18/09/2010
0Що турбує лісівників Чорнобильської зони напередодні професійного свята
Із закріплених за Народицьким спецдержлісгоспом 55,5 тис. га земель у господарському використанні перебуває лише 30, 9 тис. га, або приблизно 56% площ. Решта земель ще з часів аварії на ЧАЕС стали свого роду заповідною територією, на якій виконуються тільки невідкладні роботи із забезпечення протипожежної безпеки лісів – періодично розчищаються міжквартальні просіки та підтримуються у "проїжджому" стані дороги.
Талант "робити погоду"
З урахуванням того, що значну частину видатків з охорони лісів несуть самі лісівники, це створює додаткові труднощі для "чорнобильських" лісгоспів.
Але видатний уродженець Житомирщини Сергій Корольов недаремно любив повторювати, що той, хто не хоче і не вміє працювати, шукає виправдання, а той, хто прагне успіху, – можливості. Робота Народицького спецлісгоспу – красномовне тому підтвердження. Адже за нинішніх непростих економічних реалій зростання середньої зарплати за рік у півтора раза -значне досягнення для будь-якого госпрозрахункового підприємства, а для діючого в особливих "чорнобильських" умовах – тим більше.
– Насамперед нам допомогло збільшення попиту на деревину, завдяки чому ціна на неї зросла майже на 20%, – розповідає директор Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" Анатолій Овсійчук. – Майже 60% заготовленого лісу ми реалізовуємо вітчизняним покупцям, що вказує на пожвавлення внутрішнього ринку. Адже багаторічний досвід свідчить, що обсяги збуту ділової деревини – цілком об’єктивний "барометр" для прогнозу "погоди" в економіці.
До цих слів керівника варто додати, що при всій важливості обнадійливих макроекономічних змін скористатися ними за умов ринку може лише той, хто не чекає з моря погоди. І це не тільки образний вислів, бо, виявляється, навіть незвично суха погода при розумному підході… приносить користь. Адже не секрет, що на Поліссі освоєння багатьох лісосік можливе лише взимку, коли морози роблять прохідними для важкого автотранспорту болотисті ділянки доріг.
Однак минуле літо дало змогу не лише розширити фронт робіт, а й підвищити навантаження лісовозів, які масово перевозять так звані хлисти – звалені й очищені від гілок стовбури дерев. А це, в свою чергу, збільшило як продуктивність праці, так і вихід ділових сортиментів деревини за рахунок раціональнішого розкряжування її. Адже одна справа, коли стовбур розрізається "на око" безпосередньо на лісосіці, й зовсім інша – на оснащеному набором спеціалізованих механізмів складському майданчику.
На перший погляд, йдеться про невелике вдосконалення організації праці, але саме це в кінцевому підсумку дає відчутну економічну вигоду, що обертається і додатковими прибутками для підприємства, і ростом заробітків працюючих. Тож як не погодитися з Анатолієм Овсійчуком, що, на відміну від спекулятивних доходів, у заробленої працею копійки особлива вага, а тому дрібниць у надважливій справі забезпечення гідної оплати трудового вкладу кожного бути не може.
Чи завжди на користь заповідність?
Не менш важливим завданням для лісівників Житомирщини є збільшення площ лісів. Насамперед йдеться про заліснення малоцінних, еродованих і радіаційно забруднених земель, виведених із сільгоспвикористання. Як доведено практикою, за належного фінансування в Народицькому держлісгоспі можуть щороку збільшувати площу лісу на 1,2 тис. га.
При залісненні колишніх полів перевага віддається березовим насадженням, які, на відміну від хвойних порід, краще підходять на роль "піонерів" і, крім того, враховуються при визначенні квот у рамках Кіотського протоколу про зменшення викидів вуглекислого газу в атмосферу. Але хоч як парадоксально, із запланованих торік 0,8 млн грн, завдяки яким ліси змогли б прирости на 577 га, лісгосп до сьогодні недоотримав із держбюджету 106 тис. грн. Отож державному підприємству довелося перекривати витрати за рахунок доходів від власної господарської діяльності. І це при тому, що в 2009 р. до бюджету і обов’язкових соціальних фондів ним було сплачено майже 5,6 млн грн, або 19,3 тис. грн у розрахунку на кожного працівника.
Ще один головний біль народицьких лісівників – ситуація в лісах, виведених із господарського використання. Зрозуміло, що ні заготовляти радіаційно забруднену деревину, ні наражати на небезпеку працюючих у масивах людей ніхто не збирається. Але свята правда, що відразу після аварії на ЧАЕС часу й сил для детального дослідження реальної радіаційної ситуації на конкретних ділянках просто не було. Крім того, майже за чверть віку відбувся процес міграції та часткового розпаду радіонуклідів, що також позначилося на рівні радіаційного забруднення.
Отож цілком закономірно, що після проведених з 2006 р. за власні кошти спецдержлісгоспу обстежень майже 5 тис. га лісів, виведених із господарського використання, левову їх частку – 4,1 тис. га – повернуто до нормального життя. Зрозуміло, що найпершими досліджувалися місцевості, де очікувався найменший рівень радіаційного забруднення, але, як бачимо, справа виявилася того вартою. Тому сподівались на її продовження і на решті 13, 3 тис. га покритих лісом територій. Тим більше, що йшлося як про нинішню практичну віддачу, так і про отримання вкрай цінних наукових даних у майбутньому.
Однак перемогла альтернативна ідея організації на радіаційно забруднених територіях природного заповідника "Древлянський", указ про створення якого Президент В. Ющенко підписав незадовго до закінчення терміну своїх повноважень – 11 грудня 2009 р. Згідно з документом, у державного підприємства "Народицький спецлісгосп" вилучалось 16,8 тис. га площ, охороною яких до сьогодні… опікуються лісівники. От лише немає їм жодного сенсу вкладати зароблені кошти в радіаційне обстеження фактично "чужих" масивів.
За проголошуваної на всіх рівнях пріоритетності екологічних завдань можна було б порадіти, що заповідних лісів в Україні побільшає. Тим паче, що ледь не правилом "доброго тону" стало звинувачувати лісівників у всіх смертних гріхах. І це при тому, що на Житомирщині як площа державних лісів, так і запаси деревини в них з року в рік зростають.
Проте при створенні (поки що віртуальному) нового заповідника чомусь не взяли до уваги суттєвої різниці між природними і штучно створеними лісовими масивами.
– На кожен гектар нового лісу висаджують приблизно 8 тис. сіянців, з яких стиглого віку досягають порядку 300-400 дерев, – розповідає головний лісничий Народицького спецлісгоспу Валерій Фещенко. – Так само, як покинуте напризволяще поле, штучно насаджений ліс без догляду занепадає. Нині на ділянках, де ми не можемо проводити рубок формування і оздоровлення, приріст деревини йде не по масі, а висоті стовбура. Простіше кажучи, загущені насадження тягнуться до сонця, через що вигляд вже 60-річних лісових масивів як у сорокарічних. Окрім того, в ослаблених і захаращених загиблими деревами лісах – ідеальні умови для поширення пожеж, розмноження шкідників.
За даними народицьких лісівників, до 40% лісів на виведених після Чорнобильської аварії з господарського використання територіях – штучно створені. Їм, на відміну від природних насаджень, потрібен догляд людини. І якщо на небезпечних через високий радіаційний фон територіях із двох бід доводиться обирати меншу, то фактичне приречення на виродження й загибель лісу там, де його можна і потрібно доглядати, виглядає щонайменше нелогічно.
Хотіли, як краще…
І насамкінець. Лісівники не обійшли увагою проект Податкового кодексу. На їхню думку, поширення так званої попневої плати на рубки догляду, які навіть за умови реалізації отриманої завдяки цьому деревини є збитковими, недоцільне. Фактично йдеться про те, аби, приміром, ввели податок для садівників за обрізання фруктових дерев чи для буряківників за прорідження посівів цукрового буряку. Відтак цілком зрозуміле прагнення поповнити скарбницю додатковими надходженнями може обернутися ще однією ілюстрацією знаменитої фрази "Хотіли, як краще…", бо догляд за лісом стане аж надто затратним завданням.
