Людина небесної професії

Виявити загорання лісів у «гарячий» період доводиться не тільки лісівникам наземного патрулювання. Допомагають їм у цій справі лісова авіація. Повітряні охоронці Черкаського відділення авіаційної бази охорони лісів нині доглядають площу в півтора мільйона гектарів. Одним із них є Іван Федорович Лещенко.

Розпочалось усе із села Березівка, що в Білорусії, де у 1947 році Іван Федорович народився. До сьомого класу він навчався в місцевій школі, у 13 років вступив до Старженецького лісогосподарського технікуму, а через два роки перевівся до Полоцького лісогосподарського технікуму. Саме по закінченню останнього юний лісівник почав працювати помічником лісничого. Та не лежала душа до цієї професії тому, Іван влаштувався до ливарного цеху, де військові випускали ракети. Там і знайшла юнака повістка до армії. Відправили Івана Лещенка в авіацію. Він і донині згадує зустріч, яка вирішила його долю.

– Пам’ятаю, як ми з товаришами йшли лісом і побачили маленький літак, біля якого стояли чоловіки. Як виявилося, це була служба льотного спостереження, яка наглядала за лісом.

Саме після цієї зустрічі юнак остаточно зрозумів, що його майбутнє це літаки, а тому написав листа до Московського інституту лісового господарства на перекваліфікацію, щоб освоїти нову професію і повернутися у ліс в іншій іпостасі.

По закінченні навчання 22-річний Іван поїхав за направленням до Якутії – льотчиком-спостерігачем. За десять років, які він тут пропрацював, було все – і радощі, і небезпеки.

– Авіапрофесія романтична і непередбачувана, але потрібно бути реалістом і розуміти, що поруч із романтикою ходить і велика небезпека, – розповідає Іван Федорович, – неуважність чи необережний рух може закінчитись трагедією.

Якось у тайзі, коли Іван Федорович ще літав на гвинтокрилі, сталася аварія – загорівся вертоліт. Приземлившись, група швидко зорієнтувалась на місцевості. Але повідомити про місцеперебування було неможливо. Довелося залишити вертоліт і шукати найближчу радіостанцію, щоб повідомити про групу. Четверо діб вони блукали лісом, доки не дійшли до траси.

Та навіть такі непередбачувані ситуації не розчаровували льотчика-лісівника в обраній професії. Він знав, що обирає, і донині з відповідальністю ставиться до роботи.

Через деякий час Івана Лещенка повинні були направити до іншої авіаційної бази.

– Мені пропонували поїхати до Грузії, але я не знав мови, тому відмовився. Потім до Білорусії – туди поїхати я хотів, адже це моя земля, там я народився, але на жаль, місцевий клімат не підходив моїй дочці, тому, порадившись із сім’єю, остаточно вирішили зупинитись в Україні, а саме – в Черкасах.

Спочатку Іван Федорович під час відпустки приїхав на “розвідку” до мальовничого міста, оглянув околиці.

– Коли я побачив цю красу, то зрозумів, що тут я і залишусь, –– ділиться своїми враженнями чоловік.

Підкорили безкраї ліси та могутній Дніпро серце авіаспостерігача – і досі Іван Федорович милується цими краєвидами з висоти пташиного польоту. Так і розпочалась українська служба льотного спостерігача з Білорусії.

Тепер Іван Федорович Лещенко – начальник Черкаського відділення авіаційної бази охорони лісів, що розташована на околицях села Леськи. За штурвалом надійного АН-2, або ж, як у народі кажуть, “кукурузника”, він вчасно виявляє пожежі.

– Завдяки льотному спостереженню можна швидко виявити загорання лісу. Робота полягає у тому, що я спостерігаю за територією, – говорить Лещенко. – Якщо я помітив пожежу чи дим, негайно повідомляю всі координати по рації у наземне патрулювання, а далі викликають спеціально обладнані машини, і тоді все у руках лісового патруля.

Неодноразово літак Івана Лещенка загорявся, траплялися й інші труднощі, але залізна воля і велика витримка не дозволяли зневіритись – адже він людина небесної професії.