19/06/2010
0Квітка Офрису бджолоносного (Ophrys apifera Huds.) знайденого у Галицькому національному парку. Джерело ілюстрації: Іван Данилик
10-го червня, наукова експедиція Інституту екології Карпат (м. Львів), вивчаючи один із локалітетів в межах території Галицького національного парку, що на Західному Опіллі, виявила одну із найбільш рідкісних орхідей України – Офрис бджолоносний (Ophrys apifera Huds.). Наразі, місце знахідки тримається у таємниці з метою запобігання “паломництву” мисливців за орхідеями. А дані досліджень готуються для наукової публікації.
“Унікальність знахідки Офрису бджолоносного на нашій території – говорить пані Надія Шумська – науковець-ботанік Галицького національного парку, кандидат біологічних наук – полягає в тому, що на території України цей вид поширений лише у двох місцезростаннях на південному березі Криму, де було відомо всього кілька рослин!”
На території України розповсюджено чотири види Офрисів, з яких Офрис бджолоносний, Офрис таврійський (Ophrys sphegodes Mill.) та Офрис ґедзеносний (Ophrys oestrifera Bieb.) відомі лише з Кримського півострова, а Офрис комахоносний (Ophrys insectifera L.) – із Галичини та Буковини.
“Для нас було великою несподіванкою знаходження цього виду на нашій території, адже за межами Кримського півострова його ніколи не реєстрували. – продовжує пані Надія Шумська – Слід сказати, що у Галицькому національному парку уже зареєстровано 21 вид (тепер 22 –ред.) зозулинцевих, серед яких і три стабільні популяції найбільшої в Україні орхідеї – Венериних черевичків (Cypripedium calceolus L.). Звичайно, ми очікували знаходження Офрису комахоносного, який відомий для території Галицького національного парку за довоєнними зведеннями польських дослідників, проте, аж ніяк не сподівалися на таку орхідею як Офрис бджолоносний. Це справді унікальна знахідка.”
Квітка Офрсу бджолоносного зі сторони. Добре помітні полінарії, які нависають на губою – ця квітка ще не запилена. Джерело ілюстрації: Іван Данилик
Усі види Офрисів занесені до Червоної книги України і належать до категорії “зникаючі”, тобто такі, чисельність яких є катастрофічно низькою, продовжує знижуватись і збереження яких, без усунення негативних чинників, є малоймовірним. Відкриття нової популяції Офрису бджолоносного на Західному Поділлі – на відстані близько тисячі кілометрів від відомих місцезростань у Криму – свідчить про значно ширше розповсюдження цього виду на території нашої країни і дає надію на те, що ця рідкісна орхідея буде збережена, а не “перейде” у категорію “зниклі у природі”…
Рід Офрис (Ophrys L.) об’єднує понад 45 видів рослин, які розповсюджені у західній палеарктиці: Європі, Північній Африці і Західній Азії. Ці орхідеї еволюційно є дуже молодою групою рослин, яка відносно ізольована від інших видів родини Зозулинцеві (Orchidaceae Juss.).
Назва “Ophrys” з давньогрецької перекладається на українську як “Брови“. Карл Лінней, даючи орхідеям цю назву, очевидно керувався особливою формою та оксамитовим опушенням губи їх квітки, яка іноді викликає асоціацію із бровами. Однак, вчені, що вивчали Офриси уже після Ліннея, зокрема Чарльз Дарвін, виявили схожість їх квітів із… комахами! Саме з цієї причини більшості із них присвоєно “комашині” імена. У Офрисів справді виникли унікальні взаємини із комахами, адже виявляється, що вони запилюються виключно самцями лише певного виду або роду комах, приваблюючи їх шляхом імітації своєю квіткою форми і забарвлення сидячих самок! А у 2009 році було доведено, що Офриси виділяють аломони – особливу суміш орґанічних хімічних сполук алкенів та алканів, яка імітує запах феромонів самок комах чим безпосередньо приваблюють самців. Слід зазначити, що у квітах цих орхідей відсутній нектар, який міг би бути атраґентом для потенційних запилювачів. Обманений таким чином самець сідає на квітку, намагаючись спартись (це називається “псевдокопуляція” – авт.), й тут же до його голови приклеюється пара полініїв – мішечків із пилком. В азарті, перелітаючи з квітки на квітку, та не знаходячи самки, він переносить полінії, запилюючи орхідеї. Цікаво, що після відвідування кількох квіток, самці надалі ігнорують Офриси, і лише 10% з них знову сідають на їх квіти. Однак, навіть цього невеликого відсотка достатньо аби підтримувати популяцію, адже одна квітка дає до 12-ти тисяч мізерно-дрібних насінин, які розносяться вітром, наче пил.
Такий унікальний спосіб запилення став бідою для цих рослин. Під натиском людської цивілізації Офриси опинились на ґрані вимирання, адже зникнення запилювача, скажімо через змив з полів інсектицидів, після оприскування, або руйнація місць його проживання, може призвести до цілковитого вимирання орхідей. Тому поблизу місць їх зростання потрібно у категоричній формі заборонити застосування різноманітних отрутохімікатів, які можуть не лише знищити комах-запилювачів, а й змінити склад ґрунту, вбивши симбіотичні гриби, без яких не виживає жодна орхідея, а також насіння, проростки і дорослі рослини Офрисів…
Існує багато загроз для Офрисів, але тішить той факт, що наперекір всіляким негативам, вони виживають і успішно тримають удар.
