Хто творить ліси Волині

Позолоту й багрянець вплітає осінь в кучері гаїв та дібров. Лиш вічнозелені сосни та ялини стоять незворушно. Доцвітає останній верес, червоним вогником світять горобина та калини, дивно зирять на них чорні очі терну. Волинські ліси чи не найкрасивіші в Україні. З післявоєнного 1946 року їх площа зросла удвічі і зараз становить 34 відсотки області. У цьому величезна заслуга багатьох поколінь лісівників, природолюбів. Про те, як вберегти і примножити зелене багатство для прийдешніх поколінь, ведемо розмову з начальником відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Борисом Павловичем Бабелясом.

– Борисе Павловичу, чим переймаються лісівники Волині цієї осінньої пори?

– Зараз ідуть осінні посадки дерев. Цьогорічна весна була запізнілою, до того ж чимало підготовлених під заліснення площ, підтопила вода, тому й не скрізь під час Всеукраїнської акції «Майбутнє лісу – у твоїх руках!» вдалося посадити деревця. Тепер є можливість виправити ситуацію. Осінь – також найкращий час для приготування земельних ділянок під нові ліси, які вже садитимо наступної весни. Адже її потрібно очистити від хмизу, виорати, дослідити грунти на предмет захворювань, зрештою, визначитись, де і які породи саджанців найкраще ростимуть. Вже зараз лісівники оглядають свої шкілки, теплиці, де вирощують посадковий матеріал, намагаються їх підживити, захистити від шкідників, хвороб та морозів. У кожному лісгоспі і навіть лісництві є власні розсадники, які потребують ретельного догляду. Потрібно думати й про насіння, адже ми відтворюємо тридцять дві лісоутворюючі породи дерев. Тому йде заготівля жолудів, шишок, чимало порід дерев черенкується. Зібране насіння потрібно обробити захисними компонентами і «перезимувати». Одне із найважливіших завдань лісівників – догляд за лісопосадками, молодими і стиглими деревостанами. Адже ліс, як і людина, хворіє. Часто для його оздоровлення досить вчасно провести планові рубки догляду або ж прибрати вогнище захворювання.

– Ви очолюєте провідний відділ управління, який потребує титанічної праці, неординарних організаторських здібностей та інтелекту. Де берете сили, хто ваші співпрацівники?

– Насправді, за моїм глибоким переконанням, всі відділи управління лісового та мисливського господарства провідні. Лісова галузь потребує дружної злагодженої команди, яка фахово і оперативно може провадити великий фронт робіт. Це, якщо хочете, маленька армія, що має командира, власну тактику, здатна виконувати важливі стратегічні завдання. А що лісомисливське управління очолює Богдан Колісник – державник, інтелектуал, кандидат економічних наук, людина з багаторічним лісівничим досвідом і великим багажем знань, патріот і стратег лісомисливської справи, то й відповідно команда підібралась якнайкраща. Це люди, з якими приємно спілкуватися, а головне, можна творити добрі справи для свого народу і держави. Більшість із них пройшли всі лісівничі ланки – від майстра лісу до держслужбовця нашого управління. Разом зі мною у відділі працюють Володимир Неводнічик, Наталія Проценко та Олександр Литвин. Мудрі, досвідчені, толерантні фахівці. Вони обізнані зі станом справ у всіх лісництвах, знають, де які деревостани, навіть породний склад того чи іншого лісу. Часто виїжджають на місця, підказують, як краще виростити і зберегти наші ліси для нащадків. Вони вміють працювати із людьми, володіють комп’ютерною грамотою і, що важливо, вміють вести діловодство. Приємно відчувати опору і з боку виконуючого обов’язки головного лісничого управління Сергія Шеремети, заступника начальника Ігоря Ляховича, начальників відділів Володимира Читкайла та Григорія Новосада… Власне, усі наші працівники – фахівці своєї справи, що люблять ліс, розуміють його значущість. З такими людьми хочеться працювати, та й є задля кого. В усіх нас ростуть діти, у декого є вже онуки. Для них ми садимо і бережемо наші волинські ліси.

– Коли вже згадали за родинне: хто ваша дружина, чи є діти?

– Моя дружина – Тетяна Павлівна, викладач ґрунтознавства Шацького лісового коледжу імені Валентина Сулька. Маю доньку Наталю, до речі, вона член учнівського лісництва, що діє при Шацькій загальноосвітній школі. Цьогоріч навіть брала участь в обласному зльоті учнівських лісництв, робила доповідь. Вже десятикласниця. Як і ми з дружиною залюблена у ліс, займається науковою роботою, а ще власноруч посадила свій маленький лісочок.

– Ви плекаєте лісівничі кадри не лише вдома. Знаю про Вашу особисту підтримку дітей та юнацтва, цілеспрямовану роботу управління по підготовці нового покоління лісівників.

– Це правда. Працюючи на всіх посадах, багато спілкувався з юними природолюбами. Адже вони наші найперші помічники: беруть найактивнішу участь у Всеукраїнській акції «Майбутнє лісу у твоїх руках», обласному конкурсі «Хатинка для птаха», садять дерева, заготовляють насіннєвий матеріал, допомагають вирощувати сіянці та саджанці. Наше управління досить успішно співпрацює з управлінням освіти і науки облдержадміністрації, обласним еколого-натуралістичним центром. Сьогодні на Волині діє тридцять вісім учнівських лісництв, які провадять надзвичайно велику роботу по залісненню, поширюють лісівничі знання, дбають за чистоту і порядок у лісі. Чимало з них після школи продовжує навчання у Шацькому лісовому коледжі імені Валентина Сулька, у лісотехнічних вищих навчальних закладах. До речі, держлісгоспи Волині дбають і за професійний ріст майбутніх кадрів, спілкуються з викладачами та студентством лісівничих спеціальностей, сприяють їм у проходженні виробничої практики, а Шацькому лісовому коледжу допомагають ще й матеріально. Багато випускників цих навчальних закладів приходять згодом на роботу у наші лісництва, держлісгоспи і навіть в управління лісового та мисливського господарства, як ось випускник Луцького національного університету Олександр Неділько.

– Отож є надія, що лісівники не переведуться. А як Ви потрапили до Храму природи, і як складався Ваш шлях у лісівництві?

– Мені з дитинства подобалася професія лісівника. Народився я у селі Коритниця Локачинського району. Там пішов до місцевої восьмирічки і захопився природничими науками. Це й визначило мій подальший шлях. Після закінчення Привітненської середньої школи вступив у Шацький лісовий технікум. Працював інженером охорони праці у колгоспі рідного села, верстатником цеху переробки деревини лісопереробного комплексу «Венське» ДП «Шацьке УДЛГ». Тоді ж пройшов навчання без відриву від виробництва у Львівському лісотехнічному університеті. Був лісничим Шацького і Поліського лісництв, головним лісничим ДП «Шацьке УДЛГ» та «Любомльське ЛГ», зараз очолюю відділ лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

– Ви йдете на вибори до місцевих рад від Народної партії, членом якої Ви є. Чим продиктоване таке рішення?

– Я вірю в Україну, у її майбутнє. Хтось має розбудовувати нашу державність. Хочу, щоб моя донька, усі люди жили в заможній процвітаючій державі. Для цього я і йду на вибори до рад. Впевнений, маю потрібні знання, досвід, а головне, вболіваю за рідну й дорогу мені Волинь, за Шацький район. Хто ж як не ми у своїм домі створимо затишок і добробут! Лісівнича галузь Волині на ділі довела, що здатна берегти, вирощувати і доглядати чудові ліси, фактично, третину території Волинської області лісівники тримають у добротному стані. Тепер понад триста лісівників ми делегуватимемо до місцевого самоврядування, сподіваємось на підтримку людей і, хочу запевнити, лісівники не підведуть, довіру людей виправдають.

Інтерв’ю вів
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління
лісового та мисливського господарства
На фото: Борис Бабеляс