ПЕРЕВЕРТНІ У ПОГОНАХ

Рекетири в особі капітана, старшого лейтенанта та оперуповноваженого податкової міліції. Перевертні у погонах, представляючись селянам віддалених сіл податківцями, збирали чималі суми грошей, страхаючи простих людей неминучою розправою. Тепер ці «стражі порядку», один з яких ледве не втік за кордон, за свої злочинні дії отримали умовне покарання. То ж кого сьогодні по-справжньому захищає суд – злочинців-перевертнів чи постраждалих волинян? І чому інші перевертні в погонах, відчуваючи безкарність, ганьблять звання правоохоронця?

«БАНДОТА» – ТАК ЇХ НАЗИВАЛИ СЕЛЯНИ
Їх затримали швидко і несподівано. Колишній старший дільничний інспектор Ковельського міськвідділу УМВС України у Волинській області Олексій Юхимук, колишній оперуповноважений відділення викриття злочинів у базових галузях економіки відділу податкової міліції Ковельської МДПУ Сергій Головатий, колишній дільничний інспектор Ковельського міськвідділу УМВС України у Волинській області Анатолій Куліковський насправді вели подвійне життя. Молоді офіцери небезкорисно вирішили використати своє службове становище у власних цілях, ступивши на злочинний шлях незаконних вимагань і поборів.

З матеріалів кримінальної справи №40-072-08, порушеної Ковельською міжрайонною прокуратурою:
17 квітня 2008 року в селі Задиби Турійського району невстановлені працівники Ковельського ВПМ ДПА, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом вимагання, за попередньою змовою групою осіб на подвір’ї власного будинку громадянки Савлук К.О., під погрозою вилучення майна, вимагали у громадянина О.В. Ґуля передати їм 5 500 гривень. Однак, через те, що в останнього не було такої суми, взяли від нього 3000 гривень.
27 червня 2008 року Ковельською міжрайонною прокуратурою за даним фактом було порушено кримінальну справу за ст. ст. 189 ч.2, 364. ч.3 КК України – це вимагання вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб з використанням свого службового становища та зловживання службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу.

Нові й нові факти вимагань, якими займались ковельські перевертні у погонах, були встановлені в ході кропіткого досудового слідства.
Бандота – так називали цих рвачів у погонах турійські селяни, до яких непрошені гості заходили без дозволу. Людям здавалось, що знову все повертається до подій, які мали місце на початку дев’яностих – рекету, вимагань, безвладдя. Люди ці важкою працею заробили ліс для власних потреб, адже робітники важко працювали, ліквідовуючи наслідки буревію. І от до цих громадян, які розпилювали деревину на будматеріали, офіційно, з дозволу сільської ради прийшли ці перевертні.
Розмова була короткою: «Платіть гроші!». На найменше заперечення лунали грубі погрозливі репліки на зразок: «Чого ти видьоргуєшся, хочеш – я тебе закопаю». Всі ці погрози – покази потерпілих, свідків – зафіксовані в матеріалах кримінальної справи.
– Ми думали, що це бандитський рекет, – згадували селяни, – а це були міліціонери, які поводили себе зверхньо, нахабно, грубо порушуючи закон. Вони лякали людей, казали, що конфіскують матеріали, автомобіль, будинок, якщо потерпілі їм не заплатять обумовлену суму, нарешті, викличуть слідчо-оперативну групу і відправлять усіх до тюрми, якщо останні не пристануть на їх умови.
Вже під час розслідування кримінальної справи були встановлені й інші факти злочинної діяльності О.В. Юхимука та А.П. Куліковського. Капітан та старший лейтенант міліції 27 березня 2008 року на дорозі, яка веде до селища Люблинець, перестріли жителя міста Ковеля. Міліціонери зажадали 1 500 гривень викупу, інакше погрожували конфіскувати вантажний автомобіль та всю лісопродукцію, яку він перевозив. Що він міг протиставити правоохоронцям, як захистити свої права та інтереси? Потерпілий, не маючи іншого виходу, передає вимагачам з ковельської міліції обумовлену суму готівки.
Так само поступив і житель села Задиби, у якого злочинний дует в складі того ж Юхимука та Куліковського вимагав не одну сотню гривень. Інакше, казали «оперативники», – конфіскуємо трактор МТЗ та всю лісопродукцію. Перевертні в поганах таки отримали 600 гривень через свого спільника.
Вже добре знайомий нам старший дільничний Ковельського міськвідділу УМВС України Олексій Юхимук, використовуючи владу та службове становище, ще й склав завідомо неправдивий документ-постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. За корисливою логікою капітана ковельської міліції виходило, що місцевий житель Толстенко, якому умисно були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості іншим громадянином, що таки пізніше встановило слідство, в стані алкогольного сп’яніння, з власної необережності невдало перечепився за бруківку, впав і вдарився головою об асфальт, позбувшись при цьому кількох зубів. Старший дільничний діяв далеко не так, як велить буква Закону, а з корисливою метою виправдовував п’яничок-дебоширів.
ЗЛОЧИНЦЯ ЗАТРИМАЛИ НА КОРДОНІ
Відомо, що у взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен проявляти високу культуру і такт. Як це далеко від реальних фактів, коли правоохоронець погрожує громадянам, обіцяє «закопати в землю», наче розбійник з великої дороги, вимагає чималі суми грошей. Це компрометує всю правоохоронну систему. Ясна річ, розслідуючи цю кримінальну справу, ми ставили собі за мету якнайшвидше викрити і покарати цих «рвачів у погонах».
На жаль, колишній начальник Ковельської міліції, будучи інформованим про злочин свого підлеглого, байдуже підписав його заяву на звільнення за власним бажанням. І на тривалий період часу один з підозрюваних – Анатолій Куліковський, знаючи, що запахло смаленим, накивав п’ятами. Затримали колишнього оперуповноваженого випадково – вже при перетині державного кордону. Інших міліціонерів-вимагачів затримали відразу, але суд увесь час не хотів давати дозвіл брати їх під варту.
Колишнім офіцерам, які ще недавно одягали міліцейську форму і діяли від імені держави, були висунуті серйозні обвинувачення – вимагання, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням свого службового становища, а також зловживання владою, вчинені працівниками правоохоронного органу. Але під час баталій в судових засіданнях все виглядало так, ніби злочини скоїли не вони, а слідчий Ковельської міжрайонної прокуратури та міжрайонний прокурор, які розслідували цю резонансну кримінальну справу.
Вимагачі у погонах, використовуючи близькі стосунки з суддівським та депутатським корпусом (один з арештованих – син депутата обласної ради і відомого господарника Волині), повністю заперечували свою вину, тиснули на свідків та потерпілих, не хотіли співпрацювати зі слідством, аби швидше встановити істину. Суди знову й знову випускали цих рекетирів на підписку про невиїзд, не беручи до уваги доводи прокурорів, що ці важкі злочини скоїли саме колишні працівники правоохоронних органів, з яких суспільство має питати з подвійною суворістю.
Така безкарність породжує беззаконня. У Ковелі через два роки після цього випадку затримали працівників податкової міліції при отриманні великої суми хабара. Цю кримінальну справу розслідує Генеральна прокуратура України.
Не випадково останнім часом почастішали випадки опору працівникам міліції, за якими Ковельська міжрайонна прокуратура порушує кримінальні справи. Свіжий приклад: ковельчанка, яка перебувала за кермом у нетверезому стані, зірвала погони з працівника міліції, який зупинив її як порушницю правил дорожнього руху. Висновок напрошується сам собою: громадяни бачать, що правоохоронці не несуть відповідальності за свої незаконні дії – значить і їм це теж зійде з рук.
Згідно з першим вироком Ковельського суду колишні міліціонери отримали хоч мінімальні, але реальні строки покарання. А ось другий вирок був, так би мовити, дуже демократичний – рекетирів у погонах випустили з-під варти, посилаючись на те, що вони, мовляв, визнали свою вину. Ось така незрозуміла поблажливість. І після цього ми фіксуватимемо нові злочини, скоєні посадовцями у погонах, і апелюватимемо до суспільства про боротьбу з корупцією та хабарництвом. Тому Ковельська міжрайонна прокуратура подала апеляцію на цей вирок, разом з потерпілими домагаючись справедливого покарання для цих вимагачів. Але апеляцію прокурора апеляційний суд області не задовольнив.
ЧИ ВИПРАВДАНА ТАКА ГУМАННІСТЬ?
Я вважаю ці судові рішення незаконними, такими, що підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. У мене сьогодні є серйозні підстави стверджувати це. Поясню – чому. Насамперед, це – неправильне застосування кримінального закону, невідповідність покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості цього суспільно небезпечного злочину. Підсудні за вчинення дій, пов’язаних з вимаганням коштів у сільських мешканців та інших потерпілих, обвинувачувались за ст. 364, ч.3 КК України — зловживання владою, вчинені працівником правоохоронних органів, тобто умисному, з корисливих мотивів, використанні правоохоронцем влади і службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам людей чи державним інтересам. Але суд вирішив, що дії підсудних відповідають ч.2 ст. 189 КК України.
За ст. 364, ч. 3 КК України означені злочинні дії правоохоронця караються позбавленням волі на строк від 5 до 12 років, з позбавленням права займати посаду міліціонера, з конфіскацією майна. А за ст. 189, ч.2 КК України передбачене законом покарання – позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Це – для підсудного, який вчинив суспільно небезпечний злочин. Юридична плутанина таким чином значно зменшує суворість покарання.
У кримінальному праві України законодавець окремо виділив спеціальний суб’єкт вчинення злочину – працівник правоохоронного органу. Для людини, яка заприсягнула стояти на варті Закону – зловживання владою чи її перевищення є особливо небезпечним службовим злочином, адже такий правоохоронець посягає не лише на державні чи громадські інтереси, а й на охоронювані Законом права й інтереси кожного з нас. В очах селян села Задиби рекетири в особі капітана, старшого лейтенанта та оперуповноваженого податкової міліції, які принижували та залякували людей, вимагали від них останні гроші, залишились, на жаль, не повноправними представниками демократичних інститутів держави, а… бандотою, рвачами в погонах, які паплюжать і чесних правоохоронців, і саму державу. Велика й важлива, клопітка робота зі зміцнення законності в суспільстві перекреслюється негідними вчинками ось таких горе-стражів порядку. І тих, хто прикриває їх силою власного авторитарного права.
Чи поважатиме простий громадянин служителів Феміди, які за суспільно небезпечні, тяжкі злочини карають перевертнів у погонах умовним вироком? Чи повірить селянин з села Задиби, зіткнувшись із грубими злочинними діями таких «охоронців правопорядку», що живе у правовій країні? Напевно – ні! Подібні умовні вироки від імені держави підривають у людей віру в справедливість, у верховенство права, у те, що зло завжди буде покаране. Прокурором за цією кримінальною справою внесено до Верховного суду України касаційну скаргу. Є надія, що найвища судова інстанція нашої держави справедливо і неупереджено оцінить дії вимагачів у погонах.