18/08/2010
0Сьогодні світ наблизився до переломного моменту розвитку людства. Шлях, по якому ми підемо далі, цілком залежить від нашого розуміння ситуації. Можна спрямувати поведінку до взаємної довіри та поваги, і це буде кроком до нової захоплюючої культури, а можна залишити все як є — до повного знищення цивілізації.
Ми чудово розуміємо, що зміни є невід’ємною частиною сучасного життя. Процес постійних перетворень розпочався з виникненням цивілізації та продовжуватиметься вічно — світ змінюється у фізичній, технологічній, соціальній та економічній сферах. Зміни, з одного боку, підвищують рівень життя людей, а з іншого — спричиняють стреси та дезінтеграцію. І тоді не вирішені вчасно проблеми переростають у кризу.
Всесвіт складається з різних систем та підсистем, які взаємопов’язані, але змінюються з різною швидкістю. Наприклад, у молодих компаніях досить часто система маркетингу і продажу динамічно розвивається, в той час як система бухгалтерського обліку практично не змінюється. Розвиток такої компанії буде неорганічним, оскільки виникатиме дезінтеграція та брак інформації.
"Диверсифікація" поглядів
Системні кризи потребують розумного прийняття рішень, але досить часто ці рішення мають більш загрозливі наслідки, ніж початкове джерело конфлікту. Наприклад, ліберали та консерватори вірять у різні, часто протилежні, шляхи вирішення проблем. Окрім цього люди мають власні інтереси, тому рішення, яке задовольняє інтереси однієї особи, може негативно відображатися на інтересах іншої. Отже, чим більше проблем, тим більше варіантів їх розв’язання.
Часто керівництво компанії вважає, що задля уникнення стресів деякі проблеми краще не вирішувати взагалі — конфлікт здається потенційно більш болючим, ніж сама проблема. Не чіпати проблему — найгірше рішення. Світ змінюватиметься, але конфлікт посилюватиме деструкцію в компанії, і в кінцевому підсумку призведе до кризи.
Історія свідчить, що за час існування людства жодній людині не вдалося зупинити зміни.
Світ розвивається динамічно, тому змін не уникнути. Ми маємо усвідомити, що конфлікти властиві природі нашого життя, тому війни, руйнування та знищення неминучі. Сучасні конфлікти підсилюються розвитком нових технологій, тому більш небезпечні для людства. Існування ядерного потенціалу означає, що людство може бути знищене однією особою. Невже ми приречені? Насправді, не все втрачено, тому що конфлікт може бути не лише деструктивним, але й конструктивним.
Подивіться на Швейцарію, де проживає декілька етнічних груп — німці, французи та італійці — представники народів, які різали один одному горлянки під час Першої та Другої світових війн. Швейцарія повинна була давно знищити сама себе, проте цього не сталося.
Системні кризи потребують розумного прийняття рішень, але досить часто ці рішення мають більш загрозливі наслідки, ніж початкове джерело конфлікту.
Конфлікт – це водоспад, який може стати джерелом енергії, а може — руйнівною повінню. Людство мусить взяти ситуацію під контроль і використовувати конфлікт як можливість.
Конфлікт як можливість
Звернімося до історії й пригадаймо, як трактував конфлікти Карл Маркс. Він жив і працював під час великої промислової революції в Європі, був свідком конфліктів, спричинених змінами. Проаналізувавши ситуацію, він прописав свій рецепт боротьби зі змінами — диктатуру, тобто панування однієї і деології. Комуністична система Маркса передбачала відсутність у суспільстві будь-яких конфліктів інтересів, оскільки мало бути створене безкласове суспільство, де всі матимуть однакові інтереси. Маркс стверджував, що побудова досконалого комунізму забезпечить уникнення конфліктів і досягнення загальносуспільного щастя.
Панування ідеології марксизму дійсно допомогло зупинити зміни. Культура і промисловість у Радянському Союзі були замороженими на рівні XIX ст. — інновації були практично відсутні, за винятком військової та наукової галузей. Діагностика Маркса була адекватною, але рецептура — катастрофічною. Історія свідчить, що за час існування людства жодній людині не вдалося зупинити зміни.
Лише добре інтегрована система працюватиме без втрати дорогоцінної енергії на руйнівні внутрішні конфлікти.
Теорія Джанні Піко, радника Секретаря ООН Кофі Анана з політичних питань, допомогла мені зрозуміти, що головний конфлікт XXI ст. базується на сутичці демократичного режиму та його протилежностей — фашизму, комунізму і фанатичних релігійних рухів, з яких найактивнішими сьогодні є ісламістські. Прихильники демократії намагаються захистити розмаїття поглядів і свободу вибору, в той час як інша група — викорінити проблеми, спричинені змінами. Така боротьба — явище не нове. Його можна простежити (в різних проявах) протягом багатьох століть — від боротьби між Афінами і Спартою до Другої світової війни, коли тоталітарні уряди Німеччини, Японії та Італії об’єдналися проти Сполучених Штатів, Великобританії та інших союзників. Сьогодні ситуація повторюється, тільки замість фашистів тепер маємо радикальних мусульман — ворогів демократії.
Навіть якщо пригнічувати різноманітність поглядів, з часом вона відродиться, оскільки світ динамічний. Жодна сила не змогла викорінити це явище. І чим активніше радикальні групи боротимуться за ліквідацію різноманіття, тим більше загострюватиметься конфлікт.
Мінімізувати кількість поглядів і думок — мета утопічна. Тому варто розробити механізм перетворення конфлікту з деструктивного на конструктивний. Деякі країни стверджують, що мають таку систему, вони називають її демократією. Але навіть демократичні держави не здатні вийти за межі національного рівня. На міжнародному рівні ми досі не маємо платформи для вирішення глобальних конфліктів. Існує Організація Об’єднаних Націй, але це своєрідний форум, де окремі держави лобіюють лише власні інтереси, тому ця організація не є платформою для управління глобальними інтересами Матері Землі.
Мінімізувати кількість поглядів і думок – мета утопічна. Тому варто розробити механізм перетворення конфлікту з деструктивного на конструктивний.
Конфлікт – це водоспад, який може стати джерелом енергії, а може – руйнівною повінню.
Нам слід швидко навчитися перетворювати всі потенційні конфлікти у конструктивну силу. Це єдина можливість забезпечити повноцінні зростання і розвиток. Але тоді виникає інше питання – як цього досягти?
Взаємна довіра і повага
Конструктивність конфлікту визначається правильною обробкою різноманітних світоглядів. 40-річний досвід консультаційної роботи зі світовими компаніями дозволяє мені стверджувати, що конфлікт може бути конструктивним, а не руйнівним тільки тоді, коли існують взаємна довіра і повага. Це методологія, яка допомагає вирішувати конфлікти, викликані змінами. Протиотрута деструкції – інтеграція взаємної довіри та поваги в управлінні.
Я погоджуюсь із визначенням Еммануїла Канта: "Повага – це визнання суверенітету протилежної думки". Цінність такого принципу полягає у відкритості різним поглядам і думкам. Таким чином можна приймати більш обґрунтовані рішення і навчатися регулювати свій внутрішній конфлікт.
Взаємна повага – також вкрай необхідний компонент системи освіти, оскільки вона збагачує людину новими поглядами. Вольтер колись сказав: "Я не схвалюю того, що ви говорите, але я буду до смерті захищати ваше право говорити". Така позиція демонструє повагу до інших поглядів та важливість правового захисту інакомислення.
Не чіпати проблему – найгірше рішення.
Взаємна повага у глобальному масштабі — це повага до традицій різних культур. Для кожної культури це пошук чогось нового і можливість навчатися у нової культури. Кожна нова культура пропонує щось унікальне для інших. Те саме стосується і політичного життя: консерватори і ліберали мають різні точки зору, але вони повинні прислухатись один до одного, для того, щоб знайти спільне рішення. Кожна думка має певну цінність, головне – бути відкритими до нового.
Поняття довіри відрізняється від поваги. Довіра з’являється тоді, коли є спільні інтереси. Люди завжди побоюються, що інші виграють, а вони програють. Без довіри енергія витрачається на підозри та непродуктивну внутрішню конкуренцію.
Варто викорінити пережитки колоніального суспільства, де домінували особисті інтереси, а не суспільне благо.
Інтереси збігаються вкрай рідко, і зазвичай лише в короткостроковій перспективі. Ми повинні будувати довготривалу довіру – повинні давати сьогодні для того, щоб отримати завтра.
Як виявити довіру на глобальному рівні? Варто викорінити пережитки колоніального суспільства, де домінували особисті інтереси, а не суспільне благо. Людство постало перед серйозним завданням – розширенням кругозору та ігноруванням власної вигоди.
Ми повинні усвідомити, що забруднення повітря в Китаї загрожує якості повітря в Каліфорнії, а знищення тропічних лісів Бразилії може згубити цілий світ. Ми взаємозалежні, і якщо кожна країна продовжуватиме діяти в межах особистих інтересів, проблеми не буде вирішено і нас постійно переслідуватимуть кризи.
Передбачити успіх
Протягом багатьох десятиліть соціологи намагалися визначити найважливіший фактор економічного успіху. Що забезпечує економічне зростання – технології, вільний ринок, природні ресурси, розмір ринку, інвестиції, створення робочих місць, конкуренція, соціальний захист чи щось інше? Я присвятив своє життя вивченню цього питання і нарешті з’ясував, що успіх – це функція змінної, а ця змінна є функцією чотирьох інших змінних, а ті, в свою чергу, обумовлені чотирма іншими змінними, і т.д. В основі цієї піраміди лежать змінні, які можуть залежати від мільйонів різних факторів.
Але що тоді розташовано на вершині піраміди? Культура як найцінніший актив будь-якої системи – сім’ї, бізнесу чи країни. Культура, що сприяє взаємній довірі і повазі.
Формула економічного успіху:
F = зовнішня інтеграція/внутрішня дезінтеграція
Зовнішня інтеграція – функція, що визначає, наскільки добре організація відповідає вимогам середовища, в якому працює. Для бізнесу це енергія, яка витрачається на досягнення поставленої мети, наприклад, на завоювання певної частки ринку.
Внутрішня дезінтеграція спричинена внутрішнім розпадом, підозрами та непродуктивністю.
Лише добре інтегрована система працюватиме без втрати дорогоцінної енергії на руйнівні внутрішні конфлікти. У бізнесі дезінтеграційні внутрішні конфлікти забирають багато енергії на внутрішні тертя. Тоді клієнт та якість продукту стають другорядними факторами, оскільки компанія починає вирішувати власні конфлікти інтересів і викорінювати внутрішні чвари. Цей принцип справедливий і для країн: економічно успішні країни – це не центри технологічних інновацій чи багаті джерела природних ресурсів. Це лідери з високим рівнем культури, взаємної довіри та поваги – наприклад, Швейцарія або Японія.
Варто викорінити пережитки колоніального суспільства, де домінували особисті інтереси, а не суспільне благо.
Успішність системи не в її матеріальній базі, а у її культурі.
Умови конструктивного конфлікту
Для побудови взаємної довіри і поваги необхідні чотири елементи, які утворюють синергію і здатні трансформувати культуру системи та віднайти конструктивність в будь-якому конфлікті:
спільне бачення та цінності;
функціональна структура (глобальне управління);
справедливий проце;
с прийняття рішеньправильне ставлення людей.
Спільне бачення та цінності. Аби цивілізація могла уникнути руйнівних конфліктів, людству потрібне спільне глобальне бачення. Відповідно до нього взаємозалежність визнається в інтересах суспільства, а не кількох осіб. Кожну нову культури варто розглядати як додану цінність, а не як загрозу. Бути взаємозалежними без надійної співпраці неможливо. Але окрім нового глобального бачення, заснованого на принципах взаємної довіри і поваги, людству потрібна структура розумного донесення цієї філософії.
Функціональна структура (глобальне управління). Людству потрібна нова світова, структурована за інтересами організація, яка не обстоюватиме інтереси окремих країн, подібно до ООН. Така глобальна установа має включати представників найбільших транснаціональних компаній, провідних митців, науковців, вчених, релігійних лідерів, а також магнатів глобальних засобів масової інформації.
Справедливий процес прийняття рішень. Ми чомусь і досі вважаємо, що ланцюжок послідовного вирішення проблем може змінити світ. Економічні зміни спричинять зміни соціальні, а ті, в свою чергу, – політичні (або в зворотному порядку). Але середовище змінюється настільки швидко, що такий лінійний підхід до прийняття рішень сьогодні не є актуальним. Потрібен системний підхід, де всі компоненти розглядатимуться повноцінно і комплексно.
Правильне ставлення. Нам необхідні люди, які не бояться конфліктів і знають, як перетворити їх на конструктивну силу. Докорінні зміни у системі освіти вже давно назріли і проводити їх треба негайно. Сьогодні освіта, на жаль, навчає конкуренції, а не співпраці. Саме принципи взаємної довіри і поваги повинні стати провідними у навчальних програмах цілого світу.
Протиотрута деструкції – інтеграція взаємної довіри та поваги в управлінні.
Цивілізація стала перед серйозним вибором: зробити крок до катастрофи, безпрецедентної в історії людства (ядерного вибуху чи безперервної боротьби з тероризмом) або прийняти нову глобальну філософію – культуру взаємної довіри і поваги, яка сприятиме перетворенню конфліктів на конструктивну силу.
Сьогодні ми повинні взяти на себе зобов’язання розробки та впровадження нової глобальної концепції, яка дозволить докорінно змінити світогляд кожного, сприятиме консолідації ринку і взаємовигідному партнерству. Я щиро вірю, що ми це зможемо.
cтаття надрукована в innovations.journal’2010
за матеріалами презентації Іцхака Адізеса в Сенаті Cornivus University of Hungary з нагоди отримання чотирнадцятого звання почесного доктора, січень 2010 р.; [Джерело: adizes.com]
Про автора:
Доктор Іцхак Адізес – засновник та директор Інституту Адізеса, доктор Колумбійського університету, один з провідних світових експертів з менеджменту та підвищення ефективності. Його підхід – фундаментальні зміни без хаосу та конфліктів – застосовують понад 1000 компаній у більш ніж 75 галузях, в тому числі зі списку Fortune 100.
Статті Іцхака Адізеса регулярно з’являються на шпальтах Inc. Magazine, Fortune, the New York Times, London Financial Times, Investor Relations Daily, Nation’s Business та World Digest. Іцхак Адізес є фундатором та керівником Інституту Адізеса, що працює з 1973 року в США та ще 14 країнах світу. Він написав сім книг, перекладених на 22 мови та перевиданих 50 разів.
Іцхак Адізес увійшов до переліку 30 кращих консультантів з лідерства журналу Executive Excellence.
Підготовка та переклад статті: Анна Глива
Фото: commlawblog.com
