НЕ ВБИВАЙ БОБРА, БО НЕ БУДЕ ДОБРА

Ще двадцять років тому на Волині бобрів нараховувалось менш як чотири сотні. А торік, за даними відділу мисливського господарства обласного управління лісового та мисливського господарства, їх уже було майже п’ять тисяч.

ТРУДЯГА, ЯКИЙ СТАВ ГЕРОЄМ КАЗОК

З малих літ у своїх перших книжечках-казках діти зустрічаються з цією цікавою твариною – бобром. Це і будівельники хороші, і запасливі, акуратні господарі.
Цей досить великий звір небезпідставно вважається одним з найкрупніших представників гризунів. У нього цінне хутро, живе він вздовж берегів річок, каналів, просто рівчаків, будує хатки і загати. Слух у нього чудовий, хоч маленькі вушка ледь помітні серед хутра. І вуха, і ніздрі під час ниряння щільно закриваються. І очі, теж невеликі, оснащені важливим пристосуванням – прозорою перепонкою – «третьою повікою». Завдяки цьому бобер може протриматись під водою п’ятнадцять хвилин, або пропливти, занурившись, до 750 метрів.
Бобри люблять спокійний, усамітнений спосіб життя. Тримаються наодинці, парами або сім’ями. А сім’ї – це тато, мама і діти цьогорічного та минулорічного приплодів. Бобренята з’являються на світ всього один раз у рік. Весілля у бобрів буває в кінці зими, а збільшення сімейства – на початку літа. Зазвичай, народжується два-чотири, рідше шестеро малят. Новонароджені звірки досить самостійні: зрячі, вкриті шерстю, уже через один-два дні добре плавають, а через двадцять – самі здатні добувати собі їжу.
І трудяги вони надзвичайні: будують загати, хатки копають, нори (та ще й кілька поверхів). Використовують для будівництва вільху, осику, вербу. Тут у пригоді їм стають потужні різці: тонке деревце гризуни звалюють всього вісьмома-десятьма укусами, з трохи товщими деревами справляються за три-чотири хвилини. І навіть звалити вербу, яку не обхопити руками одній людині, для них теж не проблема. В результаті неконтрольованого добування майже всі бобри в першій половині минулого століття були знищені. І в Радянському Союзі збереглось всього декілька сотень тварин на чотирьох невеликих територіях – в басейні Дніпра, у верхів’ї Єнісею… Врятувало цих гризунів від повного знищення тільки те, що в 1922 році полювання на них було повсюди заборонено, а ще створено декілька заповідників.

ЦИМ ЗВІРКАМ ПОДОБАЄТЬСЯ НАШ КРАЙ

Журналістські дороги заводять мене у різні куточки Волині. Отож, принагідно мала можливість пересвідчитись і в тому, що бобрів сьогодні у нашому краї багато, і в тому, які вони «архітектори», якими здібностями наділила їх природа. Ось і на Горинських крутосхилах, що на території Цуманського лісгоспу, можна побачити, що тут живуть бобри: найперше свідчення цього – погризені дерева, немов застругані олівці. Серед них навіть кремезний дуб. А за розповіддю лісівників в урочищі «Чортове болото», яке знаходиться теж на території цього лісгоспу і є заказником, у вісімдесятих роках минулого століття був тридцятигектарний березово-вільховий ліс з домішкою дуба, ясена. А на початку дев’яностих лісовпорядники записали цю ділянку вже як деревно-чагарниковий виділ, рідколісся по болоту. Дерева всі згризені та обкоровані, а бобри розселились по території всього лісгоспу і тепер хазяйнують в інших місцях.
Торік результати праці бобрів я побачила, пройшовши по Черемському болоту до озера посеред трясовини з такою ж назвою. На березі озера видніється досить висока хатка, в яку входять бобри з води. У заростях лежить звалений кремезний дуб.
А цьогорічної весни у Любешівському районі довелося почути про бобрів від водників. І не тільки почути, а й побачити, який клопіт вони мають: бобри порили нори у дамбі, яка захищає село Буцинь від річки, тож довелось навесні дамбу укріплювати – закладати нори мішками з піском. Інакше гідроспоруда перетвориться на «решето» і не стримає повеневої води. Від мешканців Любешівського, Камінь-Каширського районів можна довідатись, що бобри взялись перегачувати рівчаки чи канали внутрігосподарської меліоративної системи.
І навіть важко повірити, що у шістдесятих роках минулого століття у наших краях бобрів не було. Лише в 1960 році, як розповів начальник відділу обласного упраління лісового та мисливського господарства Руслан Люшук, вісім бобрів було завезено з Київського водосховища і випущено поблизу села Нові Червища Камінь-Каширського району. А на початку сімдесятих років десять бобрів завезено у мисливське господарство «Цуманське» (нині «Звірівське»). Крім цих вісімнадцяти голів, волинську популяцію поповнили бобри, які спустилися до нас по Прип’яті з Білорусі.
Побутує приказка: «Не вбивай бобра, бо не буде добра». Правда, Руслан Люшук по-своєму трактує це прислів’я:
– Говорять, що біда настигне мисливця і його родину, якщо він вполює бобра. Переповідають на Поліссі історії, що таким чином десь нібито захворів сам мисливець чи накликав біду на когось з родини. Вполювавши бобра, можна накликати біду, але в іншому зв’язку. Колись дуже великі штрафи були за вбитого бобра.
Все це зіграло, як кажуть, на руку бобрам. Їх не зачіпають, і розвелось їх дуже багато. Хоч Руслан Люшук вважає, що нині популяція бобра доходить до оптимальної чисельності…
А відносно того, що бобри шкоду завдають, то він поділився враженнями від побаченого у Польщі. Наші сусіди обтягують металевою сіткою відкоси дамб чи каналів, якщо бачать, що бобри риють нори. І якщо загату вибудували бобри, щоб підняти рівень води, бо полюбляють плавати, то поляки теж знайшли вихід. В таких місцях кладуть трубу, і на вході води ставлять решітку, щоб цю трубу бобри не забивали гіллям.

ЗА 15 КІЛОМЕТРІВ ВІД ЛУЦЬКА…

А щоб пересвідчитись, як розповсюдилась волинська популяція бобрів, нам, до речі, варто було проїхати лише 15 кілометрів від обласного центру. На території Ківерцівського лісництва побачили і напівхатки бобрів, і загати, і дерева, біля яких попрацювали ці гризуни. Аби вода була – навіть невеликий рівчак (тобто не болото, а потічок), і бобри постараються й самі створять собі комфортні умови. Йдемо вздовж такого рівчака і бачимо, наскільки обжитий бобрами цей куточок серед лісу. Шкода, що це звір, який веде нічний спосіб життя, а то б побачили, як він випливає за харчами, чи будує собі житло.
Живеться бобрам спокійно, бо ворогів, крім вовка, вони не мають. А мисливці? Адже в наші дні на бобрів можна полювати – вони занесені в список мисливських тварин.
– Згідно з діючим законодавством, – каже Руслан Люшук, – на цих звірів можна полювати з жовтня по лютий, як і на інших хутряних звірів. У минулому сезоні ніхто ліцензію на відстріл не брав. По-перше, ліцензія коштує 75 гривень. А навіщо витрачатись, якщо зараз хутро бобра не цінується (чи не в моді)? На мою думку, людина повинна, перш за все, подбати, щоб зробити комфортним сусідство і для бобра, і для людей.
Зрештою, ще треба подумати, чого більше від бобрів – негативу чи позитиву? Хтось нарікає, що десь у лузі ці звірі збудували загату на рівчаку, і місцевість опинилась під водою. Але ж на цьому плесі з’явиться водоплавна дичина, яка перносить ікринки риби – в результаті водойма зариблюється. Користь і рибалкам, і мисливцям.