НАРОДИВСЯ У ЛІСІ, ЩОБ ЙОГО БЕРЕГТИ

Директор дочірнього підприємства «Комунальне спеціалізоване підприємство «Ківерціліс» Микола Салівончик (на фото) вважає: ліс – це живий організм. Він відчуває найменшу фальш і сприймає тільки щирих, із відкритою душею людей

-Трапилося так, що я народився буквально у лісі, – так розпочалася розмова з Миколою Олександровичем. – Коли почалися пологи у моєї мами, її не встигли довезти до лікарні. Я з’явився на світ серед молодих сосен та беріз, і мама сказала: «Буде лісником». Відтак із перших хвилин життя була обрана для мене професія. Власне, іншу спеціальність ніколи до себе не приміряв.
Спочатку навчався у Березнівському лісовому технікумі, згодом вступив до Ленінградської лісотехнічної академії на інженерно-економічний факультет (спеціальність – економіка та управління в галузях хіміко-лісового комплексу). А потім закінчив ще й Український державний лісотехнічний університет у Львові, де здобув кваліфікацію інженера лісового господарства. Хоча родом я із сусідньої Рівненщини, але на Волині довелося попрацювати на різних посадах у Ківерцівському, Цуманському та Маневицькому держлісгоспах, директором Любешівського лісомисливського господарства. Відтак добре знаю волинські ліси. Підприємство, яке очолюю нині, досить молоде. Воно створене на базі колишнього міжгосподарського Ківерцівського лісгоспу, є його правонаступником, входить у структуру обласного комунального лісогосподарського підприємства «Волиньоблагроліс».
– Коли відбувалася реорганізація міжгосподарських лісопідприємств, громадам нав’язувалася думка, що вони погано господарювали у своїх лісових масивах.
– Ця думка має під собою підстави, передусім із цілком об’єктивних причин. Міжгосподарські ліси – це бар’єрна зона довкола населених пунктів. Вони насамперед страждають від самовільних рубок, засмічення, недбайливого поводження з вогнем. Якщо на Рівненщині і справді значна частина міжгосподарських лісів якраз і постраждали від недостатньої охорони, то це аж ніяк не стосується Волині, де збереглися та розвиваються кращі традиції ведення лісового господарства. Тому нині наше підприємство, як й інші, що належать до обласного комунального лісопідприємства «Волиньоблагроліс», виглядає аж ніяк не гірше від лісгоспів іншого підпорядкування щодо ведення лісового господарства та виробничих результатів.
– Але ж головний принцип ринкової економіки передбачає отримання прибутків, надходження коштів для розвитку підприємства. На яких засадах будує свою господарську діяльність «Ківерціліс»?
– Сьогодні ми розглядаємо наше підприємство як живий організм, завдання якого у цей скрутний час – вижити. Бо перебуваємо в економічних лещатах, не відчуваємо впевненості і надії на стабільність у майбутньому. На перший погляд, може видатися, що наша робота досить проста: посадив, зрубав, продав. Насправді ж, підприємство здійснює державну політику щодо розвитку лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів, задоволення потреб населення в сировині, матеріалах і послугах.
За розмірами лісових масивів наше підприємство скоріше нагадує лісництво, але площі лісів розкидані в багатьох місцях. Тому для охорони лісів доводиться утримувати двадцять лісників – у шість разів більше, ніж на таку саму площу припадає у державних лісгоспах. Ми відмовилися від нещадної експлуатації лісів, які за віковою структурою у наших краях ще не відновилися після безжалісного вирубування у післявоєнний період. Якщо, приміром, у Польщі вікова структура лісів дозволяє вибирати 5-11 кубічних метрів деревини з одного гектара лісової площі, то ми можемо розраховувати тільки на 1-2 кубічних метри. Не готові ми також працювати і так, як у Литві, де через аукціон виставляються на продаж лісові ділянки: у нас поки що не настільки розвинений ринок лісоматеріалів та конкурентне бізнесове середовище. Тому дотримуємося головного правила: ліс не можна рубати з плеча. А щоб отримувати кошти для життєдіяльності підприємства, намагаємося поглиблювати переробку деревини, розширювати послуги населенню.
– Які напрямки господарської діяльності вважаєте найбільш перспективними?
– Торік на території нашої виробничої бази заклали розсадник лісових культур, збудували теплицю для живцювання декоративних культур. Закладено плантацію новорічних ялинок. Сіянці лісових порід вирощуємо також у розсадниках, що закладені у кожному лісовому обході. Завдяки цьому забезпечуємо себе посадковим матеріалом хвойних та листяних порід дерев, а через 3-4 роки зможемо розраховувати на прибуток від продажу декоративних саджанців, які користуються попитом у забудовників.
Щоб поглибити переробку деревини, закінчуємо реконструкцію лісопильного цеху, маємо наміри встановити нове обладнання для висушування сировини, облаштувати сушильні камери. Гарну перспективу обіцяє глибока і повна переробка лісосічних відходів для виробництва технологічної тріски, яка буде використовуватися для запровадження енергозберігаючих технологій. Для цього за кошти обласного бюджету придбали дробильну машину, трактор МТЗ-82, інше обладнання.
Підприємству вдалося вийти на зовнішній ринок: маємо контракти з Австрією, Англією, Литвою, Італією, Угорщиною, Німеччиною, Польщею та іншими країнами, куди постачаємо перероблену деревину: пиломатеріали обрізні, необрізні, заготовки для європіддонів. Загалом за перше півріччя цього року реалізували продукції і послуг більш як на мільйон гривень, що на 766,9 тисячі гривень більше, ніж торік. А поставки нашої продукції на зовнішній ринок досягли 38 відсотків від загального обсягу реалізації.
Послугами транспортного, деревообробного та столярного цехів часто користуються ківерчани: маємо багато постійних клієнтів, яких задовольняють якість наших виробів і доступна ціна на них. І ми дорожимо своєю виробничою маркою.
– Але, крім виробничих проблем, вам як керівнику доводиться вирішувати й чимало інших питань, які стосуються життя громади міста?
– Звичайно, бо вже давно відчуваю себе ківерчанином. Тому не можу відмовити у допомозі, якщо звертаються представники релігійних громад, керівники соціальних закладів міста. Нещодавно, об’єднавши зусилля з підприємцями, облаштували дитячий майданчик у дитячому садку № 2. Щиро зізнаюся: усміхнені дитячі обличчя, радість хлопчиків і дівчаток особливо зворушливі, а це коштує набагато дорожче від надприбутків. Бо ж живемо в одному місті, яке об’єднує нас.
Багато жителів Ківерців пов’язані з лісом, лісовим господарством. Тож із нагоди професійного свята щиро вітаю усіх моїх колег – лісівників, бажаю здоров’я, щастя, достатку їм і їхнім родинам.