12/08/2010
0Понад три чверті Закарпаття вкриті лісами. І саме їхні дари споконвіку допомагають гуцулам і бойкам, що живуть у горах, та лемкам, які мешкають у низинах, поповнювати сімейний бюджет і робити традиційні харчові запаси.
Для жителів Європи і великих українських міст звичними є печериці із супермаркетів.
Дикі лісові гриби для цивілізованого європейця та урбанізованого українця є радше делікатесом, аніж самостійною стравою.
Для пересічного ж закарпатця велика сковорідка тушкованих у сметані грибів із вареною чи смаженою картоплею – не щоденна, але цілком звична і традиційна страва.
"Готую гриби у сметанному соусі. У ресторанах це називають "жульєном" і подають мікроскопічними порціями. У нас свіжі гриби кладуть у супи, голубці і навіть у піцу. А взимку із сушених грибів виходить і чудова грибна підлива, і суп, і тушкована капуста з грибами", – розповідає закарпатська господиня у себе на кухні, де готує на вечерю куплені на ринку гриби.
Пенсіонер Володимир, який живе в обласному центрі, у грибний сезон чи не щодня долає кільканадцять кілометрів автобусом у відомі йому місця, де навіть у спекотні дні можна назбирати кошик-півтора сироїжок.
В останні роки суттєво впав рівень продукції грибів. Невідомо чому. Можливо, це популяційні хвилі. А, можливо, це нормальне циклічне явище.
Андрій Мигаль, Ужгородський університет.
Їх тут називають "голубінками".
"Тихе" полювання – це і улюблений відпочинок пана Володимира, і приробіток до зовсім невеликої пенсії.
Нині практично всі зібрані селянами дари лісів потрапляють не у заготівельні контори, як три-чотири роки тому, а на ринки, де їх залюбки купують жителі міст.
Куди зникли заготівельні пункти?
Ще недалекого 2008-го року чи не у кожному селі стояла вантажівка-рефрижератор із Австрії чи Франції.
Поруч були заготівельні пункти, які приймали у селян гриби тоннами.
Закордонні мобільні холодильники вивозили дорогоцінну сировину у країни Європи, де після переробки ціна зібраних у карпатських лісах дарів природи зростала у рази, а часом і в десятки разів.
У британському онлайн-магазині ціна 100 грамів білих сушених грибів складає 24 фунти – близько трьохсот гривень.
На Закарпатті стограмовий пакуночок сушених білих грибів коштує 30 гривень.
Того ж таки 2008 року на Закарпатті було 25 стаціонарних пунктів заготівлі грибів і ягід, які, за офіційною статистикою, закупили 390 тонн чорниці, 40 тонн ожини та 58 тонн грибів.
Два роки тому заготівля ягід і грибів принесла місцевим бюджетам 787 тис. грн.
Ще на 239 тисяч гривень поповнилися місцеві бюджети за рахунок податку з фізичних осіб, які закуповували гриби, ягоди та лікувальні трави.
Зараз заготівельні пункти на території області практично зникли, немає і переробної ланки.
"Щодо грибів та ягід, то ми, на жаль, втратили кооперативну колишню систему переробки цих дарів лісу. Сесія обласної ради зняла це питання і передала у райони. Зараз районні і сільські ради дають відповідні дозволи. Збір цих дарів лісу має бути на місці і треба повернутися до переробних цехів", – каже начальник головного управління економіки Закарпатської облдержадміністрації Віктор Погорєлов.
Однак пан Погорєлов не впевнений, чи буде що переробляти цим цехам і міні-заводам.
За його словами, лише торік ліміт на вивезення чорниці за кордон становив 1766 тонн, а було вивезено лише 326, тобто 12 %. Подібна ситуація і цьогоріч.
"В останні роки суттєво впав рівень продукції грибів. Невідомо чому. Можливо, це популяційні хвилі. А, можливо, це нормальне циклічне явище", – каже Андрій Мигаль, старший науковий співробітник міжвідомчої науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем Ужгородського університету.
"Інше питання – споживання і використання ресурсів цінних лікарських рослин. Частина з них, такі як скополія карніолійська, родіола рожева, або як в народі кажуть "золотий корінь", занесені до Червоної Книги України. І їх люди часто нелегально збирають, хоча суворо заборонено це робити."
Тихе полювання на здоров’я і на шкоду
Ще одна серйозна проблема – бажання людей заробити швидше, при цьому жертвуючи природою, яка їм цей заробіток дає.
Ідеться про скошування чорниці, яку мешканці українських Карпат називають яфинами чи афенами.
Зловмисники, які скошують у високогір’ях разом із ягодами низькорослий багаторічний чагарник, що росте цілими полями, не думають про те, що наступного року врожаю уже не буде.
Переважно ж селяни шанують природу-годувальницю і в сезон щодня поодинці і групами виходять на тихе полювання за грибами, ягодами та лікарськими травами.
