28/05/2010
0Розалія Нагірняк – єдина на Буковині жінка-лісник
Тендітна жінка "тримає" на своїх плечах ціле Кіцманське лісництво. І хоча це не жіноча робота (так каже про свою професію єдина на Буковині жінка-лісник Кіцманського лісництва Розалія Нагірняк), все своє життя вона віддає лісу.
Буває не раз таке, що чоловіки, підлеглі Р. Нагірняк, обурюються, чому це жінка ними керує?! Проте всі вказівки лісничого виконують справно, адже вона в них хоч і вимоглива, але справедлива.
– Моя робота вимагає залізної сили волі, і найголовніше – не боятися роботи, – каже лісничий. – Я вимоглива до себе і до своїх підлеглих.
Помічник лісничого Вадим Мирончук про свого керівника говорить так: "Для мене немає різниці, чоловік це чи жінка, головне, аби людина відповідала займаній посаді". Колектив (є ще одна жінка – бухгалтер, решта – чоловіки) дуже дружній, і найголовніше, що не пліткують між собою.
– Мене слухаються усі підлеглі з однієї причини – з поваги, що я – жінка, – жартома каже пані Розалія.
Ліс малювала з дитинства
Потяг до лісу, природи у Р. Нагірняк був з дитинства. У школі на уроках малювання та й на дозвіллі любила малювати природу.
– Малюю все, що мене оточує, – каже жінка, – не лише рослини та дерева, а й лісову фауну: зайця, лиса, кабана, а моя внучка все це перемальовує.
Батьки Р. Нагірняк не мали жодного стосунку до лісу, були простими робітниками. Натомість пані Розалія, обираючи професію, вирішила стати лісником – вступила у Сторожинецький лісовий технікум. Відтак, працювала майстром лісових культур, пізніше керувала Оршовецьким розсадником.
Усе своє життя жінка присвятила лісу.
– Моя професія найкраща, – ділиться думками Р. Нагірняк. – Вважаю, що нічого кращого, аніж вирощувати дерева, працювати в лісі – немає. Зрештою, я нічого іншого не вмію робити, окрім, доглядати за живою природою. Навіть якби не працювала лісничим, могла би бути простим робітником на розсаднику, – продовжує жінка. – Спостерігати, як росте тобою вирощене із насінини деревце, і вже через 20 років бачити результат своєї роботи дуже приємно.
До того, як довірили Р. Нагірняк Кіцманське лісництво, жінка працювала начальником Оршовецького розсадника. Тепер обіймає дві посаді. Працювати доводиться з ранку до вечора.
– Мабуть, керівництво обласного управління лісового господарства побачило, що я добре керую чоловіками ще на посаді начальника розсадника, і вирішило що "потягну" й лісничим, – розповідає лісничий. – Звичайно, я прислухаюся до думки своїх підлеглих-чоловіків, однак маю й власну думку.
В Оршовецькому розсаднику, який очолює жінка, вирощують 100 тис. саджанців для реалізації декоративних вічнозелених порід, крім того, 600-700 тис. щорічно посадкового матеріалу. Це єдиний розсадник в області, де є така кількість саджанців. Тут є понад 100 різновидів лісових дерев, декоративних, кущів, вічнозелених, багаторічних та однорічних квітів.
Лісове господарство від свого попередника жінка отримала у занедбаному стані. За короткий час (очолила Кіцманське лісництво 2008 року) зуміла стабілізувати виробничу діяльність лісництва (хоча його площа складає 1784 га, протяжність 50 км від Пруту до Дністра).
– "Зроби сьогодні те, що маєш зробити завтра", цю приказку, якої навчила мене бабуся, запам’ятала на все життя, – каже Р. Нагірняк. – Живу за цим принципом сама, навчаю своїх дітей, так працюють мої підлеглі. Не втрачаємо у лісі ані години, ані хвилини. Якщо є якась робота, працюємо допоки все не виконаємо, додому раніше не йде ніхто.
Приймаючи під своє керівництво Кіцманське лісництво, Р. Нагірняк стикнулася з низкою проблем. Адже до контори лісництва не було навіть доброго заїзду. Довелося відремонтувати дорогу. За її керування добудували другий поверх службового приміщення, почистили протипожежні водоймища, посадили довкола них живу огорожу. Аби ставки не пустували, розвели там рибу. Облаштували місце для відпочинку працівників. Тепер там можна влаштувати святкування, посмажити шашлик. Також відпочивальники можуть порибалити у ставках лісництва. Щоправда, вартує таке задоволення 70 гривень за одну вудку (виловити дозволяється не більше 3 кг риби). Вторговані кошти йдуть на розбудову лісництва.
На усі святкування – у камуфляжі
Хоч професію пані Розалія обрала чоловічу, хобі має жіноче. Жінка полюбляє у вихідні вишивати, в’язати гачком, вирощувати вдома квіти. Рушники своїм донькам для заміжжя теж вишивала самотужки. У кімнатах господині все прикрашено зробленими власноруч речами: вишитими рушниками, в’язаними серветками. В’язані сукні власного виробництва жінка одягати на роботу не може, адже на всі святкування лісництва треба бути у формі лісника.
– Іноді, як і кожній жінці, так хочеться одягнути на урочистості гарну сукню, – ділиться жінка-лісничий. – На роботу теж доводиться одягати штани та кросівки, бо у сукні та взутті на підборах до лісу не підеш. Завжди, вирушаючи оглядати лісові «володіння», беру про всяк випадок гумові чоботи. Коли є нагода одягнути святковий костюм чи сукенку, відразу це всі бачать, каже жартома пані Розалія. Інші жінки носять такий одяг щоденно, і це не помічають. Про манікюр на роботі можна взагалі забути, адже все доводиться робити руками, навіть рукавички не завжди одягнеш.
Діти Р. Нагірняк спостерігаючи за тим, як працює їхня мама, обирати професію лісника не наважилися. Адже мама, працюючи ще на розсаднику, вранці йшла з дому, а поверталася пізно ввечері, не мала вихідного навіть у суботу. "Вони хочуть жіночно одягатися, мати нормований робочий день", каже про своїх доньок жінка.
Старша донька здобула професію бухгалтера, молодша закінчує Київський університет, спеціальність – "лісове господарство". Однак іти працювати в ліс не хоче, прагне працювати в управлінні лісового господарства (керувати з управління).
Купання в ополонці знімає стрес
– Прочитавши у газеті про лікування різних захворювань якщо ходити босим по снігу, обтиратися снігом, вирішила спробувати це на собі, – розповідає про своє нове захоплення Р. Нагірняк. – Мала проблеми зі спиною, тому не довго думаючи почала обтиратися снігом. Цього виявилося замало, і вже у березні, коли на ставку була ще крига, лісівники прорубали мені ополонку, де я щодня купаюся. Трапляється, коли не встигаю скупатися в ставку, ввечері, аби зняти стрес, обливаюся вдома двома відрами крижаної води. Чоловіки, аби усунути стрес курять, вживають алкоголь, а я виливаю на себе холодної води. Почуваюся після таких процедур набагато краще. Відразу поліпшується настрій. Раджу усім, хто скаржиться на якісь болячки, спробувати обливання холодною водою. Однак не всі витримують такі процедури. Головне – сила волі, тоді жодне випробування не важке.
Якось у пані Розалії захворіла онучка. Жінка обтирала її снігом і застуда відпустила. Та дізнавшись про ці процедури, мама дитини заборонила це робити.
Найкращий відпочинок – у лісі
Планів щодо розвитку лісництва у Розалії Казимирівни не злічити. Жінка каже, що до виходу на пенсію, мабуть, не вистачить років, аби все реалізувати. Втім, усе залежить від економічного становища у державі. Якщо збільшиться попит на деревину, продаватимемо її дорожче, то отримаємо більше коштів на розвиток. Плануємо зробити у лісництві кімнати відпочинку, аби люди могли приїжджати сюди на вікенд: ловити рибу, зварити юшку, заночувати.
Робота у лісі – це найкращий відпочинок, – каже лісничий. – Адже що є краще, аніж зелений ліс, квіти, свіже повітря, спів пташок. Вважаю, що найкращий відпочинок – це зміна діяльності. Коли йде дощ, і до лісу не підеш – вишиваю. Відпочивати на море не їжджу, за домашнім господарством не вистачає часу. Торік поїхала відпочивати в Одесу, коли набридло сидіти на гарячому піску під пекучим сонцем, взялася за вишивку.
