31/07/2010
0Анатомія стихії. Точка зору науковців
Ситуація, що склалася у області внаслідок цьогорічних зливових опадів, активно обговорюється громадськістю.
Багато людей потерпіло від злив – втратили домівки, нажите майно, садовину та городину, дехто й рідних – загинула літня жінка з Дяківців та двоє хлопчиків – з Хряцки та Великого Кучурова. Досі зниклим безвісти вважається хлопчик з Тисівців…
Однак, як стверджують науковці, нічого нового та надзвичайного, не притаманного території Буковини, не відбулося.
Адже своєрідна геологічна будова, що є однією з особливостей природи нашого краю, вкупі зі складним рельєфом часто призводить до небажаних та почасти загрозливих для людей явищ. Річ лишень у тім, що люди досі належно не поінформовані, не мають уявлень про причини та наслідки подібних природних процесів, не знають, як убезпечитися від дії стихії. Насправді ж, як зазначили депутат облради Ольга КИналь, доцент кафедри фізичної географії ЧНУ Богдан Рідуш та асистент кафедри геодезії, картографії та управління територіями ЧНУ Ігор Березка, буковинці мають чітко усвідомлювати:
•Наш край належить до територій достатнього та надлишкового зволоження. Більш ніж дві третини опадів випадає упродовж теплого періоду (з квітня по жовтень), а найбільш дощовими є червень та липень. За-звичай у червні випадає понад 80 мм опадів, що розподіляються по території дуже нерівномірно. Найчастіше опади активізуються над схилами Хотинської, Герцаївської, Чернівецької, Брусницької височин та у передгір’ях буковинських Карпат. Цьогоріч у Чернівцях зафіксовано шар опадів 218 мм у районі аеропорту та майже 286 мм – на метеостанції національного університету. Історичні ж метеодані свідчать, що у Чернівцях упродовж доби може випадати понад 220 мм опадів. За характером нинішніх руйнацій науковці роблять висновки, що такі інтенсивні зливи бувають раз на декілька десятиліть, коли над відносно невеликими площами може випасти більш ніж подвійна місячна норма опадів (наприклад, 1969 р. пройшли локальні зливи у районі Роші, сильні дощі у 1991 р.). А цьогоріч у травні також випала надмірна кількість опадів, що спричинило підняття рівня підземних вод. Така ситуація, ускладнена неналежним станом дренажних систем, і сприяла нинішньому підтопленню окремих територій.
•Населення має знати, що катастрофічні прояви екзогенних рельєфних процесів є періодичними та непостійними. Ці періоди іноді триваліші за життя одного чи декількох поколінь. Тому активний прояв будь-якого по-дібного процесу вважається своєрідною аномалією, яку люди називають «карою Божою», «кінцем світу» тощо. Зважаючи на те, що впродовж років і десятиліть ці процеси «сплять», у мешканців формується безпечність поведінки («ми тут 40 років живемо, і нічого ніколи такого не було»), яка проявляється у нехтуванні правилами природокористування (що стосуються забудов, водокористування, ведення сільського/лісового господарства, видобутку корисних копалин), порадами та висновками фахівців. Після чергової активізації процесу у людей з’являється переляк, який за 10-20 років забувається. Тобто, ця проблема є не лише природо-техногенною, а ще й психоло-гічною.
•Борючись із загрозами, котрі створюються природними процесами, слід уникати забудовування територій, де спостерігались прояви небезпечних процесів у минулому (як у Верхніх Станівцях, Чорногузах, Зеленеві, Костинцях, окремих селах Кіцманського, Сторожинецького та ін. районів, розташованих на зсувних територіях). Якщо уникнути цього складно, то слід вкладати кошти у інженерний захист: влаштовувати дренажі, здійснювати протизсувні заходи, обладнувати поверхневі стоки, не загачувати ставків, а зсувні ділянки бажано засаджувати, наприклад, акацією. На таких територіях мало б чітко регулюватися землекористування – геологи, водники та природоохоронці мають за цим наглядати. Для небезпечних з інженерно-геологічного погляду територій має здійснюватися моніторинг стану масиву, гірських порід, коливання рівня підземних вод, деформацій поверхні тощо. Необхідно обов’язково дотримуватися будівельних норм і правил, бо хоч багато із цих документів є, м’яко кажучи, не досконалими, однак виконання їх основних вимог здатне убезпечити від руйнівних процесів. Єдиний цивілізований вихід із ситуації – складання на території кожної сільради карт придатності до забудови. Вартість таких робіт буде все ж нижчою за суму відшкодування однієї зруйнованої оселі.
•Для багатьох поселень найстрашнішими є повені. Вони можливі не лише на великих, а й на малих річках. Приклад – ситуація у Герцаївському районі, де річковий стік формують річечки Мольниця, Герца, Дерелуй і ін. – умови у басейнах цих річок сприятливі для формування потужних паводків. Зокрема, затоплення міста Герца спричинилося не лише потужними зливами, а й іншими чинниками. Тут внаслідок особливого рельєфу сформувалися великі водозбори з крутих схилів Герцаївського горбо-гір’я. Акумулюють воду і численні ставки з неналежним гідротехніч-ним облаштуванням. Великій швидкості добігання паводкової хвилі сприяє недостатня залісненість схилів височинного рельєфу. Особливості ж рельєфу долин річок Герци, Тернавки полягають у тім, що вони мають значний похил. Досить широкі поза межами поселень, вони звужуються у зонах заселення. А долини (зазвичай вузькі) зарослі рослинністю та захаращені побутовим непотребом. Разом з насипами доріг, мостами малої водопропускної здатності та неупорядкованою системою водовідведення ці фактори сприяють уповільненню руху стічних вод, росту паводкової хвилі. Внаслідок попереднього зволоження атмосферними опадами поверхонь басейнів річок не відбувається належне проникнення дощової води у ґрунт, а це сприяє потужному поверхневому стоку. Такі потоки досягають поверхонь заповнених водою ставків. Якщо шлюзи не працювали, то рівень води у ставках штучно не знижувався, тому в переповнених ставках під напором добігаючої води могли формуватися «стоячі» хвилі заввишки 1-1,5 м, які переливалися через греблі й руйнували їх основу.
•Для убезпечення від наступних повеней необхідно здійснювати низку нагальних заходів. Зокрема, переглянути ґенеральні плани забудови населених пунктів з урахуванням природних та природно-техногенних загроз повеней, зсувів, карстових провалів, розливу берегів великих і малих річок. Обов’язковим є заліснення крутих схилів, неприпустимими — суцільні вирубки лісів, особливо ж на схилах. Необхідно впорядковувати дренажні системи, руйнація яких упродовж років призвела до підтоплення у Вашківцях, Лужанах, Шипинцях та інших місцевостях долинного типу. Потребує перегляду проектно-технічна документація існуючих гідротехнічних споруд. Необхідно посилити вимоги щодо дотримання режиму водоохоронних зон згідно із законодавством, чіткого визначення їх меж. Відповідно до Водного Кодексу України, вздовж або навколо водних об’єктів мають бути прибережні водозахисні смуги – для малих річок і ставків площею до 3 га – 25 м, для більших річок і ставків – 50 м. Не можна допускати їх розорювання та забудови. Насправді багато таких територій на Буковині зайняті городами, є частинами садиб. Не слід засмічувати долини малих річок та русел, їх треба чистити і від надмірної рослинності. Необхідно відновити (чи створити) мережу спостережень за опадами у просторі і часі (опадомірні пости). Без таких спостережень неможливі належні уявлення про реальне поле опадів у краї, кількість їх у різних реґіонах, екстремальні значення. Ця інформація необхідна фахівцям-практикантам, господарникам, МНС-никам, місцевим громадам, науковцям задля здійснення наукового аналізу явищ, пов’язаних не тільки з опадами, а й з розвитком спричинених ними природних екзогенних процесів
