ЧОЛОВІК, ЯКОМУ СМАКУЮТЬ ОТРУЙНІ ГРИБИ

 Горохівчанин Валерій Бала із тихого полювання ніколи не повертається додому з порожнім кошиком, але в ньому гриби, які люди не їдять

Про досить своєрідні уподобання Валерія Бали як грибника відають вже не тільки його друзі та знайомі в Горохові, а й декотрі мешканці сіл поблизу Завидівських лісів, куди найчастіше виїжджає він на тихе полювання. Він усіх дивує тим, що бере отруйні гриби, які, каже, йому найсолодші.
– Я чоловік не гордий, – сказав мені. – Коли іду лісом і бачу білого гриба чи червоноголовця, бабку, сироїжку або іншого якого, що їх всі збирають, то не полінуюсь нагнутися, зрізати і… покласти в кошик до мухоморів.
Саме таким – три бабки, один білий гриб і кілька десятків червоніючих мухоморів – був недавній його «улов». Але зайве думати, що так збирає Валерій Сергійович гриби, бо на них не знається. Навпаки, саме тому і бере, що про гриби та їхні властивості, як і про секрети їх приготування для їжі чи застосування при лікуванні окремих хвороб знає, як висловився, трохи більше від інших. А відтак для всіх має одне головне правило, що його кожному рекомендує дотримуватися неухильно: ні в якому випадку не брати грибів, які тобі невідомі. Правило друге, але теж далеко не другорядне: коли бачиш у лісі неїстівні гриби, не топчи їх і не збивай із них від нічого робити шапок, бо створені вони природою не випадково і комусь (як не людині, то тварині) потрібні.
Від народження Валерій – чоловік абсолютно міський. До сімнадцяти літ виростав у Радехові Львівської області, а від часу, коли закінчив Львівський автодорожній технікум, живе в Горохові, де працював головним механіком «Райагрошляхбуду». У нього дружина, троє дорослих дітей і п’ятеро внуків. А трохи більше від інших знає про гриби завдяки своїй бабці по материнській лінії Меланії Крещук – звичайній сільській жінці із Білорусі.
Минула війна не залишила в оточеному глухими лісами їхньому селі жодної вцілілої хати, а з усіх мешканців живими зосталися 6 жінок та 4 дітей. У 1950 році Валерієві батько з матір’ю забрали бабу Меланію звідти у Радехів і відтоді для нього почалася «школа грибника», практичні заняття якої проходили у лісах довкіл Радехова. Однак знання баби Мелашки про гриби, окрім успадкованих від її батьків та сельчан, котрі не раз рятували собі життя тим, що є в лісі, були ще й підкріплені наукою.
Валерій пригадує ілюстровану кольоровими малюнками книжку, яку в Радехів баба привезла з собою, «Грибы России и Малороссии», видану в 1905 році. Особливо запам’ятався напис на наступній, після титульної, сторінці, який стверджував: всі гриби, що «произрастаютъ в лесах России и Малороссии», можна вживати в їжу, окрім одного – зеленого мухомора (блідої поганки). То ж баба Меланія не раз садовила онука біля себе, розповідала йому про гриби з власного досвіду, читала про них із книжки.
Окрім того, що баба Меланія зналася, як ніхто, на грибах та вміла готувати страви з грибів, які є отруйними, вона ще й робила з них ліки, що ними допомагала багатьом долати різні недуги. І ось років десять чи більше тому, збираючи гриби, звернув увагу на групу мухоморів, пригадав дещо і з усної бабиної науки, і з того, що читав у бабиній книжці.
Відтак сам почав збирати і вживати у їжу мухомори. Як смаженими, так і консервованими. До смаку припали вони і дружині та дітям, а перегодом, бачачи, що страви з мухоморів не шкодять, не раз смакували ними у Валерієвому приготуванні і товариші по роботі, і сусіди.
– Але мухомор мухоморові теж різниця – розповідав. – Скажімо, червоніючий мухомор є умовно їстівний і з ним простіше. А мухомор пантерний та мухомор червоний, або маримуха, – однозначно отруйні. З ними, щоби приготувати для їжі, треба повозитись. Зате смак мають особливий. Мені вони подобаються більше від багатьох.
Вміє Валерій Бала готувати і деякі інші гриби із тих, що їх грибники, як правило, в лісі обминають. Зокрема, і страву з отруйних грибів, сама назва яких (чортів гриб, або сатанинський) наштовхує на думки далеко не кращі, може приготувати так, що пальчики, як то кажуть, оближеш. Але, говорячи про це, на завершення нашої розмови попросив ще раз звернути увагу читачів на найголовніше із правил грибника: якщо не знаєш, що за гриб перед тобою, не відаєш, як і що з ним треба робити, краще переступи та йди собі далі.