29/07/2010
0У лісі, який знаходиться поряд із Тумином, що в Локачинському районі, диких кабанів розвелося стільки, що їм не вистачає їжі. Тому тварини шукають поживу поблизу села. Спочатку постраждали городи, які поряд із лісом, а кожного дня нахабні тварини просуваються ближче до осель.
Тож коли недавно Олена Леонтіївна Піцик подалась оглядати посіви зернових, то аж серце тьохнуло – 22 сотки озимої пшениці як не було. Дикі кабани не тільки потовкли збіжжя, а й поз’їдали колосся. Олена Леонтіївна, як і багато інших мешканців Тумина, залишиться без зерна.
– Дикі кабани вже другий рік господарюють на полях туминців, – розповідає жінка, яка відразу ж після побаченого на власному наділі запросила журналіста. – Торік багато людей лишилось без картоплі, а тепер тварини добралися й до зернових.
Місцеві мешканці розповідають, що свинячі набіги стали загрозою для городів, бо приватне підприємство «Ольвіта», яке є користувачем близьких до Тумина мисливських угідь, веде цілеспрямовану роботу з охорони та відтворення поголів’я диких тварин. Справа, звісно, хороша. Але ж це зовсім не означає, що люди мусять жертвувати заради цього урожаєм, на вирощування якого витрачено чимало і праці, і грошей.
– От порахуйте, скільки коштів ми вклали в цей шматок поля, – продовжує далі бідкатись жінка. – Восени купили дизпаливо для трактора. Добре, що хоч техніку маємо свою. Сівалкою висіяли два мішки зерна. Весною покропили від бур’янів, підживили. А що зберемо?
До речі, погосподарювали дикі кабани й ще на одному наділі Олени Леонтіївни – на 60-ти сотках вже майже четвертина зерна витовчена. Господиня сподівається, що їй вдасться вчасно зібрати те, що залишилось.
До нашої розмови долучається ще одна жінка:
– Минулого року тварини витовкли нашу картоплю. Вони як втраплять на рядок, так і розриють його до самісінького кінця. Тож минулої зими бульбу варили лише у великі свята, а от на насіння довелось купувати. Тепер, щоб вберегти другий хліб від кабанів, прив’язали поряд із картопляним полем собаку. Привезли з дому будку, кожного дня носимо псові їсти.
Але коли ми підійшли до вівса, який достигав поряд, то тут кабани, видно, вже не раз бігали. Так що собак вони не дуже й бояться.
Яких тільки методів відлякування тварин не придумують туминці. Палять старі шини, вовну, ставлять опудала, городять магнітофонною стрічкою. Проте все марно. Кабани як ходили, так і ходять, як рили, так і риють далі. На городах побачила і новий спосіб огорожі: добрячий наділ зернових обгороджений тичками з прив’язаними скляними пляшками. Всі палки з’єднані між собою міцним шпагатом, якщо його зачепити, лунає гучне дзеленчання.
– Один із власників підприємства нам навіть дав «пораду»: «Якщо хочете бути з врожаєм, то обгородіть поля парканом», – зауважила Олена Леонтіївна.
Тож за поясненнями звертаюся до директора ПП «Ольвіта» Василя Григоровича Жомера. У відповідь чую таке:
– Кожної ночі ми відлякуємо диких кабанів від городів селян. Проте ніхто не знає, куди вони підуть. Сьогодні кабани в Тумині, а завтра – в Озютичах чи ще десь… В свою чергу ми робимо все можливе: встановлюємо в лісі спеціальні годівниці, поблизу Тумина посіяли 1,5 гектара вівса, один гектар кукурудзи, встановили вишки для обліку та відстрілу диких кабанів.
До речі, щодо вишки: туминці говорять, що її варто перенести ближче до тих місць, де дійсно ходять тварини, а то вона встановлена біля посіяного для них корму. Василь Григорович пообіцяв, що дослухається до прохань місцевих жителів. От тільки чи врятує це городи селян?
Згідно з чинним законодавством України, об’єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі, в даному випадку дикі тварини, є власністю українського народу, тобто держави. Користувачі мисливських угідь лише проводять комплекс заходів із охорони та відтворення поголів’я диких тварин до оптимальної чисельності, встановленої для тієї чи іншої території.
Зважаючи на це, логічно було б покликатися з приводу завданих збитків саме до держави. А ст. 157 (ч. 2) Земельного кодексу України чітко вказує, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. У Кабміні підготовлений проект постанови «Про відшкодування збитків, завданих дикими тваринами землевласникам та землекористувачам», в якому розписаний механізм таких розрахунків і джерело фінансування – державні (місцеві) природоохоронні фонди. Але, на жаль, цей проект ще не пройшов відповідних погоджень і досі не прийнятий. В зарубіжних країнах такі нормативні акти прийняті і повноцінно працюють.
Іншими словами: спробуй поранити чи, не дай Боже, забити тварину, що знищила плоди важкої людської праці, – по судах затягають, штрафами обкладуть. Бо свині згідно з чинним законодавством є «державними тваринами». А як тоді бути людям, як захистити свої права? Хотілося б, щоб компетентні служби дали пояснення мешканцям Тумина, як бути, хто має відшкодовувати завдані дикими кабанами збитки.
