ПОЖЕЖА НА ТОРФОВИЩІ ЯК ПІДСТУПНИЙ УДАР У СПИНУ

Пожежа на торф’яному полі – чи не найстрашніша надзвичайна ситуація. Прикро, та в цьому вже встигли переконатися жителі Росії, де підземне полум’я близько півмісяця отруює повітря і „пожирає” за лічені секунди цілі села. Проте і вітчизняна статистика дає привід не лише для роздумів, а й для нагальних заходів. На сьогодні в області є більш як 100 осередків загорання торфу, що їх усіма силами намагаються гасити черкаські рятувальники. Нині на Черкащині горять ірдинські торф’яники, які вже ставали місцем надзвичайної ситуації в 2005 і 2009 роках, але цього разу, крім людської недбалості, діє ще один фактор – аномально висока температура повітря. З огляду на цей факт, а також на те, що в області оголошено найвищий рівень пожежної небезпеки, 6 серпня в смт. Ірдині було проведено нараду за участю рятувальників, лісників, правоохоронців і представників місцевої влади. Логічним продовженням цього заходу стала рейдова перевірка ірдинських торфовищ, яка мала на меті більш конкретно вивчити ситуацію та виявити можливі випадки порушення громадянами правил пожежної безпеки.

Зараз Черкащина перебуває ніби на пороховій бочці, адже загальна площа торфополів області понад 150 гектарів. Подекуди підземні пожежі тривають місяцями й роками, на глибині близько метра торф горів навіть минулого Нового року. Причина такою „живучості” проста – понад 70 % кисню міститься в торфі, і вогонь для подальшого розгорання не потребує, так би мовити, контактів із зовнішнім світом. Як зазначають рятувальники, проблема черкаського торфу в тому, що він сухий. А з огляду на спеку, суха також і трава, і гілки довколишнього лісу. От і виходить, що навколо такої „порохової бочки” цілодобово чатують вогнеборці, міліція, лісники, посадовці й підприємці, зокрема пожежні дружини головного користувача торф’яної сировинної бази – „Черкаситорфу”. Але ж як можна вберегти Черкащину від гіркого досвіду східного сусіда – Росії? Якими заходами можна запобігти лихові? Саме ці питання стали предметом обговорення на нараді, що відбулася в Ірдині 6 серпня.

НА НАРАДІ ТОРФУ ДАМО РАДУ

Варто зазначити, що ірдинські торфовища – це проблема всього Черкаського району, всієї області, а не лише окремого селища. Тому й вирішувати її до Ірдиня прибули голова райдержадміністрації Юрій Влізло, керівник оперативного відділу Головного управління МНС області Михайло Яценко і головний спеціаліст відділу лісового господарства обласного управління лісового та мисливського господарства Микола Бихало. На нараду також були запрошені керівники всіх організацій і установ селища.

Під час наради було створено оперативний штаб, який очолив селищний голова. До того ж було намічено план дій, спрямованих на запобігання пожежам як на торфополях, так і в лісових масивах, що межують із торфовищами. Участь у нараді представників усіх зацікавлених служб дозволила також вирішити непросте пи-тання залучення сил і засобів на боротьбу з потенційною пожежею. Так, „Черкаситорф” зобов’язався надалі підтримувати у належному стані мотопомпи й канали, за допомогою яких підтоплено частину пожежонебезпечних територій. Вагомим фактором безпеки також повинен стати існуючий у розпорядженні підприємства пожежний потяг із 5 цистернами води, рейки для якого прокладені якраз через територію ірдинського торфополя. А поки він стоїть на «запасній колії», якою пересувається легка чергова патрульна дрезина. Та яким би надійним не здавався протипожежний захист покладів торфу, цього все одно недостатньо.
Як відомо, найефективнішим засобом боротьби з підземною пожежею є інженерні заходи, тобто штучне підтоплення небезпечних ділянок. Добре, що це розуміють, перш за все, на самому підприємстві „Черкаситорф”. За словами начальника, підприємство у найближчий час планує збудувати спеціальну водокачку, яка здатна за одну годину перекачати понад 2500 тонн води. Коли вона запрацює, стане можливим за короткий термін повне затоплення пожежонебезпечної території. Але цей план був би нереальним без підтримки лісників, бо саме в їхній компетенції перебуває питання про нарощення дамби, яка перегороджує шлях водам річки Ірдинки. Було також погоджено, що збільшення дамби на 70-80 сантиметрів буде достатнім для накопичення та стримування масиву води.
Не забули на нараді і про існуючі в районі та селищі підприємства різних форм власності. Зокрема, і лісники, і співробітники МНС розраховують на чергування та патрулювання добровільних пожежних дружин (ДПД), які за потреби зможуть надати не лише профілактичну, а й завдяки необхідним протипожежним засобам практичну допомогу.
Принцип діяльності ДПД залишився незмінним. У ті часи на пожежу залучалася громадськість села. Для цього вішали табличку на будівлях із зазначенням інвентаря, з яким повинен прибути господар на пожежу. Ось таку громадську відповідальність і варто відновити у нелегкий час серпневої спеки.

НЕМАЄ НЕВАЖЛИВИХ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Не менш важливими є і такі допоміжні заходи, як агітація безпечної поведінки через ЗМІ і заборона для громадян відвідувати ліси. У межах цієї діяльності районна газета „Сільські обрії” опублікувала серію просвітницьких матеріалів, які мають на меті роз’яснити населенню небезпеку пожеж на торфовищах, а також ознайомити їх із правилами поведінки попередження таких надзвичайних ситуацій. Також було поширено інформаційно-агітаційні листівки. Для тих же громадян, які надають перевагу радіопрограмам (переважно пенсіонери, водії, рибалки, мисливці), місцеве радіо з початку спекотного сезону транслює інформацію про небезпечність вогнищ і заборону відвідування лісових масивів. Якщо ж достукатися до людського розуму через масмедіа не вдасться, на заваді нерозважливим людям стануть шлагбауми на всіх в’їздах до лісу, а також патрулі з лісників і правоохоронців. У разі виявлення порушників такі об’єднані патрулі одразу ж на місці і роз’яснювальну роботу проведуть, і винних покарають.
Уперше на нараду були запрошені директор місцевої школи й завідувач дитсадка. Дошкільнята, звичайно, допомогти в гасінні пожежі не зможуть, а от їхній виховний заклад має бути безпечний. Виявилося, що в дитсадку вогнегасники останнього разу перезаряджали ще два роки тому, отже, немає жодної гарантії, що вони спрацюють у разі небезпеки.
Що ж до школярів, то їх уже можна залучати і до патрулювання, і до чергування: при школі, до речі, діє пожежна дружина. На відміну від дитсадка, всі 11 шкільних вогнегасників перезаряджено лише тиждень тому, а всі пожежні щити укомплектовані засобами пожежогасіння у відповідності до норм належності.
Як бачимо, на рівні окремих установ про пожежну безпеку не забувають, але, як свідчать реалії, цього замало. На думку Михайла Яценка, успішне реагування на потенційні надзвичайні ситуації неможливе без спеціальних документів, мобілізаційних планів, у яких конкретно розписано: хто, коли і з яким обладнанням і технікою зобов’язані прибути на місце пожежі. Це питання нині найважливіше, адже без мобілізаційних планів не можна реально оцінювати свої сили, передбачити розвиток ситуації. Тому в найближчі три-чотири дні в ірдинському оперативному штабі вже мають бути створені такі мобілізаційні плани.

ГОЛОВНЕ, ЩО НАСЕЛЕННЯ УСВІДОМЛЮЄ НЕБЕЗПЕКУ

Після наради спільно з журналістами був проведений рейд по найнебезпечніших місцях ірдинських торфополів. Зокрема, учасники побували біля Ірдинського болота, де якраз поралися місцеві жителі. Оскільки вони багать не розпалювали, а просто збирали соковиту болотяну траву для корів, порушень в їх діях не виявлено. На запитання про пожежну небезпеку ірдинці відповіли, що чули попередження по радіо, тому поводяться згідно з правилами. Ще один громадянин нещодавно прибув із Росії, де якраз вирують масштабні пожежі, яким усіма силами намагаються запобігти в Україні. Він запевнив, що навіть і не думає порушувати правила пожежної безпеки, адже на власні очі бачив, до яких наслідків це може призвести.
Після цього учасники рейдової перевірки вирушили на одну з найнебезпечніших ділянок торфополя, де на той момент під шаром землі горів торф. Дим над місцем горіння ніби просочувався з-під землі. Хоча вогню не було видно, пожежники з міжгосподарської пожежної команди (МПК), які гасили пожежу, добре знали, з яким підступним „ворогом” мають справу. Гасіння ускладнювало й те, що поруч із осередком пожежі не було вододжерел, тому вогнеборці змушені були кожні десять хвилин їздити за триста метрів назбирати до автоцистерни воду.
Неподалік від пожежі місцеві жителі поралися на городах. Спілкуючись із ними вже втретє того дня, рятувальники, лісники, правоохоронці та журналісти почули від громадян очікувані слова про те, що вони добре усвідомлюють пожежну небезпеку й уважно слідкують за своїми діями, аби максимально зменшити ризик виникнення пожежі.
Отже, рейдова перевірка виявила те, що всі відповідні служби активно займаються питаннями як профілактики, так і практичного реагування на пожежі торфовищ. Головне при цьому, і це постійно підкреслювали практично всі учасники рейдової перевірки, — єдність і скоординованість, коли кожен добре розуміє свій напрямок, свою частку роботи у спільній справі запобігання пожеж у лісах і торфовищах.