Пелікан-хуліган

Нещодавно у селі Реклинець Сокальського району люди неабияк подивувались, бо побачили на ставку екзотичного для цих країв птаха. Його, пелікана, легко розпізнати за неопереним великим шкіряним піддзьобним міхуром, який сильно розтягується. З допомогою цього «мішка» ці птахи полюють на здобич, найчастіше на — рибу та комах, переносять матеріали для будівництва гнізд.

Непроханий сільський гість – найбільший представник ряду веслоногих. У нього незграбний масивний тулуб, короткі ноги, дзьоб приблизно у п’ять разів більший за довжину голови, а розмах крил — понад два метри.

На водоймах Реклинецької сільради пелікан-зайда мешкав більше тижня.

– Я його бачив у селах Реклинець, Стремінь та присілках Дуб і Черешня, – каже землевпорядник сільради Михайло Коляда. – Спершу він оселився на одному з невеличких ставків-копанок, яких у цій місцині близько десятка. Селяни спочатку тішились, а потім збагнули, що пелікан ще й капосник – за тиждень «почистив» рибу з трьох копанок.

Відомо, що денний раціон пелікана може становити близько п’яти кілограмів риби. Тому, коли йому забракло улюбленого харчу, він змінив своє «меню» – перейшов на дрібну птицю з людських обійсть. Люди забили тривогу, навіть зверталися у відділ МНС, райдержадміністрації.

– Мені вдалося наблизитися до птаха-красеня. Побачила, як він ганяв сільських гусей на ставку, тоді й сфотографувала, — каже Ірина Пилипів — еколог, учитель місцевої школи. – В Україні є два види пеліканів – рожевий і кучерявий, вони гніздяться на морських узбережжях. Але як один з них потрапив на Львівщину, для всіх загадка. Коли пелікан бачив дорослих, то виявляв агресію, зате дітей підпускав близько, і вони годували його з рук.

А коли пелікан-хуліган зник із села, шанувальники природи геть розпереживались, шукали: кілька разів обійшли довкола семигектарний сільський став, на якому востаннє бачили диво-птаха.

P.S. Коли номер «Сільських вістей» готувався до друку, сільський голова Петро Куцин повідомив: «Пелікан знову прилетів і зараз «рибалить» на ставку біля сільради, мабуть, сам проситься у зоопарк».