За велінням власного серця

Не слухати порад власного серця – все одно, що чинити наперекір долі, а вона не любить непокірних. Тай зрештою, немає ані найменшого сенсу відрікатися від настанов цього найвірнішого порадника. Серце ж ніколи не зрадить…

Кожний із нас мріє передусім про таку професію, яка б не тільки приносила стабільний заробіток, але й щоб була до душі. Адже працювати треба з насолодою, а не йти на роботу, як накатівлю. Тож з усього вимальовується проста життєва істина: треба любити справу, якою займаєшся, дихати і жити нею – тоді зовсім не помічаєш, як збігає час і просто насалоджуєшся день за днем своєю роботою.

Так склалося і в житті майстра Будянського лісництва Олега Миколайовича Федорчинка. Народився і виріс він серед мальовничих краєвидів Буди-Орловецької, з маличку вдихав на повні груди чисте, прозоре повітря могутнього лісу, мріяв стати, як дідусь, лісівником, щоб завжди бути поруч із величним смарагдовим скарбом природи.

Саме тоді, у безтурботну пору дитинства, хлопчина зрозумів, що хоче ростити ліс, дбати про нього, оберігати його. Це стало заповітною мрією маленького Олега, яка нестримно кликала його у невідоме. Вона вимагала здійснення, адже так веліло серце, яке він не міг не послухати.

Відслужив в армії, навчався в Городищенському аграрному технікумі… Невстих і зоглядітись Олег Миколайович, як у Будянському лісництві промайнуло десять років його життя. Не помітив, адже трудився із задоволення, тому й не зважав на лік часу. Колектив лісництва – друга родина, у якій кожний працівник вболіває за свою справу. Тут вони радіють власним успіхам, виконують поставлені виробничі завдання приходять один одному на допомогу у скрутних життєвих ситуаціях. Ця дружна, домашня атмосфера припала Олегу Миколайовичу до серця, адже, як він переконаний, саме так повинно бути у кожному колективі: не можна забувати про людей, які працюють з тобою пліч-о-пліч. Потрібна комусь порада – будь-ласка, допомога – завжди протягне на зустріч руку.

Після напруженого трудового дня Олег Миколайович поспішає до тихого затишку свого дому, де на нього чекає дружина Тетяна і десятирічна донька Анжеліка. Його чарівні дівчата підтримують тепло родинного вогнища, до якого хочеться повертатися знову і знову.

Тетяна Бантиш, газета "Смілянські обрії"

Довідково:

«Лісові вісті» – спільний проект сайту «Ліси Черкащини» і газети «Смілянські обрії» (газета смілянських райдержадміністрації та районної ради). Метою проекту є інформаційна підтримка діяльності ДП «Смілянське лісове господарство».