Книга спасіння

Пропонуємо Вашій увазі статтю з останнього номера газети "Природа і суспільство", яка останнім часом набуває все більшої популярності серед українських лісівників.

За допомогою заборони неможливо врятувати живу природу
Кожна людина хоч б раз у своєму житті стикалася з таким поняттям, як Червона книга. Звичайно, не всім доводилося бачити її, а тим більше, мало хто уявляє, як складається Червона книга. Та все ж людям, які постійно спілкуються з природою, треба мати уявлення про цей, по суті, документ, і орієнтуватися у видах, занесених до цієї книги.

З наючи рідкісні види «в обличчя», людина може сприяти тому, щоб вони не зникли з нашої планети назавжди. Розібратися з таким непростим документом, як Червона книга, зрозуміти, як вона працює, дізнатися про її переваги і недоліки ми спробуємо разом з вами в цій статті.
Отже, Червона книга містить перелік видів тварин, рослин і грибів, які перебувають під загрозою зникнення або вже зниклих. Вона регламентована законами України «Про Червону книгу», «Про охорону природного довкілля», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд України» та ін. Цими законами передбачено, що перелік червонокнижних видів складає і затверджує Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

ЧЕРВОНА СТАТИСТИКА

Перша Червона книга видана за часів Радянського Союзу в 1980 році. Наступне видання складалося вже з двох томів: «Тваринний світ» (1994) і «Рослинний світ» (1996). Нещодавно вийшло у світ третя редакція двотомника «Червона книга України». В нове видання занесено 826 видів рослин і грибів, 542 види тварин, зокрема риб – 69 видів, птахів – 87, ссавців – 68.

У порівнянні з другим виданням, кількість видів у третьому збільшилася на 445, тоді як у другому виданні, в порівнянні з першим, їх було більше на 687. Це говорить про зниження рівня загроз для біологічної різноманітності за останні 15 років.

БОРСУКА «ПОПРОСИЛИ ГЕТЬ»

31 вид тварин, які раніше вважали рідкісними і зникаючими, було вирішено виключити з Червоної книги. Це переважно комахи. «Попросили» з Червоної книги два види риб: бичок рижик і бичок золотистий. Викреслили зі спискучервонокниж-ників і борсука. Його чисельність виявилася досить стабільною, а всі колишні розмови про борсука як про зникаючий вид, мабуть, пов’язані з недостатнім рівнем знань про його поширеність, оскільки борсуки покидають нори після заходу сонця і активні вночі. Виключення цих тварин з Червоної книги означає, що полювання на борсука вже не підпадатиме під дію Карного кодексу (покарання загрожує всім, хто полює на червонокнижних тварин). Проте це зовсім не означає, що борсуки автоматично перейдуть у розряд мисливських видів – для цього потрібні зміни в законі про полювання. Отож браконьєри, що полюють на нього заради жиру, який вважають мало не панацеєю від туберкульозу, нехай не спокушаються. (Лікарі, до речі, застерігають від застосування цього засобу – він не лише не зцілює, але й шкодить печінці).

ПРОЦЕДУРА СКЛАДАННЯ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ЧЕРВОНОКНИЖНИХ ВИДІВ

Рішення про занесення або виключення виду з Червоної книги приймається на підставі результатів наукових досліджень. Наукові дослідження здійснюються фахівцями державних наукових установ за замовленням Мінприроди і фінансується з держбюджету. Провідними науковими установами, які проводять дослідження, є: Інститут ботаніки і Інститут зоології НАН України. Паралельно формується Національна комісія з питань Червоної книги, в яку входять провідні фахівці, відомі учені, а також співробітники центральних органів виконавчої влади. Наступний етап – розгляд на засіданні Національної комісії науково обгрун тованого переліку видів – претендентів на внесення до Червоної книги. Затверджується перелік видів тварин і рослин, які будуть внесені до нового видання Червоної книги України, на підставі наказів Мінприроди України і Мін’юсту України.

По суті, Червона книга – офіційний державний документ, а нормативним актом, що затверджує види, які вносяться до Червоної книги, є наказ.

ДЕРЖКОНТРОЛЬ

Відповідно до Закону України «Про Червону книгу України» управління, регулювання і контроль видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги, здійснюють Кабінет Міністрів України, Мінприроди, Держкомлісгосп, Держкомрибгосп, місцеві держадміністрації, інші уповноважені органи виконавчої влади. А охороняти і відтворювати зобов’язані підприємства й організації, які використовують тваринний і рослинний світ, громадяни України, органи державної і місцевої влади.

У законі перераховані також різні методи забезпечення охорони й відтворення видів, занесених до Червоної книги, – моніторинг, створення заповідників, центрів і «банків» зберігання генофонду, розведення рідкісних видів у парках, розплідниках, освітньо-виховна робота тощо. Реалізація всіх цих заходів, згідно із законом, повинна фінансуватися з державного бюджету, з місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, передбачених ст. 42 Закону України «Про охорону природного довкілля».

ПРАКТИКА

А як на практиці визначають, який вид тварин або рослин має бути занесений до Червоної книги? Учені впродовж років працюють над вивченням динаміки чисельності, ареалів поширення, біологічної різноманітності видів, застосовуючи різні методи досліджень і моніторингу. Визначити чисельність усіх видів, що перебувають на території України, неможливо. Але все-таки вченим вдається контролювати різкі коливання чисельності того або іншого виду і вчасно вживати відповідні заходи.

Червона книга має як позитивні, так і негативні моменти. Занесення зникаючого виду до Червоної книги – не завжди дієвий шлях до його порятунку. Треба випробувати всі можливі способи, щоб уникнути цього.

Як приклад, лось європейський (Alces alces). З цією твариною пов’язано багато всіляких акцій. Одна з останніх відбулася 5 червня 2009 року в будівлі Мінприроди України. У костюмованому пікеті брали участь київські природоохоронні організації: Дружини охорони природи «Зелене майбутнє», Люди за права тварин, Національний екологічний центр, Екоправо-Київ, Товариство рибалок України і Київський еколого-культурний центр. Пікетувальники в масках лосів поклали труну з написом «осетри-лосі» біля входу до Міністерства. Вони вимагали термінового занесення до третього видання Червоної книги України осетра російського, севрюги і, звичайно ж, лося.

15 серпня в Києві відбувся радикальний костюмований пікет проти початку мисливського сезону. На знак солідарності з убитими дикими тваринами розмальовані червоною фарбою напіводягнені учасниці пікету дуже довго лежали на гарячому асфальті в самому серці столиці, на Європейській площі, символізуючи собою абсолютну беззахисність тварини перед людиною з рушницею.

Проте перш ніж вимагати занесення лося до Червоної книги, треба добре вивчити і проаналізувати історію цього виду.

Так 25 років тому налічувалося приблизно 15 тис. особин лося, тепер його чисельність скоротилася, за різними оцінками, до 4- 5 тис. Можливо, для екологічних громадських організацій це підстава для занесення лося до Червоної книги, але якщо простежити динаміку чисельності за останній час, то можна побачити, що кілька років тому лосів в Україні було близько 2,5 тис. особин, на сьогодні поголів’я виросло мало не вдвічі. Це передусім результат ефективної діяльності мисливських господарств України. Для них лось став знову цікавий як мисливський вид, його відтворюють і охороняють, підвищилися штрафи за незаконне полювання на тварин (20 тис. грн.). Поголів’я зростає, і це очевидно.
Нині занесення лося до Червоної книги було б помилкою, бо нічого, крім зниження чисельності, це не дасть. Втрата інтересу до цієї тварини як мисливського виду призведе до знищення його браконьєрами, оскільки охорона і відтворення лося здійснюватимуться тільки на заповідних територіях, а їх в Україні близько 5%.

Можливість проведення комерційних полювань на лося – стимул для мисливських господарств збільшувати поголів’я лося і займатися його охороною. Ще один приклад – зубр, або бізон європейський (Bison bonasus). Він став червонокнижним видом у 1994 році, і як результат – різке зменшення його чисельності, яке триває досі.

У Білорусії зубр також занесений до Червоної книги, але полювання на нього здійснюється. І нічого протиприродного в цьому немає – втрата кількох особин дає можливість утримувати й охороняти всю популяцію. Це державна політика, а по суті – розумний компроміс. Навіть в основній Конвенції про біорізноманіття, яку підтримує Україна, говориться не лише про охорону, а й про постійне не виснажувальне використання цього біорізноманіття. За допомогою заборони неможливо врятувати живу природу. Суспільство має усвідомити, що цьому може сприяти тільки раціональне використання природних ресурсів і розумна господарська діяльність.

Полювання на лося заборонене в найближчі два роки, але його не занесено до Червоної книги, що, з одного боку, змусить користувачів мисливських угідь працювати на перспективу і охороняти тварин, а з іншого – дасть можливість фахівцям-біологам простежити динаміку чисельності лося і науково визначитися з його статусом як червонокнижного або мисливського виду.

На нашу думку, бездумне занесення певних видів тварин і рослин до Червоної книги може призвести до того, що вони ніколи не стануть численними та існуватимуть лише в заповідниках. Червона книга – це крайній захід, коли інші методи вже безсилі.