05/08/2010
0Анатолій Гетьманчук нещодавно обійняв посаду начальника Державної екологічної інспекції у Волинській області. До цього часу він був першим заступником начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. До речі, то не перша людина, яка, вийшовши із лісової галузі, очолила інший підрозділ. Приміром, ще один природоохоронець, начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Володимир Мирка – також колишній лісівник. Проте сьогодні наша розмова із Анатолієм Гетьманчуком. – Анатолію Івановичу, вже місяць працюєте в державній інспекції. Але я попросила би пригадати саме перший день. На яких моментах у роботі мусили зробити акцент як новий начальник? – Вважаю, що кожна людина, котра приходить на іншу посаду, мусить усвідомити завдання, які стоять перед службою, оцінити можливості та прийняти певні рішення щодо покращання ведення того чи іншого напрямку роботи. Перші мої дії після представлення? Ознайомився із особовим складом, функціями, які покладені державою на екологічну інспекцію. Головне – осмислити саму суть і призначення даної екослужби, адже жителі й керівники місцевих органів влади не завжди розуміють, що інспекція проводить державний контроль за дотриманням природоохоронних норм. Ми повинні не лише виявляти недоліки, затримувати браконьєра чи лісопорушника, але в першу чергу контролювати дотримання природоохоронного законодавства керівниками або підприємствами, організаціями чи суб’єктами підприємницької діяльності. У цьому питанні законодавство більш вимогливе. Штрафами будь-яку фірму можна «поставити на коліна». Для прикладу назву Рожищенський міжгосподарський лісгосп, де при перевірці було виявлено величезні самовільні рубки і нараховано штрафних санкцій на суму 420 тис. гривень. Неефективно працюють каналізаційноочисні споруди Ковельського водоканалу, де шкода, яку заподіяли довкіллю, вимірюється вартістю до мільйона гривень. Ми цими штрафами підприємства просто «ставимо на коліна». Як можуть функціонувати ті ж очисні споруди, якщо організація має сплатити мільйон штрафу? Вирішення даної проблеми погоджено з обласною владою і знайдено компроміс. Ми перебуваємо на межі фолу. Намагаємося працювати на випередження.
– А як щодо особового складу? Чи не буде кадрових змін?
– Впевнений: тут працюють професіонали. За показниками трьох місяців вирішуватимемо, чи всі залишаться на посадах. Так домовилися. І, думаю, буде правильно. Кожен має шанс на те, аби розкрити свій потенціал і показати, на що здатен. До того ж, плануємо організувати навчання для усього особового складу інспекції, адже вчитися є чому, і це дуже потрібно. А в кінці року визначимо: хто, що, як? Надали можливість, час проявити себе. Оцінку отримає кожен. Реальну, заслужену.
– Зайнявши посаду, мали можливість ознайомитися із показниками, які були до Вас…
– Аналізуючи цифри, котрі були представлені (а це за підсумками півріччя), і порівнявши їх із показниками інших областей Західної України, можу сказати: наша інспекція працювала на середньому рівні. Але у мене викликало сумнів те, що ми були слабкі у виставленні претензій та позовів за екологічні збитки, бо поряд із цим фігурували величезні нарахування. Тому я звернув увагу своїх підлеглих на те, що ми повинні працювати на випередження, аби не допускати надзвичайних ситуацій. Потрібно навчити людей, змусити, якщо це необхідно, дотримуватися природоохоронного законодавства.
– Проте без штрафів переконати у чомусь досить складно…
– Погоджуюся. Тому вирішили застосовувати штрафні санкції до керівників – людей, які повинні забезпечити дотримання законності у природоохоронному питанні. Це адміністративні стягнення: від ста до тисячі чотирьохсот гривень. Не колектив має матеріально страждати, а та особа, яка скеровує на виконання тих чи інших рішень.
– Якщо говорити про екологічну ситуацію на Волині сьогодні. Які найбільш болючі питання для нашої області?
– Нами визначений перелік об’єктів із високим та середнім ступенем ризику для навколишнього середовища. Їх є більше як тисяча двісті. Об’єкти, які відносяться до високого ступеня ризику, контролюються щорічно, середнього – раз у три роки. Із цього переліку я б виділив найбільш небезпечні, а саме: Маневицька виправна колонія №42, де вийшли з ладу очисні споруди і неочищені стічні води скидаються на прилеглу територію; колишня авіаційна база, яка знаходиться у межах м. Луцька, внаслідок діяльності якої виявлено факт забруднення підземних водоносних горизонтів авіаційним паливом (там проводить моніторинг експедиція Рівненської геології). Ситуація наразі спокійна; Нововолинська група шахт, які експлуатуються (№1, 5, 9, «Бужанка»). На даних об’єктах визнано неефективною роботу очисних споруд, внаслідок чого забруднені стічні води потрапляють у прикордонну річку Західний Буг; Ковельський полігон для захоронення твердих побутових відходів, об’єми яких перевищують проектні показники майже у 2,5 разу; Луцький полігон для захоронення твердих побутових відходів, який розташований у с. Брище. На ньому знаходиться понад 3 млн куб. м побутових відходів. Функціонування цього об’єкта викликає скарги населення, що проживає у даному районі. На вказаних полігонах надзвичайна ситуація може виникнути у будь-який час, про що повідомлено органи влади.
Варто зазначити наявність хімічних засобів, які зберігалися на території області. За останніми даними проведеної інвентаризації їх виявлено більше сімдесяти тонн. Виділені певні кошти з фонду Міністерства охорони навколишнього природного середовища для їхньої переробки та знешкодження. Але навіть за таких умов залишиться питання: що робити із приміщеннями, де зберігалися ці хімзасоби. В цілому на Волині пестициди централізовано зберігаються на складах, що локалізує виникнення надзвичайних ситуацій.
– Спека не спричинила якихось небезпечних ситуацій?
– Ні. Спостерігалися лише поодинокі випадки загибелі риби у малих річках Любомльського району. Коли зробили аналізи води, спеціалісти переконалися: така ситуація пов’язана із нестачею кисню. Це явище спричинило розкладання рослин, які поглинали кисень. Тож риба задихалася. Але рятує те, що все ж проходять дощі і вміст кисню у воді підвищується. Кілька скарг надійшло від мешканців Любомльського району щодо стану води у річці Неретва, бо після купання у ній у дітей з’явилося почервоніння шкіри та очей. Аналіз води нічого небезпечного не виявив, окрім невеликих перевищень доз амонію, заліза і нітратів. Але це не ті показники, які можуть негативно вплинути на здоров’я людини. Відомо, що вміст заліза у водоймах на Поліссі завжди більший, ніж у інших регіонах.
– Як щодо радіаційного забруднення?
– Мушу пояснити, що ми не займаємося визначенням вмісту стронцію чи цезію у харчових продуктах, а тільки перевіряємо на пунктах екологічного контролю ввезення вантажів до України на предмет радіоактивного забруднення. Було виявлено перевищення природного фону в кілька разів на пункті Піща (Шацьк). Пов’язуємо це із сонячною активністю.
– А як щодо міжнародних зв’язків?
– Постійно співпрацюємо із екологічною службою Люблінського воєводства (Польща), спільно спостерігаємо за станом річки Західний Буг, порівнюємо показники лабораторних вимірювань. Поки все в межах допустимих норм.
– У вас багата біографія. Думаю, читачам теж буде цікаво. Отож…
– Після школи я вступив до військового училища, але з певних обставин учитися там мені не сподобалося. Далі – індустріально-педагогічний технікум у Конотопі, армія. Після шести років навчання у Київській сільськогосподарській академії працював помічником лісничого Пнівненського лісництва, що у Камінь-Каширському районі. Деякий час виконував обов’язки голови сільської ради. Обіймав посади головного лісничого і директора Любешівського лісгоспу, дванадцять років був головним лісничим «Волиньлісу» (тепер управління лісового та мисливського господарства). На даний час, так би мовити, змінив фах.
– Навички, досвід, які здобули, працюючи у лісовій галузі, стали у пригоді на новій посаді?
– Я завжди казав, що більше для довкілля, ніж лісники, не робить ніхто. Це люди самостійні, відважні, віддані своїй професії, котрі створюють багатства і оберігають навколишнє середовище душею і тілом. Тому вважаю, що мій перехід пройшов легко. Адже лісове господарство є однією із складових охорони довкілля. Ліс, безперечно, – це легені планети. Деякі інші сфери: вода, повітря, земля – для мене нові, але все це перекликається, взаємопоєднується, і, думаю, що лісівничий досвід піде на користь і мені, і тим, з ким працюю тепер. Потрібно усвідомити ту велику справу, яку роблять лісівники. Так, є недоліки, але в цілому ліси наші збережені, доглянуті, вони відтворюються, їхня площа постійно збільшується. А це – головне! І якщо так, як у лісовому господарстві, будуть працювати в усіх інших сферах, то ми впевнено і спокійно житимемо у чистому довкіллі. Долучайтеся до співпраці з нами.
– Дякую за відвертість, і успіхів вам на новій ниві.
