01/09/2010
0Іноді від зоологів, лісівників, любителів природи можна почути піднесене: "У нашому краї з’явилися лосі, косулі, дикі кабани, білки, більше стало зайців, лисиць, яструбів, орлів". Можна, звичайно, цьому радіти, адже оживає сама природа. Однак народне прислів’я говорить, що все добре в міру. Це стосується й дикої фауни.
До редакції "Запорізької правди" надійшов лист від жителів села Кірове, що на Оріхівщині. Проблема, яка тривожить людей, здалася неймовірною. Йшлося про нашестя… лисиць. Виїхали, зустрілися з авторами листа. Ось що нам повідомили.
ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА – КРАСИВА, АЛЕ ХИЖА
Жителька Кірового Оксана Федорівна Дмитренко:
– Дня такого не буває, щоб лисиці не вкрали курку. Якщо не в мене, то в сусідки Наталі Іванівни Суботи – день у день. Причому вже так нахабно, що серед білого дня приходять і несуть курей прямо на наших очах.
– А як же ваші собаки?
– Не бояться вони собак – уже ледь у сарай не заходять. Цими днями лисиця мою квочку гарно потріпала, а курчат забрала й поїла. Не знаємо, що вже нам робити. Підпалити її – самі з нею згоримо. Жах та й годі! Тут – посіви соняшнику, он – пустир, далі – лісосмуга. Їм – привілля, а нам – горе. Уже казала онукові, щоб купив петарди – може налякаємо. До речі, в сусідки вже залишилося курей штук сім – не більше. А було кілька десятків.
Надія Іванівна Рогозна: – Скільки й живу – такого ще ніколи не було. Зерно треба отримувати за пай – не хочеться навіть цього робити, бо немає вже кого годувати. Близько сотні курчат і десятки курей забрала лисиця. Навколо – бур’яни, з них руда вибігає, хапає й тікає. Що робити – не знаємо.
Катерина Іванівна Коломоєць, інвалід із дитинства: – У мене вже 80 голів птиці немає – лисиці покрали. А що буде взимку – не знаю. Вирощуємо, думаємо, що для себе, на харчі, а виходить – для лисиць. Телефонувала в мисливське товариство, начальник сказав, що виїде сюди єгер. Але його так і не було. Що нам робити – не знаємо, то я й звернулась у "Запорізьку правду" – може, газета допоможе.
ЗГАДАТИ ПРО СКАЗ І РОБИТИ ЩЕПЛЕННЯ
Допоки село розвивалося, крайні вулиці заселялися людьми, цієї проблеми просто не існувало. Село велике, розтягнуте, самих тільки кладовищ у ньому нараховується дванадцять. І якщо центральні вулиці ще густо заселені, то на околиці – самі пустирі як на місці колишніх дворів, так і на місці молочнотоварної ферми. Нині хата від хати тут за 100-200 й більше метрів. Сусід сусідові не встигне допомогти в біді. Домашня птиця для цих людей – засіб існування. Лисиці забирають його в селян. Але не тільки цим небезпечні дикі хижаки.
– Саме лисиці розповсюджують ботулізм, лептоспіроз та інші захворювання, – каже дільничний ветеринарний лікар Кірового Марія Глуховська. – Особливо небезпечною хворобою є сказ. Люди іноді не розуміють, що домашнім тваринам, особливо собакам і котам, потрібне обов’язкове щеплення від сказу. Нинішня ситуація, коли розвелося багато лисиць, просто вимагає цього. Ходимо по дворах, роз’яснюємо, робимо щеплення. Марія Тимофіївна згадує, що раніше для диких хижих звірів давали вакцину в брикетах із запахом м’яса. Її розкидали, тварини поїдали й майже не хворіли на сказ. Тепер вакцину не дають зовсім. Тому ймовірність зараження зросла в кілька разів.
ЯКЩО Й МИСЛИВЦІ БЕЗСИЛІ
Якби йшлося про сусідську собаку – справа вирішувалася б дуже швидко: сусід за все відповів би – як морально, так і матеріально. Тут же спитати нема з кого. Відлякувати й навіть відстрілювати диких тварин повинні мисливці. Телефоном спілкуємось із першим заступником начальника Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолієм Корицьким.
– Якщо раніше в колгоспах постійно боролися з мишами, труїли їх, заливали нори аміачною водою, то й лисиць плодилося менше – їм не було поживи, – говорить він. – Тепер же мишей багато, особливо на пустирях, і лисиці розплодилися. Під час полювання на них з’ясовується, що тепер чотири-п’ять із десяти хворі на сказ.
– А що ж робити людям у цій ситуації?
– Чекати відкриття полювання на хутрових звірів.
За словами Анатолія Павловича, допоки не відкриється сезон полювання, мисливці не мають права вбивати лисиць. Нині ж, тим більше, стріляти заборонено в зв’язку із засухою й пожежною небезпекою. У листопаді розпочнеться сезон, тоді мисливці зможуть допомогти селянам. Нині будь-яке вбивство хутрового звіра вважається браконьєрством і карається, згідно з чинним законодавством.
Дотримуватися законів необхідно, це святе. Але коли люди масово позбуваються продуктових запасів на зиму, постає питання, чи не на захист людських інтересів має стати закон? У багатьох країнах СНД, скажімо, на вовків полювання не припиняється протягом року, бо ці звірі завдають чималої шкоди домашньому тваринництву. То чи не може Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства, за згодою з міністерством, дозволити таке полювання на лисиць в ареалах їх особливо потужного розмноження як біля села Кірове?
Оріхівський район
