Смогут ли лесхозы платить попёнку за рубки ухода? Что нового в проекте Налогового Кодекса (обсуждаем законопроект)

Приглашаем к обсуждению проекта Налогового Кодекса.М.П.

Вот – новый поворот,
Что он нам несет?
Машина времени

Проекты Налогового и Бюджетного Кодексов прошли первое чтение. Верховная Рада и Правительство нацелены на то, чтобы до парламентских каникул ( т.е. в течении двух недель) внести в законопроекты поправки и принять их в окончательной редакции.

Законопроекты содержат много общественно значимых нововведений, вокруг которых уже идут горячие дискуссии. На этом фоне теряются положения, касающиеся лесного хозяйства, которые не интересны большей части населения Украины, но жизненно важны для отрасли.

Проект Налогового Кодекса внес существенные изменения в систему сбора платы за специальное пользование лесными ресурсами (далее СПЛР). Основные из них сводятся к следующему:

• Изменено содержание понятия СПЛР и введена плата за всю заготавливаемую древесину;
• Изъято положение о снижении такс на древесину, заготавливаемую не сплошными рубками главного пользования (далее ГП), сплошными санитарными рубками (ССР), лесовосстановительными рубками (ЛВР) и рубками не связанными с лесным хозяйством;
• Изменен перечень субъектов – плательщиков сбора за СПЛР;
• Изменен порядок индексации такс;
• Изменен порядок расчета и оплаты сбора за СПЛР;
• Изменен порядок распределения сбора между бюджетами разного уровня

Очевидно, что внедрение перечисленных новшеств в хозяйственную практику негативно скажется на финансовом состоянии лесных предприятий, ведении лесного хозяйства и состоянии лесов страны. Необходимость платы за древесину, заготавливаемую в ходе «мероприятий по формированию качественного состава лесов», прежде всего, ударит по тем предприятиям, леса которых полностью или в значительной мере исключены из расчета главного пользования. Среди них заповедники и НПП, предприятия степного региона и Крыма, лесхозы, расположенные в пригородных зонах и горных районах и некоторые другие. Названная группа предприятий и учреждений ведет хозяйство в лесах имеющих высокую экологическую и социальную значимость и в значительной, хотя и недостаточной, мере финансируются за счет государственного бюджета. Они располагаются в нижней части рейтинга, отражающего финансовое благополучие постоянных пользователей леса, и имеют низкий объем реализации на одного работающего. Средняя заработная плата их работников значительно (иногда в разы) ниже, чем у работников предприятий, в пользовании которых находятся высоко ликвидные эксплуатационные леса. Источником оплаты сбора за СПЛР для названной группы предприятий может быть только бюджетные средства, выделенные на ведение лесного хозяйства, охрану и защиту леса, либо на лесоразведение, что само по себе противоречит элементарной логике. Дополнительное налогообложение этих предприятий, – прямой путь к их банкротству.

Впрочем, необходимость платы за всю заготавливаемую древесину ударит по всем, без исключения, лесным предприятиям, сделает не рентабельными многие, абсолютно необходимые с лесохозяйственной точки зрения, виды рубок и вызовет легко прогнозируемую реакцию, направленную на минимизацию дополнительного налогового бремени:

• Предприятия вынужденно уменьшат площади не рентабельных и мало рентабельных рубок
• В общем объеме заготовки древесины в ходе «мероприятий по формированию качественного состава лесов» возрастет выход дровяной древесины

Таким образом, положения Налогового Кодекса создают ложные экономические стимулы, действие которых, в конечном итоге, приведет к дальнейшему ухудшению состояния лесов, банкротству или резкому ухудшению финансового состояния предприятий, загрузке специалистов лесной охраны дополнительным объемом не эффективной и не нужной работы.

Не сомневаюсь в том, что руководство Госкомлесхоза адекватно отреагирует на сложившуюся ситуацию и предпримет меры по её исправлению. Сделать это не трудно, так как рассматриваемый раздел проекта Налогового Кодекса подготовлен небрежно и противоречит многим действующим законам и подзаконным актам, которые не отменяются и не изменяются при его принятии.

Основная правовая ошибка проекта – не законная трактовка понятия специального пользования лесными ресурсами. По закону к специальному пользованию относится только заготовка древесины при главном пользовании (ЛК ст.67 и многие другие законодательные акты). Заготовка древесины в ходе всех иных видов рубок к специальному пользованию не относится и, согласно букве ЛК, вообще не является лесопользованием. Статья 77 ЛК гласит о том, что специальное пользование, а следовательно и заготовка древесины при рубках ГП, является платным. Оплату при заготовке древесины в ходе иных видов рубок ЛК не предусматривает. Несмотря на это, поправками к Постановлению Кабмина «Об утверждении такс на древесину…» (№44 от 20.01.1997) предусмотрено взимание платы за древесину, заготовленную при проведении ССР, ЛВР и рубок не связанных с ведением лесного хозяйства. Это типичный пример правовой коллизии: подзаконный акт изменят положения действующего закона. Разработчики Налогового Кодекса идут ещё дальше, подводя под понятие специального пользованию всю, без исключения, заготовленную древесину. На сегодня это не законно. Впрочем, при наличии политической воли правящая коалиция может легко исправить ситуацию. В соответствии с Лесным Кодексом, законодательством могут быть предусмотрены иные виды СПЛР, помимо перечисленных в статье 67 ЛК. Данное положение является одной из многих коррупциогенных норм ЛК. Оно позволяет отнести к СПЛР заготовку древесины при всех видах рубки, путем включения нескольких строчек в таблицу заключительных и переходных положений Налогового Кодекса. В этой связи, обосновывая необходимость внесения изменений в проект Налогового Кодекса необходимо делать упор не на столько на их противоречии действующему законодательству, сколько на отрицательном воздействии на экономику лесного хозяйства и сектора в целом.

Отмену действующих положений о снижении уровня лесных такс при проведении не сплошных рубок ГП также следует оценить отрицательно. Очевидно, что во многих типах леса и категориях защитности проведение не сплошных рубок значительно целесообразнее, чем сплошных. Однако, себестоимость заготовки древесины при не сплошных рубках заметно выше. Создается типичная для лесного хозяйства Украины ситуация в которой лесоводственные и экономические интересы противоречат друг другу. В своё время, предусмотрев снижение такс на древесину, заготавливаемую в ходе постепенных и выборочных рубок, законодатели смягчили противоречия, что, на мой взгляд, совершенно правильно. Было бы желательно дополнить проект Налогового Кодекса положением о возможности корректировки (вплоть до полной отмены при проведении рубок буреломов и гарей) такс, а также сохранить пониженные таксы для не сплошных рубок ГП.

Настораживает и заставляет задуматься перечень плательщиков сбора за СПЛР, приведенный в проекте Налогового Кодекса (раздел 17, ст.2). Согласно Лесного Кодекса и развивающих его нормативов плата  за СПЛР входит в число обязанностей постоянных пользователей леса (ЛК ст.19). Это логично, так как именно они имеют исключительное право на заготовку древесины. Передача лесов во временное пользование с целью ведения лесного хозяйства и заготовки древесины законом не предусмотрена. Заготовка может производиться, и всё чаще производится, подрядными организациями, но только на контрактных условиях. Лесорубочные билеты выписываются на лесные предприятия, которые являются постоянными пользователями леса и собственниками заготовленной древесины. Авторы Налогового Кодекса придерживаются иной точки зрения, допуская выписку лесорубочных билетов широкому кругу субъектов (вплоть до иностранных фирм, имеющих представительства в Украине), возлагая на них обязанность платы за СПЛР и признавая, тем самым, возможность продажи леса на корню в любых объемах и формах. Это противоречит действующему законодательству и сложившейся практике ведения лесного хозяйства в Украине, но хорошо вписывается в ряд фактов, заставляющих предположить, что у Правительства и правящей коалиции имеются собственные планы кардинальной реформы лесного хозяйства. С большей вероятностью можно предположить, что это будет реформа российского образца, гибельная для лесного хозяйства Украины. Впрочем, подобные предположения надо доказывать более основательно, что сегодня не входит в мою задачу.

Предусмотренное Налоговым Кодексом изменение порядка индексации такс сводится к замене индексов используемых при пересчете. Среднегодовой индекс инфляции заменен индексом цен производителей  промышленной продукции. Сохранено положение о том, что в случае если эти индексы упадут ниже 100% пересчет такс не производится.  В период с 2003 по 2009 год индексы цен производителей колебались в диапазоне от 106,5 до 135,5 %. Причем максимума они достигли в кризисный 2008 год. Это означает, что в период мирового кризиса, сопровождающегося падением цен на лесопродукции, ставки попенной платы должны бы были возрасти более, чем на треть. Безусловно – это абсурд.  Таким же абсурдом является использование геометрической прогрессии при индексации такс. Достаточно сказать, что если бы подобный подход к индексации был бы узаконен ранее и применен к таксам 2002 года,  то к настоящему времени их значение увеличилось бы почти в три (2.86) раза.  В целом и действующий и предложенный вариант индексации, на мой взгляд, ущербны. Впочем, ущербен не только сам механизм индексации, но и вся система сбора за СПЛР, унаследованная со времен плановой экономики СССР, никак не связанная с ситуацией на рынках и рыночными ценами на древесину, создающая анти лесоводственную мотивацию при ведении лесного хозяйства. (Абзац исправлен в соответствии с замечаниями уважаемого пользователя сайта Kvercur 24.06 23:13).

Порядок расчета сбора за СПЛР крайне усложнился. Прежде всего, это связано с необходимостью предварительно проводить и обсчитывать перечеты всех видов рубок. Не вдаваясь в подробности, замечу, что подобной практики не знает ни одна европейская страна. Более того, при проведении рубок и учете древесины постоянными пользователями предварительные перечеты и расчеты (результаты которых обычно не совпадают с фактическими данными заготовки) лишены всякого смысла.

Большие проблемы у лесоводов – практиков могут возникнуть в связи с принятием мер, предполагающих увеличение сбора за СПЛР при отсрочке вывозки древесины (проект Налогового Кодекса, раздел, 17, ст.6, п.6.4.3-6.4.4). Условия вывозки подвержены сезонным и случайным изменениям, которые находятся вне влияния лесоводов. Поэтому наказывать их за задержку с вывозкой, к примеру, в период весенней распутицы или после разрушающих дороги  ливневых дождей в горных условиях, как минимум, не справедливо.

Ничего общего с рыночной экономикой не имеет требования платы за древесину, которая не была заготовлена (проект Налогового Кодекса, раздел 17, ст.6, п.6.5). В странах с рыночной экономикой заготовка производится только после того как заключен контракт на поставку древесины и определены требования к продукции. Достаточно часто случается, что покупатель по тем или иным причинам отказывается от покупки или уменьшает объемы ранее оговоренных поставок. В этом, случае рубить лес не целесообразно, не только по экономическим причинам, но и потому, что на корню он лучше сохранит свои объемные и качественные характеристики, продолжит рост и  будет выполнять средообразующие функции. Заставляя платить за древесину, которая не была заготовлена, государство действует подобно рэкетёру, собирающему дань с каждого торгового места вне зависимости от объема продаж.

Предложения Налогового и Бюджетного Кодекса по поводу распределения платы за СПЛР между бюджетами разного уровня следует оценить положительно. Оставление 50% суммы платежей в регионах позволит обществу лучше осознать экономическое значение леса и повысит престиж лесников в глазах местной власти и местных жителей. К сожалению, Бюджетный Кодекс не дает правил разделения сумм сбора за СПЛР между районными и областными бюджетами, что может создать проблемы в будущем. На мой взгляд соотношение "область-20%, район -30%" было бы наиболее адекватным.

Приведенный анализ, далеко не исчерпывает тему, поэтому приглашаю всех заинтересованных специалистов принять участие в обсуждении и поделится своими мыслями и аргументами. Помните, что время очень мало, а управленческие ошибки и просчеты стоят очень дорого.

М.Попков

Текст раздела 17 Налогового Кодекса (без таблиц такс, которые аналогичны ныне действующим) приведен ниже.

РОЗДІЛ XVІІ. ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

Стаття 1. Визначення термінів
 

У цьому розділі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1.1) збір, оподаткування, платник збору – збір за спеціальне використання лісових ресурсів, оподаткування збором за спеціальне використання лісових ресурсів, платник збору за спеціальне використання лісових ресурсів;
1.2) збір за спеціальне використання лісових ресурсів – це загальнодержавний збір, який справляється як плата за спеціальне використання лісових ресурсів.

Стаття 2. Платники збору

2.1. Платниками збору є лісокористувачі – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи, а також фізичні особи – підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування збором

3.1. Об’єктом оподаткування збором є:
3.1.1) деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;
3.1.2) деревина, заготовлена під час проведення заходів:
а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо);
б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;
3.1.3) другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);
3.1.4) побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);
3.1.5) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Стаття 4. Ставки збору

4.1. Ставки збору за заготівлю деревини основних лісових порід (таблица пропущена)

4.2. Ставки збору за заготівлю деревини неосновних лісових порід (таблица пропущена)

4.3. Ставки збору, встановлені пунктами 4.1 та 4.2 цієї статті, застосовуються при заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо) та з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.
4.4. Ставки збору за заготівлю деревини застосовуються з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами.
4.5. Розподіл лісів за поясами:
4.5.1) до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області;
4.5.2) до другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і ліси гірської зони Львівської області.
4.6. Розряди встановлюються для кожного кварталу (урочища) виходячи з наведеної нижче відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею:
Розряди                                     1                    2                     3                     4                         5
Відстань, кілометрів               до10          10,1–25          25,1–40 4         0,1–60             60,1 і більше
4.7. Відстань (пряма) від центру кварталу (урочища) до нижнього складу або пункту відвантаження деревини залізницею визначається за картографічними матеріалами і коригується залежно від геоморфологічних умов місцевості за такими коефіцієнтами:
4.7.1) у лісах з рівнинним рельєфом – 1,1;
4.7.2) у лісах з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30 відсотків площі яких зайнято болотами, – 1,25;
4.7.3) у лісах з гірським рельєфом – 1,5.
4.8. Пунктом відвантаження деревини залізницею вважається пункт (залізнична станція, роз’їзд), де дозволено здійснення такої операції, незалежно від наявності на ньому відповідних складів.
4.9. Зміна розподілу лісів за розрядами здійснюється у разі:
4.9.1) закриття діючих або відкриття нових пунктів (залізничних станцій чи роз’їздів) відвантаження деревини;
4.9.2) виявлення порушення установленого порядку розподілу лісів за розрядами.
4.10. До великої деревини всіх лісових порід належать відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори) діаметром від 25 сантиметрів і більше, до середньої – діаметром від 13 до 24 сантиметрів, до дрібної – діаметром від 3 до 12 сантиметрів.
До дров’яної деревини належать сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також не придатні для промислової переробки (дрова паливні).
На дров’яну деревину, використану для технологічних потреб, донараховується збір за результатами фактичної заготівлі у розмірі 70 відсотків установлених пунктами 4.1 та 4.2 цієї статті ставок збору за ділову дрібну деревину відповідної лісової породи.
Ставки збору за ділову і дров’яну деревину липи встановлені пунктами 4.1 та 4.2 цієї статті без врахування кори, а за дров’яну деревину решти лісових порід – з корою.
За ліквід з крони встановлюється збір у розмірі 40 відсотків, а за порубкові залишки, що підлягають використанню, – 20 відсотків ставок збору за дров’яну деревину відповідної лісової породи.
4.11. За заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки збору встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Стаття 5. Індексація ставок збору

5.1. З 1 січня року набрання чинності цим Кодексом, щороку наростаючим підсумком проводиться індексація ставок збору за формулою:
Сі = Сб × дІ,
де Сі – проіндексована ставка збору у поточному році, гривень за 1 куб. метр;
Сб – базова ставка збору, гривень за 1 куб. метр;
дІ – добуток індексів цін виробників промислової продукції за попередні роки починаючи з року, який передує року набрання чинності цим Кодексом, а для нововведених ставок збору – починаючи з року їх введення, десятковим дробом з точністю до чотирьох знаків;
І – офіційно оприлюднений індекс цін виробників промислової продукції за попередній рік, відсотків.
У разі коли індекс цін виробників промислової продукції за попередній рік не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100 відсотків.
5.2. Індекс цін виробників промислової продукції розраховується центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, а інформація про його розмір щороку до 1 лютого подається центральному органу державної податкової служби та оприлюднюється у засобах масової інформації.
5.3. Під час проведення індексації базовими вважаються ставки збору, встановлені статтею 4 цього розділу, а для нововведених – ставки станом на 31 грудня року їх введення.

Стаття 6. Порядок обчислення збору

6.1. Суб’єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють органам державної податкової служби перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
6.2. Сума збору обчислюється суб’єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.
6.3. Сума збору, зазначена в лісорубному та в лісовому квитку підлягає перерахунку суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, у разі, коли:
а) загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;
б) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений в лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.
Підставою для перерахунку є спеціальні дозволи та акти огляду місць використання лісових ресурсів.
6.4. Суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, перерахунок збору за заготівлю деревини і заготівлю другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів здійснюється також у разі:
6.4.1) виправлення технічних помилок, які можуть бути допущені під час проведення матеріальної і грошової оцінки лісосік, другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів, відпущених за лісорубними квитками або лісовими квитками, неправильного застосування сортиментних таблиць, поясів, розрядів та ставок збору за заготівлю деревини, незастосуванні або неправильному застосуванні індексації ставок збору, а також виправлення арифметичних помилок, допущених під час підрахунків;
6.4.2) анулювання лісорубного та/або лісового квитка у зв’язку з вилученням земель для інших потреб. В інших випадках анулювання або видачі дубліката лісорубного квитка та/або лісового квитка перерахунок збору не здійснюється і вся нарахована за такими квитками сума збору повністю сплачується до відповідних бюджетів;
6.4.3) надання лісокористувачеві відстрочки:
а) на заготівлю деревини – сума збору за заготівлю залишеної на пні деревини збільшується на 1,5 відсотка незалежно від строку, на який надано відстрочку;
б) на вивезення деревини – сума збору за невивезену вчасно деревину збільшується на 1,5 відсотка за кожний місяць відстрочки;
6.4.4) додаткового продовження строку вивезення, але не більш як на 3 місяці, лісокористувачем сума збору за обсяг невивезеної вчасно деревини збільшується на 5 відсотків за кожний місяць відстрочки.
6.5. Незалежно від способу обліку деревини, що відпускається на пні (за площею, пеньками, приблизною кількістю), лісокористувачі, які допустили неповну заготівлю деревини, яка дозволена для вирубки за виписаними лісорубними квитками, або взагалі її не проводили, збір обчислюють і сплачують повністю за всю дозволену для заготівлі кількість деревини, що зазначена в дозволі.
6.6. Лісокористувачі, у яких за результатами діяльності здійснюється перерахунок збору, відображають донараховані суми збору в розрахунку за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

Стаття 7. Порядок сплати збору

7.1. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.
7.2. Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору наростаючим підсумком з початку року за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби та подають його органу державної податкової служби за місцем адміністративного розташування лісової ділянки та сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за винятком:
7.2.1) лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків збір вноситься в каси суб’єктів лісових відносин, які їх видають:
а) фізичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки;
б) лісокористувачів (крім фізичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується збір;
7.2.2) лісокористувачів з іншої області, які сплачують збір повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцем адміністративного розташування лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини.
7.3. Про надходження суми збору в касу суб’єкта лісових відносин, що видає спеціальні дозволи, у спеціально заведеній книзі робиться запис і лісокористувачеві видається квитанція. Одночасно в лісорубних та лісових квитках робиться позначка про сплату збору в касу (зазначаються номер і дата квитанції про сплату).
7.4. Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році.
7.5. При отриманні дозволу в поточному році (або донарахуванні суми збору) після чергового строку сплати збору, лісокористувачі сплачують усі суми збору за строками, що минули.