22/04/2010
0Мой основной партнер на первой фазе украинско-шведского проекта (1998-2000) и хороший товарищ "по жизни", – Матс Нордберг, начинал свою работу в Украине, работая на Sweedwood в Закарпатье. Стен и Проза, в том числе и его детища. Позднее он много работал на ИКЕА в северо-западном регионе России (Тихвин). Благодаря этому, в последние 10-12 лет, мне приходилось много общаться с сотрудниками ИКЕА и СВИДВУД в Закарпатье и Киеве, а также в Швеции, Латвии, России и других странах. Думаю, любой из них подтвердил бы правоту Елены Соболевой, которая в ниже следующей статье обьясняет причины ухода ИКЕА с территории Украины. Я тоже с ней в главном согласен. Правда вторую причину, – кризис, считаю мало значимой: ИКЕА не та фирма, которая оставит такой рынок, как украинский, из-за кризиса. Менеджеры фирмы просто "устали" бороться с нашим менталитетом и отношением к договорным обязательствам: не успеют они договориться с одним губернатором, как приходит другой и… начинай с начала. За 15 лет они так и не смогли решить проблему устойчивых поставок сырья… Им надоело тотальное фарисейство…Они потеряли веру в то, что страна в обозримом будущем станет цивилизованной. В Украине надо многое кардинально менять, либо у нас будут процветать лишь те фирмы, которые умеют "решать вопросы" в наших условиях. Как правило они мало что добавляют в экономику государства. М.П.
Сьогодні у ЗМІ з’явилась інформація, що шведський меблевий гігант розпродав свої активи в нашій державі та залишає ринок України. З офіційних коментарів регіонального представника компанії Фріди Мальмквист можна зробити висновок, що ІКЕА планує повністю зосередити свою увагу на основному напрямі діяльності компанії в Україні – це експорт готової продукції до Росії.
Раніше підприємства ІКЕА виробляли меблі та продавали їх в Росію через дочірнє підприємство Swedwood International. Тепер постає запитання, яким чином продаж підприємств позначиться на діяльності цих компаній. З коментарів представника ІКЕА стає зрозуміло, що компанія й надалі планує співпрацювати з українським підприємствами, котрі виробляють для неї меблі, однак чи так буде насправді – покаже час.
Керівництво компанії також поки що відмовилось від ідеї виходу на меблевий ринок України, хоча планує це вже з 2005 року.
У чому ж причина охолодження стосунків між компанією та нашою державою?
Україна з населенням у 46 млн. осіб мала б бути ласим шматочком для компанії, що є одним з найбільших гуртових продавців та виробників меблів у світі. Меблі, що пропонує ця компанія, націлені на наш середній клас, тобто на більшість населення держави. Питання забезпечення сировиною та фурнітурою теж не мало б викликати занепокоєння…
Але факт залишається фактом. Меблевий гігант не лише розпродає активи (два деревообробних підприємства та меблеву фабрику), а й постійно відкладає питання побудови гіпермаркету, в якому ІКЕА могла б гідно представити свою продукцію.
Чому так сталося? На мою думку, є принаймні три основні причини:
1. Компанія ІКЕА здобуває ринки під негласним девізом "Жодного хабара". Навколо діяльності компанії на теренах СНД, зокрема України, точиться багато чуток щодо перепон, які компанія зустрічає на своєму шляху, не бажаючи платити всім, як це заведено у нас. На жаль, ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати їх. Однак, живучи у цій державі, я схильна їм вірити і вважаю цю проблему чи не найголовнішою, з якою шведи зіткнулись у нас. Бізнес – принципи компанії не можуть боротись із нашим менталітетом. Адже усі ми стикались із ситуацією, коли не гроші вирішують справу, а їх кількість.
2. Другою проблемою, яка напевно вплинула на політику ІКЕА в Україні, могла б бути криза у деревообробній та меблевій галузі, яка зачепила й Україну. Іноді читаєш новини і складається враження, що вся світова криза зосередилася саме в на нашій державі, а не по всьому світі. І справді, про що можна говорити, коли заводи закриваються один за одним, або в кращому випадку просто стоять без замовлень. ІКЕА вибрала стратегічно правильне рішення та вчасно позбулась баласту.
3. Третя проблема криється глибше, ніж здається на перший погляд, – це зневіреність у державі загалом. Економічні кризи, нестабільність зовнішнього середовища – явища мінливі. Вони завжди були, є і будуть. Для таких гігантів, як компанія ІКЕА, це не повинно було б бути настільки складною перепоною.
Однак, спостерігаючи за тим, як іноземні компанії тікають з України, починаєш розуміти, що проблеми галузі знаходяться на дещо іншому рівні, а найважливішою темою обговорення та роздумів в нас мають бути питання: "Чи є взагалі майбутнє у деревообробки в нашій державі?" та "Як довго ще до нас будуть ставитися як до неперспективних та ненадійних партнерів?
