27/10/2010
0Кстати, по моим данным, очередной выпуск газеты "Природа и общество" начнет давно назревший разговор о степном лесоразведении. При этом трибуна будет доступна всем… Давно такого не было… М.П.
Степи України – своєрідна та неповторна частина великого степового пасу Євразії, що має тривалу драматичну історію (Парнікоза, 2008). Нажаль на сучасному етапі екосистеми степової зони нашої країни перебувають в критичному стані, адже зазначається, що лише 4 % степової зони (що займає 40 % території України) не розорано. При цьому, цілинних степових ділянок, за попередніми оцінками лишилось не більше 1% (Котенко, 1994; Андрющенко, 1999). Втім, поряд з розгалуженою мережею дрібних степових фрагментів на території нашої держави ще збереглася низка великих степових територій, значна частина з яких сконцентрована в межах Кримського півострова. Сучасний Крим це регіон з сильно розвиненим сільським господарством та надзвичайно важливий рекреаційний центр. Зважаючи на це найбільші за площею та найцінніші за біорізноманіттям степові ділянки збереглися тут переважно у віддалених та зневоднених куточках, зокрема в Центральному Криму, Присивашші, а також на крайньому східному – Керченському та західному – Тарханкутському півостровах. Виключна цінність цих територій загальновизнана. Зокрема найбільші тутешні степові ділянки визнано пріоритетними територіями для розбудови мережі природно-заповідного фонду Криму (Выработка приоритетов, 1999). Як показало наше дослідження на базі супутникових мап з подальшою детальною верифікацією на місці, степові комплекси різного ступеня трансформованості займають більшу частину площі Керченського півострова. Зважаючи на це виділено найцінніші природні території Керченського півострова та запропоновано оголошення їх об’єктами природно-заповідного фонду різного рангу (Парнікоза, 2009). Особливу увагу при цьому слід звернути на Караларський та Осовинський масиви, що розташовані на півночі Керченського півострова і являють собою один з найбільших суцільних анклавів ковилового степу в Європі (загальною площею більше 11 тис. га). Вказаний анклав характеризується наявністю популяцій десятків видів раритетних рослин та тварин. Значною складовою цінності тутешніх степів є гніздові території рідкісних степових птахів, зокрема останні гніздові території хохітви (Tetrax tetrax) на Україні.
Велику цінність становлять також, як непорушені, так і різного ступеню порушеності степові комплекси Тарханкутського півострова (загальною площею біля 20 тис. га). Впродовж літнього сезону 2010 р. нами разом з співробітником Інституту зоології НАН України ім. І. І. Шмальгаузена, к.б.н. Годлевською О. В. було здійснено інвентаризацію степових ділянок півострова Тарханкут. З’ясовано, що тут досі добре збережені великі фрагменти ковилових степів (зокрема великі за площею степові смуги на північному та південному схилах Тарханкутської підвищеної рівнини) з домінуванням Stipa brauneri (Pacz.) Klok. та S. capillata L., петрофільні степи, а також унікальна рослинність абразивних берегів. Виключну цінність становить дана територія, як місцезростання цілого ряду червонокнижних та ендемічних видів, місце існування степових комах та рептилій, гніздування низки рідкісних птахів.
Найменш вивченими є степові ділянки центральної та північної частини Кримського півострова. Втім, за результатами попередніх досліджень вони все ще являють собою цінні рефугіуми степового біорізноманіття. Саме для них зазначалося зростання до 647 видів судинних росин, з яких 8 занесено до Червоної книги України, а 2 є ендеміками (Перспективы создания.., 2002). Частина цих територій була визнана науковим семінаром у Гурзуфі пріоритетними територіями для розбудови мережі природно-заповідного фонду Криму. Це велика степова ділянка у верхів’ях сухоріччя Самарчик в районі с. Сусаніно Первомайського району, Таукський степ (два фрагменти включені в ландшафтний заказник місцевого значення) у с. Григор`ївка, степовий останець біля с. Клепініно Красногвардійського р-ну, а також Скворцовський степ на північний захід від Сімферополя (Выработка приоритетов, 1999).
Величезну цінність становлять виявлені Котенко Т. І. степові об’єкти Центрального Криму, зокрема ділянка цілинного степу між с. Орловка, Рилеївка та Славне у Роздольненському р-ні, а також дві степові балки з прилеглими плакорними степовими ділянками, що проходять західніше та на схід від с. Наумівка в бік оз. Сасик у Сакському р-ні (Котенко, 2003).
Як цінний степовий останець згадується ділянка степу з фрагментом ковилово-типчакової рослинності поблизу с. Кремньовка Красногвардійського району (Перспективы создания.., 2002). Перспективними для збереження є також злаково-полинові степи Перекопського перешийку та Присивашшя.
Збереження біорізноманіття всіх вищеописаних територій вимагає в першу чергу оголошення їх об’єктами природно-заповідного фонду з достатньо сильним статусом, щоб запобігти розорюванню, засмічуванню чи стихійній рекреаційній забудові. При цьому аргументація їх створення має базуватися не тільки на звичних природоохоронних аргументах, а й на застосуванні нових підходів, щодо зацікавлення місцевого населення в існуванні степових комплексів. Зокрема йдеться про можливість організації Зеленого туризму на основі великої естетичної привабливості весняного степу. Прикладом на який при цьому слід орієнтуватися, є загально відома “Долина нарцисів”. Завдяки весняному часу функціонування такий туризм може знайти достатньо велику цільову групу, яка в даний період лишається практично не задіяною. Ще одним підходом, що застосовується в світі у випадку степових територій є створення демонстраційних парків диких та свійських тварин. Можливі й інші варіанти зацікавлення місцевої громади. Впроваджуючи подібні заходи, однак, не потрібно забувати, що за будь-якого сценарію пріоритетом залишається збереження степових екосистем, тому найцінніші їх ділянки мають бути оголошені заповідними. В умовах коли погодити створення тут природних заповідників навряд чи вдасться поєднати збереження найцінніших степових ділянок з Зеленим туризмом якнайкраще дозволяє створення Національних природних парків.
Процес створення національних парків у Криму вже розпочався. Зокрема, під тиском громадськості на території частини степових територій Тарханкутського півострова було створено національний природний парк (НПП) “Чарівна гавань”. На жаль він включив лише 10900 га півострова, з-за чого більша частина цінних степових комплексів лишилася без охорони. На території ж Караларського степу наразі існує поки що тільки нещодавно створений регіональний ландшафтний парк (РЛП) “Караларський” загальною площею 6806 га, що потребує розширення за рахунок Осовинського масиву та урочища Артезіан, а також трансформації в національний природний парк. Пріоритетом слід визнати проектування національного парку у степах Центрального Криму за кластерним типом, що дозволить включити в нього всі головні степові останці регіону.
У випадку щойно створеного НПП «Чарівна гавань», РЛП (в майбутному НПП) «Караларський» та пропонованого НПП в Центральному Криму слід зазначити, що їх практичне функціонування і що найважливіше практична реалізація охорони біорізноманіття значною мірою буде залежати від проекту організації їх території. Зокрема запорукою відсутності надмірного пресу рекреації чи господарської діяльності та збереження флори та фауни цих степових комплексів може бути тільки виділення на більшій їх частині заповідної зони, що передбачатиме дотримання сезону тиші в час гніздування птахів (а в перспективі можливо і під час розмноження тюленів Monachus monachus), та зведе до мінімуму рекреаційні навантаження. Одночасно необхідно подбати про другий найважливіший аспектом їх подальшого існування, що полягає у необхідності розширення території. Таке розширення має включити до складу степових НПП, як додаткові цінні природні території, так і території необхідні для розвитку Зеленого туризму та інших форм рекреації.
В умовах, коли вищезазначені заходи необхідно реалізувати негайно (адже в останній час загрози степовим екосистемам, зокрема розорювання та заліснення посилилися) необхідною є консолідація зусиль української природоохоронної громадськості. В таких умовах постала кампанія “Збережемо українські степи!” (Василюк, 2009), одним з пріоритетних завдань якої, стала реалізація заходів зі збереження екосистем степового Криму. Інформацію про кампанію та наші контакти ви можете також знайти на сайті http://pryroda.in.ua/step/
Література:
Андрющенко Ю. О. Степові ділянки як резервати для підтримки видового різноманіття птахів на півдні України // Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть. — Канів, 1999. — С. 102–105.
Василюк А. В. Общественная кампания «Сохраним украинские степи!» // Степной бюллетень, №27, Осень 2009. –. С. 26-30
Выработка приоритетов: новый подход к сохранению биоразнообразия в Крыму. Результаты программы «Оценка необходимости сохранения биоразнообразия в Крыму», осуществленной при содействии Программы поддержки разнообразия BSP. — Вашингтон: BSP, 1999. — 257 с.
Котенко Т. И. Степи Украины: их значение, современное состояние, научная ценность, приоритетность охраны // Вестник экологии. — 1996. — № 1–2. — С. 10–26.
Котенко Т. И. Ценные степные участки центральной и западной частей равнинного Крыма и перспективы их сохранения // Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття: Метеріали наукової конференції, присвяченої 80-річчю Канівського природного заповідника (Канів, 9-11 вересня 2003 р.). – Канів, 2003. –С. 63-66.
Парнікоза І. Ю. Збереження українського степу: що можна зробити вже сьогодні? // Раритетна теріофауна та її охорона / За ред. І. Загороднюка. – Луганськ, 2008. – С. 53-62 (Серія: Праці Теріологічної школи. Випуск 9). http://pryroda.in.ua/step/zberezhennya-ukrainskogo-stepu-shho-mozhna-zrobiti-vzhe-sogodni/
Парнікоза І. Ю. Перспективна мережа ПЗФ Керченського півострова // Заповедники Крыма. Теория, практика и перспективы заповедного дела в Черноморском регионе. Материалы V Международной научно-практической конференции (Симферополь, 22-23 октября 2009 г.). – Симферополь, 2009. – С. 110-114.
Перспективы создания Единой природоохранной сети Крыма. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2002. – 192 с.
