Лісівник за покликанням

Кожен його день уже три чверті століття починається з лісу. Спочатку це були мальовничі краєвиди Дніпра – річки дитинства, потім – розкішні пейзажі Житомирщини, а тепер – неповторні ліси Уманщини, що за багато років стали рідними. Саме до цієї землі і до цих лісів приріс душею Юрій Микитович Гусак, нині – заслужений ветеран, а раніше – директор Уманського лісгоспу, який пропрацював тут двадцять років поспіль.

Після закінчення десятирічки в селі Чапаївка Золотоніського району хлопець, не вагаючись, віддав документи в лісогосподарський інститут у Києві. Там знайшов не лише своє покликання, але й зустрів свою долю, так само залюблену в ліс – одногрупниця Ганна Сінокоп стала вірним другом на все життя. По закінченні навчання сім’ю молодих спеціалістів направили в Баранівський лісгосп на Житомирщині. Там на різних посадах Юрій Микитович працював 17 років. Та як тільки видалася нагода повернутися на рідну Черкащину, він одразу ж нею скористався, навіть відмовився очолити лісгосп у Криму – так хотів повернутися на свою малу батьківщину. І коли приїхав в Умань директором лісгоспу, не пошкодував: колектив тут склався дуже дружний і стабільний, випадкові люди не затримувалися, всі були випробувані і спільною працею, і спільними святами, і часом. Такий колектив колег і однодумців Юрій Гусак вважає чи не найбільшою удачею. Разом вони закінчили будівництво нової контори лісгоспу, створили найкращий на той час в Україні нижній склад, побудували контори у Монастирищенському, Синицькому, Потаському лісництвах, тримали прибуткову свиноферму. Багато нинішніх працівників лісгоспу пройшли школу Юрія Микитовича, зокрема і директор – Іван Назаревич, який тут починав з майстра лісу. Тому ветеран зі спокійною душею дивиться у майбутнє уманських лісів.

У 1995 році Юрій Микитович пішов на заслужений відпочинок, однак залишитися осторонь улюбленої справи не зміг. Навіть зараз його запрошують у лісництва як консультанта, зокрема, з організації мисливського господарства. А коли кілька років тому побачив книгу про історію Кам’янського лісгоспу, то подумав: «А чому б і про наш колектив, наше господарство не написати?». І почав збирати матеріали про лісгосп – його історію, досягнення, біографії працівників. «Кілька місяців довелося посидіти в архіві, у підвалі, але там познаходив багато цікавого», – розповідає Юрій Гусак. Уже до кінця року ветеран сподівається завершити цю роботу. І можливо колись за цими матеріалами буде створена книга про Уманський лісгосп.

Справу Юрія Гусака продовжують і його діти, й онуки. Син Анатолій захистив кандидатську дисертацію з лісівництва і нині працює головним лісничим в Уманському лісгоспі. Онучка розвиває естетичний напрямок – займається ландшафтним дизайном. А онук, закінчивши біологічний факультет і попрацювавши, теж повернувся до справи свого роду. І коли обиратимуть професію правнуки, Юрій Микитович їм звісно порадить лісівництво.