14/08/2010
0“Продається мисливське господарство в Рівненській області площею 20 тисяч гектарів”. Номер мобільного телефону та електронна пошта. Таке оголошення у загальноукраїнському діловому журналі (до речі, один вихід цього рекламного блоку коштує 14 тисяч гривень) не могло не привернути увагу. “ОГО” вирішила поцікавитися, яку суму треба викласти, щоб мати власний об’єкт для реалізації чоловічого захоплення.
Цікавість цій ситуації додає той факт, що у Законі України “Про мисливське господарство та полювання” ― жодного слова про можливість купівлі-продажу мисливського господарства. Окрім цього процедура надання угідь для задоволення потреб справжніх чоловіків є доволі клопіткою: лобіювання інтересів у відповідного рівня радах, органах місцевого самоврядування, вирішення питань із пайовиками тощо.
Телефонувати за вказаним у рекламі номером довелося декілька разів. Лише ввечері відповів чоловік, котрий назвався Віктором і сказав, що є представником власника господарства ― “зайнятого бізнесмена”.
Мисливське господарство у Сарненському районі. Воно діюче ― налагоджена єгерська служба із п’яти осіб, є парк автомобілів. Також годувальниці, вишки. Два тижні тому збудували вольєр. У власності також ділянка 2 га, на якій із кругляка поставлений будиночок. Є поля з гречкою, кукурудзою ― тобто процес налагоджений. На угіддях переважно кабан; багато ― запевняє чоловік.
Наостанок Віктор пропонує ще один варіант ― інше мисливське господарство у Здолбунівському районі. Проте воно значно менше ― лише 5000 га. Однак переваги, якщо вірити оголошенню в Інтернеті, “мальовничі краєвиди, місця відпочинку, кваліфікована єгерська служба; дичина: кабан, коза, заєць, лось, олень; на території господарства знаходяться історичні місця, велика кількість дубових насаджень, 15 га біополів”.
Щодо вартості господарства, чоловік “переводить стрілки” на власника ― мовляв, він сам зателефонує. Розмова відбулася наступного дня. Чоловік, який не назвався, розповів, що угіддя були віддані в оренду обласною радою у 2009 році на 25 років. Підтвердив, що у приватній власності є ділянка із незавершеною будівлею, яка буде продаватися разом із корпоративним правом та юридичною особою. За більше господарство чоловік просить 300 тисяч, за менше ― 100 тисяч доларів. Запрошує у вихідні дивитися “володіння”.
У Рівненському управлінні лісового і мисливського господарства не бачать нічого страшного, якщо зміниться власник юридичної особи. Головне, щоб він не порушував законодавства стосовно добування дичини, ведення документації, власне господарства та інше.
― Можу провести паралель із будь-якою комерційною фірмою ― яка різниця, хто нею керує? Її можна подарувати, уступити, продати. Договір оренди угідь оформлюється на юридичну особу. Поки що в області у нас не було прикладів, коли продавалася фірма-мисливське господарство, ― говорить головний мисливствознавець Рівненського управління лісового і мисливського господарства Микола ЯЦИК.
Лісівник додає, що не знає половини власників мисливських господарств. Адже відбувається постійний рух ― одні стають співвласниками, інші продають свої частки. На цей процес управління не може впливати.
― Сьогодні у нас в області більше 70 користувачів мисливських угідь. Окрім нашої організації, всі вони приватні. За ними стоять великі люди ― або посадовці, або начальники, або бізнесмени, ― каже заступник голови Рівненської обласної ради Українського товариства мисливців та рибалок Леонід ДУДУШКО.
Іншу думку щодо купівлі-продажу має директор приватного мисливського господарства “Поліське” Борис ЗЕЛІНСЬКИЙ.
― Продавати, звичайно, не можна. Адже питання надання угідь чітко визначено законодавчо ― вони виділяються конкретному власнику. Якщо зміниться користувач, то доведеться переробляти рішення про виділення угідь, погоджувати з органами місцевого самоврядування, із власниками земельних паїв чи фермерами тощо. Не думаю, що комусь цікаво продавати господарство, ― каже пан Зелінський.
Юристи, до яких зверталася “ОГО”, не дивуються, що щось можна продати-купити ― якщо вже рішенням суду у власність переходять заповідники, то все решта ― дрібниці. Радять дивитися правовстановлюючі документи ― чи є потрібні дозволи, право на відчуження та інші. Маючи відповідні копії, можна буде організувати юридичний аудит.
