях Карпатського регіону). Найбільш ефективно ці питання мали б вивчити вітчизняні вчені, врахувавши історичні свідчення, а також сучасні технології таксації лісу та лісовпорядкування — з тим, щоб зробити лісівництво самоокупним і прибутковим.
1 коментар
Popovich_Pavel
Я несколько раз приступал к комментированию данной статьи. И всё что-то не получалось. Потом я понял: критиковать надо не отдельные положения статьи и не её всю, а основания из которых выводятся основные положения.
Парадигмальной, мировоззренческой основой взглядов, подобных изложенным в этой статье есть укоренившееся представление о том, что основным продуктом лесного хозяйства есть древесина. Отсюда такой "сельскохозяйственный" уклон. "…лісівництво- галузь аграрної економіки, в якій суб'єкти господарської діяльності (власники, постійні користувачі або орендарі) є землекористувачами і ведуть її на умовах платності за земельні угіддя." Такое представление сложилось в эпоху первых пятилеток в СССР и оказалось достаточно живучим в независимой Украине. Многолесные регионы остались в соседнем государстве, а нам достались специалисты с шаблонным мышлением, продолжающие даже не считать и думать, а ощущать – лес растет, чтоб спилить деревья и получить древесину в виде сортиментов.
Такая позиция прошла длительный путь в своем развитии и ещё не скоро заменится иной. Вот о другой позиции и поговорим.
Из каждого и отдельно стоящего дерева и древостоя и целого насаждения отдельный человек и человеческое общество и всё человечество в целом извлекает блага и полезности, необходимые для своего существования.
Блага и полезности бывают:
1) локальные –получаются и извлекаются из леса на месте. Без воли человека не распространяются. Права собственности на них легко специфицируются, исключительность пользования легко достигается. Это в первую очередь древесина в виде сортиментов, смолы и соки, древесная зелень, плоды, семена, за редким исключением, грибы, ягоды;
2) региональные – получаются и извлекаются в самом лесу и на некотором расстоянии от него. Помимо воли собственника распространяются на некоторое расстояние от насаждения. Права собственности специфицируются с трудностями, исключительность пользования вызывает сложности. Пример: защитные свойства леса – грунто, водо, воздухо, шумо и т.д., охотничья фауна, рекреационные и эстетические;
3) глобальные – получаются на локальном, а извлекаются на глобальном уровне. Помимо воли собственника распространяются на значительные расстояния или по всей планете. Права собственности не специфицируются или собственник всё человечество. Абсолютно не исключительны и повсеместно доступны, не зависимо от места производства. Климаторегулирующие, углероддепонирующие свойства леса, биологическое разнообразие.
В Украине при нашей лесистости, распаханости территории, и антропогенной нагрузке на окружающую среду каждое дерево производит глобальных и региональных благ столько же сколько и в соседних странах, однако потребность в этих благах у нас в 2-3 раза выше. Гляньте на донецкие терриконы, криворожские карьеры, каневские овраги, берега днепровских "морей" или просто распаханные почти до уреза воды берега рек, посмотрите, сколько людей отдыхает в лесах Донбасса и станет всё ясно.
Налицо конфликт между производителями и потребителями общественных благ. В Украине действует общегосударственный сервитут: каждый может свободно пребывать в лесу и т.д.
Если я посадил дерево, а лучше целое насаждение, пускай площадью более 0,1 га, то есть лес, то из него получается: древесина, плоды, семена, древесная зелень, грибы, ягоды. Лес защищает грунт, на котором сам растет и еще на некоторое расстояние распространяется его защитные свойства, ветрозащитные с подветренной стороны на 25-30 высот, издалека приятно смотреть на него, приезжают отдыхать в лесу не с другого континента, а из соседнего села. Также на 50-100 лет сохраняется поглощенный из атмосферы углекислый газ, могут поселиться редкие виды флоры и фауны. Что я могу продать и получить компенсацию понесенных затрат? Почти одну древесину. Остальное достается пользователям даром.
Чем больше потребляют сторонние пользователи, тем больше затраты лесхоза. Например: больше посетителей леса – выше пожарная опасность, больше дежурств и т.д.
А Бобко констатирует что "природно-кліматичні умови України в більшості її областей є досить сприятливими для здійснення землекористування з метою розвитку прибуткового лісівництва з ідентифікованими вимірами обсягів приросту деревини і лісокористування". Но ведь по землепользованию – огороду чужые без разрешения собственника не ходят, и по арендованной земле в агрофирме не очень, а в лесу может каждый свободно пребывать.
Я был в группе авторов, которые "давали отлуп" предложениям Минфина взымать плату за лесные земли не в составе платы за лесные ресурсы – древесину, попённой платы. Пока удалось объяснить, что в соответствии с Законом Украины от 25 июня 1991 г. № 1251-XII
«Принципами побудови системи оподаткування є:
обов'язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період;
рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;
рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).»
Таким образом, если существует всеобщее разрешение бесплатно пользоваться дарами леса, то кто-то должен платить за пользование землей.
Если лесхоз пользуется лесом, то за землю он платит, когда срубит лес. А если каждый свободно и бесплатно пребывает в лесу, увеличивая пожарную опасность и создавая фактор беспокойства, вытаптывания и т.д., то он лесопользователь или землепользователь?
Почему не взымать плату за хождение по земле в лесу с граждан и лиц без гражданства? А то одни ходят, а другие их обеспечивают да ещё и налоги платят.
Я за взымание налогов со всех доходов. Однако платное пребывание в лесу надо вводить постепенно. Лучше чтоб государственные леса оставались бесплатными, а за пребывание в новосозданных частных взымалась плата, так же как и за защитные функции, но пока это маловероятно.
Если лесхоз обеспечивает кому-то блага то должен получать оплату за это. То ли в виде государственного финансирования, то ли в виде уменьшения налогообложения.
Comments are closed.