15/07/2010
0Нарешті достигли чорні ягоди – так місцеві називають чорниці. Спозаранку переважно жінки і діти (чоловіки рідко беруться до такої роботи) поголовно йдуть по них у ліс.
Пані Галина зі села Волосянки Сколівського району показує свої руки – такі, ніби у чорнильницю вмочила. «У місті з таким «манікюром» жінки не ходять, – сміється. – А у нас, в селі, у всіх жінок та дітей фіолетові пальці». Селяни-горяни квапляться за короткий чорничний сезон заробити якнайбільше, тож працюють по-стахановськи. «Я ось сьогодні о п’ятій ранку встала, пішла по чорниці, і до другої двадцять кілограмів зібрала. Заробила двісті гривень. А де ще у селі заробиш! Та й у місті 200 гривень за півдня непросто заробити! – каже Галина. – Заготівельники приймають афини по 10 гривень за кілограм (це півтора літра). Ще кілька днів тому брали по вісім гривень, але мусили підняти ціни, бо… конкуренція». «Цього року рясних ягід немає, – бідкається моя співрозмовниця. – Чи то через сувору зиму, чи через постійні дощі (майже весь червень лило як з відра) чорниці слабо вродили. Ще у низинах трохи є, а в гори нема чого йти – ягід мало, а ті, що є, дрібненькі. Ось заготівельники і змушені ціну піднімати, щоб їм несли ягоду здавати, а не конкуренту». У карпатських селах у сезон в шести-семи хатах приймають чорниці. Заготівельники дають цим селянам наперед гроші, аби вони розплатилися з односельцями. Тим, хто приймає, платять по 50 копійок з кожного прийнятого кілограма ягід. Збирають чорниці спеціальними саморобними пристроями-черпачками. Місцеві називають їх дергачками. Вручну зазвичай ніхто не збирає, це пекельна праця, а таким гребінцем за раз можна зірвати з кількадесят ягід-бусинок. Правда, разом зі стиглою ягодою до відра потрапляють недостигла та листочки-гілочки. Але заготівельники, каже пані Галина, не вередливі, залюбки приймають і засмічений товар. «А звідки ті заготівельники?» – запитую Галину. «Та різні є. Один, кажуть, із Калуша – інший зі Львова». «А куди ягоди везуть», – допитуюсь. «У селі люди кажуть, що в Німеччину, там переробляють на фарбу для автомобілів. Ніби з афин виходить стійка і яскрава фарба. А ще кажуть, у Стрию консервний завод є. Там жінки вручну ці ягоди перебирають, потім пускають у виробництво», – ділиться інформацією моя знайома.
Жителі Карпат збирають чорниці і для власних потреб. Роблять з них джеми, пересипають цукром, варять компоти… А яка смакота вареники з чорницями, якщо до них не пошкодувати домашньої сметани!
Заради експерименту, а також з практичною метою привезти додому свіжих лісових чорниць, беру літрову банку і йду по ягоди. Збираю вручну, бо дергачкою вправно користуватися не вмію. Зриваю по одній-дві ягоди. Пальці спочатку погано слухаються, буває, «по дорозі» від куща до банки ягоду гублю… Але хвилин через п’ять-десять наловчилась. Щоб зібрати літрову банку, горбилась під пекучим сонцем щонайменше годину. В результаті – плечі згоріли, поперек ломить, шия ниє, пальці – сині, а руки і ноги немилосердно покусані чи то комарами, чи оводами. Подивилась я на свою повну літрову банку і подумала: змогла б продати її максимум за 15 гривень! Несправедлива ціна. Не «смішна», а сумна…
