29/07/2010
0Щоб припинити переміщення русла річки в бік Волині на українсько-польському кордоні, її береги потрібно укріпити. Цим і займаються волинські водники, хоч роботи стримуються через нестачу коштів
При тому, що зараз багато земель не обробляється (на сотнях гектарів не лише не сіють чи садять, а й сіна не заготовляють), напрошується питання: чи варто робити проблему з того, що річка «краде» на користь сусідів якусь площу? Адже навіть якщо вдатись до конкретних підрахунків, то в рік вздовж кордону протяжністю двісті кілометрів ось так «іде з водою» внаслідок розмивання берегу і зміни русла до двадцяти гектарів волинської території. Ніби й не багато. Але з цього приводу начальник управління облводгоспу Юрій Бахмачук пригадує, як в кінці 80-х років минулого століття в районі сіл Мовники і Кречів Іваничівського району утворився острів. Західний Буг тоді поміняв русло і відтяв гектарів півтора від польської території. І хоч це припало на страшну кризу в Республіці Польща, поляки змогли все-таки знайти і в себе резервні кошти, і, скориставшись допомогою Радянського Союзу, повернути русло в його старі межі.
Одне слово, територія кожної держави, яка себе поважає, має бути недоторканна. Як колись говорили у зв’язку з цим поляки: «І ґудзика свого не віддамо». Або доречно згадати пісню, де є такі слова: «Чужой земли мы не хотим ни пяди, но и своей – вершка не отдадим!». І стосуються вони не лише періоду воєнних дій – і у мирний час треба дбати, аби рубежі держави залишались непорушними. Тим часом, як висловився Юрій Бахмачук, десять років тому з великим боєм було укріплено берег біля села Грабове Шацького району на ділянці протяжністю 756 метрів. І то завдяки тому, що управління облводгоспу, зокрема Шацького міжрайонного підрозділу, як неприбуткова організація вишукує найдешевші технології: за типовою кошторисною вартістю, тут на кріплення берега треба було б витратити 2,3 мільйона гривень, а обійшлись значно меншою сумою – 942 тисячі.
Ми якраз і побували на цій ділянці Західного Бугу. Саме тут звивисте русло річки у повінь могло піти напряму і таким чином «відрізати» 500 гектарів земель (на той час вони належали СВК, а тепер розпайовані). Берег так розмивало, що прикордонний знак вже ледь не впав у річку. Його довелось перенести, та ще й із запасом. А перенесення прикордонних знаків – справа міжнародна. Їх місце розташування, як сказав начальник прес-служби Луцького прикордонного загону Олег Личковський, закріплене міжнародною угодою України з Республікою Польща. Це є позначення державного кордону на місцевості. І якщо необхідно знак перенести, то це вже відповідна процедура: наші прикордонники мають попередити польську сторону за десять діб до проведення робіт. До того ж, передбачено, що можна перенести прикордонний знак лише на один метр від обриву. Якщо ж складніші умови (як на ділянці біля села Грабове) і знак потрібно перенести більш як на метр, то вже створюється міжнародна комісія, яка приймає відповідне рішення. Якраз тут, на ділянці, яку охороняє відділ прикордонної служби «Грабове», так і було.
Думка прикордонників одностайна: берег Західного Бугу потрібно укріплювати, адже підмивання його, особливо під час великих повеней, дуже впливає на прикордонну структуру – розмивається контрольно-слідова смуга, руйнуються прикордонні стежки. Після сходження води все потрібно поновлювати. Навіть змінювати маршрут руху прикордонних нарядів з тим, щоб не наражати їх на небезпеку.
А загалом на двохстах кілометрах русла Західного Бугу, що тече на Волині вздовж польсько-українського кордону, є до тридцяти місць, де вкрай необхідно укріплювати берег. Ці роботи передбачені програмою на 2001-2005 роки (згодом вона була продовжена до 2015 року). І документацію необхідну волинські водники вже мають. Тільки не відомо, коли через нестачу коштів дійде до виконання робіт. А поки не буде закінчене укріплення на одній ділянці, не розпочинаються роботи на іншій.
Така незавершена ділянка – в районі села Забужжя Любомльського району. Всього тут треба укріпити берег протяжністю 421 метр. Поки що (а це вже третій рік з початку робіт) укріплено 236 метрів. Біля цього ж села є ще ділянка, де роботи по укріпленню берега, як кажуть, аж просяться. У водників є карта, на якій зафіксоване звивисте русло на початок 2001 року. Якби зараз провести в натурі прибережну смугу, то вона пройшла б… посередині нинішнього русла. Берег відступив у бік Волині метрів на 20-30 від тої лінії, яка була десять літ тому. Дерева попадали, оскільки коріння їх підмивала вода, утворились міцні загати, які спричиняють ще інтенсивніше розмивання берега. Русло перемістилось настільки, що воно тепер на місці колишнього пасовища, яке було у заплаві. І від городів, які тут були, люди відмовились.
Тут, як кажуть, показове місце: і загата, яка змінює русло, міняє потік води, і розмивання берега. А ще й бобри добре попрацювали і поклали велике дерево поперед річки. Всі ці перепони треба ліквідувати – русло розчистити від завалів, берег укріпити. Коли дійде черга до цих робіт? В цьому році водникам з державного бюджету виділено 993 тисячі гривень. 160 тисяч вже отримали на травень, червень і липень. А решта, як планується, має бути в грудні.
– Якщо ми 26 грудня, наприклад, одержимо 700 тисяч з того ліміту, що нам передбачений, – каже Юрій Бахмачук, – то що за три дні встигнемо зробити? В результаті ці кошти повернуться в бюджет.
…Ось така хитрість – інакше не скажеш, коли наперед відомо, що гроші взимку не будуть освоєні. А річка на таку хитрість не зважає і продовжує відмивати метр за метром, коректуючи кордон, який ми звикли називати недоторканним.
